Постанова

від 19.09.2023 по справі 160/18134/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 160/18134/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Прокопчук Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2023, (суддя суду першої інстанції Ніколайчук С.В.), прийняту в м. Дніпрі в порядку спрощеного провадження, в адміністративній справі № 160/18134/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », третя особа: Громадська організація «Спілка осіб» з інвалідністю та поранених учасників АТО-ООС «Рука брата» про визнання дій та наказу протиправними,

УСТАНОВИВ:

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.05.2023 закрив провадження в адміністративній справі №160/18134/22.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права просить ухвалу скасувати та справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала є незаконною і необґрунтованою, оскільки суд не виконав завдання адміністративного судочинства ч. 1 ст. 2 КАС України, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб з боку суб`єктів владних повноважень. Суд першої інстанції фактично ухилився надавати правову оцінку спірним наказам відповідачів на їх відповідність нормативно-правовим актам ЗСУ, МОУ з огляду на зміст наданих на витребування доказів.

Ві відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, відповідач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з тим, що він звернувся із запитом до Генерального Штабу, очікує відповіді протягом місяця та планує надати до суду додаткові докази.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки матеріали справи, на думку суду, містять достатньо доказів для умов розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.03.2023 ОСОБА_1 звернуся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) визнати неправомірним Наказ командира В/ч НОМЕР_2 від 17.04.2022року №27 Про призначення м-ра ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки командира В/ч НОМЕР_1 з моменту його підписання;

2) визнати спільними неправомірними діями В/ч НОМЕР_2 , В/ч НОМЕР_1 виготовлення Витягу з наказу командира В/ч НОМЕР_2 від 17.04.2022року №27 Про призначення м-ра ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки командира В/ч НОМЕР_1 з пунктом 2 Старшому лейтенанту ОСОБА_3 повернутись до виконання обов`язків заступника командира в/ч НОМЕР_1 шляхом його друкування, проставлення відбитку гербової печатки в/ч НОМЕР_2 на написі Згідно з оригіналом, командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_4 , підпису начальник стройової частини В/ч НОМЕР_2 майор ОСОБА_5 та подання його Дніпропетровському окружному адміністративному суду в якості доказу законного розпорядження (наказу) командира в/ч НОМЕР_2 , - при судовому розгляді справи № 160/18134/22 та адміністративних справ: №№ 160/11635/22; 160/11636/22; 160/11638/22; 160/11639/22; 160/11782/22; 160/11783/22; 160/11866/22; 160/12357/22; 160/12358/22; 160/12360/22; 160/12595/22; 160/12596/22; 160/12968/22; 160/12969/22; 160/13006/22; 160/13007/22; 160/15366/22;

3) визнати неправомірними діями В/ч НОМЕР_2 створення документів у вигляді двох аркушівКниги реєстрації наказів та директив В/ч НОМЕР_3 за період з 28.02.2022 року по (дата не визначена) на 54 арк., інвентарний № 168; трьох аркушів Книги реєстрації наказів та директив В/ч НОМЕР_3 за період з 14.03.2022р. по 07.06.2022р. на 16 арк., інвентарний № 17; двох аркушів Журналу Накази командира військової частини по стройовій частині про переміщення особового складу, (кількість аркушів та інвентарний не зазначені), шляхом їх заповнення, друкування, проставлення відбитку гербової печатки В/ч НОМЕР_2 на написі Згідно з оригіналом та підпису майор ОСОБА_5 та подання їх 08.03.2023року на вимогу Дніпропетровського окружного адміністративного суду в якості доказів реєстрації наказів командира В/ч НОМЕР_2 відносно м-ра ОСОБА_2 у зв`язку із судовим розглядом адміністративної справи №160/18134/22;

4) стягнути з В/ч НОМЕР_1 , В/ч НОМЕР_2 солідарно на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в грошовому еквіваленті 60 тис.грн;

5) стягнути з В/ч НОМЕР_1 , В/ч НОМЕР_2 солідарно на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації осіб рядового та сержантського складу на підставі Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та № 69/2022 і з 01.03.2022 зарахований на посаду старшого розвідника-кулеметника розвідувального взводу Військової частини НОМЕР_1 .

07.04.2022 ОСОБА_1 за наказом відбув у зону ведення бойових дій В/ч НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи видно, що військова частина НОМЕР_1 підпорядкована Військовій частині НОМЕР_2 як окремий батальйон, що входить до окремої бригади та підпорядкований управлінню бригади.

Майор ОСОБА_2 прибув 05.03.2022 року у Військову частину НОМЕР_2 згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.04.2022 року № 8 (по стройовій частині), поставлений на облік у Військовій частині НОМЕР_2 з 05.03.2022 року та розпочав виконування обов`язків військової служби у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира НОМЕР_2 Військової частини НОМЕР_2 від 17.04.2022 року № 27 майор ОСОБА_2 призначений тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_4 .

Пунктом 2 зазначеного наказу визначено лейтенанту запасу ОСОБА_3 повернутись до своїх обов`язків за посадою.

У період тимчасового виконання майором ОСОБА_2 обов`язків командира Військової частини НОМЕР_1 , у разі його відсутності у зв`язку із виїздом з території військової частини, в тому числі у відпустку за сімейними обставинами або з інших питань, ОСОБА_3 виконував обов`язки тимчасово відсутнього командира військової частини НОМЕР_4 .

У позовній заяві позивач зазначає, що наявні 2 різні витяги з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 17.04.2022 року № 27 , а саме: витяг з наказу, де визначено один пункт - лише про призначення майора ОСОБА_2 тимчасово виконуючого обов`язки командира та витяг з наказу, яким визначено два пункти першим майора ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки командира Військової частини НОМЕР_1 , а другим наказано старшому лейтенанту ОСОБА_3 повернутись до виконання обов`язків заступника командира Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач, посилаючись на ознаки свавільності і протиправності в діях Військової частини НОМЕР_2 щодо неправомірності наказу командира В/ч НОМЕР_2 від 17.04.2022 року № 27 Про призначення майора ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки командира В/ч НОМЕР_1 та виготовлення двох витягів з цього наказу, що призвело до істотного порушення законних інтересів позивача та його прав, звернувся із цим позовом до суду.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що право на оскарження індивідуально-правового акту наділена особа, у відношенні якої такий акт прийнятий. Оскільки оскаржувані накази прийняті не у відношенні позивача, останній не має правових підстав для звернення до суду із цим адміністративним позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує своєї дії фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 9901/22/17, від 06 червня 2018 року у справі № 800/489/17, від 12 червня 2018 року у справі № 800/587/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, від 09 квітня 2019 року у справі № 9901/611/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 9901/283/19, від 18 вересня 2019 року у справі № 9901/284/19, від 13 листопада 2019 року у справі № 9901/331/19.

У справі, що розглядається позивач оскаржує накази, які є правовими актами ненормативного характеру, тобто актами індивідуальної дії, стосуються призначення на посаду конкретних осіб, тобто виключно визначених у ньому суб`єктів, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до відповідних осіб.

При цьому, суд зазначає, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Однією із цілей таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів, зокрема, як у цій справі. І така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.

Аналогічні висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2023 в адміністративній справі №9901/494/21.

Суд першої інстанції правильно не прийняв посилання позивача на те, що спірний наказ впливає на проходження ним військової служби, адже майор ОСОБА_2 порушував військовий статут, видавав накази, не маючи на те повноважень, бо спірний наказ про призначення був сфальсифікований, адже завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а не захист правопорядку. Фукнції з підтримки та захисту правопорядку в державі покладено на правоохоронні органи.

Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпро) ТУ ДБР у м. Полтава з заявою про вчинення кримінального правопорушення (створення завідомо неправдивого документу, а саме: наказу № 27 від 17.04.2022 року Про призначення командира В/ч НОМЕР_4 майора ОСОБА_2 ).

Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 238 кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому ухвала суду є законною та обґрунтованою, а підстав для її скасування не існує.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 в адміністративній справі №160/18134/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддяО.О. Круговий

суддяА.В. Шлай

суддяТ.С. Прокопчук