Постанова

від 18.09.2023 по справі 826/15311/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15311/16 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до Головного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" по місту Києву та Київській області про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" по місту Києву та Київській області, в якому просив стягнути на його користь неповернуту суму пенсії ОСОБА_1 за період з листопада 2007 року по травень 2010 року в сумі 80666,50 грн із відсотками, визначеними договором від 23 березня 2009 року №10.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2022 року позов задоволено, стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області неповернуту суму пенсії ОСОБА_1 за період з листопада 2007 року по травень 2010 року в сумі 80666,50 грн разом з нарахованими на них відсотками, визначеними договором від 23 березня 2009 року №10.

Не погодившись із вказаним рішенням, АТ "Державний ощадний банк України", яке не брало участі у справі в суді першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у справах за позовами суб`єктів владних повноважень відповідачем може виступати саме юридична особа, якою є АТ "Державний ощадний банк України", натомість позов було пред`явлено до філії - Головного управління по м.Києву та Київській області АТ Ощадбанк та суд першої інстанції розглянув справу з відповідачем - ГУ ПАТ "Державний ощадний банк України" по місту Києву та Київській області, не залучивши при цьому до участі у справі АТ "Державний ощадний банк України", з якого в подальшому стягнув кошти.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що відповідач був зобов`язаний повернути суму пенсії ОСОБА_1 після отримання інформації про його смерть, в силу п.13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, однак таких дій не вчинив.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що законодавством не надано право банківським установам розпоряджатись рахунками клієнтів в разі їх смерті та банк не має права на кошти, які знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку письмового провадження, введення в Україні воєнного стану та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.10.2015 до Управління пенсійного фонду України у м.Ірпені Київської області надійшов лист Відділу ДРАЦС Ірпінського міського управління юстиції від 26.09.2015 №1351/01.1-27, в якому надано інформацію, зокрема про наявність актового запису про смерть №78 від 15.10.2007, складеного виконкомом Рожніської сільради Косівського району Іванофранківської області на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Враховуючи, що за період з листопада 2007 року по травень 2010 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритий у відділенні 712/9999, ТВБВ №10026/0712 Філії - ГУ по м.Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», були перераховані пенсійні кошти на суму 80666,50 грн, Управління пенсійного фонду України у м.Ірпені Київської області направляло на адресу Філії - ГУ по м.Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» листи та вимоги щодо повернення пенсії ОСОБА_1 та нараховані на неї відсотки за період з листопада 2007 року по травень 2010 року (а.с.11-13, 23-24).

Листом від 16.05.2016 №23-125 Філія - ГУ по м.Києву та Київській області ПАТ «Ощадбанк» повідомило позивача, що вимоги про повернення пенсій з рахунку пенсіонера за умови добровільної їх виплати Пенсійним фондом після його смерті суперечать вимогам чинного законодавства.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення неповернутої суми.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що Порядком №1596 передбачено обов`язок уповноваженого банку щодо повернення зарахованих на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотків грошових коштів у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч.1 ст.5 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з ч.4 ст.5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст.19 КАС України Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років».

Юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За змістом ч.5 ст.46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання;

3) про затримання іноземця або особи без громадянства;

4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Аналогічні положення містили ст.2-4, 6, 17 КАС України в редакції, що була чинна на момент звернення позивача до суду з даним позовом.

Таким чином, коло адміністративних справ, в яких суб`єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду, є обмеженим та визначається Кодексом адміністративного судочинства України та в спеціальних нормах закону.

Колегія суддів звертає увагу, що положення Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містять будь яких норм, які надають органам Пенсійного фонду України звертатись до адміністративного суду із позовом про стягнення з банківських установ неповернутих сум пенсій.

Відповідно до п.13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов`язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.

Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного операційного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та органам праці та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.

Сума пенсії, що належала одержувачу і не була зарахована на поточний рахунок у зв`язку з його смертю, виплачується згідно із статтею 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Аналогічні положення містить п.18 чинної редакції наведеного Порядку.

Частиною 11 ст.106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Виконавчими органами Пенсійного фонду за несвоєчасну виплату і доставку сум пенсійних виплат одержувачам або несвоєчасне зарахування їх на банківські рахунки пенсіонерів, або несвоєчасне повернення на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду чи Накопичувального фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат, за умови своєчасного і в повному обсязі їх фінансування, на організації, у тому числі банки, які здійснюють виплату і доставку пенсій, накладається штраф у розмірі своєчасно не виплачених, не доставлених чи не зарахованих або своєчасно не повернених сум пенсійних виплат.

Відповідно до ч.13-14 наведеної статті про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев`ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев`ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов`язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев`ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 затверджено Положення про Пенсійний фонд України, відповідно до пп.6 п.4 якого Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів, зокрема, щодо стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів; застосування фінансових санкцій, передбачених законом, та накладення адміністративних штрафів.

Таким чином, будь-яких норм, які б свідчили про наявність в органів Пенсійного фонду України, як суб`єктів владних повноважень на звернення до адміністративного суду із позовами про стягнення з банківських установ неповернутих сум пенсій, судом не встановлено.

Наведене свідчить про відсутність у позивача повноважень на звернення до адміністративного суду із даним позовом та неможливості його розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В той же час, судом встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок неналежного виконання АТ «Ощадбанк» умов договору №10 від 25.03.2009 на зарахування і виплату пенсій та (грошової допомоги), що фінансуються з Пенсійного фонду України через установи ВАТ «Ощадбанк», з додатками (а.с.5-8), укладеного між Управлінням Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київської області та ВАТ «Ощадбанк» №7853, відповідно до ст.8 якого суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача по місяць його смерті включно, разом з відсотками є його спадщиною і розподіляються відповідно до діючого законодавства України. З місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, установи Банку, при отриманні такого повідомлення, припиняють зарахування на поточний рахунок суми пенсій та грошової допомоги. Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, установи Банку повертають органам Фонду за їх письмовим розпорядженням не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача та за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера. Суми пенсій та грошової допомоги, що належали одержувачу і не були зараховані на поточний рахунок у зв`язку з його смертю, виплачуються згідно зі ст. 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.526, 525 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, в даному випадку обставиною, що зумовила звернення позивача до суду є невиконання відповідачем договірних зобов`язань, що регулюється нормами цивільного законодавства, а не здійснення своїх владних управлінських функцій позивачем в рамках наданих Конституцією та Законами України повноважень, що виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.

Отже, у цій справі вирішується спір про цивільне право між особами, які є учасниками договірних правовідносин, який має розглядатися судами господарської юрисдикції, з огляду на суб`єктний склад сторін спору.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що цей позов може бути розглянутий за правилами, встановленими КАС України.

Частиною 1 ст.319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у даній справі, у відповідності до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Такі висновки суду підтверджуються судовою практикою, зокрема постановами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №915/1098/17, від 25.05.2018 №915/628/17, від 15.05.2018 у справі №910/13872/17, в яких у касаційному порядку переглядались судові рішення з аналогічними позовними вимогами.

Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині розгляду справи з порушенням правил юрисдикційної підсудності, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, роз`яснивши позивачу його право на звернення з позовом до суду господарської юрисдикції.

Керуючись ст.238, 239, 243, 308, 310, 315, 319, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2022 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до Головного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" по місту Києву та Київській області про стягнення заборгованості - закрити.

Роз`яснити позивачу його право на звернення до суду для захисту своїх прав в порядку господарського судочинства та про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним копії постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 18 вересня 2023 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма