Вирок

від 19.09.2023 по справі 461/4424/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

461/4424/23

1-кп/461/509/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.09.2023 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Львова, неодруженого, з середньою освітою, працюючого стажером ФОП « Amsterdam flowers », проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_4 у невстановлений досудовим слідством час та у невстановленому досудовим слідством місці, але не пізніше 14.03.2023, маючи єдиний умисел на незаконне збагачення шляхом придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», за невстановлених слідством обставин незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «канабіс», який зберігав при собі з метою подальшого збуту до 14.03.2023.

В подальшому, 14.03.2023 близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Мурави, всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», маючи умисел на незаконне збагачення шляхом незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, незаконно збув ОСОБА_7 (анкетні дані відносно якого змінено), а саме продав за ціною 300,00 (триста) гривень поліетиленовий згорток, в якому містилася речовина рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабісом», масою 0,78 грам.

Також, ОСОБА_4 у невстановлений досудовим слідством час та у невстановленому досудовим слідством місці, але не пізніше 27.03.2023, маючи єдиний умисел на незаконне збагачення шляхом придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», за невстановлених слідством обставин незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «канабіс», який зберігав при собі з метою подальшого збуту до 27.03.2023.

В подальшому, 27.03.2023 близько 10 год. 01 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Мурави, всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», діючи повторно, маючи умисел на незаконне збагачення шляхом незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, незаконно збув ОСОБА_7 (анкетні дані відносно якого змінено), а саме продав за ціною 2700,00 (дві тисячі сімсот) гривень поліетиленовий згорток, у якому містилася речовина рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабісом», масою 8,76 грам.

Крім цього, ОСОБА_4 у невстановлений досудовим слідством час та у невстановленому досудовим слідством місці, маючи єдиний умисел на незаконне збагачення шляхом придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин, діючи повторно, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», за невстановлених досудовим слідством обставин, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - екстракт канабісу та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - 4-ММС (4-метилметкатинон) та незаконно зберігав такі за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 з метою збуту до 27.03.2023.

Так, 27.03.2023 в період часу з 12:47 год. до 15:48 год. у квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , було проведено санкціонований обшук, в ході якого виявлено та вилучено 3 (три) паперові згортки із вмістом речовини рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабісом», загальною масою 0,47 грам; скляну банку із речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабісом», масою 41,60 грам; поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабісом», масою 17,51 грам; 1 зіп-пакет із кристалоподібною речовиною білого кольору, яка є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - «4-ММС» (4-метилметкатинон), масою 0,8175 грам; 2 пластикові банки із нашаруванням речовини коричневого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «екстрактом канабісу», загальною масою 0,7049 грам; гріндер із вмістом речовини рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабісом», масою 0,08 грам; пристрій для куріння із нашаруванням речовини коричневого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «екстрактом канабісу», масою 0,5801 грам; скляну банку із вмістом речовини рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабісом», масою 47,63 грам; електронну вагу із речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабісом», масою 0,48 грам.

Загальна маса вилученого особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, «канабісу» - становить 107,77 грам; особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - «екстракту канабісу» - 1,285 грам; особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - «4-ММС» (4-метилметкатинон), становить 0,8175 грам.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю. Надав покази, які в повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Вказав, що у обвинувальному акті вірно відображено те, що він, точну дату не пригадує, але не пізніше 14.03.2023, придбав наркотичний засіб - «канабіс», який зберігав при собі з метою подальшого збуту до 14.03.2023. В подальшому, 14.03.2023 приблизно о 17 год. 30 хв. він, перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Мурави продав даний наркотичний засіб за ціною 300,00 гривень іншій особі. Також, показав, що він, точну дату не пригадує, але не пізніше 27.03.2023, придбав наркотичний засіб - «канабіс», який зберігав при собі з метою подальшого збуту до 27.03.2023. В подальшому, 27.03.2023 приблизно о 10 год. 01 хв. він, перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Мурави, продав даний наркотичний засіб за ціною 2700,00 гривень іншій особі. Крім цього, показав, що ним було придбано наркотичний засіб - «канабіс» та психотропну речовину - «4-ММС», які він зберігав за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 з метою збуту до 27.03.2023. В подальшому дані наркотичні засоби були виявлені працівниками поліції в ході проведення обшуку за місцем його проживання. Зазначив, що вчинив дані злочини внаслідок складних сімейних обставин пов`язаних із смертю його матері, яка виховувала його самостійно. У вчиненому щиро розкаюється, засуджує свою поведінку. Просить суворо не карати та надати йому можливість стати на шлях виправлення.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечили учасники судового провадження і такі ніким не оспорюються.

При цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони є послідовними, об`єктивно і повно відображають обставини вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, надані останнім безпосередньо у судовому засіданні, в присутності захисника, підстав для самообмови або обставин які ставлять під сумнів добровільність позиції обвинуваченого, судом не встановлено.

Кваліфікуючи дії обвинуваченого, суд виходить з наступного.

Єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою "повторно" без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки "повторно", є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні.

Таким чином, у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин.

Наведене відповідає позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеній у постанові від 14 вересня 2020 року (справа № 591/4366/18 провадження № 51-1122кмо20).

Також, суд враховує те, що законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену ч. 1 ст. 32 КК повторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані в резолютивній частині обвинувального вироку, і за кожне правопорушення, кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання.

Якщо кримінальні правопорушення, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення, їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У таких випадках повторність кримінальних правопорушень повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних кримінальних правопорушень.

Така правова позиція знайшла своє відображення в існуючій практиці Касаційного кримінального суду. Зокрема, у постановах Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 лютого 2021 року (справа № 390/235/19 провадження № 51-2177кмо20), колегій суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 травня 2018 року (справа №187/1354/15, провадження № 51-1017км18), Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 29 листопада 2018 року (справа №541/715/17, провадження № 51-7898км18) та від 10 липня 2019 року (справа № 723/1538/16-к, провадження № 51-8625км18), Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 січня 2020 року (справа № 585/1603/17, провадження № 51-3290км19) та від 29 липня 2020 року (справа № 541/715/17, провадження № 51-7898км18) наведено висновки про те, що за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається і правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються. Коли повторність і рецидив кримінальних правопорушень є елементом сукупності вироків, покарання за них призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив: незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів; незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинені повторно; незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин, вчинені повторно, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 307 КК України.

В ході судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчинення злочинів, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на усі обставини кримінального провадження в їх сукупності.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчинених ним злочинів, форму вини, спосіб вчинення злочинів, стадію злочинів, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, відношення обвинуваченого до скоєного.

Також, суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він є особою молодого віку яка виховувалася в неповній сім`ї (батько позбавлений батьківських прав), раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем навчання Іудейською громадою, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Так, згідно характеристики релігійної організації «Львівська іудейська релігійна громада Бейс Аарон Веісраель», у період 2008-2018 років ОСОБА_4 навчався у приватному дошкільному закладі, а в подальшому - у шкільному закладі Гімназії «Братів Ізраїлю» Благодійної організації «Брати Синів Ізраїлю», де зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний, уважний учень. Має навчальні досягнення високого рівня, має добрий загальний розвиток, багато читає. Також, ОСОБА_4 бере активну участь у громадському житті єврейської громади міста Львова, постійно залучений до гуманітарних місій на території Львівщини, які особливо активізувалися останній рік у зв`язку з війною росії проти України. Крім цього, згідно даної характеристики, у 2022 рокі у віці 42 років несподівано померла мати ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , що дуже сильно вплинуло на його психоемоційний стан, тим більше, що внаслідок цієї втрати, ОСОБА_4 фактично залишився сиротою.

Пом`якшуючими покарання ОСОБА_4 обставинами суд визнає активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття обвинуваченого. Так, зокрема в ході судового розгляду обвинувачений надав в судовому засіданні визнавальні покази та засудив свою протиправну поведінку у присутності учасників процесу. Крім того, в процесі судового розгляду встановлено, що обвинувачений активно сприяв органу досудового розслідування у розкритті злочинів. Зокрема, під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 після його завершення, обвинувачений самостійно з власної ініціативи повідомив слідчих про наявність у нього заборонених речовин, які не виявлені під час обшуку та передав їх слідчому добровільно. При цьому суд також виходить з того, що системне тлумачення законодавства та судової практики вказує на те, що щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Також, суд приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, зокрема наведені стороною захисту дані про його тяжкі особисті та сімейні обставини. Зокрема, суд враховує доводи обвинуваченого та його захисника про те, що раптова смерть єдиної близької йому людини - матері, була для нього важкою втратою, яку він, у силу свого молодого віку, не зміг гідно перенести, внаслідок чого схилився до вчинення протиправних дій.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений з власної ініціативи клопотав перед судом про звернення внесеної за нього в межах застосованого запобіжного заходу застави на рахунки Збройних Сил України. Зокрема, сторона захисту вказала, що обвинувачений погодив це питання із заставодавцем, взявши на себе відповідне матеріальне зобов`язання. З цього приводу суду надано відповідну заяву застоводавця.

Обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин судом не встановлено.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому, суд враховує положення ч.ч. 1,2 ст. 50 КК України, згідно яких, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Також, визначаючи обвинуваченому вид і розмір покарання, суд виходить з того, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Крім того, суд враховує те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

При розгляді даного кримінального провадження суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. В свою чергу, справедливість - це одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Вищенаведені та встановлені судом обставини свідчать про наявність обґрунтованих підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України при призначенні покарання.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у кожному випадку застосування ст.69 КК України, суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК України.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а саме активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття обвинуваченого, наведені вище позитивні дані про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 основного покарання, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження нових злочинів, за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України - у виді 5 років позбавлення волі.

На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Також, виходячи із цілей та принципів права, справедливості й достатності обраного покарання, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, враховуючи тяжкість вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, вищенаведені обставини справи, зокрема пом`якшуючі обставини, суд приходить до висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, і відповідно до ст. 75 КК України, вважає за можливе звільнити останнього від відбування основаного покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, і буде достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому, з метою забезпечення належного контролю за поведінкою обвинуваченого, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 максимальний випробувальний термін, визначений у ст. 75 КК України, тривалістю три роки.

Також, враховуючи положення статті 77 КК України відповідно до яких, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, суд не застосовує до обвинуваченого, додаткове покарання передбачене санкцією ч. 2 ст. 307 КК України у виді конфіскації майна.

Крім того, встановлено, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28 березня 2023 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 107360 гривень.

Відповідно до квитанції 0.0.2924120018.1 від 28.03.2023 року, ОСОБА_9 було внесено вказану заставу за обвинуваченого на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Львівській області.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні подав письмову заяву ОСОБА_9 про перерахунок сплаченої застави у розмірі 107360 гривень на рахунок Збройних Сил України.

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15, передбачений і порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку.

Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до територіального управління ДСА або апеляційного суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу, такі документи: заяву особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчену судом копію ухвали слідчого судді, суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копію платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави.

Територіальне управління ДСА або апеляційний суд, який обрав запобіжний захід у вигляді застави, розглядає зазначені документи та протягом п`яти робочих днів з дня їх надходження за умови зарахування коштів на депозитний рахунок готує та подає до органу Казначейства платіжне доручення про повернення коштів.

Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження платіжних доручень територіального управління ДСА або апеляційного суду, який обрав запобіжний захід у вигляді застави, до органу Казначейства (пункти 7-8).

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заявлене клопотання щодо перерахунку коштів в судовому засіданні підтримали.

Прокурор щодо задоволення заявленого клопотання про скерування застави на рахунок Збройних Сил України не заперечив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен, зокрема вирішити питання, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 статті 374 КПК України, вирок суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині вироку зазначаються, серед іншого, у разі визнання особи винуватою: мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

У резолютивній частині вироку зазначаються, серед іншого, у разі визнання особи винуватою: рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження

Виходячи з наведеного, зокрема перевірки судом добровільності подачі заяви про перерахунок грошових коштів заставодавцем, відсутність заперечень щодо задоволення даного клопотання та клопотання про зміну запобіжного заходу з боку учасників процесу, суд приходить до висновку, що заявлене клопотання слід задовольнити та внесений розмір застави після набрання даним вироком законної сили слід перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України UA8430000100000047330992708.

Таким чином, запобіжний захід застосований до обвинуваченого - застава, після набрання вироком законної сили вважати скасованим.

Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Судові витрати по справі за проведення у справі експертизи у сумі 10869,36 грн. слід стягнути із засудженого в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України та призначити йому основне покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України,у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та призначити йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 у виді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін. Після вступу вироку у законну силу запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 в межах даного кримінального провадження вважати скасованим.

Заставу у розмірі 107360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень 00 коп., визначену в межах даного кримінального провадження для обвинуваченого (підозрюваного) ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28 березня 2023 року та внесену заставодавцем - ОСОБА_9 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Львівської області, перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України:

Банк: Національний банк України

МФО 300001

Рахунок № UA843000010000000047330992708

код ЄДРПОУ 00032106

Отримувач: Національний банк України.

Речові докази, після набрання вироком законної сили:

-поліетиленовий згорток (згорток обмотаний харчовою плівкою) із невідомою речовиною рослинного походження зеленого кольору, який знаходиться у сейфпакеті Національної поліції України PSP1223567; поліетиленовий згорток (згорток обмотаний харчовою плівкою) із невідомою речовиною рослинного походження зеленого кольору, який знаходиться у сейфпакеті Національної поліції України WAR1615228; 3 (три) паперові згортки із речовиною рослинного походження зеленого кольору; поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору; скляну банку із речовиною рослинного походження зеленого кольору; порожні зіп-пакети; харчову плівку; ізоленту; зіп-пакет із невідомою кристалоподібною речовиною білого кольору; електронну вагу сірого кольору з надписом «500g*0,01g» із залишками невідомої речовини рослинного походження зеленого кольору; 2 (дві) пластикові банки з нагаром невідомої речовини; гріндер із залишками невідомої речовини; пристрій для куріння із залишками невідомої речовини; скляну банку із невідомою речовиною рослинного походження зеленого кольору; сейфпакети Експертної служби МВС України: №5910574, №5731106, №5910396, №5910639, №5731068, №5731114, №3697884, в яких знаходяться об`єкти дослідження - знищити;

-мобільний термінал марки «VIVO», ІМЕН : НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім-картою з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , із паролем «НОМЕР_4» - повернути ОСОБА_4 ;

-банкноту номіналом 50 (п`ятдесят) гривень ЕГ5384537; банкноту номіналом 100 (сто) гривень У30498784; банкноту номіналом 100 (сто) гривень УР7652180; банкноту номіналом 100 (сто) гривень УИ3357178; банкноту номіналом 200 (двісті) гривень ХЄ4792372; банкноту номіналом 200 (двісті) гривень УБ2165385; банкноту номіналом 200 (двісті) гривень СЗ4606061; банкноту номіналом 200 (двісті) гривень УД6985290; банкноту номіналом 200 (двісті) гривень ДД9260097; банкноту номіналом 200 (двісті) гривень УЕ9817762; банкноту номіналом 200 (двісті) гривень ЕЄ8907809; банкноту номіналом 200 (двісті) гривень ЗД4881456; банкноту номіналом 200 (двісті) гривень УР6256599; банкноту номіналом 200 (двісті) гривень УЖ4510986; банкноту номіналом 200 (двісті) гривень ХД2298786; банкноту номіналом 200 (двісті) гривень ХИ3428312; банкноту номіналом 200 (двісті) гривень ПБ9785448; банкноту номіналом 200 (двісті) гривень УЖ8025673; банкноту номіналом 200 (двісті) гривень ПЗ7164757; банкноту номіналом 200 (двісті) гривень ХВ3087012, які знаходяться в сейфпакеті Національної поліції України WAR1761129 - конфіскувати в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення по справі експертиз у розмірі 10869 гривень 36 копійок.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1