Вирок

від 28.11.2023 по справі 461/4424/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/4424/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1049/23 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року у м. Львові

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду

під головуванням судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2023 року щодо ОСОБА_7 ,

з участю: прокурора ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

встановила:

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2023 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307 КК України та призначено йому основне покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Відповідно до ст.76 КК України покладено на ОСОБА_7 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_7 у виді застави до набрання вироком законної сили залишено без змін. Після вступу вироку у законну силу запобіжний захід застосований до ОСОБА_7 в межах даного кримінального провадження ухвалено вважати скасованим.

Заставу у розмірі 107360 гривень, визначену в межах даного кримінального провадження для обвинуваченого (підозрюваного) ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28.03.2023р. та внесену заставодавцем - ОСОБА_10 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Львівської області, ухвалено перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.

Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.

На вказаний вирок суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій, не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, просить скасувати оскаржуваний вирок у частині призначеного обвинуваченому покарання та ухвалити у цій частині новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підтримку своїх апеляційних вимог прокурор покликається, що оскаржуваний вирок є незаконним у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

В апеляційній скарзі прокурор покликається на положення ст.ст. 65, 69 КК України, роз`яснення п.п. 1, 8 Постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та вказує на відсутність підстав для застосування положень ст. 69 КК України, оскільки судом визнано пом`якшуючу покарання лише одну обставину, передбачену п.1 ч. 1 ст. 66 КК України.

Наголошує, що визнавши обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття, суд не вмотивував своє рішення щодо визнання вказаних даних обставинами, що пом`якшують покарання, не проаналізував та не надав їм відповідну оцінку, а лише навів перелік характеризуючих даних обвинуваченого.

Крім цього, прокурор стверджує, що судом не вказано, яким чином наведені ним пом`якшуючі покарання обставини разом з даними про особу обвинуваченого, виходячи з індивідуальних особливостей вчинення кримінального правопорушення та категорії посягання, істотно знижують ступінь його тяжкості, а також перебувають в такому співвідношенні одна з одною, щоб можна було впевнено стверджувати про доцільність призначення особі покарання нижче від найнижчої межі.

Також прокурор вказує, що суд жодним чином не мотивував рішення про застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, а обмежився лише висновком про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

За вироком суду, ОСОБА_7 у невстановлений досудовим слідством час та у невстановленому досудовим слідством місці, але не пізніше 14.03.2023, маючи єдиний умисел на незаконне збагачення шляхом придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», за невстановлених слідством обставин незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «канабіс», який зберігав при собі з метою подальшого збуту до 14.03.2023.

В подальшому, 14.03.2023 близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Мурави, всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», маючи умисел на незаконне збагачення шляхом незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, незаконно збув ОСОБА_11 (анкетні дані відносно якого змінено), а саме продав за ціною 300,00 (триста) гривень поліетиленовий згорток, в якому містилася речовина рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабісом», масою 0,78 грам.

Також, ОСОБА_7 у невстановлений досудовим слідством час та у невстановленому досудовим слідством місці, але не пізніше 27.03.2023, маючи єдиний умисел на незаконне збагачення шляхом придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», за невстановлених слідством обставин незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «канабіс», який зберігав при собі з метою подальшого збуту до 27.03.2023.

В подальшому, 27.03.2023 близько 10 год. 01 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Мурави, всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», діючи повторно, маючи умисел на незаконне збагачення шляхом незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, незаконно збув ОСОБА_11 (анкетні дані відносно якого змінено), а саме продав за ціною 2700,00 (дві тисячі сімсот) гривень поліетиленовий згорток, у якому містилася речовина рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабісом», масою 8,76 грам.

Крім цього, ОСОБА_7 у невстановлений досудовим слідством час та у невстановленому досудовим слідством місці, маючи єдиний умисел на незаконне збагачення шляхом придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин, діючи повторно, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», за невстановлених досудовим слідством обставин, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - екстракт канабісу та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - 4-ММС (4-метилметкатинон) та незаконно зберігав такі за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 з метою збуту до 27.03.2023.

Так, 27.03.2023 в період часу з 12:47 год. до 15:48 год. у квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , було проведено санкціонований обшук, в ході якого виявлено та вилучено 3 (три) паперові згортки із вмістом речовини рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабісом», загальною масою 0,47 грам; скляну банку із речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабісом», масою 41,60 грам; поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабісом», масою 17,51 грам; 1 зіп-пакет із кристалоподібною речовиною білого кольору, яка є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - «4-ММС» (4-метилметкатинон), масою 0,8175 грам; 2 пластикові банки із нашаруванням речовини коричневого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «екстрактом канабісу», загальною масою 0,7049 грам; гріндер із вмістом речовини рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабісом», масою 0,08 грам; пристрій для куріння із нашаруванням речовини коричневого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «екстрактом канабісу», масою 0,5801 грам; скляну банку із вмістом речовини рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабісом», масою 47,63 грам; електронну вагу із речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабісом», масою 0,48 грам.

Загальна маса вилученого особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, «канабісу» - становить 107,77 грам; особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - «екстракту канабісу» - 1,285 грам; особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - «4-ММС» (4-метилметкатинон), становить 0,8175 грам.

При апеляційному розгляді справи прокурор підтримав подану апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів, навівши у судовому засіданні аналогічні доводи та просив подану апеляційну скаргу задоволити.

Обвинувачений та захисник заперечили апеляційні вимоги прокурора, як безпідставні, зазначивши про законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку суду.

Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація його дій, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Згідно поданої апеляційної скарги прокурор не погоджується із рішенням місцевого суду про призначення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

В силу вимог ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Згідно роз`яснень п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», застосування ст.69 КК може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК України.

Перевіривши апеляційні доводи прокурора про безпідставність застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України, колегія суддів визнає такі необґрунтованими.

Аналіз положень ст. 69 КК України вказує на те, що для застосування цієї норми закону є не просто наявність сукупності обставин, визнаних судом такими, що пом`якшують покарання обвинуваченого. Встановлені судом обставини також повинні відповідати критеріям, які здатні, з урахуванням характеру скоєного, знизити ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину.

У судовому засіданні місцевого суду обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, надавши показання по суті пред`явленого йому обвинувачення. Зазначив, що вчинив дані злочини внаслідок складних сімейних обставин пов`язаних із смертю його матері, яка виховувала його самостійно. У вчиненому щиро розкаявся, засудив свою поведінку. Просив суворо не карати та надати йому можливість стати на шлях виправлення.

Наведені показання обвинувачений ОСОБА_7 підтримав і при апеляційному розгляді справи.

Згідно матеріалів справи при призначенні ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України покарання, місцевий суд врахував характер та тяжкість вчинених ним злочинів, форму вини, спосіб вчинення злочинів, стадію злочинів, конкретні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення злочинів, дані про особу винного, який раніше не судимий, є особою молодого віку, виховувався в неповній сім`ї (батько позбавлений батьківських прав), позитивно характеризується за місцем навчання Іудейською громадою, а саме згідно характеристики релігійної організації «Львівська іудейська релігійна громада Бейс Аарон Веісраель», у період 2008-2018 років ОСОБА_7 навчався у приватному дошкільному закладі, а в подальшому - у шкільному закладі Гімназії «Братів Ізраїлю» Благодійної організації «Брати Синів Ізраїлю», де зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний, уважний учень. Має навчальні досягнення високого рівня, має добрий загальний розвиток, багато читає. Також, ОСОБА_7 бере активну участь у громадському житті єврейської громади міста Львова, постійно залучений до гуманітарних місій на території Львівщини, які особливо активізувалися останній рік у зв`язку з війною росії проти України. Крім цього, згідно даної характеристики, у 2022 році у віці 42 років несподівано померла мати ОСОБА_7 - ОСОБА_12 , що дуже сильно вплинуло на його психоемоційний стан, тим більше, що внаслідок цієї втрати, ОСОБА_7 фактично залишився сиротою.

Також місцевим судом враховано, що ОСОБА_7 не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога, наявність обставин, які пом`якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Крім цього, судом взято до уваги дані про тяжкі особисті та сімейні обставини обвинуваченого, а саме раптову смерть єдиної близької йому людини - матері, яка була для нього важкою втратою, яку він, у силу свого молодого віку, не зміг гідно перенести та схилився до вчинення протиправних дій.

Також суд врахував, що обвинувачений з власної ініціативи клопотав перед судом про звернення внесеної за нього в межах застосованого запобіжного заходу застави на рахунки Збройних Сил України, погодивши це із заставодавцем та надавши суду відповідну заяву застоводавця.

Згідно оскаржуваного вироку заставу у розмірі 107 360 гривень, яка була внесена за ОСОБА_7 на відповідний рахунок заставодавцем - ОСОБА_10 , ухвалено перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.

Отже, на переконання колегії суддів, у даному кримінальному провадженні наявні обставини,що істотно знизили ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину і вплинули на пом`якшення покарання.

Колегія суддів враховує, що при визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Своє рішення про призначення ОСОБА_7 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, місцевий суд мотивував наявністю кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме щире каяття обвинуваченого та його активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, а також наведеними вище даними про особу винного, який вперше притягується до кримінальною відповідальності, повністю визнав свою провину, висловив жаль з приводу вчиненого та осуд своєї поведінки, співпрацю обвинуваченого зі слідством, наявністю у нього тяжких сімейних обставини, а саме смерть матері, позитивну характеристику та його посткримінальну поведінку, а також бажання обвинуваченого перерахувати заставу у розмірі 107360 гривень на рахунок Збройних Сил України.

Колегія суддів не погоджується з апеляційними доводами прокурора про те, що судом визнано пом`якшуючу покарання лише одну обставину, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України.

Як вже зазначалось, місцевий суд при призначення обвинуваченому покарання визнав обставинами, які пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що є двома самостійними обставинами. А включення законодавцем цих двох обставин у один пункт ч. 1 ст. 66 КК України не дає підстав вважати, що наявна лише одна пом`якшуюча покарання обставина.

Всупереч апеляційним доводами прокурора у своєму рішенні місцевий суд навів обґрунтовані та достатні мотиви щодо врахуванням ним щирого каяття обвинуваченого та його активного сприяння розкриттю злочинів, як обставин, які пом`якшують покарання.

Так, місцевим судом враховано, що під час судового розгляду у суді першої інстанції ОСОБА_7 надав визнавальні показання та засудив свою протиправну поведінку у присутності учасників процесу. Під час судового провадження обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи і за його згодою судовий розгляд було проведено з урахуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Крім цього, місцевий суд встановив, що ОСОБА_7 під час досудового розслідування після завершення обшуку за місцем його проживання самостійно з власної ініціативи повідомив слідчих про наявність у нього заборонених речовин, які не були виявлені під час обшуку та передав їх слідчому добровільно.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що наведені вище обставини у сукупності із наведеними вище даними про особу винного істотно знизили тяжкість вчиненого ОСОБА_7 злочину та вплинули на пом`якшення покарання, а відтак висновок місцевого суду про призначення обвинуваченому основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.307 КК України, є підставним та обґрунтованим.

Перевіривши апеляційні доводи прокурора щодо необґрунтованого застосування місцевим судом положень ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробування, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Відповідно до роз`яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Таким чином, застосування положень ст. 75 КК України у будь якому випадку потребує наведення судом у своєму рішенні окремих мотивів, пов`язаних саме із можливістю звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.

У мотивах прийнятого рішення про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання та його звільнення від відбування такого з випробуванням місцевий суд зазначив, що ним враховуються дані про особу обвинуваченого, вищенаведені обставини справи, зокрема пом`якшуючі обставини.

Тобто, враховані місцевим судом обставини та дані про особу обвинуваченого було одночасно враховано, як підстави для застосування положень ст. 69 КК України, так і положень ст. 75 КК України, що свідчить про невмотивованість судового рішення у частині звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробування і є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Як передбачено п.3 ч.1 ст.407 КПК України суд апеляційної інстанції вправі скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий вирок.

Враховуючи наведене, те, що у ході судового розгляду не було встановлено інших обставин та даних про особу обвинуваченого, які б не було враховано при призначенні йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, колегія суддів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності), наведених вище даних про особу винного та інших наведених обставини, приходить до висновку, що ОСОБА_7 слід призначити за ч. 2 ст. 307 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України колегія суддів, з огляду на встановлене, не вбачає.

Таким чином апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 413, 420, 426, ч.15 ст. 615 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задоволити частково.

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2023 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою, яка утримується під вартою, в цей же строк з дня отримання копії вироку.

Головуючий:

Судді: