Ухвала

від 08.09.2023 по справі 932/3570/23

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №932/3570/23

Провадження №2-з/932/17/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2023 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Овчиннікової О.С.,

при секретарі Фетіскіній К.Р.,

розглянувши заяву представника позивача ТОВ «УКРМЕДІАСНАБ» адвоката Антонова Костянтина Дмитровича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕДІАСНАБ» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету позову, ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_1 спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в розмірі 260580,62 гривень та моральну шкоду в розмірі 20000 гривень.

Разом з цивільним позовом представником подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення в межах позовних вимог та судових витрат арешту на грошові кошти, що становить в загальному розмірі 285830,89 гривень, які знаходяться на будь -яких банківських рахунках відповідача ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ), обґрунтовуючи свою заяву тим, що існують великі ризики того, що невжиття вищевказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Судом встановлено, що позивач юридична особа ТОВ «УКРМЕДІАСНАБ» звернувся до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди в розмірі 260580,62 гривень та моральної шкоди в розмірі 20000 гривень.

З постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28.12.2022 року (справа № 206/3988/22) судом встановлено, що ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., який керував транспортним засобом, належним ФОП ОСОБА_1 Дорожньо-транспортна пригода відбулася за участі автомобіля, належного позивачу KIA RIO, державний номер НОМЕР_2 .

За виключенням отриманого позивачем страхового відшкодування 129000 грн., стягненню з відповідача, на думку позивача, підлягає вартість відновлювального ремонту 260580,62 грн.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги положення ст.ст. 149, 150 ЦПК України щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову та забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд вважає, що заявницею не надано доказів на підтвердження статусу банківських рахунків, на які вона просить накласти арешт, таким чином у суду відсутня можливість встановити, чи спричинить відповідачу шкоду таке вжиття заходів забезпечення позову, чи відбудеться порушення прав та законних інтересів відповідача у здійсненні господарської діяльності, який є юридичною особою та веде первинну бухгалтерську документацію, враховуючи виплати заробітних плат, розрахунки між контрагентами тощо.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Відповідно заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/4587/13.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснень Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; враховуючи, що представником позивача не надано жодних доказів щодо наявності конкретних банківських рахунків у відповідача , на які він просить накласти арешт , суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-153, 258-260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕДІАСНАБ» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету позову, ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя О.С. Овчиннікова