Рішення

від 17.08.2023 по справі 521/16487/22

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/16487/22

Провадження 2/521/977/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17серпня 2023року Малиновський районний суд м. Одесі в складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання Кусяк О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» про бездіяльність щодо не розірвання трудових відносин за власним бажанням, виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_2 з позовомдо ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» про бездіяльність щодо не розірвання трудових відносин за власним бажанням, виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди та просить суд визнати незаконними бездіяльність ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» щодо не розірвання трудових відносин за його власним бажанням, несвоєчасним розрахунком з ним, невидачею йому трудової книжки та незаконним продовженням трудових відносин шляхом призупинення з ним дії трудового договору на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»; розірвати трудовий договір між мною та ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» з 10.02.2022 року; визнати його повноваження начальника дільниці ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» припиненими з 10.02.2022 року; зобов`язати ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» внести до трудової книжки запис про звільнення його з посади начальника дільниці за власним бажанням з 10.02.2022 року; зобов`язати ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» нарахувати та виплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 10.02.2022 р. по день фактичного розрахунку відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100; стягнути з ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» на його користь моральну шкоду в сумі 10 000 гривень.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує таким, що 15.04.2021 року між ним та ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» був укладений трудовий договір на невизначений строк та наказом директора відповідача він був зарахований на роботу на посаду начальника дільниці, яка розташована у м. Одеса у орендованому відповідачем приміщенні на території підприємства ТОВ «Телекарт-Прилад». Основний зв`язок з керівництвом відповідача за його рішенням здійснювався через месенджер «Телеграм» та мобільний зв`язок. 10.02.2022 року він звернувся до директора ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» ОСОБА_3 із заявою про звільнення його з роботи за власним бажанням з 10.02.2022 року. Ця заява була надіслана на адресу відповідача через месенджер «Телеграм», що підтверджує скріншот повідомлень з його особистого телефону, роздруківки з месенджеру «Телеграм». На вказану заяву про звільнення за власним бажанням він отримав від керівника ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології», а саме директора ОСОБА_3 , через месенджер «Телеграм» вказівку відпрацювати два тижні, що підтверджує скріншот повідомлень. Виходячи з викладеного його останній робочий день вважається 25.02.2022 року і тому він саме з 25.02.2022 року припинив виконувати свої трудові обов`язки, а відповідач припинив нараховувати та виплачувати йому заробітну плату. Після подання вказаної заяви на розірвання трудового договору з відповідачем він неодноразово, звертався до директора з заявами щодо проведення із ним розрахунку.Останню заробітну плату за січень 2022 року він отримав 03.02.2022 року у сумі 12 002,55 грн., підтверджується випискою з карткового рахунку № НОМЕР_1 «KredoBanK» від 18.08.2022 року. Повний розрахунок, виплату заробітної плати за лютий місяць 2022 року відповідач здійснив лише 20.06.2022 року, що також підтверджується випискою з карткового рахунку № НОМЕР_1 «KredoBanK» від 18.08.2022 року. Сума цього розрахунку свідчить про нарахування йому заробітної плати лише за 10 днів лютого місяця. На даний час його трудова книжка залишається у ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології». 06.07.2022 року він звернувся до відповідача з заявою про видачу трудової книжки та виплатити середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 25.02.2022 року по день отримання трудової книжки. У відповідь на цю заяву відповідач надіслав листа від 19.07.2022р. вих. № 190722, у якому повідомляється, що з 25.03.2022 року на підставі наказу № 1-11 від 24.03.2022 року з ним призупинена дія трудового договору на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX. Про те що між ним та відповідачем трудовий договір був розірваний саме з 10.02.2022 року свідчить лист Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України від 18.08.2022 року вих. № 19966-21906/П1-05/8-2800/22 на його заяву, розміщену на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України № ВЕБ-28000-Ф-С-068852 від 09.08.2022 року вх. № 21905/1-2800-22. У цьому листі Департамент повідомляє, що 28.07.2022 року відповідачем були подані «Уточнюючі» звітні відомості щодо нього на 1 квартал 2022 року, в яких запис про закінчення трудових відносин з 10.02.2022 року виключений. Таким чином Департамент підтверджує, що запис про закінчення зі ним трудових відносин існував і цей запис був зроблений внаслідок надання відповідачем відомостей про закінчення цих трудових відносин саме з 10.02.2022 року. Таким чином, вказаний лист Департаменту доказує, що відповідач прийняв його заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 10.02.2022 року та погодився розірвати трудовий договір з позивачем на підставі цієї заяви і внаслідок чого надав до відповідного органу Пенсійного фонду України звітні відомості про закінчення трудових відносин саме з 10.02.2022 року, а вже потім незаконно вирішив змінити свою позицію та надав «Уточнюючі» звітні відомості, які не відповідають його волевиявленню. Вважає бездіяльність відповідача щодо не розірвання трудових відносин із ним за власним бажанням, невидачею йому трудової книжки та продовження трудових відносин шляхом призупинення дії трудового договору на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» такими, що порушують вимоги ст. 43 Конституції України, ст.ст. 38, 47, 48 Кодексу законів про працю України. Вказані дії відповідача порушують його права на вільне працевлаштування, вже тривалий час унеможливлюють заробляти собі на життя працею.Вищезазначені обставини стали причиною звернення до суду з відповідним позовом.

Позивач в призначене судове засідання не з`явилася, однак надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак надав заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві. При цьому у відзиві зазначено наступне. В своїй позовній заяві Позивач зазначає, що він 10.02.2022 року він звернувся до директора Відповідача із заявою про звільнення його з роботи за власним бажанням з 10.02.2022 року. Однак, ці твердження Позивача не відповідають дійсності, оскільки 10 лютого 2022 року Позивач не звертався до Відповідача у письмовому вигляді із заявою про його звільнення за власним бажанням, також у цей день Позивач не подавав Відповідачу заяву про звільнення у будь-якому іншому вигляді. Крім того, Позивач не попереджав Відповідача письмово (або іншим чином) за два тижні про його можливе звільнення з 10 лютого 2022 року. У зв`язку з цим у Відповідача були відсутні правові підстави для звільнення Позивача за власним бажанням з 10 лютого 2022 року. Виходячи з наведеного, Відповідач не приймав рішення про звільнення Позивача та не видавав наказ про його звільнення за власним бажанням з 10 лютого 2022 року, оскільки він був би незаконним та безпідставним. Також в позовній заяві Позивач зазначає, що його останній робочий день вважається 25 лютого 2022 року. Відповідачу незрозуміло, чому Позивач вважає його останнім робочим днем саме 25 лютого 2022 року, оскільки від нього не надходило ніяких заяв про звільнення в цей день. Крім того, незрозуміло як це співвідноситься з його позовними вимогами про звільнення з 10 лютого 2022 року. Отже, з лютого місяця 2022 року по поточний час Позивач не подавав Відповідачу, та у Відповідача відсутня заява про звільнення Позивача, подана згідно норм КЗпП України. Позивач виконував свої трудові обов`язки до 10 лютого 2022 року, потім без пояснення причин перестав приходити на роботу, що підтверджується табелем обліку робочого часу, копія якого додається до відзиву. З 11 лютого 2022 року Відповідач перестав табелювати Позивача та нараховувати йому заробітну плату, оскільки він не виходив на роботу та не виконував своїх трудових обов`язків. У зв`язку з виїздом працівників Відповідача за межі своїх робочих місць, відсутністю постачань матеріалів та комплектуючих, через відсутність замовлень та неможливістю забезпечити працівників роботою та виконання такої роботи, керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ, Відповідач призупинив дію трудових договорів з своїми працівниками з 25 березня 2022 року до відновлення можливості надати і виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану, про що було видано наказ №1-22 від 24.03.2022 року. У тому числі з 25 березня 2022 року було призупинено дію трудового договору з Позивачем, що підтверджується наказом №1-22 від 24.03.2022 року, копія якого додається до даного відзиву. Про призупинення трудових відносин з працівниками Відповідача їм невідкладно було повідомлено телефоном, копія наказу №1-22 від 24.03.2022 року була розміщена при вході до робочих приміщень Відповідача. Також Позивачу 19 липня 2022 року було направлено лист № 190722, копія якого міститься в матеріалах справи, в якому додатково в письмовому вигляді повідомлено Позивача про призупинення з ним з 25 березня 2022 року дію трудового договору. Також Відповідач у цьому листі повідомив про те, що Відповідач готовий розірвати трудовий договір з Позивачем, якщо у нього є таке бажання. Для цього Позивачу було запропоновано звернутись до Відповідача з письмовою заявою про звільнення, звільнитись та забрати свою трудову книжку. Проте, Позивач не звертався до Відповідача з письмовою заявою про звільнення, а замість цього подав безпідставний позов.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Спеціальним законом, який регулює трудові правовідносини та визначає механізм захисту трудових прав працівників єКодекс законів про працю України.

15.04.2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» був укладений трудовий договір на невизначений строк та наказом директора ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» він був зарахований на роботу на посаду начальника дільниці, яка розташована у м. Одеса у орендованому відповідачем приміщенні на території підприємства ТОВ «Телекарт-Прилад».

Вищезазначені обставини доказуванню не підлягають оскільки не заперечуються сторонами у справі.

Вказане відповідає вимогам ч. 1 ст. 82 ЦПК України, згідно якого обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до частини першоїстатті 21 КЗпП Українитрудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 1 частини першоїстатті 23 КЗпП Українивизначено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

10.02.2022 року ОСОБА_2 звернувся до директора ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» ОСОБА_3 із заявою про звільнення його з роботи за власним бажанням з 10.02.2022 року. Ця заява була надіслана на адресу відповідача через месенджер «Телеграм», що підтверджує скріншот повідомлень з його особистого телефону, роздруківки з месенджеру «Телеграм». (а.с. 6-16)

На вказану заяву про звільнення за власним бажанням ОСОБА_2 отримав від керівника ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології», а саме директора ОСОБА_3 , через месенджер «Телеграм» вказівку відпрацювати два тижні, що підтверджує скріншот повідомлень. Виходячи з викладеного його останній робочий день вважається 25.02.2022 року і тому він саме з 25.02.2022 року припинив виконувати свої трудові обов`язки, а відповідач припинив нараховувати та виплачувати йому заробітну плату.

Згідно зст. 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є: угода сторін; закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертоїстатті 119 цього Кодексу; розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогамЗакону України «Про запобігання корупції», встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; з підстав, передбаченихЗаконом України «Про очищення влади»; набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбаченихстаттею 290 Цивільного процесуального кодексу Українивипадках; підстави, передбачені контрактом; підстави, передбачені іншими законами.

У відповідність до пункту 4статті 36 КЗпП Україниоднією з підстав розірвання трудового договору є ініціатива працівника.Статтею 38 КЗпП Українивизначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Трудове законодавство не передбачає обов`язкового двотижневого відпрацювання перед звільненням за власним бажанням, уст. 38 КЗпП Українивизначено лише обов`язок працівника письмово попередити роботодавця про наступне звільнення за два тижні. Таке попередження не залежить від того, чи працює працівник у момент попередження, чи перебуває на лікарняному або ж знаходиться у відпустці - він може хворіти навіть протягом усіх двох наступних тижнів і не відпрацювати фактично жодного дня після подання заяви про звільнення й роботодавець, навіть у такому випадку, роботодавець не вправі відмовити йому у звільненні після спливу строку попередження.

Верховний Суд у постанові по справі №922/51/20 зазначив, що, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребуватиу відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п`ята статті 96 ГПК України).

Сумнівів щодо дійсності наданої роздруківки з месенджера «Telegram» представником відповідача не заявлялося, так само і не заявлялося клопотання про витребування оригіналу відповідного електронного доказу.

Таким чином у суду також відсутні сумніви в наданій позивачем роздруківці з месенджера «Telegram», та приймає відповідну роздруківку як належним та допустимий доказ.

06.07.2022 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про видачу трудової книжки та виплатити середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 25.02.2022 року по день отримання трудової книжки. (а.с. 19)

У відповідь на цю заяву відповідач надіслав листа від 19.07.2022р. вих. № 190722, у якому повідомляється, що з 25.03.2022 року на підставі наказу № 1-11 від 24.03.2022 року із ним призупинена дія трудового договору на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX. (а.с. 20,48,49)

При цьому згідно листа Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України від 03.01.2023р., проінформовано, що звітні відомості за І квартал 2022 року, зокрема, «Про трудові відносини осіб та період проходження військової служби» щодо ОСОБА_2 про закінчення трудових відносин 10.02.2022 із ТОВ «Технологічний парт «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» надійшли до реєстру застрахованих осіб 01.06.2022, в яких в графах: Документ підстава про початок, кінець труд. або цивільно-правових відносин, переведення на іншу посаду, роботи та відпусток зазначено: № 1-К від 10.02.2022р.; Підстава для припинення трудових або цивільно-правових відносин зазначено: ст. 38 КЗпП України. (а.с. 61)

Тим самим можна стверджувати, що відповідачем прийнято заяву позивача про звільнення та до ПФУ подано відповідні відомості про звільнення позивача саме з 10.02.2022р.

Проте як зазначено у вищезазначеному листі, ТОВ «Технологічний парт «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» 28.07.2022р. подало «уточнюючі» звітні відомості щодо ОСОБА_2 за І квартал 2022р., в яких запис про закінчення трудових відносин 10.02.2022р. виключений із попередньо поданої звітності. (а.с. 61 на звороті)

Відповідні уточнення були подані відповідачем після того, як 06.07.2022р. ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Технологічний парт «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» з заявою про видачу трудової книжки та виплатити середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 25.02.2022 року по день отримання трудової книжки.

Крім того листом Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України від 18.08.2022 року вих. № 9966-21906/П1-05/8-2800/22 на заяву ОСОБА_2 , розміщену на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України № ВЕБ-28000-Ф-С-068852 від 09.08.2022 року вх. № 21905/1-2800-22, повідомлено, що 28.07.2022 року відповідачем були подані «Уточнюючі» звітні відомості щодо нього на 1 квартал 2022 року, в яких запис про закінчення трудових відносин з 10.02.2022 року виключений. (а.с. 21)

Законодавство про працю встановлює всесвітню охорону трудових прав працівників (ч.2ст.1 цього Кодексу).Статтею 48 КЗпП Українивстановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться записи про звільнення. Записи в трудовій книжці про звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати (ст.49 КЗпП України).

Приписистатті 43 Конституції Українитастатті 22 КЗпП Українизабороняють будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору. Конституційний Суд України розглядає право на працю, визначенестаттею 43 Конституції України, як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом (Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004, № 14-рп/2004, від 16.10.2007, № 8-рп/2007 та від 29.01.2008, № 2-рп/2008). Свобода праці передбачає можливість особи займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по своїй суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації. Припинення трудових відносин тісно пов`язано зі свободою його праці, оскільки праця може виконуватися саме до того часу поки останній не вирішить припинити її виконання або з інших підстав. При цьому, припинення трудових правовідносин має безпосередній вплив на можливість мати реалізацію прав на зайнятість (не заборонену законодавством діяльність осіб, пов`язану із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі), працевлаштуванням на роботі (посаді).

При цьому на підтвердження своєї позиції представник відповідача, надав копії Табелю обліку використання робочого часу, відповідно до якого позивач виконував свої трудові обов`язки до 10 лютого 2022 року, але потім без пояснення причин перестав приходити на роботу.

Крім того Наказом № 1-22 від 24.03.2022р. ТОВ «Технологічний парт «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» призупинив дію трудового договору з 25.03.2022р. з ОСОБА_2 (а.с. 48)

Про наявність вищезазначеного наказу, як стверджує позивач, йому ніхто не повідомляв та не знав про його існування, до часу отриманні відповіді на свою заявау від 06.07.2022р. (а.с. 20)

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір з працівником у разі вчинення ним прогулу без поважних причин, у т. ч. у разі відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.

При цьому за здійснення прогулу може бути накладено один з двох видів дисциплінарного стягнення - догану або звільнення, але в будь-якому разі, таке звільнення має відбуватися з дотриманням правил, встановлених статтями 147-149 КЗпП України.

Таким чином, незрозуміло чому у разі прогулу позивача відповідач не здійснив всіх передбачених дій та правил встановлених КЗпП України, хоча мав всі на те підстави.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивач належним чином, у визначеному законом порядку повідомив відповідача про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною 5 ст. 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

З аналізу наведених норм слідує, що відповідач зобов`язаний був видати трудову книжку та провести остаточний розрахунок з ОСОБА_2 .

Порядком обчислення розміру середньої заробітної плати, що затверджений постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року, встановлено, що працівникові, який пропрацював на підприємстві, вустанові, організаціїменшероку,середнязаробітнаплата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи,тобто з першогочисла місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (п.2 абз. 1, 2).

Згідност. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 5 та п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року), відповідно дост. 237-1 КЗпПза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач у відповідності дост. 237 КЗпП Україниповинен відшкодувати позивачу моральну шкоду у зв`язку із несвоєчасним проведенням розрахунку при звільненні, однак заявлений розмір моральної шкоди в сумі 10000 грн. суд визнає завищеним, не обгрунтованим матеріалами справи та таким, що є не співрозмірним із тими моральними стражданнями, які поніс позивач, а тому, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, оцінює моральну шкоду в розмірі 4000 грн., оскільки така сума є необхідною та достатньою моральною компенсацією.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1,3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином,з`ясувавшифактичні обставинисправи,на якихґрунтуються позовнівимоги,об`єктивнооцінивши докази,які маютьзначення длярозгляду спорупо сутіна їхналежність,допустимість,достовірність,достатність,суд приходитьдо висновкупро частковезадоволення позовнихвимог,а самесуд вважаєможливим визнати незаконною бездіяльність ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» щодо не розірвання трудових відносин з ОСОБА_2 за його власним бажанням, несвоєчасним розрахунком з ним, невидачею трудової книжки та незаконним продовженням трудових відносин шляхом призупинення з ним дії трудового договору на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»; розірвати трудовий договір між ОСОБА_2 та ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» з 10.02.2022р.; визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_4 та ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» з 10.02.2022р. у зв`язку із звільненням з посади начальника дільниці ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України; зобов`язати ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» внести запис до трудової книжки ОСОБА_2 про його звільнення з посади начальника дільниці ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» за власним бажанням з 10.02.2022р., а також зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 10.02.2022р. по день фактичного розрахунку відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, та стягнути моральну шкоду в розмірі 4000 грн.

При цьому, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судові витрати відповідно до ст.141ЦПК України покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.76-81, 83, 89, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 352,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» про бездіяльність щодо не розірвання трудових відносин за власним бажанням, виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» щодо не розірвання трудових відносин з ОСОБА_2 за його власним бажанням, несвоєчасним розрахунком з ним, невидачею трудової книжки та незаконним продовженням трудових відносин шляхом призупинення з ним дії трудового договору на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Розірвати трудовий договір між ОСОБА_2 та ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» з 10.02.2022р.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_4 та ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» з 10.02.2022р. у зв`язку із звільненням з посади начальника дільниці ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Зобов`язати ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» внести запис до трудової книжки ОСОБА_2 про його звільнення з посади начальника дільниці ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» за власним бажанням з 10.02.2022р.

Зобов`язати ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» нарахувати та виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 10.02.2022 р. по день фактичного розрахунку відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Стягнути з ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 4 000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ «Технологічний парк «Українські інформаційно-телекомунікаційні технології» (код ЄДРПОУ 31807545, місцезнаходження: м. Київ, вул. Сім`ї Ідзиковських, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 28 серпня 2023 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН