Рішення

від 19.09.2023 по справі 935/534/23

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/534/23

Провадження № 2/935/294/23

РІШЕННЯ

Іменем України

19 вересня 2023 року м.Коростишів

Коростишівський районнийсуд Житомирськоїобласті ускладі:головуючого судді ВасиленкаР.О.,зі секретарем Криворучко Я.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження безз повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Коростишівський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом в обгрунтування якого зазначила, що працювала на посаді головного бухгалтера на підставі наказу №106 к від 07.10.2005 року у ДП «Коростишівський лісгосп АПК», про що свідчить відповідний запис у трудовій книзі. Відповідно до наказу №21-к від 24.02.2007 року перебувала у відпустці для догляду за дитиною до 3 років. Вказує, що в період вказаної відпустки народила ще трьох дітей, та відповідно до законодавства, їй оплачувався листок непрацездатності у зв`язку з вагітністю та пологами, але відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами повторно не оформлювалася згідно листа Міністерства праці і соцiальної політики від 12.07.2010 №201/13/116-10.

Пояснює, що Наказом від 07.11.2022 №188/1-к їй було надано відпустку по догляду за дитиною згідно медичного висновку у період з 07.05.2022 до 07.05.2023 року. Зазначає, що перервала цю відпустку для подальшого виконання своїх обов`язків за трудовим договором про що свідчить її заява від 27.01.2023 року. Однак на вказану заяву про намір перервати відпустку по догляду за дитиною, отримала відмову, яку підприємство мотивувало довготривалим перебування у відпустці по догляду за дітьми (шістнадцять років), зміною документообігу та електронних програм, які використовуються підприємством для бухгалтерського обліку. Запроновано посаду бухгалтера 1 категорії з відповідним посадовим окладом, з подальшим переведенням на іншу посаду після проходження навчання. Вважає, дії відповідача щодо недопуску її до роботи на посаді головного бухгалтера неправомірними. Вказане аргументує, тим, що вона є висококваліфікованим працівником за фахом, так як має диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «Бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності в лісовому господарстві» та диплом про вищу освіту за напрямом підготовки «Економіка і підприємство», нею придбано ліцензійне оновлення комп`ютерної програми «М.Е.Doc» модуль «Звітність» (для ФОП) з правом подальшого використання на рік, що свідчить про її готовність виконувати покладену роботу згідно трудового договору.

Враховуючи вказане та доводи викладені у відповіді на відзив, просить суд зобов`язати відповідача допустити її до роботи на посаді головного бухгалтера ДП «Коростишівський лісгосп АПК», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

В відзивіпредставник відповідачазаперечив щодозадоволення позовнихвимог аргументуючице тим,що ОСОБА_1 не відповідаєкваліфікаційним вимогамякі застосовуються дляпосади головногобухгалтера ДП«Коростишівський лісгоспАПК» Вказують,що НаказомМінсоцполітики Українивід 29.12.2004№ 336до кваліфікаційнихвимог головногобухгалтера належить:повна вищаосвіта відповідногонапряму підготовки(магістр,спеціаліст).Стаж бухгалтерськоїроботи запрофесіями керівниківнижчого рівня:для магістра-не менше2років,спеціаліста -не менше3років.Специфіка роботина підприємствівизначено відповідноюпосадовою інструкцією,яка затвердженакерівником у2019році.Зазначають,що головнийбухгалтер їхпідприємства повиненволодіти системоюелектронного облікудеревини,яка впровадженау роботіДП «Коростишівськийлісгосп АПК».Пояснили,що ОСОБА_1 працювала напосаді головногобухгалтера підприємства1рік та4місяці,що буломайже 16років тому.За вказанийчас зміниласяструктура підприємства,та податковезаконодавство,нові формибухгалтерського обліку,а відсутністьнавичок уроботі зсистемою електронногообліку деревинипризведе дозупинки підприємства,тому позивачубуло тимчасовозапропоновано посаду бухгалтера1категорії здоплатою рівнозначною, заробіткуголовного бухгалтера.Вважають,що відповідачемзапропоновано позивачу увідповідності доч.2ст.32КЗпП переміщенняпрацівника наіншу роботув структурний підрозділ підприємства,в межахїї посади. Вказують, на порушення нею професійної етики тому допуск її до роботи створить конфлікти в колективі.

Крім того, позивачем не виконано вимог антикорупційного законодавства, а саме не подано декларації перед допуском до посади. Зазначають, що розмір моральної шкоди не обгрунтований належними доказами, позовна заява не містить доказів порушення її особистих немайнових прав, доказів будь-яких моральних страждань надано не було, тому з урахуванням заперечень просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше

Суд, дослідивши матеріали справи на засадах змагальності та в межах позовних вимог, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено на посаду головного бухгалтера «Коростишівський лісгосп АПК» з 07.10.2005 року на підставі наказу №106-к від 07.10.2005 року, про що свідчить відповідний запис у трудовій книзі (а.с. 9).

26.12.2007 року ОСОБА_1 було видано лист непрацездатності серія ААШ № 870187, причина непрацездатності - вагітність та пологи, який було передано роботодавцюДП «Коростишівський лісгосп АПК».

Наказом ДП «Коростишівський лісгосп АПК» від 24.02.2007 №21-к, ОСОБА_1 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, про що свідчить відповідний запис у трудовій книзі.

Відповідно до копії Наказу ДП «Коростишівський лісгосп АПК» від 07.11.2022 №188/1-к слідує, що головному бухгалтеру ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною згідно медичного висновку, з 07.11.2022 до 07.05.2023 року. Дата виходу до роботи 08.05.2023 року.

З листа від 27.01.2023 року, направленого на адресу Відповідача, слідує, що ОСОБА_1 повідомила відповідача про її намір переривання своєї відпустки по догляду за дитиною та намір вийти на роботу з 07.02.2023 року.

З копії відповіді ДП «Коростишівський лісгосп АПК» від 13.02.2023 №70, слідує, що внаслідок довоготривалого перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною на підприємстві змінився документообіг, лісове товарознавство, введено новий електронний облік деревини, що унеможливлює повноцінне виконання посадових обов`язків головного бухгалтера без додаткового навчання. Тому ОСОБА_1 запропоновано посаду бухгалтера 1 категорії з посадовим окладом 8670 грн., з доплатою у розмірі 3121,20 грн., що є рівноцінною заробітній платі головного бухгалтера з подальшим переведенням на іншу посаду після проходження додаткового навчання.

З копії листа-відповіді від 13.02.2023, слідує, що ОСОБА_1 , повідомила про те, що вона володіє навичками користування програмами: "1-С Підприємство-8", "МЕ DOC", "BAS", "Exсel", та надіслала на адресу відповідача копію диплома про повну вищу освіту.

Згідно копії диплома серії НОМЕР_1 , слідує, що ОСОБА_1 закінчила у 2008 році Державний вищий навчальний заклад «Державний агроекологічний університет» і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» та здобула кваліфікацію спеціаліста з обліку та аудиту.

Згідно копії диплому молодшого спеціаліста ЗВ №900049, реєстраційний № НОМЕР_2 , слідує, що ОСОБА_2 закінчила Малинський лісотехнічний технікум за спеціальністю бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності у лісовову господарстві. Присовєно кваліфікацію бухгалтер.

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , слідує, що виконавчим комітетом Глибочицької сільської ради Житомирського району, Житомирської області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінилося на « ОСОБА_4 ».

Згідно копій свідоцтв про народження дітей слідує, що ОСОБА_1 є матір`ю дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ..

Статтею 43 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно положень частини 3ст. 179 КЗпП України, за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Згідно частини 1ст. 18 Закону України «Про відпустки», після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

За нормою частини 1ст. 181 КЗпП України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шостастатті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомійстатті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Частиною 5,7 10 ст. 179 КЗпП України, визначено, що підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати одному з батьків дитини частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов`язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Особи, зазначені в цій статті, повинні повідомити роботодавця про дострокове припинення такої відпустки не пізніш як за 10 календарних днів до дня дострокового припинення такої відпустки.

В ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відпустки» зокрема визначено, що право навідпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Зі змісту наведених норм закону серед іншого вбачається право жінки на достроковий вихід з відпусти без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, а також відпустки беззбереження заробітноїплати длядогляду задитиною більшоїтривалості та обов`язок роботодавця забезпечити доступ працівника до робочого місця і умовами праці, оскільки така відпустка може бути використана працівником як повністю, так і частково.

Як зазначено вище, позивач надіслала 27.01.2023 року відповідачу лист про переривання відпустки по догляду за дитиною визначеною умедичному висновку та намір вийти на роботу з 07.02.2023 року. Однак листом від 13.02.2023 №70 відповідач відмовив у допуску позивача до роботи на посаді головного бухгалтера у зв`язку з її невідповідністю вказаній посаді, тобто до виконання посадових обов`язків головного бухгалтера допущена не була, чим порушено трудові права позивача.

Тому суд враховує, що право позивача на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, забезпечуються гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Суд не приймає доводи відповідача, щодо можливості переміщення ОСОБА_1 на посаду бухгалтера 1 категорії у відповідності до ч. 2 ст. 32 КЗпП без попереднього допуску останньої до роботи.

Так ч. 2,3.4 ст. 32 КЗпП України, визначено, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється запунктом 6 статті 36цього Кодексу.

Тобто чинним трудовим законодавством допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці на відповідному підприємстві. При чому невідповідність працівника займаній посаді через ті чи інші зміни на підприємстві мають бути встановлені після допуску її до роботи та встановлення неможливості виконання посадових обов`язків.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що посаду головного бухгалтера ДП «Коростишівський лісгосп АПК» не було скорочено, реорганізація підприємства не здійснювалася. Запропоновану позивачу посаду бухгалтера 1 категорії замість посади головного бухгалтера, відповідач пов`язує з її невідповідністю кваліфікаційним вимогам головного бухгалтера підприємства, та в тому числі вимогам вказаних в Посадовій інструкції головного бухгалтера від 04.02.2019 року, яка не може бути застосована, оскільки про відповідні зміни ОСОБА_1 не повідомлялася. Дане питання вирішується роботодавцем після допуску працівника до роботи, а невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі має бути доведено власником або уповноваженим ним органом працівникові безпосередньо під час виконання нею своїх трудових обов`язків.

Твердження відповідача відносного того, що допуск до роботи ОСОБА_8 спричинить порушення антикорупційного законодавства суд не приймає, оскільки, вказане питання не є предметом розгляду у даній справі та вирішуються працівником та роботодавцем у відповідності до Закону України «Про запобігання корупції», в тому числі щодо подачі відповідної декларації суб`єктом декларування. А відповідні перевірки щодо неподання чи несвоєчасного подання суб`єктом декларування відповідної декларації та можливих порушень допущених суб`єктом декларування здійснюються Національним агентством з питань запобігання корупції, в тому числі на підставі повідомлень юридичних осіб публічного права.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем професійної етики суд не приймає у зв`язку з їх безпідставністю.

Таким чином оскільки, дії ДП «Коростишівський лісгосп АПК» з не допуску ОСОБА_1 до роботи на посаді головного бухгалтера є незаконними тому суд дійшов до висновку про необхідність зобов`язання відповідача вчинити дії, шляхом допуску ОСОБА_1 до роботи на посаді головного бухгалтера.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 235 КЗпП України, слідує, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулуабо різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Конструкція частини першоїстатті 235 КЗпП Українидає підстави для висновку, що оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції»іншою особою.

Системний аналіз і тлумачення приписівстатті 235 КЗпП Українидозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника. При цьому, вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями235,236 КЗпП Україниі вони не підлягають розширеному тлумаченню. В даному випадку підставою для звернення позивача до суду, стало саме не допуск її до роботи за посадою головного бухгалтера та має місце її незгода в зв`язку з наявною відмовою відповідача у допуску ОСОБА_8 до роботи на вказаній посаді. Водночас не допуск працівника до роботи не окреслений статтями 235,236 КЗпП України, як підстава для здійснення таких виплат, та не породжує у позивача право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,тому в даній частині слід відмовити. Крім того матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо прийнятого відповідачем рішення про переведення позивачки на іншу посаду, дату такого переведення, що позабавляє суд можливості зідійснити обрахунок про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулуабо різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, в даному випадку за посадою бухгалтера 1 категорії, оскільки позивачка фактично не приступила до виконання трудових обов`язків.

Щодо доводів позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4ст. 10ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та при розгляді справ застосовуєКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13,має бути «ефективним» як з практичної, так із правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Таким чином, адекватне відшкодування шкоди, зокрема, й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Відповідно до частини 1статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За приписами п. 2 ч. 2ст. 23ЦК України, моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3ст.23 ЦК Українирозмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Кодекс законів про працю Українине містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, аст. 237-1 цього Кодексупередбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті, що та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі №6-23цс12.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

При вирішенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд керується загальними положеннями про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб`єктивних цивільних справ, встановленими ст.23,1167 ЦК України, та положеннямист. 237-1 КЗпП України, відповідно до яких відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зважаючи на встановлені обставини суд вважає доведеним, що невиконання відповідачем вимог ст. 179 КЗпПтаст. 18 Закону України "Про відпустки", що гарантують кожній жінці право на відпочинок, зокрема, до, під час та після пологів, а після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною або ж відпуска без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку. При цьому дії відповідача щодо не допуску позивача до роботи у зв`язку з тривалістю її відпусток, відсутністю навичків, кваліфікації, та як результат наявність у роботодавця сумніву у її компетентності та невідповідності посаді головного бухгалтера є свідченням упередженого ставлення до позивача та працівників, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною. Адже такі працівники, мають позитивне сподівання щодо захищеного законодавством їх права надалі працювати на тому ж місці роботи за тією ж посадою відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки».

Вказане є свідченням спричинення позивачу певних моральних страждань та переживань, оскільки з вини відповідача вона та її родина своєчасно не одержали кошти, на які вони вправі були розраховувати при плануванні свого бюджету, що змусило позивача докладати додаткових зусиль для організації свого життя, звертатись зі листами до відповідача для реалізації своїх прав, та в подальшому до суду, щоб довести порушення своїх прав.

Тобто тривалий час, близько семи місяців, позивачці довелося захищати свої права, порушені протиправними діями відповідача, що вимагало від неї значних фізичних і моральних зусиль, і відповідно, не могло не відобразитися на її організації життя, тому на переконання суду, негативні емоції позивачки внаслідок не допуску її до роботи перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із протиправними діями відповідача, а відтак завдали їй моральної шкоди.

Щодо тверджень відповідача про відсутності наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань, слід вказати що, це не вказує про те, що позивач не зазнала страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

З огляду на вищезазначене, враховуючи наведені ОСОБА_1 обставини, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у її житті, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи з принципів «розумності» та «справедливості», суд вважає за необхідне визначити позивачу та стягнути з відповідача суму моральної шкоди в загальному розмірі 50 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2147,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 76-78, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 179, 181, 235 КЗпП України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати ДП «Коростишівський лісгосп АПК» вчинити дії шляхом допуску ОСОБА_1 до роботи на посаді головного бухгалтера ДП «Коростишівській лісгосп АПК.

Стягнути з ДП «Коростишівській лісгосп АПК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000 ( п`ятдесят тисяч) грн. 00 грн.

Стягнути з ДП «Коростишівській лісгосп АПК» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2147(дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп..

В задоволенні іншої частини позову щодо стягнення середнього заробітку за час вимущеного прогулу, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Дочірнє підприємство «Коростишівський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради, ЄДРПОУ: 32062890, місцезнаходження: вул. Різдвяна, 86-а, м. Коростишів, Житомирського району, Житомирської області.

Суддя Роман ВАСИЛЕНКО