Постанова

від 22.11.2023 по справі 935/534/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №935/534/23 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 80 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Григорусь Н.Й.

за участюсекретаря судовогозасідання Трикиши Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №935/534/23 за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Коростишівський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Дочірнього підприємства «Коростишівський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. в м. Коростишів,

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- зобов`язати ДП «Коростишівський лісгосп АПК» допустити її до роботи за посадою головного бухгалтера ДП «Коростишівський лісгосп АПК»;

- стягнути з ДП «Коростишівський лісгосп АПК» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з ДП «Коростишівський лісгосп АПК» на її користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що вона працювала на посаді головного бухгалтера на підставі наказу №106к від 07.10.2005 у ДП «Коростишівський лісгосп АПК». Вказує, що відповідно до наказу №21-к від 24.02.2007 вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Зазначає, що в період вказаної відпустки вона народила ще трьох дітей та відповідно до законодавства їй оплачувався листок непрацездатності у зв`язку з вагітністю та пологами, але відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами повторно не оформлювалася згідно листа Міністерства праці і соціальної політики від 12.07.2010 №201/13/116-10. Вказує, що наказом від 07.11.2022 №188/1-к їй було надано відпустку по догляду за дитиною згідно медичного висновку у період з 07.05.2022 до 07.05.2023. Зазначає, що вона перервала дану відпустку для подальшого виконання своїх обов`язків за трудовим договором, про що свідчить її заява від 27.01.2023. Проте стверджує, що на вказану заяву про намір перервати відпустку по догляду за дитиною, вона отримала відмову, яку підприємство мотивувало довготривалим перебування у відпустці по догляду за дітьми (шістнадцять років), зміною документообігу та електронних програм, які використовуються підприємством для бухгалтерського обліку. Зазначає, що їй було запропоновано посаду бухгалтера 1 категорії, у зв`язку з чим нею було направлено лист-відповідь, яка залишилася без належного реагування. Вважає, що дії відповідача щодо недопуску її до роботи на посаді головного бухгалтера є неправомірними. Вказане аргументує, тим, що вона є висококваліфікованим працівником за фахом, так як має диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «Бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності в лісовому господарстві» та диплом про вищу освіту за напрямом підготовки «Економіка і підприємство», також нею придбано ліцензійне оновлення комп`ютерної програми «М.Е.Doc» модуль «Звітність» (для ФОП) з правом подальшого використання на рік, що свідчить про її готовність виконувати покладену роботу згідно трудового договору. Стверджує, що відповідач затягує час для вирішення ситуації, що унеможливлює реалізацію її прав на своєчасне одержання винагороди за працю та достатній життєвий рівень для себе та її сім`ї. Вважає, що у зв`язку з неправомірними діями відповідача, а саме недопуску її до роботи, час протягом якого вона не працювала є вимушеним прогулом. Стверджує, що ситуація, яка склалася викликає в неї великий обсяг душевних переживань, а саме: було принижено її гідність, як спеціаліста у галузі попередньо виконуваної роботи та здійснено акт дискримінації; її тривалий час не допускали до роботи, що порушує її право на отримання заробітної плати; відбулися зміни в її психо-емоційному стані; дана ситуація негативно вплинула на стан її здоров`я. Враховуючи вищевикладене просила задовольнити її позов в повному обсязі.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ДП «Коростишівський лісгосп АПК» вчинити дії шляхом допуску ОСОБА_1 до роботи на посаді головного бухгалтера ДП «Коростишівській лісгосп АПК». Стягнуто з ДП «Коростишівській лісгосп АПК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. Стягнуто з ДП «Коростишівській лісгосп АПК» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2147,20 грн. В задоволенні іншої частини позову щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити в оскаржуваній частині нове судове рішення про задоволення позову.

Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ДП «Коростишівський лісгосп АПК» подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Зазначає, що судом першої інстанції було встановлено, що дії відповідача щодо недопуску її до роботи є протиправними, спричинили, відповідно неможливість виконання нею роботи у певний період, а отже позбавили її права на отримання заробітної плати. Вказує, що оскільки звернення із заявою про допуск до роботи після закінчення періоду відпустки по догляду за дитиною надана у січні 2023 року, то розрахунок середньоденного заробітку здійснюється, виходячи з останніх повних двох місяців: листопад та грудень 2022 року. Зазначає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з неправомірними діями відповідача складає 90041,28 грн. Враховуючи викладене просить скасувати рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2023 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги ДП «Коростишівський лісгосп АПК» зазначає, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими. Вказує, що задовольняючи позов про допуск до роботи суд першої інстанції не встановив чи мав такий факт місце, відхилив доводи відповідача, визначивши, що пропозиція щодо іншої посади є недопуском до роботи та порушенням трудових прав ОСОБА_1 . Стверджує, що задовольняючи позов про стягнення моральної шкоди у повному розмірі, суд першої інстанції дійшов помилкових та необґрунтованих висновків, що позивачка упродовж семи місяців зазнала страждань, приниження та немайнових втрат, що оцінюються у 50000 грн. Вказує, що суд першої інстанції позбавив відповідача права на допит свідків, відмовивши у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін. Звертає увагу на те, що відповідач у листі №70 від 13.02.2023 не зазначає про недопуск ОСОБА_1 до роботи на посаді головного бухгалтера, не відмовляє їй у роботі на вказаній посаді, а з метою попередження негативних наслідків для підприємства, лише пропонує зайняти тимчасово іншу посаду для перевірки знань та умінь. Стверджує, що відповідач не відсторонив від посади ОСОБА_1 , наказ про недопуск не виносив, відмову у призначенні на посаду не засвідчив. Зазначає, що ОСОБА_1 17.02.2023 на роботу не з`явилась і не вчинила жодних дій аби обійняти посаду головного бухгалтера, факту недопуску її до посади не зафіксовано. Стверджує, що до правоохоронних органів чи до органів державного контролю у сфері охорони праці з питань порушення трудового законодавства ОСОБА_1 не зверталася, крім того, заяву директора про недопуск до роботи із зазначенням дати та часу, факту недопуску до роботи, осіб, які конкретно перешкоджали їй у цьому не подавала. Вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, а тому враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

03 листопада 2023 року на адресу суду від представника ДП «Коростишівський лісгосп АПК» - Коки В.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Стверджує, що ДП «Коростишівський лісгосп АПК» листом від 13.02.2023 надав лише пропозицію, а не відмовив у допуску на роботу за посадою, тобто відповідач не відсторонив від посади ОСОБА_1 . Вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що конструкція ч.1 ст. 235 КЗпП України передбачає оплату вимушеного прогулу у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог ЗУ «Про запобігання корупції».

06 листопада 2023 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП «Коростишівський лісгосп АПК», у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що вона з 07.02.2023 по 13.02.2023 приходила на роботу, що підтверджується журналом робочого часу працівників ДП «Коростишівський лісгосп АПК». Крім того, вказує, що листом від 02.11.2023 профспілковим органом ДП «Коростишівський лісгосп АПК» їй було роз`яснено, що оскільки вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною то вона не являлася членом профспілки ДП «Коростишівський лісгосп АПК». Зазначає, що суд першої інстанції вірно визначив розмір моральної шкоди. Вказує, що наказом від 02.11.2023 за №225-к ДП «Коростишівський лісгосп АПК» її допущено до роботи.

Перевіривши законністьта обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів апеляційнихскарг,апеляційний судвважає,що апеляційніскарги підлягаютьчастковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 було призначено на посаду головного бухгалтера ДП «Коростишівський лісгосп АПК» з 07.10.2005 на підставі наказу №106-к від 07.10.2005, про що свідчить відповідний запис у трудовій книзі ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 31.10.1987.

26.12.2007 ОСОБА_1 було видано лист непрацездатності серія ААШ №870187, причина непрацездатності - вагітність та пологи, який було передано роботодавцю ДП «Коростишівський лісгосп АПК».

Наказом ДП «Коростишівський лісгосп АПК» від 24.02.2007 №21-к, ОСОБА_1 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, про що свідчить відповідний запис у трудовій книзі ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 31.10.1987.

Відповідно до копії наказу ДП «Коростишівський лісгосп АПК» від 07.11.2022 №188/1-к слідує, що головному бухгалтеру ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною згідно медичного висновку, з 07.11.2022 до 07.05.2023. Дата виходу до роботи 08.05.2023.

З листа від 27.01.2023, направленого на адресу ДП «Коростишівський лісгосп АПК», слідує, що ОСОБА_1 повідомила відповідача про її намір переривання своєї відпустки по догляду за дитиною та намір вийти на роботу з 07.02.2023.

З копії відповіді ДП «Коростишівський лісгосп АПК» від 13.02.2023 №70, слідує, що внаслідок довоготривалого перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дітьми (шістнадцять років) на підприємстві змінився документообіг, змінилося лісове товарознавство за новою системою стандартизації, введено електронний облік деревини із застосуванням електронних програм бухгалтерського обліку, що унеможливлює повноцінне виконання посадових обов`язків головного бухгалтера без додаткового навчання. Також, повідомлено, що на даний час підприємство немає фінансових можливостей проводити додаткове навчання окремого спеціаліста. Запропоновано ОСОБА_1 посаду бухгалтера 1 категорії з посадовим окладом 8670 грн та доплатою у розмірі 3121,20 грн (36% від посадового окладу), що є рівноцінною заробітній платі головного бухгалтера з подальшим переведенням на іншу посаду після проходження додаткового навчання.

З копії листа-відповіді від 13.02.2023, слідує, що ОСОБА_1 , повідомила відповідача про те, що вона володіє навичками користування програмами: «1-С Підприємство-8», «МЕ DOC», «BAS», «Exсel», та надіслала на адресу відповідача копію диплома про повну вищу освіту.

Згідно копії диплому молодшого спеціаліста ЗВ №900049, реєстраційний 13596-2254 від 08.07.1997 слідує, що ОСОБА_1 закінчила Малинський лісотехнічний технікум за спеціальністю бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності у лісовому господарстві. Присвоєно кваліфікацію бухгалтер.

Відповідно до копії диплома серії НОМЕР_2 від 22.02.2008, вбачається, що ОСОБА_1 закінчила у 2008 році Державний вищий навчальний заклад «Державний агроекологічний університет» і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» та здобула кваліфікацію спеціаліста з обліку та аудиту.

З копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 04.09.1999, слідує, що виконавчим комітетом Глибочицької сільської ради Житомирського району, Житомирської області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінилося на « ОСОБА_4 ».

Згідно копій свідоцтва про народження дітей слідує, що ОСОБА_1 є матір`ю дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до наказу ДП «Коростишівський лісгосп АПК» №225-к від 02.11.2023 ОСОБА_1 допущено до виконання посадових обов`язків на посаді головного бухгалтера з 02.11.2023, згідно рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 19.09.2023.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Щодо зобов`язання ДП «Коростишівський лісгосп АПК» допустити ОСОБА_1 до роботи за посадою головного бухгалтера ДП «Коростишівський лісгосп АПК».

Задовольняючи позов в частині допуску ОСОБА_1 до роботи суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено, що дії відповідача щодо недопуску позивача до роботи у зв`язку з тривалістю її відпусток, відсутністю навичків, кваліфікації, та як результат наявність у роботодавця сумніву у її компетентності та невідповідності посаді головного бухгалтера є свідченням упередженого ставлення до позивача та працівників, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною. Адже такі працівники, мають позитивне сподівання щодо захищеного законодавством їх права надалі працювати на тому ж місці роботи за тією ж посадою відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 5-1 КЗпП України встановлено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконному звільненні, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно частини 1 ст. 18 Закону України «Про відпустки», після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

За нормою частини 1 ст. 181 КЗпП України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Частиною 5,7 10 ст. 179 КЗпП України, визначено, що підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати одному з батьків дитини частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов`язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Особи, зазначені в цій статті, повинні повідомити роботодавця про дострокове припинення такої відпустки не пізніш як за 10 календарних днів до дня дострокового припинення такої відпустки.

В ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відпустки» зокрема визначено, що право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Зі змісту наведених норм закону серед іншого вбачається право жінки на достроковий вихід з відпусти без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, а також відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості та обов`язок роботодавця забезпечити доступ працівника до робочого місця і умовами праці, оскільки така відпустка може бути використана працівником як повністю, так і частково.

У справі, що переглядається встановлено, що згідно копій свідоцтв про народження дітей ОСОБА_1 є матір`ю дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Наказом ДП «Коростишівський лісгосп АПК» від 24.02.2007 №21-к, ОСОБА_1 було надано відпустку по догляду за дитиною ( ОСОБА_5 ) до досягнення ним 3-х років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В подальшому, ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною ( ОСОБА_6 ) до досягнення ним 3-х років, тобто до 04.09.2013 та у відпустці по догляду за дитиною ( ОСОБА_7 ) до досягнення ним 3-х років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У період з 06.08.2016 по 08.11.2018 ОСОБА_1 перебувала у відпустці відповідно до ст. 179 КЗпП України.

З 08.11.2018 ОСОБА_1 перебувала у відпустці до догляду за дитиною ( ОСОБА_8 ) до досягнення ним 3-х років, тобто до 08.11.2021 та з 08.11.2021 у відпустці згідно ст. 179 КЗпП України.

Відповідно до копії наказу ДП «Коростишівський лісгосп АПК» від 07.11.2022 №188/1-к слідує, що головному бухгалтеру ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною згідно медичного висновку, з 07.11.2022 до 07.05.2023. Дата виходу до роботи 08.05.2023.

27.01.2023 ОСОБА_1 було направлено лист ДП «Коростишівський лісгосп АПК» про переривання відпустки по догляду за дитиною визначеною у медичному висновку та намір вийти на роботу з 07.02.2023.

Однак листом від 13.02.2023 №70 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що внаслідок довоготривалого перебування її у відпустці по догляду за дітьми (шістнадцять років) на підприємстві змінився документообіг, змінилося лісове товарознавство за новою системою стандартизації, введено електронний облік деревини із застосуванням електронних програм бухгалтерського обліку, що унеможливлює повноцінне виконання посадових обов`язків головного бухгалтера без додаткового навчання. Також, повідомлено, що на даний час підприємство немає фінансових можливостей проводити додаткове навчання окремого спеціаліста. Запропоновано ОСОБА_1 посаду бухгалтера 1 категорії з посадовим окладом 8670 грн та доплатою у розмірі 3121,20 грн (36% від посадового окладу), що є рівноцінною заробітній платі головного бухгалтера з подальшим переведенням на іншу посаду після проходження додаткового навчання.

Відповідно до копії листа-відповіді від 13.02.2023, слідує, що ОСОБА_1 , повідомила відповідача про те, що вона володіє навичками користування програмами: «1-С Підприємство-8», «МЕ DOC», «BAS», «Exсel», та надіслала на адресу відповідача копію диплома про повну вищу освіту.

Матеріали справи не містять даних про видачу ДП «Коростишівський лісгосп АПК» будь-якого наказу на заяву ОСОБА_1 від 27.01.2023.

Відтак, у даній справі з`ясуванню підлягає питання порядку оформлення переривання відпустки по догляду за дитиною, допуску працівника до роботи та дії ДП «Коростишівський лісгосп АПК» щодо поданої заяви ОСОБА_1 від 27.01.2023.

У частині дев`ятій статті 10 ЦПК України зазначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Аналогія закону та аналогія права розглядаються в загальній теорії права як засоби заповнення прогалин у законодавстві шляхом їх усунення чи подолання. Прогалини у законодавстві ускладнюють регулювання відповідних суспільних відносин через відсутність у законодавчому акті нормативного припису (норми права), що безпосередньо спрямований на їх врегулювання.

Аналогія закону - це поширення в процесі правозастосування на конкретні неврегульовані правом життєві відносини чинності норм права, які регулюють відносини, які є подібними тим, що потребують урегулювання в рамках цієї галузі права за найсуттєвішими ознаками.

Аналогія права - це застосування до конкретних відносин загальних засад і сенсу законодавства у разі відсутності норм права, що регулюють подібні за найсуттєвішими ознаками відносини. Це означає, що юридично справа вирішується на основі принципів права, таких, як справедливість, гуманізм, юридична рівність тощо, що переважно закріплені у відповідних статтях Конституції України або загальних положеннях законодавчих актів.

Якщо суд виявив прогалину у законодавстві в процесі правозастосування, він зобов`язаний використовувати такі оперативні засоби її подолання, як аналогія закону чи аналогія права з метою вирішення конкретної юридичної справи.

Зазначений обов`язок суду випливає з приписів частини десятої статті 10 ЦПК України, якими визначено, що забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Оскільки на законодавчому рівні питання допуску до роботи працівника після переривання відпустки по догляду за дитиною не врегульовано належним чином, колегія суддів застосовує аналогію закону щодо поновлення працівника на роботі.

Поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов`язками, які мали місце до звільнення. Обов`язком боржника є не лише видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов`язків.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №702/725/17 зазначив, що КЗпП України не містить поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що посаду головного бухгалтера ДП «Коростишівський лісгосп АПК» не було скорочено, реорганізація підприємства не здійснювалася, а тому враховуючи викладене, ДП «Коростишівський лісгосп АПК» зобов`язаний був видати саме наказ про переривання ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною, згідно її заяви від 27.01.2023, а не вирішувати дане питання шляхом направлення листа із запропонуванням іншої посади.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що невідповідність позивача займаній посаді має вирішуватися роботодавцем після допуску її до роботи. Крім того, невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі має бути доведено власником або уповноваженим ним органом безпосередньо під час виконання працівником своїх трудових обов`язків.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що дії ДП «Коростишівський лісгосп АПК», а саме не видання наказу про переривання відпустки по догляду за дитиною є недопуском ОСОБА_1 до роботи на посаді головного бухгалтера.

ДП «Коростишівський лісгосп АПК» фактично відсторонив (усунув) позивача з роботи без законних на те підстав.

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Разом з тим за змістом вищезазначеної статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №185/676/18 (провадження №61-8219св19).

Такої підстави відсторонення - як неможливість повноцінного виконання посадових обов`язків без додаткового навчання, нормами статті 46 КЗпП України не передбачено, будь-якого іншого нормативно-правового акту, який би надавав право роботодавцю відсторонювати від посади працівника при неможливості повноцінного виконання посадових обов`язків без додаткового навчання не зазначено.

Таким чином, відповідач грубо порушив право позивача на працю, оскільки вона майже рік не працювала на підприємстві, не виконувала покладені на неї обов`язки, не отримувала заробітну плату та не була при цьому звільнена, наказу про відсторонення не отримувала, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДП «Коростишівський лісгосп АПК» допустити ОСОБА_1 до роботи.

Доводи апеляційної скарги ДП «Коростишівський лісгосп АПК» про те, що ОСОБА_1 17.02.2023 не з`явилася на роботі і не вчинила жодних дій аби обійняти посаду головного бухгалтера є безпідставними, оскільки працівнику, який фактично не здійснює свої трудові функції, немає необхідності перебувати на робочому місці, оскільки саме з цим і пов`язано таке відсторонення.

Крім того, з копії журналу робочого часу працівників ДП «Коростишівський лісгосп АПК», долученого до відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що 07.02.2023 по 13.02.2023 ОСОБА_1 приходила на роботу.

Наведене, в частині відсторонення позивача від посади на невизначений термін без будь-якої правової підстави узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі №205/4333/17 (провадження №61-45345св18).

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу суд першої інстанції виходив з того, що не допуск працівника до роботи не окреслений статтями 235, 236 КЗпП України, як підстава для здійснення таких виплат та не породжує у позивача право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо прийнятого відповідачем рішення про переведення позивачки на іншу посаду, дату такого переведення, що позабавляє суд можливості здійснити обрахунок про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, в даному випадку за посадою бухгалтера 1 категорії, оскільки позивачка фактично не приступила до виконання трудових обов`язків.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Системний аналіз і тлумачення приписів статті 235 КЗпП України дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника. При цьому, вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що якщо буде встановлено, що на порушення вимог статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

У справі, що переглядається, встановлено, що позивач незаконно була відсторонена від виконання її посадових обов`язків, вона не отримувала заробітну плату, у зв`язку з чим вона перебувала у вимушеному прогулі, а тому з відповідача підлягає стягненню на її користь середній заробіток за час її вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно із графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Оскільки, відповідно до заяви від 27.01.2023 ОСОБА_1 просила перервати відпустку по догляду за дитиною з 07.02.2023, то для обрахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно брати до уваги розмір заробітної плати та кількість робочих днів за грудень 2022 року та за січень 2023 року.

Відповідно до довідки ДП «Коростишівський лісгосп АПК» №531 від 13.11.2023 заробітна плата головного бухгалтера за грудень 2022 року склала 13237,30 грн (відпрацьовано 22 робочих дня, погодинно 11380,00 грн., винагорода за вислугу років 1707,00 грн та індексація 150,30 грн) та за січень 2023 року становила 11036,86 грн (відпрацьовано 18 робочих днів, погодинно 9597,27 грн., винагорода за вислугу років 1439,59 грн).

За клопотанням ОСОБА_1 з ДП «Коростишівський лісгосп АПК» було витребувано довідку про доходи головного бухгалтера ДП «Коростишівський лісгосп АПК» за період 01.12.2022 31.01.2023.

Згідно наданої довідки №559 від 21.11.2023 посадовий оклад головного бухгалтера за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 складає 11380,00 грн.; за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 становить 11 730,00 грн. За грудень 2022 року головному бухгалтеру ДП «Коростишівський лісгосп АПК» нараховано 24617,30 грн заробітної плати, яка складається з: окладу 11380,00 грн.; винагороди за вислугу років 1707,00 грн.; індивідуальних надбавок 411380,00 грн та індексації заробітної плати 150,30 грн. За січень 2023 року головному бухгалтеру ДП «Коростишівський лісгосп АПК» нараховано 22029,48 грн заробітної плати, яка складається з окладу 9597,27 грн.; винагороди за вислугу років 1439,59 грн.; індивідуальних надбавок 4798,64 грн.; лікарняних за рахунок роботодавця 5161,65 грн.; лікарняних за рахунок ПФУ 1032,33 грн.

Разом з тим, при визначені середньоденного розміру заробітної плати за останні два місяці роботи колегія суддів враховує посадовий оклад за грудень 2022 року у сумі 11380,00 грн., індексацію за грудень 2022 року у розмірі 150,30 грн та посадовий оклад за січень 2023 року у розмірі 11730,00 грн., оскільки винагорода за вислугу років та індивідуальні надбавки визначалися з урахуванням особливостей роботи конкретного працівника та не є однаковими для всіх працівників.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач у власному розрахунку наведеному в апеляційній скарзі виходила виключно із посадового окладу.

Таким чином, середньоденний розмір заробітної плати за останні два місяці роботи складає 528,64 грн (із розрахунку (11 380,00 грн (оклад) + 150,30 грн (індексація) + 11 730,00 грн (оклад)) : (22 роб. дня + 22 роб. дня).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі №446/155/16-ц (провадження №61-40461св18) зроблено висновок про застосування частин першої, третьої статті 13 ЦПК України та зазначено, що «кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не вправі змінювати заявлені позивачем вимоги, предмет та підстави позову».

Отже, визначаючи період вимушеного прогулу, колегія суддів виходить із періоду, який заявлений в межах доводів апеляційної скарги.

Відтак, період вимушеного прогулу складає 161 робочий день (лютий 16 роб. днів; березень 23 роб. дня; квітень 20 роб. днів; травень 23 роб. дня; червень 22 роб. дня; липень 21 роб. день; серпень 23 роб. дня; вересень 13 роб. дня), який охоплює період з дня відсторонення (07.02.2023) до дня постановлення судом першої інстанції рішення у справі (19.09.2023).

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з неправомірними діями відповідача складає 85111,04 грн (із розрахунку 528,64 грн (середньоденний розмір заробітної плати за останні два місяці роботи) х 161 (робочі дні за час вимушеного прогулу), які підлягають стягненню з ДП «Коростишівський лісгосп АПК» на користь ОСОБА_1 .

Щодо стягнення моральної шкоди.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди» роз`яснив, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суд першої інстанцій обґрунтовано виходив із наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, спричиненої недопуском позивача до роботи.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання щодо розміру морального відшкодування, суд першої інстанції не врахував наступне.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження №14-24цс21).

Таким чином розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Колегія суддів наголошує, що позивач зазнала моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями та стражданнями, викликаними недопуском до роботи та втратою постійного заробітку. При цьому при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди колегія суддів враховує, що позивач обґрунтовувала позовні вимоги в цій частині протиправними діями відповідача тільки щодо її недопуску.

Отже, виходячи з принципу розумності, виваженості і справедливості, а також враховуючи характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача внаслідок її недопуску до роботи, що спричинило відсутність доходу та змусило позивача докладати додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав в судовому порядку, а також враховуючи отриману суму сатисфакції у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів вважає, що достатнім розміром для відшкодування моральної шкоди буде сума у розмірі 5000 грн., яка підлягає стягненню з ДП «Коростишівський лісгосп АПК».

Відтак, стягнута на користь позивача моральна шкода підлягає зменшенню з 50 000 грн до 5 000 грн., оскільки така велика сума стягується у зв`язку із ушкодженнями здоров`я або іншими більш негативними наслідками, ніж настали для позивача у цій справі.

Наведене в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зменшення розміру моральної шкоди узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2021 року у справі №336/1368/20 (провадження №61-10147 св 21).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, №4909/04, § 58).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ДП «Коростишівський лісгосп АПК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 85111,04 грн. Апеляційна скарга ДП «Коростишівський лісгосп АПК» підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди зміні, шляхом зменшення розміру стягнутої з ДП «Коростишівський лісгосп АПК» моральної шкоди, а саме з 50000 грн до 5000 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а саме на 94,52%, то на її користь підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2536,91 грн (1014,76 грн судового збору сплаченого в суді першої інстанції та 1522,15 грн судового збору сплаченого в суді апеляційної інстанції). Апеляційну скаргу ДП «Коростишівський лісгосп АПК» задоволено частково, а саме на 0,1%, тому на їх користь підлягає стягненню 161,05 грн.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Дочірнього підприємства «Коростишівський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2023 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову, в частині стягнення моральної шкоди змінити, зменшивши розмір моральної шкоди стягнутої з ДП «Коростишівський лісгосп АПК» на користь ОСОБА_1 з 50000 грн до 5000 грн.

Стягнути з дочірнього підприємства «Коростишівський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 85111,04 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з дочірнього підприємства «Коростишівський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 2536,91 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь дочірнього підприємства «Коростишівський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради 161,04 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного судового рішення 23 листопада 2023 року.

Головуючий

Судді