Рішення

від 10.08.2023 по справі 489/3025/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

10.08.2023

Справа № 489/3025/19

Провадження №2/489/32/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Назаровою С.Д.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,треті особи-Єрмолівська сільськарада, ОСОБА_5 провизнання заповітунедійснимта застосування наслідків недійсного правочину,

встановив.

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , яким просила визнати недійсним заповіт складений її батьком ОСОБА_6 від 22.11.2005 року, посвідченого Єрмолівським сільським головою. Мотивуючи свої вимоги тим, що її батько на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Її батько мав поганий стан здоров`я, з 2005 року постійно перебував у медичних закладах на стаціонарному лікуванні та потребував сторонньої допомоги, яку вона йому надавала. Після смерті батька відкрилася спадщина у складі чотирьох земельних ділянок. Вона та відповідач звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті їх батька ОСОБА_6 . Як з`ясувалося, батько ОСОБА_6 ніби - то склав заповіт, за яким спадкоємцем є відповідач ОСОБА_3 . Вважає, що даний заповіт є недійсним з огляду на те, що сільський голова неправомірно посвідчив спірний заповіт, оскільки її батько був зареєстрований та проживав у м. Миколаєві, самостійно не міг рухатися та потребував сторонньої допомоги, тому не міг вчинити нотаріальні дії в селі Єрмолівка та у зв`язку з захворюванням не міг повністю усвідомлювати значення своїх дій.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилаючись на те, що його батько ОСОБА_6 22 листопада 2005 року склав заповіт на нього, яким заповідав все своє майно. Заповіт був посвідчений секретарем виконкому Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області. Зі змісту заповіту вбачається, що при його складанні були дотриманні всі вимоги складання заповіту. Заповіт складено у приміщенні Єрмоліської сільської ради, посвідчений уповноваженою особою, заповіт зроблено за допомогою технічного пристрою, записаний зі слів ОСОБА_6 , його особу встановлено, дієздатність перевірено, заповіт прочитано вголос заповідачем та власноручно підписано. Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 210. Посилання позивача про те, що їх батько ОСОБА_6 проживав у місті Миколаєві є необґрунтованим та невірним, оскільки він з дружиною, фактично проживав в селі Єрмолівка з 10.08.1957 року, відомостей про зняття його з реєстраційного обліку немає. Вказує, що навіть такої адреси: АДРЕСА_1 немає, оскільки право власності на вказану квартиру не зареєстровано. Крім того, ОСОБА_7 знаходився на обліку Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області та виплата пенсії проводилася через поштове відділення зв`язку № 56120, що знаходиться в с. Єрмолівка. Позивач зазначає, що ОСОБА_6 тривалий час хворів та потребував стороннього догляду. Проте, надана позивачем документація не містить висновків щодо наявності у спадкодавця психічного або іншого захворювання, внаслідок якого ОСОБА_6 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. На день складання заповіту ОСОБА_6 мав повну цивільну дієздатність, наявні у нього захворювання були пов`язані виключно з його віком (78 років). За час життя спадкодавець завжди чітко говорив, був при повному розумі, висловлював свою думку, потьмарень не було, добре впізнавав знайомих людей. Крім того, вважає, що по даній справі слід застосувати строки позовної давності.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просить задовольнити позов в повному обсязі. Зазначає, що посилання відповідача та надання ним доказів про те, що ОСОБА_7 проживав у с. Єрмолівка, є безпідставними, оскільки дані погосподарської книги Єрмолівської сільськради та акт про проживання від 23.07.2019 року є неналежними доказами. Погосподарська книга це статистичний документ, в свою чергу відповідачем не надано доказів про те, що особи, які складали акт про проживання самі проживали весь вказаний у акті період в с. Єрмолівка Баштанського району. Недоречним є зауваження відповідача про відсутність такої адреси, як АДРЕСА_1 , чим ставить під сумнів реєстрацію ОСОБА_6 за вказаною адресою. Наполягає на тому, що ОСОБА_6 впродовж 2005 року по день смерті мав тяжкий стан здоров`я, був обмежений у пересуванні і більшість часу був прикутий до ліжка.

30 жовтня 2019 року від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого секретарем виконкому Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області Балдич Г.П. зареєстрованого в реєстрі за № 210.

Від третьої особи надійшли пояснення по справі, відповідно до яких не заперечує проти задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що їх батько ОСОБА_6 був зареєстрований у квартирі, яка належала позивачу ОСОБА_1 . Батько в останні роки свого життя тяжко хворів та проживав у позивачки, яка його доглядала та возила до лікарні на лікування. За тиждень до смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько перебував в с. Єрмолівка. У січні 2006 року батько перебував у реанімаційному кардіоревматологічного відділення Міської лікарні № 1. Одного дня, коли батько перебував у реанімації у важкому стані, він був очевидцем того, як відповідач підійшов до батька та сказав йому щоб той підписав якісь аркуші паперу. Якого змісту були ці папери відповідач по справі не пояснив. ІНФОРМАЦІЯ_3 їх батько помер. За життя батько відмовлявся складати будь-які розпорядження, в тому числі заповіти, щодо належного йому майна і в цьому він був категоричний. Після звернення до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини ОСОБА_3 показав йому заповіт від імені батька та сказав, що він складений на його користь та користь ОСОБА_7

28 вересня 2020 року від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої просить встановити, що заповіт, вчинений від імені ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області 22 листопада 2005 року та зареєстрований у журналі (реєстрі) вчинення нотаріальних дій Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області за № 210, є нікчемним. Зазначає, що у матеріалах спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , міститься довідка КЖЕП «Соборне» № 1 від 18.04.2006, згідно якої ОСОБА_6 був зареєстрований з 12.02.2005 по 12.02.2006 (день смерті) за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, на момент посвідчення заповіту 22.11.2005, ОСОБА_6 був членом громади м. Миколаєва. Незважаючи на те, що останній, на час складання заповіту, не був членом громади с. Єрмолівка, Баштанського р-ну, Миколаївської обл.., секретар виконавчого комітету Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області посвідчила спірний заповіт. Вважає, що секретар Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області посвідчуючи заповіт складений та посвідчений 22.11.2005 від імені ОСОБА_6 , не мала на це повноважень, оскілький ОСОБА_6 не належав до територіальної громади с. Єрмолівка, Баштанського р-ну, Миколаївської обл.. Крім того, у матеріалах справи міститься копія Витягу зі Спадкового реєстру, сформованого 13.04.2006, в якому, станом на день запиту, у Спадковому реєстрі інформація щодо реєстрації заповіту ОСОБА_6 відсутня. Реєстрація заповіту була здійснена пізніше, що вбачається із Витягу зі Спадкового реєстру за № 12631553, сформованого 22.01.2008. Вказує, що спірний заповіт складений від імені ОСОБА_6 та посвідчений 22.11.2005 секретарем виконавчого комітету Єрмолівської сільської ради Баштанського р-ну, Миколаївської обл., є нікчемним, так як посвідчений особою, яка не мала на це повноважень.

Від представника відповідача надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні заяви про зміну предмету позову та застосувати строки позовної давності. Зазначає, що відповідно до витягу зі Спадкового реєстру № 4578212 від 13.04.2006, до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи та зареєстровано у спадковому реєстрі за № 39462060. Спадкове майно складається з чотирьох земельних ділянок. 27 травня 2011 року державним нотаріусом видано спадкоємцю ОСОБА_3 два свідоцтва про право на спадщину за заповітом та земельні ділянки. Державним нотаріусом у видачі свідоцтва про прав на спадщину ОСОБА_1 відмовлено, у зв`язку зі складеним за життя спадкодавця заповіту, про що видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Крім того, позивачем зазначено, що про складений батьком заповіт 22.11.2005 їй було відомо і з цього приводу вона до 2010 року неодноразово зверталася до органів прокуратури та правоохоронних органів. Вказує, що факт проживання ОСОБА_6 в с. Єрмолівка, Баштанського р-ну, Миколаївської обл., підтверджується довідкою ГУ ПФУ в Миколаївській обл. від 25.07.2019 та довідкою з Управління соціального захисту населення Баштанського району Миколаївської обл.. від 05.08.2019, з яких вбачається, що виплата пенсії ОСОБА_6 проводилася через поштове відділення зв`язку № 56120, що знаходиться за адресою: с. Єрмолівка, Баштанський р-н., Миколаївська обл. Посилання позивача на проживання батька в АДРЕСА_2 чи 1 станом на 22.11.2005, не відповідає дійсності та наданим відповідачем доказів. Сама по собі реєстрація місця проживання не є фактом такого проживання. Також слід врахувати, що надана копія паспорту викликає сумніви у відповідній реєстрації, оскільки дійсність такого проживання, спростовується іншими письмовими доказами. Згідно довідки КП ММБТІ від 24.07.2019 та витягу з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень, станом на 28.12.2012 та 18.07.2019, право власності на квартиру АДРЕСА_3 не зареєстровано. Зі змісту заповіту вбачається, що були дотримані усі вимоги, щодо складання заповіту. Відповідно до даних погосподарської книги Єрмолівської сільради, ОСОБА_6 проживав з 10.08.1957, даних про те, що він був виписаний з лютого 2005 року не має, згідно особового рахунку № НОМЕР_1 ( ОСОБА_6 ) по домогосподарству значиться відомості про обстеження стану будинку на 2005 рік. Також 23.07.2019 складено Акт про проживання нині покійних ОСОБА_6 та його дружини в с. Єрмолівка Баштанського р-ну. Спадкодавець ОСОБА_6 під час написання заповіту перебував при здоровому розумі, ясній пам`яті та діяв добровільно без жодного примусу, розуміючи значення своїх дій. Позивачем не надано жодних достеменних доказів, які б свідчили про те, що спадкодавець склав спірний заповіт всупереч своїй волі чи здійснив його не розуміючи значення своїх дій, чи під впливом помилкових факторів. Також позивачем пропущені строки на звернення до суду та не надано жодних доказів про поважність пропуску такого строку.

18 січня 2021 року від представниці позивачки надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд: встановити, що заповіт, вчинений від імені ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на ім`я ОСОБА_3 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області 22 листопада 2005 року та зареєстрований у журналі (реєстрі) вчинення нотаріальних дій Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області за № 210 є нікчемним (недійсним в силу закону); застосувати наслідки нікчемності заповіту вчиненого від імені ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на ім`я ОСОБА_3 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області 22 листопада 2005 року та зареєстрований у журналі (реєстрі) вчинення нотаріальних дій Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області за № 210 та визнати недійсними:

- свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 27.05.2011 державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори на земельну ділянку площею 7,58 га, яка розташована в межах Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області , наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки: 1) 4820680800:04:000:0156, 2) 4820680800:03:000:0165, зареєстроване в реєстрі за № 5-487;

- свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 27.05.2011 державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори на земельну ділянку площею 7,58 га, яка розташована в межах Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області , наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки: 1) 4820680800:04:000:0157, 2) 4820680800:03:000:0164, зареєстроване в реєстрі за № 5-489;

- свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 27.05.2011 державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори на грошові вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться на зберіганні у Філії Баштанське відділення № 3154-017 ВАТ «Державний ощадний банк України», зареєстроване в реєстрі за № 5-491;

- свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 16.12.2011 державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори на права на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Степове» СТОВ «Степове», зареєстроване в реєстрі за № 5-1310.

Від представника відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні заяви про збільшення позовних вимог. Зазначає, що з матеріалів цивільної справи вбачається, що позов ОСОБА_1 від 04.06.2019 про визнання заповіту недійсним, третьою особою не визначався ОСОБА_7 . Позивачка просила його допитати в якості свідка. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 помер. Залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням права, свобод та інтересів третіх осіб. За вказаних обставин, ОСОБА_7 не може бути третьою стороною у справі. Позивачці було відомо про складений спірний заповіт ще в 2008 році, а тому слід застосувати строки позовної давності.

Ухвалою суду від 26.06.2019, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.06.2019, витребувано спадкову справу, заведену після смерті ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 30.10.2019, витребувано книгу для реєстрації заповітів Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області за листопад 2005 року.

Ухвалою суду від 24.06.2020, залучено у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог.

Ухвалою суду від 28.09.2020, відкладено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 18.01.2021, прийнято заяву про збільшення позовних вимог, відкладено розгляд справи та відстрочено позивачці сплату судового збору за збільшення позовних вимог до ухвалення судового рішення по справі.

Ухвалою суду від 04.03.2021, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 10.03.2021, відстрочено позивачці сплату судового збору за заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 10.03.2021, забезпечено позов шляхом накладення арешту.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , свідченням чого є свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є рідною донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , свідченням чого є свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_9 06 лютого 1972 року зареєструвала шлюб та змінила прізвище на " ОСОБА_1 ", свідченням чого є свідоцтво про одруження серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_6 належала на праві власності земельна ділянка площею 7,58 га, яка розташована в межах території Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 051037, виданого 25 жовтня 2004 року Баштанською райдержадміністрацією на підставі розпорядження Баштанської райдержадміністрації від 16.08.2004 року за № 710-р та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на праві постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010400600316. Кадастровий номер земельної ділянки: 4820680800:04:000:0156; 4820680800:03:000:0165.

ОСОБА_6 належала на праві власності земельна ділянка площею 7,58 га, яка розташована в межах території Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 051038, виданого 25 жовтня 2004 року Баштанською райдержадміністрацією на підставі розпорядження Баштанської райдержадміністрації від 16.08.2004 року за № 710-р та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на праві постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010400600315, яку прийняв після смерті своєї дружини ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . Кадастровий номер земельної ділянки: 4820680800:04:000:0157; 4820680800:03:000:0164.

ОСОБА_6 належали грошові вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться у Філії - Баштанське відділення № 3154-017 ВАТ "Державний ощадний банк України".

ОСОБА_6 належали права на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства "Степове", яке знаходиться в селі Єрмолівка Баштанського району Миколаївської області на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії МК 02 № 206, виданого Єрмолівською сільською радою Баштанського району Миколаївської області 09.10.2001 року.

ОСОБА_6 належали права на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства "Степове", яке знаходиться в селі Єрмолівка Баштанського району Миколаївської області на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії МК 02 № 206, виданого Єрмолівською сільською радою Баштанського району Миколаївської області 09.10.2001 року, який прийняв після смерті своєї дружини ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до заповіту від 22 листопада 2005 року складеного ОСОБА_6 та посвідченого секретарем виконкому Єрмоліської сільської ради Баштанського району Миколаївської області та зареєстрованого в реєстрі за № 210 (що підтверджується Журналом № 10-4 реєстрації нотаріальних дій за 2005 рік), ОСОБА_6 заповідав все своє майно своєму синові ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, свідченням чого є свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 . Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема на вищевказане майно.

Правовідносини, пов`язані із спадкуванням, врегульовані Цивільним кодексом України.

Спадкування має здійснюватися за законом або за заповітом відповідно до ст. 1217 ЦК України.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Як визначено у ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Таким чином спадкоємці, визначені заповітом мають переважне право над спадкоємцями за законом.

18 травня 2006 року ОСОБА_3 звернувся до Першої миколаївської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

29 травня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до Першої миколаївської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори Ткаченко Ю.Г. 04.03.2008 року за вих. № 933/2.15, надіслано листа на адресу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 неможливо у зв`язку з наявністю складеного спадкодавцем за життя заповіту.

19 травня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Першої миколаївської державної нотаріальної контори з заявою, якою просила відкласти видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 10 днів у зв`язку з тим, що має намір звернутися до суду з метою захисту своїх прав.

27 травня 2011 року державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори, Полуніну Володимиру Іллічу видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на: земельну ділянку площею 7,58 га, яка розташована в межах території Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, яка належала на праві власності ОСОБА_6 земельну ділянку площею 7,58 га, яка розташована в межах території Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, яка належала на праві власності ОСОБА_6 ; грошові вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться у Філії - Баштанське відділення № 3154-017 ВАТ "Державний ощадний банк України".

16 грудня 2011 року державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на права на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства "Степове", які належали ОСОБА_6 .

Вказане підтверджується матеріалами спадкової справи № 313/2006 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 (СР № 39462060).

Згідно ст.ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яке здійснюється нею особисто, вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до ст.ст. 1235, 1236 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Статтею 1247 ЦК України визначено загальні вимоги до форми заповіту, зокрема заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до змісту статті 37 Закону України «Про нотаріат» (в редакції станом на 2005 рік) у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних); 3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах.

Порядок посвідчення заповітів посадовими особами органів місцевого самоврядування, крім норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про нотаріат», регулюється в тому числі і «Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування», затвердженим наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 № 3306/5, який був прийнятий та вступив в законну силу пізніше оспорюваного заповіту, однак діє на теперішній час.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про нотаріат» посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Автономної Республіки Крим, крім того, - законодавством Автономної Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року зі змінами, нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

За змістом статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; адміністративно-територіальна одиниця - це область, район, місто, район у місті, селище, село; представницький орган місцевого самоврядування - це виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

З урахуванням наведених норм, представницький орган місцевого самоврядування наділяється правом представляти інтереси територіальної громади відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Згідно із статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до підпункту 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів цивільного стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад).

Таким чином, орган місцевого самоврядування уповноважений посвідчувати заповіти (крім секретних) осіб, які належать до територіальної громади, інтереси якої представляє цей орган місцевого самоврядування, якщо вказані особи проживають/зареєстровані на території громади.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі 136/576/16-ц.

Позивач вказує на те, що її батько ОСОБА_6 за життя проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження зазначеного суду надано виписку з домової книги, де вбачається, що ОСОБА_6 прибув з с. Єрмолівка, Миколаївської області та зареєстрований з 12.02.2005 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки з комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Соборне" від 08.04.2006 року, ОСОБА_6 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 з 12 лютого 2005 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно медичних документацій, ОСОБА_6 мав захворювання та перебував на лікуванні з 2004 року по 2005 рік, пов`язане з серцево-судинною системою. У вказаних медичних виписках зазначено домашню адресу ОСОБА_6 : АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а.с 11-21, 118-119).

Згідно акту про проживання від 23.07.2019 року складеного в присутності свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , посвідченого секретарем виконкому Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, ОСОБА_6 , з народження та по день смерті проживали в с. Єрмолівка (раніше с. Ново-Тернівка).

Згідно списку, посвідченого гербовою печаткою Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, ОСОБА_6 був зареєстрований в с. Єрмолівка з 10.08.1957 року.

Згідно відомостей з відділу обліку і моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Миколаївській області від 14.08.2019 року, ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 11 лютого 2005 року.

Відповідач в своєму відзиві зазначає, що такої адреси: АДРЕСА_1 немає, оскільки право власності на вказану квартиру не зареєстровано. На підтвердження зазначеного суду надано довідку з КП ММБТІ від 24.07.2019 року за вих. № 2045.

Позивач заперечує твердження відповідача та зазначає, що частина домоволодіння та житлової надбудови по АДРЕСА_4 , яка належить їй на праві власності надано нову адресу: АДРЕСА_5 . На підтвердження зазначеного суду надано витяг з рішення виконкому Миколаївської міської ради № 1254 від 21.12.2011 року; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.04.2012 року; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.06.2013 року (а.с. 112-116).

Відповідно до листа Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25.07.2019 року за вих. № 6663/02.25, ОСОБА_6 проживав за адресою: АДРЕСА_6 , в період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області. Виплату пенсії припинено з 01.01.2006 року у зв`язку зі зміною місця проживання. З 01.01.2006 року по дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 та перебував на обліку в Управлінні пенсійного фонду в Центральному районі м. Миколаєва.

Згідно довідки з Управління соціального захисту населення Баштанської райдержадміністрації від 05.08.2019 року за вих. № 2003/04-04, ОСОБА_6 , отримував пенсію через управлінні Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області, в грудні 2005 року вибув в інший район.

З журналу реєстрації нотаріальних дій № 10-4 Єрмоліської сільської ради станом на 2005 рік, вбачається, що за реєстрованим № 210 22 листопада 2005 року посвідчено заповіт ОСОБА_6 , особу посвідчено на підставі паспорта серії НОМЕР_6 (а.с. 155, 156).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, сформованого 20.06.2006, заповіт ОСОБА_6 , посвідченого 22 листопада 2005 року секретарем Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, зареєстровано в реєстрі 20 червня 2006 року за № 40026133.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що батьки сторін проживали разом з ОСОБА_1 в Варварівці за адресою: АДРЕСА_7 . Він часто приїжджав у гості до ОСОБА_1 . Поховання матері позивачки відбувалося в с. Єрмолівка, він надавав автомобіль для перевезення тіла.

ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що допомагав ОСОБА_17 перевезти тіло померлої дружини ОСОБА_18 до села Єрмолівка, день не пам`ятає. В день похорон був разом з іншими на подвір`ї, стосовно заповіту нічого не може сказати.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні зазначила, що батьки сторін проживали в с. Єрмолівка постійно, вона з чоловіком забирала їх до ОСОБА_19 на лікування. Обставини посвідчення заповіту їй невідомі.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що ОСОБА_6 в день поховання ОСОБА_8 весь час знаходився вдома та нікуди не відлучався.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 фактично проживав за адресою: Миколаївська обл., Баштанський р-н, с. Єрмолівка, що підтверджується довідками з Управління соціального захисту населення Баштанської райдержадміністрації від 05.08.2019 року за вих. № 2003/04-04 та з Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25.07.2019 року за вих. № 6663/02.25, а також Актом про проживання від 23.07.2019 року, посвідченого секретарем виконкому Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Позивачем не надано достаніх доказів на спростування вказаних обстави, а тому суд вважає, що ОСОБА_6 мав право на складання заповіту та його посвідчення у виконавчому комітеті Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Згідно до ст. 1 Розділу 1 Наказу Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року № 22/5 «Про затвердження інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України» (далі Наказ), у відповідності зі статтею 37 Закону «Про нотаріат» населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів (далі посадові особи виконавчих комітетів) вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують заповіти; 2) посвідчують довіреність ; 3) засвідчують вірність копій документів і виписок з них; 4) засвідчують справжність підпису на документах.

Згідно до ст. 2 Розділу 1 Наказу нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Згідно до ст. 10 Розділу ІІ Наказу, встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, свідоцтво про народження неповнолітніх, які не досягли 16 років, посвідчення водія, посвідчення, видане за місцем роботи громадянина, довідка про звільнення з місць позбавлення волі та ін.)

Згідно до ст.ст. 12, 13 Розділу ІІ Наказу, при посвідченні заповітів чи довіреностей з`ясовується дієздатність громадян та перевіряється правоздатність юридичних осіб, від імені яких посвідчуються довіреності. У разі посвідчення довіреності представником перевіряються його повноваження. Нотаріально посвідчувані заповіти, довіреності, заяви та інші документи підписуються у присутності посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальну дію. Якщо заповіт, довіреність, заява чи інший документ підписано за відсутності цих посадових осіб, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Відповідно до ст. 19 Розділу ІІ Наказу, всі нотаріальні дії, які вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій. Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі, позначається в посвідчу вальному написі документа, що посвідчується чи засвідчується посадовою особою виконавчого комітету. Запис нотаріальної дії в реєстрі провадиться посадовою особою виконавчого комітету чорнилом (або кульковою ручкою) і тільки після того, як посвідчу вальний напис чи документ, що посвідчується чи засвідчується, підписаний. Запис олівцем і підчистки в реєстрі не допускаються, вільні місця повинні бути прокреслені, а зроблені виправлення застережені за підписом посадової особи виконавчого комітету.

Згідно до ст. 21 Розділу ІІ Наказу, примірники всіх нотаріально посвідчених заповітів чи довіреностей, повідомлень установ банку, підприємств і організацій з написом про накладення заборони відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна залишаються у справах виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів.

Згідно до п. 1 ст. 26 Розділу ІІІ Наказу, посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму.

Відповідно до пунктів 1, 3 ст. 33 Розділу ІІІ Наказу посадова особа виконавчого комітету посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 541, 543 Цивільного кодексу і особисто подані ними посадовій особі виконавчого комітету. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем (Абзац третій пункту 33 в редакції Наказу Міністерства юстиції № 33/5 від 07.04.2005 ).

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктів 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Відповідно до пунктів 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Частинами 1 та 2 ст. 1257 ЦК України передбачено, що недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Згідно із вимогами ст. 203 ЦК України для чинності правочину, зміст самого правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог встановлених частинами третьою (вільність волевиявлення учасників правочину та відповідність його їх внутрішній волі), п`ятою (реальність настання правових наслідків, що обумовлені ним) ст. 203 ЦК України, а згідно ч. 2 цієї статті, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, але у випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.

За ч. 1 та ч. 5 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За правилами ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, суд з огляду на досліджені докази в їх сукупності приходить до висновку що померлий ОСОБА_6 постійно проживав у селі Єрмолівка, за виключенням періодів проходження лікування у місті Миколаєві, вказаний факт доведений відповідачем та не спростований позивачем, тому у секретаря виконкому Єрмолівської сільської ради не було підстав для відмови у посвідчення заповіту. Зі змісту заповіту вбачається що були дотримані усі вимоги щодо складання заповіту, а саме: заповідачу було роз`яснено зміст статей 1241, 1254, 1307 ЦК України, заповіт складено у приміщені Єрмолівської сільської ради, посвідчений уповноваженою на те особою, заповіт зроблено за допомогою технічного пристрою, підписано о 09:45, записаний зі слів ОСОБА_6 , його особу встановлено, дієздатність перевірено, заповіт прочитано вголос заповідачем та власноруч підписано. Заповіт зареєстрований за №210 та стягнуто державне мито.

Твердження позивачки та свідків з боку позивачки про те, що в день складення заповіту відбувався похорон дружини ОСОБА_6 , тому він не міг піїти до сільської ради для складання заповіту, є лише припущеннями не є беззаперечно доведеними, які не підтверджені доказами.

Аналізуючи спірний заповіт і його зміст на предмет відповідності вимогам законодавства, суд вважає, що він складений уповноваженою посадовою особою у письмовій формі, особисто підписаний заповідачем ОСОБА_6 та зареєстрований у встановленому законом порядку, протилежного під час судового розгляду не доведено.

Отже, судом встановлено, що на час складання заповіту волевиявлення заповідача ОСОБА_6 було вільним і відповідало його волі.

Щодо пропуску строку позовної давності заявленому відповідачем.

Суд вважає доведеним факт пропуску такого строку з огляду на наступне.

Позивач особисто у судовому засіданні зазначила, що вона була обізнана про наявність заповіту на користь її брата ще у 2006 році.

29 травня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до Першої миколаївської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори Ткаченко Ю.Г. 04.03.2008 року за вих. № 933/2.15, надіслано листа на адресу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 неможливо у зв`язку з наявністю складеного спадкодавцем за життя заповіту.

19 травня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Першої миколаївської державної нотаріальної контори з заявою, якою просила відкласти видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 10 днів у зв`язку з тим, що має намір звернутися до суду з метою захисту своїх прав.

Посилання позивача та її представника на те, що на той час у ОСОБА_1 був інший адвокат та вона не мала на руках самого заповіту, тому і не звернулась до суду у встановлений законодавством строк безпідставні. Позивач не була позбавлена права звернутись до суду з позовом, у зв`язку з відсутністю у неї заповіту мала можливість подати клопотання про витребування доказів, тощо.

Про наявність заповіту ОСОБА_1 дізналась у 2006 році, строк позовної давності сплив у 2009, тоді як з дійсним позовом позивачки звернулась 05.06.2019 тобто після майже 10 років з моменту як вона дізналась про порушене право.

У Постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: «Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

З огляду на наявність самостійних підстав для відмови у задоволенні позову, суд не застосовує сплив строку позовної давності як підставу для відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, суд вважає, що як позивач, так і його представник, у порушення вимог ст. 81 ЦПК України, не надали жодних доказів, які б вказували на те, що оспорюваний заповіт є недійсним з підстав, наведених у заяві про зміну предмету позову, а тому, позов є таким, який не підлягає задоволенню.

Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,третя особа-Єрмолівська сільськарада, ОСОБА_5 провизнання заповітунедійсним тазастосування наслідківнедійсного правочину відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , паспорт серії НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 .

Третя особа: Єрмолівська сільська рада, юридична адреса: Миколаївська обл., Баштанський р-н, с. Єрмолівка, вул. Центральна, 18.

Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено «18» вересня 2023.

Суддя Н.О. Рум`янцева