Постанова

від 07.09.2023 по справі 907/1031/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2023 р. Справа №907/1031/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Костерева О.А.

розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кристалбанк» за №552 від 08.06.2023

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.05.2023 (повний текст рішення складено 22.05.23, суддя Лучко Р.М)

у справі № 907/1031/22

за позовом Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Акціонерного товариства «Кристалбанк», м. Київ

про стягнення 1 272 324,48 грн

за участю представників:

від позивача не з`явились;

від відповідача Гарвасюк В.Ю. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)

29 грудня 2022 Ужгородська міська рада звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Кристалбанк» (далі банк) 1272324,48 грн. безпідставно збережених коштів за користування без достатніх правових підстав земельною ділянкою площею 1,8766 га, за адресою вул. Миколи Огарьова, 15, м. Ужгород, кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 у період з 01.12.2021 до 31.12.2022.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.05.2023 позовні вимоги Ужгородської міської ради задоволено; з АТ «Кристалбанк» на користь позивача стягнуто 1272324,48 грн. безпідставно збережених коштів та 19084,87 грн. відшкодування судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з наступного:

-наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, свідоцтвом про право власності серії НМО №952121 від 06.06.2017, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав №312708565 від 19.10.2022 підтверджується, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 2110100000:65:001:0053;

-разом з тим, підставою формування земельної ділянки 2110100000:65:001:0053 як об`єкта прав було рішення Ужгородської міської ради №1053 від 20.09.2013, яким затверджено попередньому власнику об`єктів нерухомості (ТОВ «МП Транс») проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 площею 1,8766 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд з подальшою передачею в оренду строком на десять років. Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «МП Транс» не уклало договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:65:001:0053, а саме право користування означеною земельною ділянкою до відповідача перейшло згідно з приписами ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України 06.06.2017 року у зв`язку з набуттям права власності на розташовані на такій земельній ділянці об`єкти нерухомості відповідно до свідоцтва про право власності серії НМО №952121 від 06.06.2017;

-в матеріалах справи відсутні також і докази належного оформлення новим власником об`єктів нерухомості (відповідачем у справі) права користування спірною земельною ділянкою (кадастровий номер 2110100000:65:001:0053) площею 1,8766 га, у спірний період користування, зокрема, укладення договорів оренди з Ужгородською міською радою та державної реєстрації такого права;

-з врахуванням висновків Верховного Суду про те, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок платити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач з дати набуття ним права власності на будівлі та споруди, загальною площею 4126,1 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Огарьова, буд. 15 користується земельною ділянкою, на якій вони розташовані без достатньої правової підстави;

-з аналізу наявних в матеріалах справи витягів про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, з огляду на категорію та функціональне використання спірних земельних ділянок, суд дійшов висновку про правомірність застосування при розрахунку суми несплаченої відповідачем орендної плати ставки у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, відтак, виходячи зі встановлених ставок, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою в сукупності, за період з грудня 2019 року по грудень 2022 року включно, становив 1272324,48 грн плати за користування земельною ділянкою.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, відповідач оскаржив його до суду апеляційної інстанції. В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позов Ужгородської міської ради є необґрунтованим, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2022 року таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та неналежним дотриманням норм процесуального права, з огляду на таке:

-АТ «Кристалбанк» стверджує, що як суб`єкт спірних правовідносин, діяв сумлінно та з дотриманням усіх законодавчих норм та процедур, неодноразово звертаючись до міськради з намірами щодо набуття права користування спірною земельною ділянкою, відтак, відповідно до законодавства єдиною підставою сплати будь-яких коштів за оренду землі банком може бути лише рішення Ужгородської міської ради, прийняте у спосіб та у порядку, що передбачені Конституцією та законами України та відповідний договір оренди, зареєстрований згідно законодавства;

-апелянт зазначає, що за змістом ст.ст. 124, 125 ЗК України, ст.ст. 2, 13, 17, 25 Закону України «Про оренду землі» виникнення у відповідача 06.06.2017 права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Звертає увагу, що саме Ужгородською міською радою не вжито належних заходів (допущено прострочення), не виконано своїх прямих обов`язків, визначених ст. 116, 124 3К України, Законом України «Про оренду», Законом України «Про місцеве самоврядування», іншими нормативними актами щодо юридичного оформлення користування земельною ділянкою відповідно до поданих заяв банку, а тому, відсутні підстави для задоволення позову та стягнення з банку будь-яких коштів;

-таким чином, банк, діючи добросовісно, намагався отримати у визначений законодавством спосіб в оренду земельну ділянку, шляхом відповідних звернень до міськради, натомість позивач, діючи недобросовісно та недотримуючись принципу належного урядування, з порушенням своїх же внутрішніх процедур не забезпечив відповідачу такої можливості.

Позивач своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надіслав.

Процесуальний хід розгляду даної справи відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотанням представника відповідача розгляд справи відбувався в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Представник відповідача, що вийшов на зв`язок із судом підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а в задоволенні позовних вимог відмовити; позивач участі уповноваженого представника не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги. Водночас, 04.09.2023 позивач подав суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника та зазначив, що апеляційну скаргу банку не визнає, а заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з огляду на неможливість дійти згоди в позасудовому порядку.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

20 грудня 2013 року, на підставі пункту 1.3. рішення Ужгородської міської ради № 1053, Товариству з обмеженою відповідальністю «МП Транс» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8766 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на вул. Миколи Огарьова, 15 в м. Ужгороді та надано її в оренду строком на 10 років, тобто до 20.09.2023 року.

Договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:65:001:0053) площею 1,8766 га на вул. Огарьова, 15 у м. Ужгород між Ужгородською міською радою та ТОВ «МП Транс» не було укладено.

6 червня 2017 року АТ «Кристалбанк» на підставі свідоцтва (серія та номер: 851), виданого 06.06.2017 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Деяк К.К., набув право власності на будівлі та споруди, загальною площею 4126,1 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Огарьова, буд. 15, а саме: адмінбудинок (літ. АА) площею 651,9 кв.м.; басейн (літ. Б) площею 50,2 кв.м.; побутові приміщення (літ. В, Н) площею 396,9 кв.м.; гараж (літ. Г) площею 250,1 кв.м.; цех (літ. Д) площею 427,4 кв.м.; теплопункт (літ. Е) площею 17,0 кв.м.; столярний цех (літ. Ж ) площею 215,5 кв.м.; склади (літ. 3, Л) площею 480,8 кв.м.; прохідна (літ. М ) площею 12,5 кв.м.; ремонтні майстерні (літ. О) площею 1391,9 кв.м.; бензозаправка (літ. П) площею 6,1 кв.м.; цех (літ. Р) площею 225,8 кв.м.; споруда Ш; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 204320121101.

Право власності АТ «Кристалбанк» підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 88900713 від 06.06.2017р., номер запису про право власності 20770924.

Вказане майно належало ТОВ «МП ТРАНС» (код З8415178), як майновому поручителю (іпотекодавцю) та виступало забезпеченням за кредитним договором № КЛ/13/11 від 06.11.2013 року, укладеним з ТОВ «МП ГРУП 2000» (код 36132332).

Зазначені обставини встановлені в постанові Західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі №907/807/19 та, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, є преюдиційними у даній справі.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав підтверджується знаходження належного відповідачу на підставі свідоцтва (серія та номер: 851), виданого 06.06.2017 нерухомого майна на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 та належність означеної земельної ділянки на прав власності Територіальній громаді міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради.

Земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 зареєстрована Державному земельному кадастрі 05.11.2013, про що свідчить наданий суду витяг з ДЗК №НВ-2100297222013 від 05.11.2013.

Відповідно до протоколу засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведеного обстеження території) від 22.12.2022 вбачається, що в процесі огляду території земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:65:001:0053 встановлено, що вхід на територію підприємства огороджено металевим та бетонним парканом. По периметру всієї земельної ділянки розташовано комплекс будівель та споруд, у зв`язку з чим, встановлено, що АТ «Кристалбанк» з грудня 2019 по грудень 2022 року використовує земельну ділянку комунальної власності кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 під наявними об`єктами нерухомого майна без достатньої правової підстави. Водночас, відповідачем використання земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 не оспорюється.

Позивач стверджує, що відповідач з 06.06.2017 року і до грудня 2022 року використовує земельну ділянку комунальної форми власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості - без належної на те правової підстави.

Відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:65:001:0053, нормативно грошова оцінка станом на 01.01.2019 року становила 13322734,04 грн, на 01.01.2020 року 13322734,04 грн, на 01.01.2021 року 13322734,04 грн та на 23.11.2022 року 14655120,04 грн.

Як встановлено судовими рішеннями у справі №907/807/19, рішенням XXVII сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 19.02.2015 р. №1651, затверджено розміри орендної плати за землю на території міської ради. Вказаним рішенням встановлено плату за оренду земель несільськогосподарського призначення для заняття промисловістю в розмірі 3% від грошової оцінки землі.

Розмір безпідставно збережених коштів позивачем розраховано як розмір плати за земельні ділянки комунальної власності у вигляді орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування.

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів за фактичне користування АТ «Кристалбанк» земельною ділянкою площею 1,8766 га, кадастровий номер 2110100000:65:001:0053, у вигляді орендної плати за землю за період з грудня 2019 року по грудень 2022 року включно, загальна сума безпідставно збережених коштів складає 1272324,48 грн, з яких 33306,84 грн за грудень 2019 року, 399682,02 грн за 2020 рік, 399682,02 грн за 2021 рік та 439653,60 грн за 2022 рік.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, з метою оформлення договірних відносин по користуванню земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:65:001:0053, відповідач неодноразово звертався до позивача з листами та заявами (№20.11.2017/10 від 20.11.2017, №16.02.2018/26 від 16.02.2018, №14.01.2020/10 від 17.01.2020, від 15.01.2020, №08.12.2021/33 від 08.12.2021), в яких просив роз`яснити дії щодо оформлення права користування земельною ділянкою (лист 20.11.2017/10 від 20.11.2017), надати в оренду земельну ділянку (заяви №16.02.2018/26 від 16.02.2018, №14.01.2020/10 від 17.01.2020), надати згоду на складання технічної документації із землеустрою (заява від 15.01.2020) та затвердити виготовлену АТ «Кристалбанк» технічну документацію (клопотання №08.12.2021/33 від 08.12.2021).

За результатами розгляду означених звернень відповідача позивач листами від 29.08.2018 №5241/03-20, від 20.03.2018 №653/03-20 повідомляв про необхідність ініціювання землекористувачем перед органом місцевого самоврядування клопотання щодо належного оформлення права користування землею шляхом звернення з заявою до позивача через центр надання адміністративних послуг.

Рішенням Ужгородської міської ради №1992 від 04.06.2020 відповідачу надано згоду на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 в натурі (на місцевості) з подальшою передачею її в оренду та рішенням Ужгородської міської ради №641 від 03.02.2022 затверджено відповідачу означену технічну документацію.

Водночас, договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:65:001:0053 в матеріалах справи відсутній, та ні суду першої, ні апеляційної інстанції сторонами не поданий, що свідчить про те, що такий договір не укладено.

При цьому, як вбачається з наданого відповідачем листа Ужгородської міської ради від 01.05.2023 №1617/03-14, органом місцевого самоврядування зазначено, що ним не приймалося рішення про передачу товариству земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 в оренду, а передумовою для укладення договору оренди є прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення, у зв`язку з чим запропоновано ініціювати перед міською радою клопотання про внесення змін в раніше прийняте рішення та/або надання в оренду земельної ділянки без складання технічної документації з землеустрою.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою, виключно, відповідно до закону.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України, далі ЗК України).

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» визначає, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, далі ПК України).

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України)

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

З приписів статті 79-1 Земельного кодексу України вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Матеріалами справи, зокрема витягом з Державного земельного кадастру № НВ-2100297222013 від 05.11.2013, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав №312708565 від 19.10.2022 підтверджується, що спірна земельна ділянка комунальної власності є сформованою в розумінні чинного законодавства, їй присвоєно кадастровий номер 2110100000:65:001:0053.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування, без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом вказаних приписів закону виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, свідоцтва про право власності серії НМО №952121 від 06.06.2017, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав №312708565 від 19.10.2022 вбачається, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 2110100000:65:001:0053.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Матеріали справи свідчать, що підставою формування земельної ділянки 2110100000:65:001:0053 як об`єкту права було рішення Ужгородської міської ради №1053 від 20.09.2013, яким затверджено попередньому власнику об`єктів нерухомості (ТОВ «МП Транс») проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 площею 1,8766 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд з подальшою передачею в оренду строком на десять років.

В той же час, за встановленими судом обставинами, ТОВ «МП Транс» не уклало договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0053, а саме право користування означеною земельною ділянкою до відповідача перейшло згідно з приписами ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України 06.06.2017 року, у зв`язку з набуттям права власності на розташовані на такій земельній ділянці об`єкти нерухомості відповідно до свідоцтва про право власності серії НМО №952121 від 06.06.2017.

В матеріалах справи відсутні також і докази належного оформлення новим власником об`єктів нерухомості (відповідачем у справі) права користування спірною земельною ділянкою (кадастровий номер 2110100000:65:001:0053) площею 1,8766 га, у спірний період користування, зокрема, укладення договорів оренди з Ужгородською міською радою та державної реєстрації такого права.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що відповідач з дати набуття ним права власності на будівлі та споруди, загальною площею 4126,1 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Огарьова, буд. 15, користується земельною ділянкою, на якій вони розташовані, без достатньої правової підстави.

Не можуть вважатися цілком прийнятними заперечення відповідача в даній частині щодо ухилення самого позивача як органу місцевого самоврядування від укладення договору оренди, позаяк в спірних правовідносинах як власник земельної ділянки (позивач), так і землекористувач (відповідач) не позбавлені в будь-якому разі права (можливості) при добросовісному здійсненні ними власних прав у спірних земельних правовідносинах, захищати такі права від ймовірних порушень, в тому числі, в контексті заперечень відповідача проти позову, шляхом оспорення рішень/дій/бездіяльності органу місцевого самоврядування чи ініціювання в судовому порядку укладення договору оренди земельної ділянки.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування».

Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

В даному контексті підставними суд вважає аргументи відповідача щодо суперечливих дій самого органу місцевого самоврядування та неодноразові листи, заяви, клопотання землекористувача про укладення договору оренди земельної ділянки (листи, заяви №20.11.2017/10 від 20.11.2017, №16.02.2018/26 від 16.02.2018, №14.01.2020/10 від 17.01.2020, від 15.01.2020, №08.12.2021/33 від 08.12.2021).

Враховуючи, що на час подання відповідачем таких листів земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 вже була зареєстрована в Державному земельному кадастрі, право власності на неї було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, надання такої земельної ділянки в користування, без зміни меж та цільового призначення за правилами абз. 3 ст. 123 ЗК України, повинно здійснюватися без складення документації із землеустрою.

В той же час, позивачем за результатами розгляду вищенаведених звернень відповідача прийнято рішення №1992 від 04.06.2020 про надання АТ «Кристалбанк» згоди на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки з подальшою передачею її в оренди; рішенням №641 від 03.02.2022 затверджено виготовлену відповідачем технічну документацію та, всупереч вимог ст.ст. 123, 124 ЗК України, не вирішено питання надання в оренду земельної ділянки землекористувачу, а згідно з листом позивача від 01.05.2023 №1617/03-14 покладено на відповідача ініціативу внесення змін в означені рішення Ужгородської міської ради.

Вказані дії відповідача не можуть вважатися судом такими, що відповідають принципу належного урядування, проте, жодним чином не впливають на обґрунтованість вимог позивача в даній справі та не можуть нівелювати встановлену Конституцією України та Законами України оплатність користування земельною ділянкою.

Відповідно до правової позиції, наведеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та у п. 65 постанови Велика Палата Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Пункт 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Абзац1 п. 289.1 Податкового кодексу України передбачає, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно ч.2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено, що з огляду на положення Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

З аналізу наявних в матеріалах справи витягів про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, які відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами, з огляду на категорію та функціональне використання спірних земельних ділянок, суд вважає правомірним застосування при розрахунку суми несплаченої відповідачем орендної плати ставки у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, відтак, виходячи зі встановлених ставок, розмір орендної плати за користування земельною становив: за грудень 2019 року, 399682,02 грн за 2020 рік, 399682,02 грн за 2021 рік та 439653,60 грн за 2022 рік.

Отже, в сукупності, за період з грудня 2019 року по грудень 2022 року включно відповідач мав сплатити позивачу 1 272 324,48 грн плати за користування земельною ділянкою.

Проведені позивачем розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати містять всі необхідні складові для такого розрахунку (період нарахування, нормативну грошову оцінку, ставку орендної плати та її річний розмір), тож є обґрунтованими та підставними.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

Таким чином, судом на підставі поданих доказів встановлено, що відповідач зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування спірними земельними ділянками. Водночас, відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачами володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Не можуть вважатися підставними посилання відповідача на положення ст. 613 ЦК України щодо прострочення кредитора (позивача) з наведених вище та оцінених судом мотивів неукладення з відповідачем договору оренди земельної ділянки, позаяк відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України, яка є спеціальною до спірних правовідносин, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Крім цього, правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельними ділянками безоплатно відсутні, як відсутні і правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за землю. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою, за змістом ст. 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України, здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки.

Поряд з наведеним, вбачається, що відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м. Ужгород в особі позивача, відтак, відповідно до ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України, власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Ужгород в особі позивача. Отже, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати ним за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною в т. ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань, у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Аналогічна правова позиція наведена Великою палатою Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 по справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Перевіряючи доводи відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності за вимогами про стягнення безпідставно збереженої орендної плати за грудень 2019 року суд встановив, що такі не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, виходячи зі змісту положенням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»), відповідно до яких встановлені, зокрема, ст. 257 ЦК України строки позовної давності продовжуються на строк дії карантину, встановленого з 12.03.2020 Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1272324,48 грн за використання земельної ділянки площею 1,8766 га по вул. Миколи Огарьова, 15 в м. Ужгороді (кадастровий номер 2110100000:65:001:0053) в період з 01.01.2019 року по 31.12.2022 року, правомірно задоволено місцевим господарським судом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.05.2023 у справі № 907/1031/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кристалбанк» - без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 19.09.2023.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік