Постанова

від 12.09.2023 по справі 911/2670/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2023 р. Справа№ 911/2670/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Корсака В.А.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Кузмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 12.09.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури,

на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2023 року (повний текст складено 14.06.2023)

у справі № 911/2670/19 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

до відповідача 1 - ОСОБА_1 ,

до відповідача 2 - Фермерського господарства "Королевич",

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Кагарлицької місцевої прокуратури (надалі - прокурор/прокуратура) звернувся до господарського суду Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (надалі - позивач) до ОСОБА_1 (надалі - відповідач-1) та Фермерського господарства "Королевич" (надалі - відповідач-2) про визнання недійсним договору оренди (без номеру) від 14.12.2015 укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області в особі виконуючого обов`язки начальника Шумського А.Г. та фізичною особою ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 22 га в межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області з кадастровим номером 3222984000:05:007:0014, який зареєстровано державним реєстратором комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Мельника Д.С., номер запису 35182259 та визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2023 у справі № 911/2670/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, 30.06.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Київська обласна прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2023 року, в якій просить "Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2023 у справі № 911/2670/19 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити".

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що прокуратурою 01.06.2023 подано клопотання про заміну позивача - ГУ Держгеокадастру у Київській області на його процесуального правонаступника (у спірних правовідносинах щодо розпорядження земельною ділянкою) - Ржищівську міську раду, проте, судом першої інстанції в задоволенні зазначеного клопотання відмовлено безпідставно.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023, матеріали апеляційної скарги Київської обласної прокуратури у судовій справі № 911/2670/19 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2023 зобов`язано Господарський суд Київської області направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 911/2670/19. Вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Київської обласної прокуратури № 15/1-782 вих.23 від 29.06.2023 на рішення Господарського суду Київської області від 02 червня 2023 року, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, відкладено до надходження матеріали справи № 911/2670/19 до Північного апеляційного господарського суду.

13.07.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Київської обласної прокуратури до Північного апеляційного господарського суду надійшов докази сплати судового збору у вигляді платіжної інструкції №1856 від 11.07.2023 на суму 2881, 50 грн.

20.07.2023 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 911/2670/19.

У зв`язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 13.07.2023 суддю Північного апеляційного господарського суду Чорногуза М.Г. звільнено у відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Корсак В.А., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 прийнято справу № 911/2670/19 до провадження за апеляційною скаргою Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2023 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Корсак В.А., Кравчук Г.А. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2023 року у справі № 911/2670/19. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2023 року у справі № 911/2670/19. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 12.09.2023

17.08.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Фермерського господарства "Королевич" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 заперечив проти доводів апеляційної скарги та зазначив, що вважає рішення обґрунтованим, законним та таким, що прийнято з додержанням вимог закону, а тому просить суд залишити апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 02.06.2023 року у справі № 911/2670/19 без змін.

Зокрема, відповідач-2 у відзиві вказує, що прокурором не доведено, що станом на дату прийняття рішення позивач є компетентним органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тоді як судом встановлені обставини звернення останнього в інтересах неналежного позивача, тобто особи, яка не уповноважена на виконання функцій держави у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судове засіданні 12.09.2023 з`явились прокурор та представники відповідача-1, відповідача-2 та надали свої пояснення стосовно обставин справи. Позивач в судове засідання не з`явився, своїх представників не направив, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином 27.07.2023, що підтверджується інформацією з системи «Електронний суд».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.12.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди (надалі - договір оренди), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства), загальною площею 18, 5001 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області.

Пунктами 2, 6, 13, 14, 17, 19, 39, 42 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 3222984000:05:007:0014, площею 18, 5001 га, в тому числі рілля - 18, 5001 га, меліорованих земель в складі земельної ділянки немає. Форма власності - державна. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 520 047, 96 гривень.

Договір укладено на 21 (двадцять один) рік. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Цільове призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) - землі сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставами надання земельної ділянки в оренду є: наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки». Організація розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та витрати, пов`язані з цим, покладаються на орендаря.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється у десятиденний термін після державної реєстрації права користування земельними ділянками, що виникає згідно цього договору, за актом приймання-передачі земельної ділянки.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

14.12.2015 сторонами було підписано акти визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та приймання-передачі об`єкта оренди.

Копії наведених договору оренди та актів наявні в матеріалах справи.

Надалі, 25.07.2017 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Королевич» укладено договір суборенди землі на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області (далі - договір суборенди) , відповідно до п. 1.1, 1.2 якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 18, 5001 га, в тому числі рілля - 18, 5001 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3222984000:05:007:0014, сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства), що знаходиться за адресою: Київська область, Миронівський район, територія Малобукринської сільської ради, (надалі - земельна ділянка).

Названа земельна ділянка передана ГУ Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_1 , відповідно до договору оренди землі укладеного 14 грудня 2015 року, між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 , та зареєстровано 15.05.2017 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 87102951 від 15.05.2017), який передає в суборенду за цим договором зазначену земельну ділянку ФГ «Королевич».

Копія вказаного договору оренди та акта приймання передачі об`єкта суборенди від 17.10.2017 наявні в матеріалах справи.

За доводами прокурора накази про надання дозволів на розроблення документації та затвердження документації із землеустрою позивачем не видавалися, а договір оренди б/н від 14.12.2015 земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:05:007:0014 площею 18,5001 га в межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області в особі виконуючого обов`язки начальника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не укладався.

Вказане, на думку прокурора, підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-10-0.222-432/2-18 від 12.01.2018.

Прокурор зауважив, що з огляду вказаного у провадженні слідчого відділу Миронівського відділу Національної поліції в Київській області перебуває кримінальне провадження № 42017111190000286 від 1.09.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України за фактом підроблення документів під час отримання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 18, 5001 га для ведення фермерського господарства на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області. На підтвердження зазначеного прокурором долучено до позовної заяви копію витягу з ЄРДР.

Посилаючись на вказані обставини, прокурор зазначив, що в межах кримінального провадження № 42017111190000286 встановлено, що ОСОБА_3 особисто не укладав договір оренди від 14.12.2015, не подавав документи для нотаріального посвідчення та здійснення реєстрації речового права. Вказане, на думку прокурора, підтверджується показаннями ОСОБА_1 , поясненнями ОСОБА_4 та листом приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області № 40-01-16/18 від 05.03.2018, копії яких наявні в матеріалах справи.

Окрім цього прокурор зазначив, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії інформації Миронівського відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 604/9/10-02-10-15 від 23.03.2018, відповідач 1 у період з 01.01.2015 по 31.12.2017 не декларував доходи від діяльності ФГ «Королевич», яке господарську діяльність не здійснює та згідно копії довідки ГУ Держпродспоживслужби в Київській області № 10-06.1-17/2803 від 03.04.2018 зареєстровано лише одну одиницю техніки.

Поряд з тим прокурор також зауважив, що ОСОБА_1 15.09.2014 здійснив реєстрацію Фермерського господарства «Королевич», керівником якого він є, та вже отримував із земель державної та комунальної власності як громадянин без конкурентних засад (земельних торгів) у грудні 2013 року земельні ділянки площею: 23, 3га з кадастровим номером 1821782400:04:000:0360, 91 5685 га з кадастровим номером 1821782400:04:000:0350, 15 8598 га з кадастровим номером 1821782400:04:000:0351, які розташовані на території Ємільчинського району Житомирської області, для ведення фермерського господарства, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 120067470 від 10.04.2018.

Як зауважив прокурор, вказані обставини істотно зачіпають інтереси держави, тоді як орган, відповідно уповноважений державою здійснювати розпорядження такою земельною ділянкою - Головне управління Держгеокадастру у Київській області належним чином не виконує покладених на нього відповідних обов`язків.

В розрізі вказаних обставин та наявності підстав для представництва інтересів держави у суді в особі відповідного органу прокурор зазначив, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, у відповідь на лист прокуратури № 36-02-907вих 19 від 23.07.2019, позивачем направлено лист № 10-10-0.61-10347/2-19 від 12.08.2019, яким повідомлено про необхідність звернення прокурора до суду з огляду на встановлені порушення. Копії вказаних листів наявні в матеріалах справи, проте докази надіслання означених листів в матеріалах справи відсутні.

Отже, прокурор з метою задоволення суспільної потреби у відновленні законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності просить суд визнати недійсним означений договір оренди.

Відповідно до наявних в матеріалах справи пояснень позивача, останній позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі, зазначивши також про відсутність відомостей в системі електронного документообігу «ДОК ПРОФ тм СТЕП 3.0» про прийняття наказів «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.

Відповідачі, заперечуючи проти позову зазначили, що:

- прокурором не надано документів на підтвердження факту повідомлення ГУ Держгеокадастру в Київській області про намір звернутися до суду з означеним позовом, а сама позовна та додані до неї документи не містять відомостей стосовно того, які саме обставини перешкоджають захисту інтересів держави безпосередньо повідомлення ГУ Держгеокадастру в Київській області;

- прокурором пропущено строки позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом;

- обставини укладення договору оренди та реєстрації права оренди земельної ділянки проведена в межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства встановлено у рішенні Господарського суду Київської області від 05.04.2019 у справі № 911/1181/18;

- посилання прокурора як на підставу визнання недійсним договору оренди на лист позивача № 10-10-0.222-432/2-18 від 12.01.2018 не відповідають вимогам ст. 203, 215 ЦК України, а вказаний правочин є укладеним з моменту його державної реєстрації;

- згідно відповіді ДФС України № 451/6/99-99-12-02-03-15/іпк від 02.02.2018 платником орендної плати є орендр-засновник господарства;

- відповідач 1 є власником техніки згідно наведеного переліку.

На підтвердження вказаних доводів до відзиву долучено, зокрема копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3209088192017 від 31.05.2017, наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки» № 10-18449/15-15-сг від 27.11.2015, листа ДФС України № 451/6/99-99-12-02-03-15/іпк від 02.02.2018, копії платіжних доручень про сплату орендної плати, свідоцтв про реєстрацію прав власності машин.

Не погоджуючись з доводами відповідачів, прокурор зазначив, що копія повідомлення позивача про наміри звернутись до суду наявна в матеріалах справи, а строк позовної давності не пропущено.

Розглянувши апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Згідно із положеннями ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Суд зауважує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідний компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Так, прокурор позивачем визначив Головне управління Держгеокадастру у Київській області, як компетентний орган, що мав би захищати інтереси держави.

Звертаючись із зазначеним позовом у справі яка розглядається, прокурор зазначив, що передача спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-1 відбулась внаслідок порушення закону не лише орендарем земельних ділянок, а й органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цими земельними ділянками - Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, яке реалізовувало повноваження розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Київської області.

За твердженнями прокурора, звернення до суду із позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області спрямовано на представництво інтересів держави Україна, оскільки в позовній заяві обґрунтовується факт вибуття спірної земельної ділянки без її волі та на підставі неіснуючих наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Оскільки вказаною установою заходи судового захисту інтересів держави не вживались, тоді як з вказаних листів наміру Головного управління Держгеокадастру України в Київській області на вжиття заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку не простежується. Вказане розцінюється як бездіяльність уповноважених органів в даному випадку.

Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Головного управління Держгеокадастру України в Київській області щодо захисту порушених інтересів держави.

Водночас, 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Підпунктом 58 п. 4 розділу І вказаного Закону, внесено зміни до розділу Х Перехідні положення ЗК України, зокрема, доповнено пунктом 24 відповідно до якого, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених законом.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Також підпунктом 20 п. 4 розділу І вищевказаного Закону, внесено зміни до ст. 83 ЗК України, зокрема частину другу цієї статті доповнено пунктом в такого змісту: у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Оскільки спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення не належать до земель, визначених абзацами 2- 8 пункту 24 Перехідних положень ЗК України, то суд вважає у силу прямих вказівок закону, а саме зазначеного пункту ЗК України право власності держави Україна на вказану земельну ділянку перейшло в комунальну власність відповідної місцевої територіальної громади.

Подаючи позов у цій справі 23.10.2019, про що свідчить накладна АТ «Укрпошта» на конверті, в якому надійшла позовна заява, спірні вимоги прокурора були скеровані на захист прав та інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області, яке відповідно до закону, у разі наявності законних підстав для задоволення відповідного позову, зможе розпоряджатися відповідною земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2023 Ржищівська міська рада зареєструвала право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:05:007:0014.

Тобто, Головне управління Держгеокадастру у Київській області з 27.05.2021 та станом на момент прийняття рішення в справі вже не має права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, а тому останнього не можна вважати компетентним органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, в розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру, оскільки саме до компетенції Ржищівської міської ради належить представництво інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор мав можливість звернутися до суду з даним позовом в інтересах держави саме в особі Ржищівської міської ради, однак матеріали справи не містять доказів направлення, відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідного повідомлення до компетентного органу до подання такого позову.

Прокурор фактично не надав Ржищівській міській раді можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Враховуючи викладене, станом на дату прийняття рішення позивач не є компетентним органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, а судом першої інстанції вірно встановлені обставини звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, тобто особи, яка не уповноважена на виконання функцій держави у спірних правовідносинах. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи прокурора, щодо безпідставної відмови судом першої інстанції у його клопотанні про заміну позивача - ГУ Держгеокадастру у Київській області на його процесуального правонаступника (у спірних правовідносинах щодо розпорядження земельною ділянкою) - Ржищівську міську раду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Визначаючи позивача у цій справі, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, прокурор обґрунтував свої вимоги порушенням інтересів держави у зв`язку із незаконною передачею в оренду спірної земельної ділянки, навівши у позовній заяві відповідні норми, зокрема Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України на обґрунтування цих доводів.

Суд повинен перевіряти вказані прокурором доводи щодо порушення інтересів держави саме з урахуванням суб`єктного складу спірного процесуального правовідношення, визначеного прокурором, а не будь-якого іншого такого складу.

Оцінка належності визначеного прокурором позивача у спірних правовідносинах в контексті наявності/відсутності порушення прав держави в його особі у спірних правовідносинах, а також ефективності заявленого позову, може надаватись для з`ясування обґрунтованості позовних вимог при розгляді спору по суті, і не може бути підставою для залишення позову без розгляду через не доведення підстав для представництва інтересів держави в особі саме визначеної прокурором сторони правовідношення.

Водночас, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно ч. 1, 2 ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене приписами статті 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Звернення до суду з клопотанням про залучення правонаступника позивача - Ржищівської міської ради, прокурор обґрунтовує зміною сторони в спірних правовідносинах в частині розпорядження спірною земельною ділянкою.

Однак прокурор вважаючи, що носієм спірного права або охоронюваного законом інтересу (позивачем) у сформульованому та визначеному ним спірному правовідношенні повинна бути Ржищівська міська рада, тобто інша юридична особа, ані ж та, що була визначена під час подання ним позову, тоді як суд має перевірити дотримання прокурором положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо належного обґрунтування підстав для представництва та виконання прокурором визначених законодавством дій, що мають передувати його зверненню до суду, жодним чином не зазначає про: можливість Ржищівської міської ради вступити в судовий процес у ролі позивача, наявність порушеного права останньої, її обізнаність із стверджуваним прокурором порушенням інтересів держави та/або територіальної громади у спірних правовідносинах, вжиття/не вжиття нею заходів щодо захисту інтересів держави та/або територіальної громади.

В даному випадку, Ржищівська міська рада є уповноваженим органом на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах в силу вимог закону, оскільки спірна земельна ділянка стала комунальною власністю, тому позивач, на даний час не має права здійснювати розпорядження даною земельною ділянкою, а право власності цією земельною ділянкою до Ржищівської міської ради перейшло з моменту державної реєстрації права комунальної власності на неї.

Проте, в силу наведених положень законодавства, мала місце передача абсолютного права, що не є процесуальним правонаступництвом у розумінні приписів статті 52 ГПК України. Нормами ГПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи, як співпозивача, а суд розглядає справу виключно в межах предмета та підстав позову, викладених у позовній заяві.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів згоди Головного управління Держгеокадастру у Київській області вибути з процесу, а Ржищівської міської ради - вступити в означений судовий процес в якості позивача.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно відмовив у задоволенні клоптотання, оскільки, формальне обґрунтування прокурором зазначених положень ст. 52 ГПК України та ч. 1 ст. 148-1, п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, що зводиться до цитування положень законодавства з абстрактним зазначенням про перехід від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до Ржищівської міської ради повноважень в частині розпорядження спірною земельною ділянкою не є належним правовим обґрунтуванням підстав для здійснення такого правонаступництва.

Посилання відповідачів на пропуск строку позовної давності щодо заявленої прокурором вимоги про визнання недійсним договору оренди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права і факт його порушення або оспорювання, а тому, з огляду на встановлену відсутність суб`єктивного права позивача в розрізі заявлених предмету та підстав позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування передбачених ст. 267 ЦК України наслідків спливу строків позовної давності до відповідних вимог позивача за зустрічним позовом.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІС" до Обухівської міської ради Київської області про визнання договору оренди землі укладеним.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 911/917/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури -залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 09.01.2023 у справі № 911/917/19 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд ухвали у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 19.09.2023

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді В.А. Корсак

Г.А. Кравчук