Ухвала

від 20.09.2023 по справі 910/12690/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.09.2023Справа № 910/12690/23Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амайнд" (бул. Вацлава Гавела, буд. 4, м. Київ, 03067; ідентифікаційний код 38282958)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА АЙТІ" (04071, Україна, м. Київ, вул. Межигірська, 43, кв. 100, ідентифікаційний код 39939073)

про стягнення 550 000,00 грн,

Представники учасників судового процесу: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амайнд" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА АЙТІ" про стягнення 550 000,00 грн на професійну правничу допомогу у справі № 910/953/22 про визнання банкрутом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Амайнд" залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Амайнд" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: - подання заяви про усунення недоліків позовної заяви, до якої додати належні та допустимі докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача, які б підтверджували надання поштових послуг;- письмових пояснень з належним обґрунтуванням доцільності поставлення питань, зазначених, позивачем у позовній заяві; - доказів надсилання копії заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами відповідачу; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Амайнд" строк для усунення недоліків позовної заяви: 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

21.08.2023 засобами поштового зв`язку від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд закрити провадження у справі на підставі п.2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши заяву відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наступне.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що питання розподілу судових витрат не може визнаватися самостійним предметом окремого судового позовного провадження, натомість повинно розглядатися в межах розгляду судової справи, у зв`язку з якою такі судові витрати понесені, як питання, похідне від результатів розгляду такої судової справи (910/953/22).

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Аналізуючи у взаємозв`язку з наведеним положення ст. 20 ГПК України, а також суб`єктний склад заявлених учасників справи, склад правовідносин, пов`язаних із прийняттям та реалізацією оскаржуваного рішення та вчинених дій у зв`язку із створенням підприємства, реорганізацією, припиненням його діяльності, орендних відносин щодо майна, правове обґрунтування заявлених вимог, суд констатує, що заявлений спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Тому, з огляду на викладені вище обставини, суд приходить до висновку відмовити в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з його безпідставністю, оскільки між сторонами наявний предмет спору, який підлягає дослідженню в межах справи № 910/12690/23.

Також 12.09.2023 відповідачем подано клопотання про витребування доказів, в якому останній просить суд витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали судової справи №910/953/22 для вивчення їх судом та врахування при вирішенні судової справи №910/12690/23.

Крім того, у клопотанні про витребування доказів відповідач просить суд:

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАЙНД» оригінали електронного листування між нібито представниками ТОВ «АМАЙНД» і компанії ВАКОТЕСН шляхом забезпечення можливості суду і сторонам провести огляд оригіналів відповідних електронних листів в місці їх первинного зберігання (на поштовому сервері ТОВ «АМАЙНД»);

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАЙНД» відомості пре ідентифікаційний (реєстраційний) номер компанії ВАКОТЕСН і про державу ї реєстрації, а також, документи, які підтверджують державну реєстрацій (правосуб`єктність) компанії ВАКОТЕСН, з якою нібито здійснювалось електрони листування, наведене позивачем у матеріалах позову на час здійснення вказаного електронного листування;

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАЙНД» документи, яі підтверджують, що особи, які вели листування від імені компанії ВАКОТЕСН і ТОВ«Амайнд» (Єлизавета Войтенко, Теменужка Долапчієва, Богдан Шевченко, Юр Романюк, Eugene Goncharenko) є їх уповноваженими представниками і маю повноваження вести перемовини / листування від імені вказаних підприємств що, співпраці з іншими компаніями.

Розглянувши подані відповідачем клопотання про витребування доказів, суд вважає на необхідне зазначити наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частинами 2, 3 ст.81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Проте, додані до відзиву клопотання про витребування доказів в порушення приписів ст. 81 Господарського процесуального кодексу України не містить обставин, які може підтвердити ці докази, або аргументи, які вони можуть спростувати з огляду на підстави заявленого позову та склад учасників справи.

Також суд зазначає, що вказаний вище перелік документів стосується обґрунтованості позовних вимог, яку має здійснювати виключно позивач.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволені клопотань відповідача про витребування доказів.

Керуючись статтями 4, 20, 81, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА АЙТІ" про закриття провадження у справі № 910/12690/23 відмовити.

2. У задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА АЙТІ" про витребування доказів у справі № 910/12690/23 відмовити.

3. Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ki.arbitr.gov.ua

Дана ухвала набирає чинності з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.

Дата підписання ухвали 20.09.2023

Суддя І.О. Андреїшина