Ухвала

від 06.09.2023 по справі 757/48360/17-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48360/17-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Чепляка А. С.

справа №757/48360/17-ц

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1

заінтересовані особи: ОСОБА_2

державний виконавець Кошкер І. А., Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -

представник заявника - адвокат Хованець А. І.

представник стягувача - адвокат Саліхов Б. В.

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року заявник звернувся до суду із вказаною заявою, у якій просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , застосоване у межах виконавчого провадження №44253751 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2017 року у справі №757/48360/17-ц.

В обґрунтування заяви зазначено, що 23 червня 2014 року Сихівським районним судом м. Львова видано виконавчий лист №464/266/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики та борговими розписками на загальну суму 9 749 158, 00 грн та судових витрат на загальну суму 3 441, 00 грн.

04 серпня 2014 року державним виконавцем відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №044253751, а також постановою від 04 серпня 2014 року накладено арешт на все майно боржника.

26 грудня 2014 постановою начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа №464/266/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики та борговими розписками на загальну суму 9 749 158,00 грн та судових витрат на загальну суму 3 441, 00 грн передано з відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Львівській області до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на підставі п.2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження».

26 січня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кошкером І. А. винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого листа № 464/266/14-ц, ВП №44253751.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2017 року, справа №757/48360/17-ц, подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державно виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І. А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 - задоволено.

В подальшому, виконавче провадження ВП №44253751 з виконання виконавчого листа №464/266/14-ц було передано з відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

11 липня 2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Курманом Богданом Григоровичем, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Отже, заявник вважає, що наявні підстави для скасування впровадженого тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України, що стало підставою для звернення до суду із вказаною заявою.

Заявник та заінтересовані особи у судове засідання не заявились, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник заявника - адвокат Хованець А. І. подав заяву про розгляд справи у відсутність заявника та його представника, заяву підтримав та просив задовольнити .

Представник стягувача - адвокат Саліхов Б. В. подав заперечення, просив відмовити у задоволенні заяви, оскільки заявник не навів нових обставин, що виникли після встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не не обґрунтував необхідність скасування йому цього тимчасового обмеження. Також зазначає, на рішення суду не виконано.

Суд, вважає за можливе розглянути справи у відсутність заявника та заінтересованих осіб.

Дослідивши матеріали заяви, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.

Згідно ч. 6 ст. 441 ЦПК України суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.

Судом встановлено, що 23 червня 2014 року Сихівським районним судом м. Львова видано виконавчий лист №464/266/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики та борговими розписками на загальну суму 9 749 158, 00 грн та судових витрат на загальну суму 3 441, 00 грн.

04 серпня 2014 року державним виконавцем відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №044253751, а також постановою від 04 серпня 2014 року накладено арешт на все майно боржника.

26 грудня 2014 постановою начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа №464/266/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики та борговими розписками на загальну суму 9 749 158,00 грн та судових витрат на загальну суму 3 441, 00 грн передано з відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Львівській області до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження».

26 січня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кошкером І. А. винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого листа №464/266/14-ц, ВП №44253751.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2017 року, справа №757/48360/17-ц, подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державно виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І. А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 - задоволено (а.с. 6-7).

В подальшому, виконавче провадження ВП №44253751 з виконання виконавчого листа №464/266/14-ц було передано з відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

11 липня 2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Курманом Богданом Григоровичем, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с. 8).

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання - до виконання зобов`язань, або розв`язання спору за погодженням сторін у передбаченому законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».

За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Виходячи з викладеного, законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналіз вищезазначених норм права свідчить про те, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у разі зміни нею своєї поведінки по відношенню до виконання покладеного на неї рішенням суду обов`язку.

Верховний суд у постанові №331/8536/17 від 28.10.2020 року, виклав правову позицію, яка полягає у наступному, «тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга №66485/01, §§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії» (Luordo v. Italy), скарга №32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)…».

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Разом з тим, на даний час борг не погашений.

Однак, скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,-і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналізуючи викладене, судом не встановлено наявність обставин для скасування обмежувальних заходів, оскільки виконання рішення суду не підтверджено належними доказами, жодних фінансових документів щодо добровільної сплати заборгованості заявником не було надано, відтак не можливо стверджувати про виконання рішення суду.

Посилання заявника на закінчення виконавчого провадження ВП №44253751, суд не бере до уваги, оскільки вважає його передчаним, оскільки із пояснень представника стягувача - адвокат Саліхова Б. В. вбачається, що стягувач не отримував вказану постанову від 11 липня 2023 року про повернення виконавчого документа стягувачу та вказані виконавчі листи, а отже був позбавлений права повторного пред?явлення виконавчих листів до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 33 Конституції України, ст. ст. 12, 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 260-261, 353-355, 441, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Суддя Г.О.Матійчук