Постанова

від 11.09.2023 по справі 372/3517/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 372/3517/21 головуючий у суді І інстанції Тиханський О.Б.

провадження № 22-ц/824/2954/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаряЩавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», поданою представником - адвокатом Ільїновою Інною Володимирівною, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2022 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про припинення зобов`язань за договорами іпотеки у зв`язку з неможливістю їх виконання,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про припинення зобов`язань за договорами іпотеки у зв`язку з неможливістю їх виконання, в якому просили припинити зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед АТ «Державний експортно-імпортний банк України» по іпотечному договору №151110Z65 від 19.03.2010 року та №151110Z94 від 24.09.2010 року відповідно та розірвати зазначені договори. В обґрунтування позову вказали, що ОСОБА_1 з 2007 року був власником земельних ділянок, що розташовані в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області на підставі державного акту на земельну ділянку серії ЯИ №347000 від 09.10.2009 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0099). Як власник зазначеної земельної ділянки він виступив майновим поручителем відповідно до кредитного договору №151110К12 від 18.03.2010 року, укладеного між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТзОВ «КоронАгро», а ОСОБА_1 уклав з відповідачем іпотечний договір №151110Z65 від 19.03.2010 року, в якому зазначені земельні ділянки виступили предметом іпотеки.

Чинним рішенням Обухівського районного суду від 19.12.2011 року у справі №2-1561-11 визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2007 року, де ОСОБА_1 виступав, як покупець, та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №347000 від 09.10.2009 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0099). Таким чином право власності на зазначену земельну ділянку, що була предметом іпотеки, у ОСОБА_1 відсутнє.

ОСОБА_2 з 2007 року також був власником земельних ділянок в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, зокрема мав державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЗ №023883 від 05.08.2009 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0028), ЯЗ №023884 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0071), ЯЗ №023885 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0090), ЯЗ №023886 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0089), ЯЗ №046685 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0091), ЯЗ №046686 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0079), ЯЗ №046687 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0084), ЯЗ №046689 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0074), ЯЗ №046690 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0083), ЯЗ №046691 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0078), ЯЗ №046692 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0081), ЯЗ №046693 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0082), ЯЗ №046695 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0086), ЯЗ №046695 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0075), ЯЗ №046696 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0077), ЯЗ №046697 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0085), ЯЗ №046698 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0076), ЯЗ №046699 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0080) та державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯИ №503654 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0102), ЯИ №503655 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0103), ЯИ №503656 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0104), ЯИ №503657 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0105), ЯИ №503658 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0106), ЯИ №503659 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0108), ЯИ №503660 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0109), ЯИ №503661 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0110), ЯИ №503663 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0107).

Як власник зазначених земельних ділянок ОСОБА_2 виступив майновим поручителем за кредитним договором №151110К12 від 18.03.2010 року, укладеним між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТзОВ «КоронАгро, та уклав з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» іпотечний договір №151110Z94 від 24.09.2010 року, в якому зазначені земельні ділянки виступили предметом іпотеки.

Однак рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22.12.2014 року у справі №372/2293/13-ц ОСОБА_2 було позбавлено права власності шляхом визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЗ №023883 від 05.08.2009 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0028), ЯЗ №023884 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0071), ЯЗ №023885 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0090), ЯЗ №023886 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0089), ЯЗ №046685 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0091), ЯЗ №046686 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0079), ЯЗ №046687 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0084), ЯЗ №046689 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0074), ЯЗ №046690 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0083), ЯЗ №046691 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0078), ЯЗ №046692 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0081), ЯЗ №046693 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0082), ЯЗ №046695 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0086), ЯЗ №046695 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0075), ЯЗ №046696 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0077), ЯЗ №046697 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0085), ЯЗ №046698 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0076), ЯЗ №046699 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0080) та державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯИ №503654 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0102), ЯИ №503655 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0103), ЯИ №503656 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0104), ЯИ №503657 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0105), ЯИ №503658 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0106), ЯИ №503659 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0108), ЯИ №503660 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0109), ЯИ №503661 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0110), ЯИ №503663 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0107).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14.04.2015 року у справі №372/2293/13-ц зазначене рішення суду першої інстанції було скасовано у частині відмови у задоволенні позову про витребування з незаконного володіння земельних ділянок та ухвалено витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки площею 1,9273 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0102), 1,5812 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0103), 1,7457 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0104), 1,9071 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0105), 1,98 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0106), 1,9799 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0107), 1,4850 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0108), 2,97 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0109), 1,98 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0110), що розташовані в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області на користь держави, та повернути ці земельні ділянки в постійне користування ДП "Київське лісове господарство". В іншій частині рішення залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.07.2015 року у справі №6-15477св15 касаційну скаргу позивача було відхилено, попередні судові рішення залишені без змін.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 30.11.2020 року щодо земельних ділянок КН 3223187700:05:028:0099, 3223187700:05:028:0102, 3223187700:05:028:0103, 3223187700:05:028:0103, 3223187700:05:028:0103, 3223187700:05:028:0106, 3223187700:05:028:0106, 3223187700:05:028:0106, 3223187700:05:028:0109, 3223187700:05:028:0110, з яких вбачається, що в Реєстрі прав власності на нерухоме майно взагалі відомості відсутні про власника земельних ділянок з зазначеними вище кадастровими номерами, а наявна інформація виключно зі спеціального розділу щодо обтяжень нерухомого майна та реєстру іпотек, тобто, відомості саме про іпотеку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як майнового поручителя та обтяження, що накладені державним виконавцем у відповідній справі.

Оскільки у позивачів відсутнє право власності на спірні земельні ділянки, що є предметом іпотеки, таким чином зобов`язання забезпечене відповідними іпотеками не можуть бути виконані позивачами, які є майновими поручителями, зважаючи на втрату права власності на предмет іпотеки, просили в судовому порядку задовольнити їх вимоги та припинити зобов`язання по іпотечному договору.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про припинення зобов`язань за договорами іпотеки у зв`язку з неможливістю їх виконання - задоволено повністю.

Припинено зобов`язання ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 ) перед АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" (ідентифікаційний код юридичної особи 00032112) по іпотечному договору №151110Z65 від 19.03.2010 року.

Припинено зобов`язання ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) перед АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" (ідентифікаційний код юридичної особи 00032112) по іпотечному договору №151110Z94 від 24.09.2010 року.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (ідентифікаційний код юридичної особи 00032112) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908,00 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (ідентифікаційний код юридичної особи 00032112) на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 908,00 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», через представника - адвоката Ільїнову Інну Володимирівну, подало апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що договором іпотеки передбачено обов`язок кожного з позивачів змінити предмет іпотеки у випадку втрати (знищення) предмету іпотеки. Зазначає, що у позовній заяві позивачі не наводять жодної правової підстави, через яку б цей обов`язок мав бути припинений.

Окрім того, апелянт звертав увагу апеляційного суду на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з даним позовом 15 вересня 2021 року, тобто ними був пропущений трирічний строк позовної давності на звернення до суду з позовом про припинення зобов`язань за договором іпотеки. Указує, що відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності у даній справі, однак суд першої інстанції взагалі не надав правової оцінки даній заяві та не навів жодних мотивів відхилення даного клопотання.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

14 квітня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив позивачів на апеляційну скаргу, надісланий представником позивачів - адвокатом Кидаловим І.М.

У вказаному відзиві на апеляційну скаргу позивачі просили апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Зазначали, що обов`язок заміни предмета іпотеки у позивачів відсутній, оскільки предмет іпотеки у вказаних договорах не був випадково знищений, випадково пошкоджений чи реквізований. Також вважають недоречним посилання апелянта на ч. 1 ст. 593 ЦК України, адже вказана норма регламентує питання припинення іпотеки/застави і не встановлює позитивного обов`язку іпотекодавця/заставодавця такий предмет іпотеки замінити.

Окрім того, на думку апелянта, сам факт подання апелянтом у суді першої інстанції заяви про застосування строків позовної давності свідчить про фактичне визнання ним обґрунтованості і законності позову.

Позивачі звертали увагу суду на те, що відповідач регулярно подає заяви про примусове виконання судового рішення у справі № 372/4496/13-ц і регулярно органи ДВС повертають йому виконавчий лист у зв`язку з неможливістю його виконання через відсутність у ОСОБА_2 зазначених земельних ділянок. Зазначають, що застосування строку позовної давності є виключною прерогативою, а не обов`язком суду, який, серед іншого, має враховувати наявні обставини і фактори при вирішенні цього питання. На думку позивачів, підлягають врахуванню систематичні наміри позивачів припинити правовідносини з банком апелянта у зв`язку з втратою права власності на земельні ділянки.

Окрім вищевикладеного, позивачі, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19, вважають, що заява апелянта в суді першої інстанції про застосування строків позовної давності мала всі ознаки зловживання правом і намаганням «вжити право на зло». Також позивачі зазначали про неможливість застосування строку позовної давності у випадку застосування припису ст. 607 ЦК України.

Наголошують, що більшість доводів відповідача в аналогічній справі вже була оцінена судом, зокрема, Київським апеляційним судом у постанові від 02 вересня 2021 у справі № 22-ц/824/7202/2021, щодо припинення зобов`язань за договорами іпотеки №151110Z63 від 19 березня 2010 року та № 151110z64 від 19 березня 2010 року, які також, як і договори іпотеки у цій справі, були видані в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №151110K12 від 18 березня 2010 року, укладеним між апелянтом та ТОВ "Корон Агро».

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Представник позивачів подав клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 березня 2010 року між АТ «Укрексмібанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КоронАгро» укладено кредитний договір №151110К12, за умовами якого банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 331 504 500 грн. з 18 березня 2010 року по 29 квітня 2010 року, з 29 квітня 2010 року з лімітом у розмірі 406 054 612 грн. з кінцевим терміном повернення до 25 грудня 2016 року, а позичальник зобов`язався сплачувати 23 % річних за користування кредитом.

19 березня 2010 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір №151110Z94, згідно якого предметом іпотеки виступають: земельна ділянка загальною площею 1,9273 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0102, земельна ділянка загальною площею 1,5812 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0103, земельна ділянка загальною площею 1,7456 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0104, земельна ділянка загальною площею 1,9071 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0105, земельна ділянка загальною площею 1,98 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0106, земельна ділянка загальною площею 1,98 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0107, земельна ділянка загальною площею 1,485 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0108, земельна ділянка загальною площею 2,97 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0109, земельна ділянка загальною площею 1,98 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0110, які розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, цільове призначення - для будівництва і обслуговування готельно-ресторанних та торгівельних комплексів .

19 березня 2010 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір №151110Z65, згідно якого предметом іпотеки виступає: земельна ділянка загальною площею 13,5360 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0099, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, цільове призначення - для будівництва і обслуговування першої черги готельно-ресторанних та торгівельних комплексів.

19 грудня 2011 року рішенням Обухівського районного суду Київської області у справі №2-1561/11-ц за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України визнано недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2007 року, де ОСОБА_1 виступав, як покупець, та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №347000 від 09.10.2009 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0099).

22 грудня 2014 року рішенням Обухівського районного суду Київської області від у справі №372/2293/13-ц визнано недійсним державний акт на право власності на земельні ділянки серії ЯЗ №023883 від 05.08.2009 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0028), ЯЗ №023884 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0071), ЯЗ №023885 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0090), ЯЗ №023886 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0089), ЯЗ №046685 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0091), ЯЗ №046686 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0079), ЯЗ №046687 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0084), ЯЗ №046689 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0074), ЯЗ №046690 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0083), ЯЗ №046691 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0078), ЯЗ №046692 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0081), ЯЗ №046693 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0082), ЯЗ №046695 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0086), ЯЗ №046695 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0075), ЯЗ №046696 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0077), ЯЗ №046697 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0085), ЯЗ №046698 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0076), ЯЗ №046699 від 05.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0080) та державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯИ №503654 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0102), ЯИ №503655 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0103), ЯИ №503656 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0104), ЯИ №503657 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0105), ЯИ №503658 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0106), ЯИ №503659 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0108), ЯИ №503660 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0109), ЯИ №503661 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0110), ЯИ №503663 від 29.01.2010 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0107).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14.04.2015 року у справі №372/2293/13-ц зазначене рішення суду першої інстанції було скасовано у частині відмови у задоволенні позову про витребування з незаконного володіння земельних ділянок та ухвалено витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки площею 1,9273 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0102), 1,5812 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0103), 1,7457 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0104), 1,9071 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0105), 1,98 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0106), 1,9799 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0107), 1,4850 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0108), 2,97 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0109), 1,98 (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0110), що розташовані в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області на користь держави, та повернути ці земельні ділянки в постійне користування ДП "Київське лісове господарство". В іншій частині рішення залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.07.2015 року у справі №6-15477св15 касаційну скаргу позивача було відхилено, попередні судові рішення залишені без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що неможливість виконання зобов`язань, які існують між позивачами, як іпотекодавцями, та відповідачем, як іпотекодержателем, та виникли з іпотечних договорів, обумовлюється та підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили, згідно яких земельні ділянки, які є іпотечним майном, вибули із власності позивачів, що унеможливлює виконання ними, як майновими поручителями, зобов`язань перед банком-кредитором, перед яким позивачі відповідають виключно в межах вартості майна, переданого в іпотеку. Суд першої інстанції вважав, що доведеним є і той факт, що неможливість виконання зобов`язання викликана обставиною, за яку сторони не відповідають, оскільки судові рішення, якими на користь держави із власності позивачів було витребувано земельні ділянки, що є предметом іпотеки, ухвалені в справах, ініційованих Генеральною прокуратурою України, відповідно, за цю обставину сторони зобов`язання не відповідають.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

У статті 16 ЦК України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Положення статей 526, 599 ЦК України передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, будь-які охоронні зобов`язання, які випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти дію зобов`язань, які забезпечують основне зобов`язання, яке залишилось невиконаним.

Також згідно зі статтею 49 Закону України «Про іпотеку» якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що у позивачів припинено право власності на земельні ділянки на підставі рішень судів. Сторони не відповідають за дії судової гілки влади. В їх діях під час судових розглядів вини не встановлено. Позивачі невзмозі виконати свої зобов`язання по відповідним договорам іпотеки і задовольнити вимоги кредитора за рахунок заставленого майна - земельних ділянок, з обставин, за які жодна із сторін договорів не відповідає.

Отже, у справі, яка переглядається, підставою припинення іпотеки є витребування майна від добросовісного набувача.

Суд першої інстанції, визнаючи іпотеку припиненою, не взяв до уваги, що Об`єднана палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі №756/15538/15-ц (провадження № 61-18736сво18) проаналізувавши положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» у взаємозв`язку зі статями 388, 509, 598 ЦК України, дійшла висновку, що оскільки Закон України «Про іпотеку», який є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, не передбачає таких підстав для припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку, тому такі підстави не припиняють основне зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки.

Таким чином, витребування з власності позивачів земельних ділянок, переданих позивачами в іпотеку відповідачу, та повернення таких земельних ділянок у власність держави судовими рішеннями, ухваленими за наслідками розгляду позовних заяв, ініційованих Генеральною прокуратурою України, не припиняє основне зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки.

Указаного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому, апеляційний суд критично оцінює посилання позивачів на правові висновки суду апеляційної інстанції у справі № 372/4171/20 (апеляційне провадження № 22-ц/824/7202/2021), зважаючи на те, що відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги шляхом скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому колегія суддів не надає оцінку доводами сторін щодо застосування строку позовної давності у даній справі, оскільки питання застосування строку позовної давності вирішується судом лише у разі наявності підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи судом першої інстанції, понесені позивачами, покладаються на позивачів.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, судовий збір в розмірі 2 724 грн. 00 коп., сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги, слід стягнути з позивачів у рівних частинах по 1 362 грн. 00 коп. на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», подану представником - адвокатом Ільїновою Інною Володимирівною, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2022 року - задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про припинення зобов`язань за договорами іпотеки у зв`язку з неможливістю їх виконання відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (ідентифікаційний код юридичної особи 00032112) судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (ідентифікаційний код юридичної особи 00032112) судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова