Постанова

від 11.09.2024 по справі 372/3517/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 372/3517/21

провадження № 61-14624св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,

Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка підписана представником Кидаловим Ігорем Миколайовичем , на постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року в складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк») про припинення зобов`язань за договорами іпотеки у зв`язку з неможливістю їх виконання.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 2007 року був власником земельної ділянки, що знаходиться у межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області на підставі державного акта на земельну ділянку від 09 жовтня 2009 року серії ЯИ №347000 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0099). Як власник земельної ділянки він був майновим поручителем відповідно до кредитного договору від 18 березня 2010 року № 151110К12, укладеного між ПАТ «Укрексімбанк» і ТОВ «КоронАгро», а ОСОБА_1 уклав з відповідачем іпотечний договір від 19 березня 2010 року № 151110Z65, в якому зазначена земельна ділянка була предметом іпотеки.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2011 року у справі № 2-1561-11, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28 грудня 2007 року (за умовами якого ОСОБА_1 був покупцем) та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 09 жовтня 2009 року серії ЯИ №347000 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0099). Таким чином, право власності на зазначену земельну ділянку, що була предметом іпотеки, у ОСОБА_1 відсутнє.

ОСОБА_2 з 2007 року також був власником земельних ділянок в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, зокрема йому видано державні акти на право власності на земельні ділянки від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 023883 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0028), від 05 серпня 2009 серії ЯЗ № 023884 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0071), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 023885 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0090), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ №023886 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0089), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046685 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0091), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046686 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0079), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046687 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0084), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046689 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0074), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046690 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0083), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046691 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0078), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046692 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0081), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046693 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0082), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046695 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0086), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046695 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0075), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046696 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0077), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046697 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0085), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046698 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0076), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ №046699 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0080) та державні акти на право власності на земельні ділянки від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503654 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0102), від 29 січня 2010 року серії ЯИ №503655 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0103), від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503656 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0104), від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503657 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0105), від 29 січня 2010 року серії ЯИ №503658 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0106), від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503659 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0108), від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503660 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0109), від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503661 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0110), від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503663 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0107).

Як власник зазначених земельних ділянок ОСОБА_2 виступив майновим поручителем за кредитним договором від 18 березня 2010 року № 151110К12, укладеним між ПАТ «Укрексімбанк» і ТОВ «КоронАгро», та уклав з ПАТ «Укрексімбанк» іпотечний договір від 24 вересня 2010 року № 151110Z94, в якому зазначені земельні ділянки виступили предметом іпотеки.

Проте рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 грудня 2014 року у справі № 372/2293/13-ц ОСОБА_2 було позбавлено права власності шляхом визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 023883 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0028), від 05 серпня 2009 серії ЯЗ № 023884 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0071), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 023885 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0090), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ №023886 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0089), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046685 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0091), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046686 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0079), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046687 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0084), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046689 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0074), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046690 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0083), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046691 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0078), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046692 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0081), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046693 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0082), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046695 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0086), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046695 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0075), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046696 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0077), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046697 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0085), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046698 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0076), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ №046699 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0080) та державних актів на право власності на земельні ділянки від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503654 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0102), від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503655 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0103), від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503656 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0104), від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503657 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0105), від 29 січня 2010 року серії ЯИ №503658 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0106), від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503659 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0108), від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503660 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0109), від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503661 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0110), від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503663 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0107).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2015 року у справі № 372/2293/13-ц зазначене рішення суду першої інстанції скасовано у частині відмови у задоволенні позову про витребування з незаконного володіння земельних ділянок, витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки: площею 1,9273 га (кадастровий номер 3223187700:05:028:0102), 1,5812 га (кадастровий номер 3223187700:05:028:0103), 1,7457 га (кадастровий номер 3223187700:05:028:0104), 1,9071 га (кадастровий номер 3223187700:05:028:0105), 1,98 га (кадастровий номер 3223187700:05:028:0106), 1,9799 га (кадастровий номер 3223187700:05:028:0107), 1,4850 га (кадастровий номер 3223187700:05:028:0108), 2,97 га (кадастровий номер 3223187700:05:028:0109), 1,98 га (кадастровий номер 3223187700:05:028:0110), що знаходяться в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області на користь держави, та повернено ці земельні ділянки в постійне користування ДП «Київське лісове господарство». В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року в справі № 6-15477св15 касаційну скаргу ОСОБА_2 було відхилено, рішення судів попередніх інстанцій залишені без змін.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 30 листопада 2020 року щодо земельних ділянок кадастрові номера: 3223187700:05:028:0099, 3223187700:05:028:0102, 3223187700:05:028:0103, 3223187700:05:028:0103, 3223187700:05:028:0103, 3223187700:05:028:0106, 3223187700:05:028:0106, 3223187700:05:028:0106, 3223187700:05:028:0109, 3223187700:05:028:0110 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомостей про власника земельних ділянок з зазначеними вище кадастровими номерами немає, а наявна інформація виключно зі спеціального розділу щодо обтяжень нерухомого майна та реєстру іпотек, тобто, відомості саме про іпотеку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як майнових поручителей та обтяження, що накладені державним виконавцем у відповідних справах.

Оскільки у позивачів відсутнє право власності на спірні земельні ділянки, які є предметом іпотеки, то зобов`язання забезпечене відповідними іпотеками не можуть бути виконані позивачами, які є майновими поручителями.

Позивачі просили:

припинити зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Укрексімбанк» за іпотечним договором від 19 березня 2010 року № 151110Z65;

припинити зобов`язання ОСОБА_2 перед АТ «Укрексімбанк» за іпотечним договором від 24 вересня 2010 року № 151110Z94.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено повністю.

Припинено зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Укрексімбанк» за іпотечним договором від 19 березня 2010 року № 151110Z65.

Припинено зобов`язання ОСОБА_2 перед АТ «Укрексімбанк» за іпотечним договором від 24 вересня 2010 року № 151110Z94.

Стягнено з АТ «Укрексімбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908,00 грн.

Стягнено з АТ «Укрексімбанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 908,00 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що неможливість виконання зобов`язань, які існують між позивачами як іпотекодавцями та відповідачем як іпотекодержателем, та виникли з іпотечних договорів, обумовлюється та підтверджується судовими рішеннями, що набрали законної сили, згідно з якими земельні ділянки, які є іпотечним майном, вибули із власності позивачів, що унеможливлює виконання ними як майновими поручителями зобов`язань перед банком-кредитором, перед яким позивачі відповідають виключно в межах вартості майна, переданого в іпотеку. Таким чином, суд першої інстанції вважав, що доведеним є і той факт, що неможливість виконання зобов`язання викликана обставиною, за яку сторони не відповідають, адже судові рішення, якими на користь держави із власності позивачів було витребувано земельні ділянки, що є предметом іпотеки, ухвалені у справах, які ініційовані Генеральною прокуратурою України, відповідно, за цю обставину сторони зобов`язання (позивачі) не відповідають.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Укрексімбанк» задоволено.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь АТ «Укрексімбанк» судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1 362,00 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк» судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1 362,00 грн.

Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції не погодився та зазначив, що за загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Положення статей 526, 599 ЦК України передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, будь-які охоронні зобов`язання, які випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти дію зобов`язань, які забезпечують основне зобов`язання, яке залишилось невиконаним.

Також згідно зі статтею 49 Закону України «Про іпотеку» якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що у позивачів припинено право власності на земельні ділянки на підставі рішень судів. Сторони не відповідають за дії судової гілки влади. В їх діях під час судових розглядів вини не встановлено. Позивачі не можуть виконати свої зобов`язання за відповідними договорами іпотеки і задовольнити вимоги кредитора за рахунок заставленого майна - земельних ділянок з підстав, за які жодна із сторін договорів не відповідає.

Отже, у справі, яка переглядається, підставою припинення іпотеки є витребування майна від добросовісного набувача.

Разом з цим, суд першої інстанції, визнаючи іпотеку припиненою, не взяв до уваги, що Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі №756/15538/15-ц (провадження

№ 61-18736сво18) проаналізувавши положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» у взаємозв`язку зі статями 388, 509, 598 ЦК України, дійшла висновку, що оскільки Закон України «Про іпотеку», який є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, не передбачає таких підстав для припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку, тому такі підстави не припиняють основне зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки.

Таким чином, витребування з власності позивачів земельних ділянок, переданих позивачами в іпотеку відповідачу, та повернення таких земельних ділянок у власність держави судовими рішеннями, ухваленими за наслідками розгляду позовних заяв, ініційованих Генеральною прокуратурою України, не припиняє основне зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки.

Посилання позивачів на висновки суду апеляційної інстанції у справі № 372/4171/20 (апеляційне провадження № 22-ц/824/7202/2021) суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими, зважаючи на норми частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Апеляційний суд не надавав оцінку доводам сторін щодо застосування позовної давності у цій справі, адже питання її застосування вирішується судом лише у разі наявності підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи судом першої інстанції, понесені позивачами, покладаються на позивачів. Ураховуючи те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, судовий збір в розмірі 2 724,00 грн, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги, слід стягнути з позивачів у рівних частинах по 1 362,00 грн на користь відповідача.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Кидалов І. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні неправильно застосував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду;

апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду, які підлягали обов`язковому застосуванню у спірних правовідносинах;

суд апеляційної інстанції не дослідив та не встановив, які ж права АТ «Укрексімбанк» порушено рішенням суду першої інстанції. Тому апеляційний суд помилково розглянув апеляційну скаргу АТ «Укрексімбанк» по суті та безпідставно скасував рішення суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 372/3517/21 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У грудні 2023 року матеріали цивільної справи № 372/3517/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 30 листопада 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20, від 02 листопада 2022 року у справі № 685/1008/20; необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2019 року № 756/15538/15-ц).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 18 березня 2010 року між АТ «Укрексімбанк» і ТОВ «КоронАгро» укладений кредитний договір № 151110К12, за умовами якого банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 331 504 500,00 грн з 18 березня 2010 року до 29 квітня 2010 року, з 29 квітня 2010 року з лімітом у розмірі 406 054 612,00 грн з кінцевим терміном повернення до 25 грудня 2016 року, а позичальник зобов`язався сплачувати 23 % річних за користування кредитом.

19 березня 2010 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ «Укрексімбанк» і ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 151110Z65, згідно з умовами якого предметом іпотеки є: земельна ділянка загальною площею 13,5360 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0099, яка знаходиться за адресою: Старобезрадичівська сільська рада, Обухівський район, Київська область, цільове призначення - для будівництва і обслуговування першої черги готельно-ресторанних та торгівельних комплексів.

24 вересня 2010 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір № 151110Z94, згідно з умовами якого предметом іпотеки виступають: земельна ділянка загальною площею 1,9273 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0102; земельна ділянка загальною площею 1,5812 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0103; земельна ділянка загальною площею 1,7456 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0104; земельна ділянка загальною площею 1,9071 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0105; земельна ділянка загальною площею 1,98 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0106; земельна ділянка загальною площею 1,98 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0107; земельна ділянка загальною площею 1,485 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0108; земельна ділянка загальною площею 2,97 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0109; земельна ділянка загальною площею 1,98 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0110, які знаходяться за адресою: Старобезрадичівська сільська рада, Обухівський район, Київська область, цільове призначення - для будівництва і обслуговування готельно-ресторанних та торгівельних комплексів.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2011 року в справі № 2-1561/11-ц за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України визнано недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28 грудня 2007 року, в якому ОСОБА_1 був покупцем, та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 09 жовтня 2009 року серії ЯИ № 347000 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0099).

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 грудня 2014 року в справі № 372/2293/13-ц визнано недійсним державний акт на право власності на земельні ділянки від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 023883 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0028), від 05 серпня 2009 серії ЯЗ № 023884 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0071), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 023885 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0090), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ №023886 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0089), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046685 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0091), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046686 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0079), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046687 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0084), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046689 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0074), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046690 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0083), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046691 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0078), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046692 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0081), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046693 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0082), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046695 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0086), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046695 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0075), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046696 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0077), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046697 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0085), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ № 046698 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0076), від 05 серпня 2009 року серії ЯЗ №046699 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0080) та державні акти на право власності на земельні ділянки від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503654 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0102), від 29 січня 2010 року серії ЯИ №503655 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0103), від 29 січня 2010 року серії ЯИ №503656 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0104), від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503657 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0105), від 29 січня 2010 року серії ЯИ №503658 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0106), від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503659 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0108), від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503660 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0109), від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503661 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0110), від 29 січня 2010 року серії ЯИ № 503663 (кадастровий номер 3223187700:05:028:0107).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2015 року у справі № 372/2293/13-ц зазначене рішення суду першої інстанції було скасовано у частині відмови у задоволенні позову про витребування з незаконного володіння земельних ділянок та ухвалено витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки площею 1,9273 га (кадастровий номер 3223187700:05:028:0102), 1,5812 га (кадастровий номер 3223187700:05:028:0103), 1,7457 га (кадастровий номер 3223187700:05:028:0104), 1,9071 га (кадастровий номер 3223187700:05:028:0105), 1,98 га (кадастровий номер 3223187700:05:028:0106), 1,9799 га (кадастровий номер 3223187700:05:028:0107), 1,4850 га (кадастровий номер 3223187700:05:028:0108), 2,97 га (кадастровий номер 3223187700:05:028:0109), 1,98 га (кадастровий номер 3223187700:05:028:0110), що знаходяться в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області на користь держави, та повернути ці земельні ділянки в постійне користування ДП «Київське лісове господарство». В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року у справі № 6-15477св15 касаційну скаргу ОСОБА_2 було відхилено, рішення суду першої інстанції у незміненій частині та рішення апеляційного суду залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частина перша статті 4 ЦПК України передбачає право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що: «з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) зазначено, що:

«законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) зазначено, що: «до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18).

Велика Палата Верховного Суду додатково звертає увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2022 року в справі № 345/1537/21 (провадження № 14-41цс22) вказано, що:

«частина перша статті 19 ЦПК України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У пункті 1 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: - справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо таке основне зобов`язання є господарським і спір щодо нього підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №753/12916/15-ц)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року у справі № 201/8793/21-ц (провадження № 61-7797св23) зазначено, що: «у справі, яка переглядається, сторонами основного зобов`язання - кредитних договорів від 30 серпня 2006 року № 116/1013/В-06 та № 115/1013/В-06 є АТ «УкрСиббанк» та ТОВ ПМТЗ «Агро-комплект», а договір - господарським. Ті ж самі сторони уклали і забезпечувальний договір іпотеки. Спір виник стосовно договорів про відступлення права вимоги за кредитними договорами та іпотечним договором, а тому такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, незважаючи на те, що сторонами оспорюваних правочинів (договорів уступки права вимоги) є фізичні особи. Заміна однієї із сторін забезпечувального зобов`язання не впливає на визначення юрисдикції вказаного спору, який підлягає розгляду в тому із судочинстві, що і спір за основним зобов`язанням».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 201/5876/22 (провадження

№ 61-4378сво23) зазначено, що

«Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала у постановах від 01 березня 2018 року у справі № 461/12052/15, від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16 та інших, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад спору, у якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» - спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо таке основне зобов`язання є господарським і спір щодо нього підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №753/12916/15).

Спір у цій справі стосується скасування рішень державного реєстратора про припинення іпотеки, укладеного для забезпечення виконання умов кредитного договору, сторонами якого є юридичні особи, тобто, стосується правовідносин, які є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб`єктів».

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом до суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили припинити їх зобов`язання перед АТ «Укрексімбанк» за іпотечними договорами від 19 березня 2010 року № 151110Z65 та від 24 вересня 2010 року № 151110Z94 відповідно;

суди встановили, що: 18 березня 2010 року між ПАТ «Укрексімбанк» і ТОВ «КоронАгро» укладений кредитний договір № 151110К12, за умовами якого банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 331 504 500,00 грн з 18 березня 2010 року до 29 квітня 2010 року, з 29 квітня 2010 року з лімітом у розмірі 406 054 612,00 грн з кінцевим терміном повернення до 25 грудня 2016 року, а позичальник зобов`язався сплачувати 23 % річних за користування кредитом;

для забезпечення виконання кредитних зобов`язань 19 березня 2010 року між ПАТ «Укрексімбанк» і ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 151110Z65, згідно з умовами якого предметом іпотеки є: земельна ділянка загальною площею 13,5360 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0099, яка знаходиться за адресою: Старобезрадичівська сільська рада, Обухівський район, Київська область, цільове призначення - для будівництва і обслуговування першої черги готельно-ресторанних та торгівельних комплексів. Крім того, 24 вересня 2010 року між ПАТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 151110Z94, згідно з умовами якого предметом іпотеки виступають: земельна ділянка загальною площею 1,9273 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0102; земельна ділянка загальною площею 1,5812 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0103; земельна ділянка загальною площею 1,7456 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0104; земельна ділянка загальною площею 1,9071 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0105; земельна ділянка загальною площею 1,98 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0106; земельна ділянка загальною площею 1,98 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0107; земельна ділянка загальною площею 1,485 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0108; земельна ділянка загальною площею 2,97 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0109; земельна ділянка загальною площею 1,98 га, кадастровий номер 3223187700:05:028:0110, які знаходяться за адресою: Старобезрадичівська сільська рада, Обухівський район, Київська область, цільове призначення - для будівництва і обслуговування готельно-ресторанних та торгівельних комплексів;

спір у цій справі виник щодо припинення зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 перед АТ «Укрексімбанк» за іпотечними договорами від 19 березня 2010 року № 151110Z65 та від 24 вересня 2010 року № 151110Z94 відповідно, які окремо укладені між банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Вказані іпотечні договори забезпечують виконання основного зобов`язання, а саме зобов`язання за кредитним договором від 18 березня 2010 року № 151110К12, укладеного між ПАТ «Укрексімбанк» і ТОВ «КоронАгро». Тобто сторонами основного зобов`язання є юридичні особи: АТ «Укрексімбанк» і ТОВ «КоронАгро»;

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись з позовом у вересні 2021 року, тобто після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

За таких обставин судам слід було закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 201/5876/22 (провадження № 61-4378сво23), колегія суддів вважає, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, провадження у справі закрити.

Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка підписана представником Кидаловим Ігорем Миколайовичем , задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 рокускасувати.

Провадження у справі № 372/3517/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про припинення зобов`язань за договорами іпотеки у зв`язку з неможливістю їх виконання закрити.

Повідомити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення вони можуть звернутися з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко