Ухвала

від 14.09.2023 по справі 755/5621/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №755/5621/23Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1 Провадження №11-кп/824/4029/2023 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

законного представника ОСОБА_8 ,

особи, стосовно якої застосовані заходи медичного характеру, ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали судового провадження про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12023110040019595 відносно

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.222 КК України, за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року задоволено клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_11 , погоджене з прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_12 та застосовано щодо ОСОБА_9 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку в КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія», яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кирилівська, 103.

В поданій апеляційній скарзі перший заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_13 просить оскаржувану ухвалу скасувати через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що висновки суду першої інстанції про наявність законних підстав для задоволення клопотання про застосування щодо ОСОБА_9 примусових заходів медичного характеру є помилковими, оскільки він хоча і страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді «легкої розумової відсталості з емоційно вольовими порушеннями (згідно з МКХ-10:F70.1)», проте не позбавлений можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними.

За доводами прокурора, ОСОБА_9 є обмежено осудною особою і відповідно до ст.20 КК України підлягає кримінальній відповідальності, оскільки згідно висновку експерта, на момент вчинення інкримінованих діянь і проведення судово-психіатричної експертизи він був не здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.

За наслідками розгляду апеляційної скарги просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_9 примусових заходів медичного характеру, кримінальне провадження закрити та направити матеріали прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, пояснення ОСОБА_9 , його захисника та законного представника, які вважали рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.1 ст.513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Як вбачається із матеріалів провадження, слідчий Дніпровського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_11 звернувся до суду з клопотанням, погодженим із прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_12 , про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_9 у виді амбулаторної психіатричної допомоги, з метою його обов`язкового лікування.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо ОСОБА_9 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку в КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія».

Колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора щодо необхідності скасування ухвали суду про застосування щодо ОСОБА_9 примусових заходів медичного характеру, закриття кримінального провадження та направлення матеріалів прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Статтею 20 КК України визначено, що підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта відділу судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України» №362 від 24.04.2023, ОСОБА_9 під час скоєння інкримінованих йому дій і в даний час має ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді: «Легкої розумової відсталості з емоційно вольовими порушеннями (згідно з МКХ-10: F70.1), не міг під час скоєння інкримінованих йому дій та не може в даний час повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Із зазначеним станом, що є юридичним критерієм обмеженої осудності, ОСОБА_9 підлягає кримінальній відповідальності відповідно до вимог ст.20 КК України.

Згідно пункту 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 03.06.2005 №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» враховуючи те, що згідно зі ст.20 КК України особа, визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності, слід визнати, що справу щодо такої особи необхідно направляти до суду з обвинувальним висновком, в якому мають міститися дані про психічне захворювання цієї особи.

Визнано правильною практику тих судів, які, отримавши на розгляд кримінальну справу з обвинувальним висновком та визнавши під час судового розгляду, що злочин вчинено в стані обмеженої осудності особою, яка внаслідок загострення наявного у неї психічного розладу потребує застосування примусових заходів медичного характеру, постановлюють обвинувальний вирок і при призначенні засудженому покарання враховують його психічний стан як пом`якшуючу покарання обставину з одночасним застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.

При цьому, примусові заходи медичного характеру можуть застосовуватися до засудженої обмежено осудної особи також при звільненні її від покарання в разі, коли вона під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.

Відповідно положень ч.5 ст.513 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу. У такому разі після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції про наявність законних підстав для застосування щодо ОСОБА_9 примусових заходів медичного характеру є свідченням неправильного застосування такого закону.

З цих підстав апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 513, 516 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року, якою щодо ОСОБА_9 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою кримінальне провадження щодо застосування відносно ОСОБА_9 примусових заходів медичного характеру закритита направити матеріали прокурору Дніпровської окружної прокуратури міста Києва для здійснення кримінального провадження №12023110040019595 від 17.12.2013 в загальному порядку.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4