Постанова

від 19.09.2023 по справі 805/2332/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року

м. Київ

справа №805/2332/16-а

адміністративне провадження № К/9901/41541/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``СРЗ`` до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 (головуючий суддя Гаврищук Т Г., судді: Блохін А. А., Сухарьок М. Г.),

У С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ``СРЗ`` (позивач, ТОВ``СРЗ``, товариство) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (СДПІ, відповідач) форми ``Ш`` від 30.06.2016 №0000094300, №0000084300, прийняті на підставі акта камеральної перевірки від 02.06.2016 №292/28-03-46-32183383, про накладення на нього штрафу на підставі статті 126 Податкового кодексу (ПК) України у сумі 492' 064,32 грн та у сумі 293' 106,14 грн за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) (т.І, а.с. 89-93).

На переконання позивача зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними через те, що положення ПК України не передбачали можливості проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з ПДВ. Також позивач доводив, що за товариством обліковувалась переплата з податку на прибуток, зарахування якої у рахунок погашення грошового зобов`язання з ПДВ здійснювалося із затримкою саме контролюючим органом за поданою завчасно товариством заявою про повернення надміру сплачених грошових коштів.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 24.11.2016 (суддя Троянова О. В. ) у задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції виходив із того, що під час перевірки контролюючий орган діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом. Підтримуючи позицію відповідача про притягнення позивача до відповідальності у формі штрафу згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, суд висновував, що спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється. За встановлених у судовому процесі обставин наявності у платника податків заборгованості з ПДВ на момент сплати поточних грошових зобов`язань суд визнав, що контролюючий орган діяв відповідно до норми пункту 87.9 статті 87 ПК України та правомірно спрямовував кошти, що сплачувало товариство на сплату поточних грошових зобов`язань, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Довід позивача про те, що контролюючий орган не зарахував надміру сплачені грошові зобов`язання з податку на прибуток на погашення грошового зобов`язання з ПДВ, суд відхилив, як такий, що є іншим предметом спору.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 29.03.2017 постанову суду першої інстанції скасував, позов задовольнив частково: скасував податкові повідомлення-рішення СДПІ форми ``Ш`` від 30.06.2016 №0000084300 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 487' 064,32 грн та №0000094300 - в частині застосування штрафних санкцій в сумі 7739 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення стало те, що по суті вжиті позивачем дії внаслідок подання відповідних заяв про зарахування суми переплати з податку на прибуток в рахунок поточних грошових зобов`язань з ПДВ нівелюють підстави для застосування штрафів за несвоєчасну сплату податку. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що станом на дату настання граничного строку сплати грошового зобов`язання зі сплати ПДВ за травень, червень, липень, серпень 2014 року, лютий 2016 року за даними облікової картки у товариства обліковувалась переплата авансового внеску з податку на прибуток, яку позивач просив спрямувати на погашення грошового зобов`язання з ПДВ, подавши відповідні заяви. Натомість, на дату настання граничного строку зі сплати суми ПДВ за грудень 2015 року з терміном сплати до 30.01.2016 та січень 2016 року з терміном сплати до 01.03.2016 у товариства не було переплати з податку на прибуток, що давала змогу платнику спрямувати її на погашення грошового зобов`язання з ПДВ.

Не погодившись із постановою апеляційного суду, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права цим судом при розгляді справи, просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач доводив, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, та переконував, що правомірно застосував до позивача штрафні санкції згідно з податковими повідомленнями-рішеннями за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.05.2017 (суддя Цвіркун Ю. І.) відкрив касаційне провадження №К/800/12670/17 у цій справі.

Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів`` та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великим платниками податків (правонаступник відповідача у справі) подало клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтоване посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі №905/2030/19 (905/1159/20), згідно з якою спір у справі за позовом осіб, щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство, про визнання протиправним та скасування прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення належить до юрисдикції господарського суду у межах провадження у справі про банкрутство.

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №905/2030/19 (905/1159/20) полягає в тому, що під час визначення предметної підсудності спору (юрисдикції його розгляду) положення статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) щодо переліку спорів, які підлягають вирішенню у межах провадження у справі про банкрутство в господарському судочинстві, підлягають застосуванню з 21.10.2019 (дата набрання чинності КУзПБ) до спору, що виник у зв`язку з оскарженням податкового повідомлення-рішення, позовні вимоги у якому заявлено після відкриття відносно позивача провадження у справі про банкрутство.

У справі №805/2332/16-а податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 позивач оскаржив в судовому порядку у липні 2016 року. Провадження у справі про банкрутство щодо ТОВ``СРЗ`` відкрито згідно з ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.04.2021 (справа №905/694/21).

Оскільки товариство звернулося до суду з позовом щодо оспорюваних ним податкових повідомлень-рішень до відкриття провадження у справі про визнання його банкрутом та до набрання чинності КУзПБ, підстав для застосування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого у постанові від 21.09.2021 у справі №905/2030/19 (905/1159/20), у спірних правовідносинах немає.

Питання правових наслідків зміни судової практики щодо визначення юрисдикції спорів у справах за позовом осіб, стосовно яких відкрито провадження у справі про банкрутство, до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (вимоги про сплату боргу (недоїмки)) неодноразово вирішувалося Верховним Судом (з урахуванням відповідного висновку Великої Палати Верховного Суду щодо цього), зокрема, але не виключно, у постановах від 10.11.2021 у справі №160/12941/19 (провадження №К/9901/16479/21), від 18.11.2021 у справі №826/1620/18 (провадження №К/9901/67773/18), від 02.12.2021 у справі №2340/4726/18 (провадження №К/9901/12915/19), від 10.02.2022 у справі №280/1491/19 (провадження №К/9901/25386/20), від 16.02.2022 у справі №640/9625/20 (провадження №К/9901/40646/21), від 13.05.2022 у справі №2240/3293/18 (провадження №К/9901/17236/19).

Як узагальнення, Верховний Суд, врахувавши практику Європейського суду з прав людини, зазначив, якщо держава запроваджує спеціалізовану судову систему, то недоліки цієї системи, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталою судовою практикою, не повинні мати негативних наслідків для особи. Скасування судового рішення з мотивів порушення юрисдикції всупереч волі особи, яка була учасником провадження, не забезпечує право на справедливий суд (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №826/6879/16).

Таким чином, оскільки розгляд справи було здійснено відповідно до чинних на час її розгляду юрисдикційних правил і їх тлумачення, підстави для закриття провадження у цій справі відсутні, а касаційна скарга підлягає розгляду по суті.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з фактичними обставинами справи, що встановили суди попередніх інстанцій, контролюючий орган 02.06.2016 здійснив камеральну перевірку платника податків - ТОВ``СРЗ``, під час якої встановив факт несвоєчасної сплати податкових зобов`язань з ПДВ та за наслідками якої за це притягнув товариство до відповідальності у вигляді штрафу - 10 та 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Передбачена підпунктом 75.1.1 статті 75 ПК України камеральна перевірка - один з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України.

Системний аналіз положень статей 75, 76 ПК України (види перевірок, порядок проведення камеральної перевірки) у редакції до 01.01.2017 свідчить про те, що за своєю правовою сутністю камеральна перевірка є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, камеральною перевіркою, яка проводиться систематично, охоплюють лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Натомість відповідно до підпункту 75.1.2 статті 75 ПК України у редакції до 01.01.2017 питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів були предметом документальної перевірки (планових або позапланових), порядок проведення якої передбачено статтями 77 та 78 ПК України.

Отже, до 01.01.2017 дослідження питання своєчасності та повноти сплати податків виходило за межі предмету камеральної перевірки, а тому контролюючий орган, виявивши подібні порушення податкового законодавства, мав призначити та провести документальну перевірку, у ході якої мали досліджуватися подібні порушення.

У цій справі контролюючий орган вийшов за межі предмету камеральної перевірки, коли розпочав досліджувати питання своєчасності сплати платником самостійно визначених ним сум грошових зобов`язань із ПДВ.

Вихід контролюючим органом за межі предмету встановленого виду перевірки нівелюється юридичну значимість акта камеральної податкової перевірки, що своєю чергою не створює будь-яких правових наслідків для платника податків, зокрема у формі спірних податкових повідомлень-рішень, що були винесені за результатами такої перевірки.

Аналогічна правова позиція щодо предмета камеральної перевірки та її наслідків викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №805/329/17-а, від 18.02.2019 у справі №П/811/1313/16, від 10.05.2018 у справі № 826/1975/17, але не виключно, підстави для відступу від якої відсутні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України такі висновки Верховного Суду повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права.

Висновки судів попередніх інстанцій свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права і не узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду при вирішенні спорів цієї категорії.

За правилами частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.11.2016 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов товариства задовольнити.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.11.2016 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017.

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю ``СРЗ``.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС форми ``Ш`` від 30.06.2016 №0000094300, №0000084300.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Васильєва

Л.І. Бившева

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду