Постанова

від 20.09.2023 по справі 816/315/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 816/315/18

касаційне провадження № К/9901/57608/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Управління) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 (суддя Бойко С.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018 (головуючий суддя - Бегунц А.О., судді - Любчич Л.В., Резнікова С.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надійне обладнання та свердловинний сервіс» (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.12.2017 № 0013681405 та від 28.12.2017 № 00144661405, № 0014471405.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ТОВ «Мелант Про» щодо придбання товару згідно договору поставки б/н від 11.05.2017 підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; отримання товарів працівником Товариства підтверджується наказом про відрядження, звітами про використання коштів, виданиїх на відрядження або під звіт, а транспортування товару - товарно-транспортними накладними і актами про спимання паливно-мастильних матеріалів; придбані у ТОВ «Мелант Про» товари були частково реалізовані Товариством на користь ТОВ «Спецмехсервіс» згідно договору поставки № 12/02-14-П від 13.02.2017, а решта - обліковується на складі позивача, що підтверджується даними субрахунку 281 «Товари на складі»; посилання Управління на те, що ТОВ «Мелант Про» має ознаки фіктивності, оскільки не має необхідної кількості трудових ресурсів та основних засобів, а також на те, що ТОВ «Мелант Про» здійснює реалізацію товару невідомого походження, введеного ним в обіг завдяки оформленню ТОВ «Іліар-Д» (яке, в свою чергу, є фігурантом кримінальних проваджень) недостовірних документів є безпідставними, оскільки контролюючий орган посилається на інформацію, яка не містить жодного доведеного факту, а ґрунтується лише на припущеннях. Також, Товариство послалося на те, на запит податкового органу позивач надав усі наявні у нього первинній бухгалтерські документи, які стосувалися фінансово-господарської діяльності Товариства, з огляду на що застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 03.04.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 18.12.2017 № 0013681405 та від 28.12.2017 № 00144661405, № 0014471405.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що: фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ТОВ «Мелант Про» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що придбаний у зазначеного контрагента товар був використаний Товариством у власній господарській діяльності, зокрема, реалізований іншому суб`єкту господарювання; Управлінням ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи не було надано будь-яких доказів, які б вказували на ведення ТОВ «Мелант Про» фіктивної діяльності, зокрема, доказів порушення кримінального провадження саме стосовно посадових осіб ТОВ «Мелант Про», вироку, постановленого за результатами розслідування кримінального провадження № 12017130000000083 від 07.02.2017, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 Кримінального кодексу України; податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентом, а також іншими суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання.

Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанції до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 18.10.2018 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що аналізом наявної податкової інформації встановлено, що ТОВ «Мелант Про» не має достатньої кількості трудових ресурсів та основних засобів для здійснення господарської діяльності, останню декларацію з податку на додану вартість подало за червень 2017 року, аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що реалізований на користь позивача товар ТОВ «Мелант Про» придбало у ТОВ «Іліар-Д», яке, в свою чергу, також не має основних засобів та трудових ресурсів, відсутнє за податковою адресою та є фігурантом кримінальних проваджень № 12017130000000083 від 07.02.2017, № 32016040040000009 від 30.06.2017, № 12016130370002047 від 21.07.2016. Крім того, скаржник вказує на невідповідність технічних характеристик щодо вантажопід`ємності автомобіля, яким здійснювалося транспортування товару, а також на використання автомобілем меншої кількості пального, ніж необхідно було для здійснення поїздки до пункту навантаження.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Товариство у запереченні на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін з підстав того, що усі доводи контролюючого органу грунтуються на недобросовісності ТОВ «Іліар-Д», яке не було контрагентом позивача, а було контрагентом ТОВ «Мелант Про» щодо якого, в свою чергу, податковим органом не проводилися будь-які перевірочні заходи (зустрічна звірка, запити на отримання інформації тощо), тоді як добросовісний платник, яким є позивач, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання податкових обов`язків іншими платниками податків.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою 19.09.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 20.09.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Управління провело позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Мелант Про» за період з 01.05.2017 по 31.05.2017, результати якої були оформлені актом № 1658/16-31-14-05-09/39109641 від 11.12.2017, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 та пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.01.2016 №21, щодо недостовірності внесення даних до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 201666,66 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за липень 2017 року на загальну суму 111833,34 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно сформувало податковий кредит травня 2017 року по господарських операціях з ТОВ «Мелант Про» щодо придбання послуг товару, оскільки: аналізом наявної податкової інформації встановлено, що ТОВ «Мелант Про» не має достатньої кількості трудових ресурсів та основних засобів для здійснення господарської діяльності, останню декларацію з податку на додану вартість та звіт за формою № 1-ДФ подало за червень 2017 року; аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що реалізований на користь позивача товар ТОВ «Мелант Про» придбало у ТОВ «Іліар-Д», яке, в свою чергу, також не має основних засобів та трудових ресурсів, відсутнє за податковою адресою та є фігурантом кримінальних проваджень № 12017130000000083 від 07.02.2017, № 32016040040000009 від 30.06.2017, № 12016130370002047 від 21.07.2016; Товариство не надало до перевірки сертифікати якості або інші документи, що підтверджують якість товару, паспортів заводів-виробників тощо; технічні характеристики щодо вантажопід`ємності автомобіля JAC, яким здійснювалося транспортування товару, не дають можливості здійснення ним перевезення товару, який був предметом договору поставки б/н від 11.05.2017, згідно наданих позивачем документів під час здійснення транспортування товару автомобілем було використано меншу кількість пального, ніж необхідно було для здійснення поїздки до пункту навантаження.

На підставі висновків вказаного акта перевірки Управління прийняло податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017: № 00144661405, яким збільшило Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 100834,00 грн. - за основним платежем; № 0014471405, яким зменшила Товариству розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2017 року на 111833,00 грн.

Також, Управлінням було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.12.2017 № 0013681405 про застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 510,00 грн. у зв`язку і з ненаданням Товариством у повному обсязі документів на запит Управління від 28.11.2017 № 1.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Положеннями підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзаців 1, 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента (або іншого суб`єкта господарювання у ланцюгу постачання) за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що: 11.01.2017 між ТОВ «Мелант Про» (постачальник) та Товариством (покупець) був укладенийдоговір поставки без номера, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити матеріальні цінності.

За результатами здійснення господарських операцій за вказаним договором сторонами правочину складено наступні бухгалтерські документи: видаткові накладні № 3 від 29.05.2017, №4 від 30.05.2017, № 5 від 31.05.2017, №6 від 31.05.2017; податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, №3 від 29.05.20017, №4 від 30.05.2017, №5 від 31.05.2017, №6 від 31.05.2017.

Також, судами було встановлено, позивач та його контрагент досягнули усної домовленості стосовно поетапного погашення заборгованості за поставлений товар, на підтвердження здійснення часткової оплати за придбаний товар позивачем було надано банківську виписку за 09.06.2017.

На підтвердження здійснення транспортування придбаного у ТОВ «Мелан Про» товару позивач надав товарно-транспортні накладні №29/05/17 від 29.05.2017 №30/05/17 від 30.05.2017, №31/05/17 від 31.05.2017 та №31/05/17 від 31.05.2017, зі змісту яких встановлено, що транспортування придбаного товару здійснювалось транспортним засобом марки JAC HFC1020K. Вказаний транспортний засіб був орендований Товариством у фізичної особи - ОСОБА_1 , на підтвердження чого надано договір оренди від 24.02.2017.

Крім того, судами було встановлено, що отримання товарно-матеріальних цінностей від імені Товариства здійснював ОСОБА_2 , який перебуває у трудових відносинах з позивачем. На підтвердження перебування ОСОБА_2 у відрядженні позивачем були надані: наказ №27/1-ВД від 29.05.2017, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від 24.05.2017, від 23.05.2017 та від 31.05.2017 та акти про списання товарів (паливно-мастильних матеріалів) №16 від 31.05.2017, №17 від 30.06.2017№ 18 від 30.06.2017.

Також, матеріали справи місять паспорти на придбаний у ТОВ «Мелан Про» товар: превентор плашечний гідравлічний, агрегат електронасосний центробіжний вертикальний шламовий.

В свою чергу, придбаний у ТОВ «Мелан Про» товар в подальшому був частково реалізований ТОВ «Спецмахчарвіс» згідно договору поставки №13/02/17-П від 13.03.2017, а залишок товарів обліковується на складі позивача, що підтверджується даними субрахунку 281 «Товари на складі» .

Суд апеляційної інстанції розглянув посилання контролюючого органу на кримінальні провадження від 08.12.2015 № 12017130000000083 від 07.02.2017, № 32016040040000009 від 30.06.2017, № 12016130370002047 від 21.07.2016 як на підставу для висновків про відсутність фактичного виконання договору, проте контролюючим органом не було надано суду будь-якої письмової інформації щодо стадії досудового розслідування у вказаних кримінальних проваджень та інформації щодо обвинувального акту, вироку тощо, а також стосовно того, що вказані кримінальні провадження були порушені стосовно посадових осіб контрагента позивача.

В свою чергу, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 у справі № 1640/2783/18, від 25.09.2019 у справі № 817/992/15.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що Товариство правомірно сформувало податковий кредит по господарських операціях, здійснених із ТОВ «Мелант Про».

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суди зробили правильний висновок, що вони не підтвердилися.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова І.Я.Олендер