Постанова

від 09.07.2018 по справі 816/315/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/315/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Любчич Л.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2018, суддя С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 11.04.18 по справі № 816/315/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017 №00144661405, №0014470405 та від 18.12.2017 №0013681405.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наявність у товариства належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт придбання у ТОВ "Мелан Про" товарів загальною вартістю 1881000,00 грн. у тому числі ПДВ - 313 500,00 грн., що є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту. Вказував на те, що наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між актом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку свідчить про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредитку з ПДВ.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 вказаний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 28.12.2017 №00144661405, №0014471405, від 18.12.2017 №0013681405.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів вважає за можливим розглянути справу по суті.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод НГВО" (код ЄДРПОУ 39109641) зареєстровано як юридичну особу 24.12.2014, дата та номер запису в ЄДР від 24.02.2014 № 1 588 102 0000 013804 та перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтава.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 09.10 надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу, 09.90 надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин і розроблення кар'єрів, 46.63 оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. п. в. і. у., 33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Головним управлінням ДФС у Полтавській області в період з 28.11.2017 по 04.12.2017, на підставі направлення від 27.11.2017 №3510, виданого ГУ ДФС у Полтавській області, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Надійне обладнання та Свердловинний Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Мелант Про" за період з 01.05.2017 по 31.05.2017.

За результатами перевірки контролюючим органом 11.12.2017 складено акт №1658/16-31-14-05/39109641, за висновками якого встановлено порушення ТОВ "Надійне обладнання та Свердловинний Сервіс" п. 44.1 ст. 44, п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 та п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, щодо недостовірності внесення даних до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 201666,66 грн. та п. 44.1 ст. 44, п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 та п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, щодо недостовірності внесення даних до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 111833,34 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2017 №0014461405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 100834,00 грн. (за штрафними санкціями) та №0014471405, яким до товариства застосовано суму штрафних санкцій з ПДВ 111833,00 грн. (сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду). Крім того, 18.12.2017 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0013681405, яким до ТОВ "Надійне обладнання та Свердловинний Сервіс" застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн.

Не погоджуючись із винесенням вказаних податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень у ході розгляду справи не доведено юридичної правильності та фактичної вірності власних висновків, покладених в основу спірних рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями, іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.).

Слід зазначити, що податкова накладна не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, у разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як свідчать письмові докази, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини із ТОВ "Мелант Про" (код ЄДРПОУ 40868252).

Так, 11.01.2017 між ТОВ "Мелант Про" (постачальник) та ТОВ "Надійне обладнання та Свердловинний Сервіс" (покупець) укладено договір поставки без номера, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити матеріальні цінності.

За результатами здійснення вказаної господарської операції сторонами правочину складено наступні бухгалтерські документи: видаткові накладні № 3 від 29.05.2017, №4 від 30.05.2017, № 5 від 31.05.2017, №6 від 31.05.2017; податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних №3 від 29.05.20017, №4 від 30.05.2017, №5 від 31.05.2017, №6 від 31.05.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент досягнули усної домовленості, стосовно поетапного погашення заборгованості за поставлений товар, на підтвердження здійснення часткової оплати за придбаний товар позивачем суду надано банківську виписку за 09.06.2017.

На підтвердження здійснення поставки придбаного у ТОВ "Мелан Про" товару позивачем суду надано товарно-транспортні накладні №29/05/17 від 29.05.2017 №30/05/17 від 30.05.2017, №31/05/17 від 31.05.2017 та №31/05/17 від 31.05.2017. Зі змісту вказаних накладних, судом встановлено, що транспортування придбаного товару здійснювалось транспортним засобом марки JAC HFC1020K. Вказаний транспортний орендовано ТОВ "Надійне обладнання та Свердловинний Сервіс" у ОСОБА_1 на підтвердження чого позивачем суду надано договір оренди від 24.02.2017.

Як свідчать письмові докази, отримання ТМЦ здійснював ОСОБА_2, який перебуває у трудових відносинах з товариством. На підтвердження перебування ОСОБА_2 у відрядженні позивачем суду надано наказ №27/1-ВД від 29.05.2017, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 24.05.2017, від 23.05.2017 та від 31.05.2017 та акти про списання товарів №16 від 31.05.2017, №17 від 30.06.2017№ 18 від 30.06.2017.

Придбаний у ТОВ "Мелан Про" товар в подальшому був частково реалізований ТОВ "Спецмахчарвіс" згідно договору поставки №13/02/17-П від 13.03.2017.

Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів якості на придбаний товар, що не дає можливість встановити реальність здійснення господарської операції по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом, колегія суддів зазначає наступне.

Сертифікат якості не вважається первинним документом у відповідності до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". У відповідності до вимог статті 662 Цивільного кодексу України сертифікат є документом який посвідчує якість придбаного товару, а тому стосується лише тих правовідносин, що склалися між продавцем та покупцем.

Також, колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача щодо неподання ТОВ "Мелант Про" податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за ІІ квартал 2017 року та подання вказаним товариством останньої декларації з ПДВ за червень 2017 року, оскільки невиконання контрагентом позивача свого обов'язку щодо подання податкової звітності жодним чином не може вплавити на реальність договору поставки від 11.05.2017.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на інформацію отриману від контролюючого органу за місцем реєстрації контрагента ТОВ "Мелант Про".

Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо наявності кримінального провадження №12017130000000083 від 07.02.2017 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.9 КК України, з огляду на наступне.

Належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Отже, податковий орган під час перевірки дослідив як договори по операціям із ТОВ "Мелант Про", так і первинні бухгалтерські документи, перелік яких наведений у акті перевірки, і не висловив зауважень щодо правильності їх складання, однак зазначив, що оскільки реальних господарських операцій за цими документами не відбувалось, то ці документи не можуть братися до уваги.

При цьому, ГУ ДФС у Полтавській області не заперечує того факту, що ТОВ "Мелант Про" на момент проведення операцій з позивачем було належним чином зареєстрованим платником податків, в тому числі і платником ПДВ та мало право на виписку податкових накладних.

На підтвердження факту виконання умов зазначених договорів позивач долучив до справи податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, банківські виписки та інші документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції.

За своїм змістом надані позивачем копії первинних документів відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки вони містять усі необхідні обов'язкові реквізити, мають опис видів робіт (послуг), їх вартість, підписані посадовими особами та скріплені печатками.

Однак, з боку ГУ ДФС у Полтавській області не надано належних доказів на підтвердження факту вчинення позивачем незаконних дій щодо проведення фіктивних операцій з ТОВ "Мелант Про".

Досліджуючи питання правомірності податкового-повідомлення рішення від 18.12.2017 №0013681405, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктами 44.1 та 44.3 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до статті 121 вказаного Кодексу незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Тобто, штрафні санкції передбаченні статтею 121 Податкового кодексу України можуть бути застосовані лише у разі ненадання платником податків первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, документів з питань обчислення і спали податків та зборів.

Як свідчать письмові докази, запити ГУ ДФС у Полтавській області №1 від 28.11.2017 та №2 від 29.11.2017 не містять вичерпного переліку документів, які мав надати позивач.

Крім того, листами №219 від 29.11.2017, №233 від 26.12.2017 та від 30.11.2017 бн позивач надав усі документи, які витребовувалися податковим органом та стосувалися фінансово-господарської діяльності товариства, пов'язані з обчисленням податків і зборів, а тому підстави для застосування штрафної санкції передбаченої статтею 121 Податкового кодексу України відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з ПДВ по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Полтавській області від 28.12.2017 №00144661405, №0014471405, від 18.12.2017 №0013681405.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Отже, інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 по справі № 816/315/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 13.07.2018.