Рішення

від 02.11.2007 по справі 37/479

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/479

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/479

02.11.07

За позовом

ДоПроТовариства з обмеженою відповідальністю «Млинівські макарони» Приватного підприємства «Продпоставка»стягнення 135852,91 грн.

                                                                             Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача Кондратюк В.В. -  представник за довіреністю № 194 від 22.10.2007 року;

Від відповідача  Богатирська Н.О. -  представник за довіреністю № 63 від 19.10.2007 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинівські макарони»до Приватного підприємства «Продпоставка»про стягнення 135852,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 03.01.2007 року щодо оплати отриманої продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2007 року було порушено провадження у справі № 37/479 та призначено розгляд справи на 23.10.2007 року о 11-45.

Відповідач позовні вимоги не визнає посилаючись на те, що згідно іншого договору про надання маркетингових послуг від 03.01.2007 року у позивача існує заборгованість перед відповідачем, а тому відповідач грошові кошти в розмірі 129375,95 грн. притримує.

На підставі частини 3 статті 77 Господарського суду міста Києва в судовому засіданні була оголошена перерва до 02.11.2007 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 129372,95 грн., 978,27 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 5501,69 грн. - інфляційних витрат.

          Відповідач проти позову заперечував в повному обсязі з підстав, які викладені детально у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою представників сторін були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

                                       ВСТАНОВИВ:

03.01.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Млинівські макарони»(Постачальник) та Приватним підприємством  «Продпоставка»(Покупець), був укладений договір поставки  № 70107, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язувався передавати у власність покупця продукцію в асортименті, в подальшому - Товар, згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а відповідач зобов'язувався прийняти Товар, реалізувати його згідно з Додатком № 1 та оплачувати його на умовах даного договору.

Розділом 2 Договору сторони обумовили наступний порядок розрахунків: оплата за товар здійснюється покупцем (відповідачем) шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника (позивача) протягом 60 календарних днів з моменту поставки товарної партії, згідно Інструкції “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”. Ассортимент, кількість та ціна за одиницю товару погоджується сторонами в накладних на поставку кожної партії товару, які є невід'ємними частинами Договору.

На виконання умов Договору, постачальник поставив покупцю товару на загальну суму 291899,49 грн., що підтверджується  наступними накладними:

- видаткова накладна № Мл-0000001 від 03.01.2007р. на загальну суму 107506,15 грн.

- видаткова накладна № Мл-0000002 від 12.01.2007р. на загальну суму 127972,80 грн.

- видаткова накладна № Мл-0000004 від 21.01.2007р. на загальну суму 56420,54 грн.

та наступними довіреностями на отримання товару: довіреність серія ЯМЗ № 247230 від 03.01.2007, яка видана  Чебан Наталії Михайлівні, довіреність серія ЯМЗ №247242 від 22.01.2007, яка видана  Яременко Петру Васильовичу.

Відповідач в порушення умов договору розрахувався за отриманий товар частково, сплативши  лише частину вартості отриманого товару у розмірі 110000,0 грн.

Крім того, відповідно до видаткових накладних про повернення товару  №ВП-0000040 та №ВП-0000041, відповідач повернув частину отриманого товару на загальну суму 52526,54 грн., що підтверджується вищезазначеними видатковими накладними.

Отже, внаслідок неналежного виконання  відповідачем своїх договірних зобов'язань, у останнього  виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 129372,95грн. Розрахунок суми боргу знаходиться в матеріалах справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Млинівські макарони»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання, покладені на нього договором, в повному обсязі.

Відповідач заперечує позовні вимоги повністю та наголошує на тому, що 03.01.2007р. між позивачем та відповідачем крім вищенаведеного Договору, був укладений договір про надання маркетингових послуг, відповідно до якого відповідач зобов'язується надати позивачу комплекс маркетингових послуг, пов'язаних з продажем макаронних виробів. Відповідач стверджує, що виконав прийняті на себе зобов'язання, але притримує суму у розмірі 129375,95 грн. за отриманий товар, на підставі того, що позивач з ним не розрахувався за Договором про надання маркетингових послуг.

Згідно приписів статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, на можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Розглянувши дані заперечення суд зазначає, що вони відхиляються та не приймаються судом до уваги, оскільки правовідносини  сторін, які виникли за договором про надання маркетингових послуг від 03.01.2007 року є предметом іншого позову і ніяким чином не стосуються предмету даного позову. Відповідач не позбавлений права звернутись до суду за захистом свого порушеного права в іншому провадженні щодо стягнення заборгованості з позивача за договором надання маркетингових послуг від 03.01.2007 року. Суд наголошує на тому, що на день прийняття рішення по даній справі, у відповідача відсутні правові підстави “притримувати” грошові кошти в розмірі 129375,95 грн.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, відповідач порушив вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, оскільки відповідач борг за отриману продукцію позивачу не сплатив, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинівські макарони»щодо стягнення з Приватного підприємства «Продпоставка» 129372,95 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

       Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 3% річних з простроченої суми в розмірі 978,27грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 5501,69грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 978,27 грн. - три проценти річних від простроченої суми,  5501,69  грн. - інфляційних витрат,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті  49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 1358,53 грн. та 118,00 –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 192, 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИ Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства  «Продпоставка»(02152, м. Київ,  Дніпровський р-н, вул. Серафімовича, 7-А,   код ЄДРПОУ 31923333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинівські макарони»  (35100,  Рівненська обл., смт. Млинів, вул. Народна, буд. 50  код ЄДРПОУ 34337272) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження 129372 (сто двадцять дев'ять тисяч триста сімдесят дві) грн. 95 коп. –основного боргу, 5501 (п'ять тисяч п'ятсот одна) грн. 69 коп. - інфляційних витрат, 978  (дев'ятсот сімдесят вісім)  грн.  27 коп. –3 % річних від простроченої суми,  1358 (одна тисяча триста п'ятдесят вісім) грн. 52  коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять )  грн.  00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу, видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 19.11.2007 р.