Постанова

від 18.02.2008 по справі 37/479

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/479

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.02.2008                                                                                           № 37/479

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Авдєєва  П.В.

          Кондес  Л.О.

 За участю представників:

  від позивача: Кондратюк В.В. – представник за довіреністю,   від відповідача: представник  не з'явився,   

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємство "Продпоставка"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.11.2007

 у справі № 37/479 (Кондратова І.Д.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Млинівські макарони"

 до                                                   Приватного підприємства "Продпоставка"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 135852,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

 В вересні 2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Млинівські макарони”      заявлено позов про стягнення 135 852,91 грн.  

    Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Приватним підприємством “Продпоставка” умов договору поставки №030102 від 03.01.2007р. щодо оплати отриманої продукції.

    Рішенням Господарського суду  м. Києва  від 02.11.2007 р. у справі №37/479 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства “Продпоставка” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Млинівські макарони”   129 372,95 грн. - основного боргу, 5 501,69 грн. - інфляційних витрат, 978,27 грн. – 3% річних від простроченої суми, 1 358,52 грн. витрат по сплаті державного мита та  118 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            Не погоджуючись з рішенням суду, Приватне підприємство “Продпоставка”   звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 02.11.2007р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог,  посилаючись  на порушення  господарським  судом  норм процесуального та матеріального права, неповне  встановлення  обставин, що мають  значення  для  справи.

        На обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач, посилається на те, що згідно іншого договору про надання маркетингових послуг від 03.01.2007р. у Позивача існує заборгованість перед Відповідачем, а тому кошти за отриманий товар, у відповідності до договору поставки від 03.01.2007р., у сумі 129 375,95 грн. не були перераховані на розрахунковий рахунок Позивача, а залишилися у володінні Відповідача, як річ, що була притримана в зв'язку з невиконанням з боку Позивача оплати вартості наданих Відповідачем послуг.

           Позивачем  надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

        Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши  пояснення представника позивача, колегія встановила наступне.

          03.01.2007 року між  Товариством з обмеженою відповідальністю “Млинівські макарони”, як постачальником, та Приватним підприємством “Продпоставка”, як покупцем, було укладено Договір поставки №030102, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

         Згідно п.1.1 Договору поставки Позивач зобов'язувався передавати у власність покупця продукцію в асортименті, в подальшому - Товар, згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а відповідач зобов'язувався прийняти Товар, реалізувати його згідно з Додатком № 1 та оплачувати його на умовах даного договору.

          Відповідно до розділу 2 Договору поставки сторони обумовили наступний порядок розрахунків: оплата за товар здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту поставки товарної партії, згідно Інструкції " Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті". Асортимент, кількість та ціна за одиницю товару погоджується сторонами в накладних на поставку кожної партії товару, які є невід'ємними  частинам Договору поставки.

         З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, постачальник поставив покупцю товару на загальну суму 291899,49 грн., що підтверджується відповідними накладними та довіреностями на отримання товару.

        Відповідач в порушення умов договору розрахувався за отриманий товар частково, сплативши лише частину вартості отриманого товару у розмірі 110000,00 грн.

       Крім того, відповідно до видаткових накладних про повернення товару №В11-0000040 та №811-0000041, відповідач повернув частину отриманого товару на загальну суму 52526,54 грн., що підтверджується вищезазначеними видатковими накладними.

      Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх договірних зобов'язань, у останнього виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 129372,95грн. Розрахунок суми боргу знаходиться в матеріалах справи.

       Відповідно до  статті   32   Господарського   процесуального   кодексу   України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом, порядку  встановлює наявність чи  відсутні обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

    Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Млинівські макарони» доказів вбачається, що Позивач виконав свої зобов'язання, покладені на нього договором поставки, в повному обсязі.

    Таким чином, колегії судді вважає, що Відповідач порушив вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

    Згідно частини І статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

   Крім того в позові Товариство з обмеженою відповідальністю «Млинівські макарони»,  посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просило суд першої інстанції стягнути на свою користь 3% річних з простроченої суми в розмірі 978,27грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 5 501,69грн.

    Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

    Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

      Колегія суддів зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

      З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог повністю.   

      Колегія суддів з доводами, які викладенні в апеляційній скарзі не може погодитись з огляду на наступне:

     Як вбачається з апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Відповідач має право притримати кошти, які зобов'язаний сплатити Позивачу оскільки, Товариством з обмеженою відповідальністю “Млинівські макарони” не виконано зобов'язання по оплаті за договором  про надання маркетингових послуг в сумі 211 938,80 грн. За таких підстав Відповідача вважає, що такі дії є правомірними та відповідають вимогам ст. 594 Цивільного кодексу України.

    Колегія суддів зазначає, що правовідносини сторін, які виникли за договором про надання маркетингових послуг від 03.01.2007 року є предметом іншого позову і ніяким чином не стосуються предмету даного позову.  

    В силу ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належать, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

         Згідно з положеннями ст. 43 ГПК  України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.       

        Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, яким  повністю задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

       Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Продпоставка” на рішення Господарського суду  м. Києва  від 02.11.2007 року  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 02.11.2007 року у справі № 37/479  залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №37/479  направити до Господарського суду  м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

 Судді                                                                                          Авдєєв  П.В.

                                                                                          Кондес  Л.О.