Постанова

від 20.09.2023 по справі 654/1950/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2023 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи 654/1950/19

Номер провадження: 22-ц/819/28/23

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Склярської І.В. ,

суддів: Воронцової Л.П., Радченка С.В.,

секретар Доброва К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 травня 2021 року у складі судді Данилевського М.А., у справі

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, третя особа орган опіки та піклування Білозерської районної державної адміністрації,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В червні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, в якому просив визнати місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним за його місцем проживання.

Позовна заява обґрунтована тим, що він та відповідач є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюбні відносини припинилися у серпні 2018 року, а в березні 2019 році шлюб між ними розірвано.

Внаслідок припинення шлюбних відносин та невизнання відповідачем його права на проживання з дитиною, у них з відповідачем виник спір про місце проживання сина, який до теперішнього часу не вирішено, а спроби дійти згоди шляхом переговорів та взаємних поступок щодо того з ким з батьків буде проживати дитина призводять до конфліктів, які негативно впливають на дитину.

До лютого 2019 року син проживав разом з позивачем, з лютого до травня 2019 року - разом з відповідачем, а з травня 2019 року має два місця проживання, - як з позивачем, так і з відповідачем, що визнається відповідачем.

Вважає, що місце проживання сина слід визначити саме за ним, оскільки це якнайкраще забезпечуватиме інтереси дитини з огляду на наступне.

Вказав, що відповідач не має постійного місця проживання, хоч і працевлаштована, дохід від роботи є мінливим. З часу припинення між ними шлюбних відносин відповідач тричі змінила місце проживання, що негативно вплинуло на психоемоційний стан дитини. Часто відповідач створює перешкоди спілкуванню з сином, шляхом штучного створення таких обставини, які унеможливлюють спілкування позивача з дитиною. Більше того, відповідач вселяє синові зневагу до нього для того, щоб син не мав бажання спілкуватися з ним, у той час як він вселяє синові повагу до матері. Під час проживання сина з відповідачем, дитина безпідставно не відвідувала дошкільний навчальний заклад, часто відповідач бере дитину з собою, у тому числі, і у вечірній час, на своє робоче місце у заклад громадського харчування (з продажом алкогольних напоїв) де син проводить тривалий час; догляд за сином у період власної зайнятості відповідач доручає стороннім особам. За таких обставин, відповідач не забезпечує всебічний розвиток сина, його належну освіту, стан здоров`я як фізичного так і духовного

Зі слів сина позивачу стало відомо, що відповідач у присутності дитини підтримує інтимні стосунки з чоловіком, а також вживає алкогольні напої. Відповідач відвідує нічні розважальні заклади, при цьому догляд за дитиною у період її відсутності вдома, вона доручає стороннім особам. Батько дитини, може забезпечити належний догляд за сином у будь-який час коли особисто відповідач догляду за дитиною не здійснює. Такою аморальною поведінкою матір може зашкодити нормальному розвиткові дитини, що в подальшому призведе до соціальної і психологічної дезадаптації сина.

Натомість позивач має постійне місце роботи, яке забезпечує стабільний достатній дохід та власне житло, а тому має можливість створити належні матеріальні та духовні умови для гармонійного розвитку дитини; для сина за його місцем проживання створені всі необхідні житлово-побутові умови для навчання, розвитку та відпочинку; приділяє сину багато уваги, проводить з ним дозвілля, забезпечує належне харчування, забезпечує відвідування дошкільного навчального закладу. Більше того, вважає, що в ситуації, коли дитина не може зростати в повноцінному сімейному оточенні, син повинен проживати з батьком, оскільки між ними існує особливий чоловічий зв`язок. Саме батько може показати синові модель справжнього чоловіка і виховувати його в цьому дусі, що забезпечить дитині адекватну соціальну поведінку в майбутньому.

Між позивачем та сином існує тісний психоемоційний зв`язок, який забезпечує зростання дитини в атмосфері щастя, любові та розуміння.

В липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, в якому просила визнати місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею за її місцем проживання.

Позовна заява обґрунтована тим, що з грудня 2008 року вона перебувала з відповідачем у цивільному шлюбі, від даного шлюбу народилася дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З липня 2018 року припинилися шлюбні відносини та з цього часу вона з дитиною проживає окремо в орендованій квартирі, разом з сином зареєстровані у її батьків.

Фактично з 2009 року їхня сім`я проживає у Білозерському районі, с. Чорнобаївка, де вона працює адміністратором та отримує мінімальну заробітну плату. Колишній чоловік є військовослужбовцем військової частині НОМЕР_1 , яка розміщена у АДРЕСА_7, заробітна плата чоловіка 15000-20000 грн.

Наприкінці вересня та початку жовтня вона неодноразово намагалася знайти порозуміння з колишнім чоловіком про вирішення питання житла та надання коштів на утримання дитини.

З липня 2018 року відповідач вигнав її з дитиною з найманого ними житла та залишив її без коштів, а заробітної плати яку вона отримує не достатньо для повноцінного утримання дитини та найму нового житла.

Відповідач подав позов до Білозерського районного суду (справа № 648/2854/18 про визнання права власності на їхній будинок як об`єкт його особистої приватної власності та до Голопристанського районного суду про розірвання шлюбу (справа № 654/3146/18).

24.10.2018 вона направила на адресу ОСОБА_1 лист вимогу щодо надання коштів на утримання дитини та укладання нотаріально посвідченого договору, натомість останній подав позов до Голопристанського районного суду (справа №654/281/19) про стягнення з неї аліментів на утримання дитини та умисно маючи намір тиску на неї ввів в оману суд, що дитина мешкає з ним, що не відповідає дійсності.

На даний час відповідач здійснює на неї тиск, що він отримає висновки органу опіки та піклування Білозерського району та забере від неї дитину та отримає рішення суду, щодо визнання за ним права особистої приватної власності на будинок, яке йому потрібно щоб показати, що він має ліпші умови проживання з метою відібрати від неї сина.

19.03.2019 Голопристанським районним судом Херсонської області шлюб був розірваний.

З метою захисту своїх та їхньої дитини прав вона подала позов про стягнення аліментів (справа № 654/1500/19).

Також зазначила, що з боку відповідача постійно вчиняється тиск щодо відібрання в неї дитини.

Спір виник під час подання позову про визнання за ним особистої приватної власності на їхній спільний будинок.

Зазначає, що на час перебування у шлюбі постійно проживали у АДРЕСА_7 з 2009 року. Оскільки відповідач за зустрічним позовом є військовослужбовцем за контрактом в/ч НОМЕР_1 (вертолітний полк), який розташований у АДРЕСА_7, при цьому як дружині військовослужбовця за контрактом прийшлось знайти роботу даній місцевості.

З 15.01.2018 по теперішній час працює адміністратором у кафе "Фортуна". За роки праці в даному закладі неодноразово була відзначена преміальними відзнаками, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно.

За час окремого проживання з відповідачем, їхній син постійно проживає з нею та знаходиться на її утриманні.

Додатково вказала, що нею не здійснювалися обмеження спілкування ОСОБА_1 с сином; вона надає дитині материнське тепло, повагу дитині щодо відношення до батька та інших людей, постійно спілкується про здоров`я дитини, як фізичного так і духовного, інтектуального, морального та соціального розвитку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, відмовлено. Суд ухвалив:

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати за надання правничої допомоги на користь ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в сумі 2000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції процесуального та матеріального права, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове рішення, яким позовні вимоги за первісним позовом задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На доведення доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що він має можливість забезпечити своєму сину належні умови проживання, повною мірою зайнявся вихованням. Під час проживання сина разом з ним, він окрім школи, брав активну участь у позашкільному житті та розвитку дитини, відвідував додаткові заняття та гуртки.

Вважає, що суд першої інстанції при з`ясуванні думки дитини, не звернув увагу на те, що оцінка дитиною поведінки своїх батьків, життєвих обставин може бути необ`єктивною та зумовленою різними впливами.

Висновок суду про те, що ОСОБА_2 має позитивну характеристику, виходячи із ставлення до сина та виконання нею батьківського обов`язку, не можуть бути достатньою і беззаперечною підставною для задоволення її позовних вимог.

(2) Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважаючи апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

08.09.2023 на електронну адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_5 , який діє від імені ОСОБА_2 , в якій просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити та розгляд справи здійснювати без участі відповідача та її представника.

18.09.2023 на електронну адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_6 , який діє від імені ОСОБА_1 , в якій просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутністю.

2. Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 19.11.2011 по 19.03.2019 перебували у шлюбі ( т.1 а.с.6,8) та є батьками ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 7).

З Акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї від 14 березня 2019 року, вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_2 , винаймає будинок з січня 2018 року. У вказаному будинку, є всі зручності, облаштовано кімнату дитині з іграшками та комп`ютером. Зі слів ОСОБА_1 , син на даний час знаходиться у матері. Для дитини створені всі необхідні умови. Житлове приміщення використовується за призначенням, відповідає санітарно-гігієнічним нормам (т. 1 а.с. 12).

Згідно характеристики ОСОБА_1 проживає в с. Чорнобаївка з 2005 року без реєстрації. Навчається на 3 курсі Херсонського державного аграрного університету за спеціальністю рибне господарство та природокористування. З 2005 року по теперішній час працює у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника радіостанції взводу зв`язку та телемеханіки роти радіотехнічного забезпечення. Приймав участь у антитерористичній операції. Розлучений, має малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , багато уваги приділяє вихованню сина, турботливий батько. За місцем проживання характеризується позитивно, відносини з сусідами добрі, скарг на його поведінку до сільської ради не надходило. алкоголем не зловживає, шкідливих звичок не має (т. 1 а.с. 16).

З службової характеристики від 19 березня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивного боку. За характером врівноважений, чесний, розсудливий. Завжди готовий прийти на допомогу (т. 1 а.с. 17).

З характеристики Чорнобаївської сільської ради від 29 березня 2019 вбачається, що ОСОБА_1 - турботливий батько, багато уваги приділяє вихованню сина. За місцем проживання характеризується позитивно, відносини з сусідами добрі, скарг на його поведінку до сільської ради не надходило, алкоголем не зловживає, шкідливих звичок не має (т. 1 а.с. 16).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує дошкільне відділення Чорнобаївського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" Білозерської районної ради Херсонської області. За період з 01.04.2019 по 30.04.2019 не відвідував дошкільне відділення. ОСОБА_1 приймає активну участь в життєдіяльності закладу; в більшості випадків приводить та забирає дитину з закладу, що підтверджується довідками від 30.05.2019 № 151 та 31.05.20219 № 152 (т. 1 а.с. 18-19).

З довідки виданої ОСОБА_1 вбачається, що він працює у В/Ч НОМЕР_1 , затримки у виплаті грошового забезпечення за останні 6 місяців відсутні. Отримав заробітну плату в розмірі 69313,66 грн. (т. 1 а.с.126).

ОСОБА_2 у 2008 році закінчила Херсонський професійний ліцей харчової промисловості і здобула професію конторського службовця (бухгалтерія) (т. 1 а.с. 49); у 2015 закінчила Державний вищий навчальний заклад "Херсонський державний аграрний університет" і отримала базову вищу освіту бакалавра з економіки підприємства. У 2015 році отримала кваліфікацію магістра з економіки підприємства (т. 1 а.с. 50).

З характеристик виданих ОСОБА_2 , вбачається, що вона проживає разом зі своїм сином ОСОБА_4 , 2013 року народження за адресою: АДРЕСА_3 . Характеризується як відповідальна та турботлива мати. З 01.08.2009 по 19.09.2013 працювала барменом, з 19.09.2013 перебувала в декретній відпустці по догляду за дитиною. 15.01.2018 була переведена на посаду адміністратора та працює по теперішній час. Ділові якості правила на вищому рівні, постійно прагне до самовдосконалення. За характером спокійна та врівноважена, жодної скарги від клієнтів певної сфери обслуговування не надходило, тільки позитивні відгуки. Є людиною з високими моральними якостями. В колективі користується повагою та авторитетом. Трудову дисципліну ніколи не порушувала, легко знаходить спільну мову з співробітниками, її можна вважати надійним другом, готова надати допомогу у скрутній ситуації, відповідальна за роки праці не одноразово була відзначена преміальною відзнакою.

За місцем мешкання ОСОБА_2 характеризується з позитивного боку. У вживанні алкогольних напоїв та наркотичних речовин помічена не була. З сусідами підтримує дружні стосунки. Працює адміністратором у кафе "Фортуна" у с. Чорнобаївка на протязі 10 років, характеризується як порядний працівник. Виховує малолітню дитину 5 років.

До Білозерського ВП скарг на ОСОБА_2 не надходило. На профілактичних обліках Білозерського ВП ХВП ГУНП в Херсонській області не перебуває. До адміністративної відповідальності не притягувалась (т. 1 а.с. 55-60, т. 2 а.с. 28).

З довідок вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує дошкільне відділення Чорнобаївського НВК. Дитина знаходиться і проживає разом з матір`ю, громадянкою ОСОБА_2 , яка щоденно приводить та забирає дитину з закладу. Також, остання приймає участь в життєдіяльності закладу (т. 1 а.с. 61-63).

Відповідно договору оренди житлового будинку від 25.01.2019 ОСОБА_2 разом з дитиною орендували безкоштовно будинок в АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 75-76).

Також, її проживання з дитиною за даною адресою підтверджується довідками Чорнобаївської сільської ради та актами обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї (т. 1 а.с. 78-85, т. 2 а.с. 37-38, 72-73).

Заявою від 03.07.2019 ОСОБА_9 сповіщає, що з 01 квітня 2019 по 30 квітня 2019 її малолітній онук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , періодично знаходився за адресою: АДРЕСА_4 , та за адресою: АДРЕСА_3 .

Також зазначає, що вона, ОСОБА_9 , в зазначений період допомагала своїй дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , здійснювати догляд за хворою дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 86).

Відповідно висновку інспектора СРПП Білозерського ВП Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області вбачається, що 14.02.2019 до чергової частини Білозерського ВП ХВП ГУНП в Херсонській області надійшло повідомлення від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 мешкає: АДРЕСА_3 , яка повідомила, що в неї з колишнім чоловіком відбувся конфлікт. Під час перевірки фактів викладених у повідомленні ОСОБА_2 відносно колишнього чоловіка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , працівниками поліції була проведена профілактична бесіда щодо недопущення у подальшому протиправних дій, конфліктів та порушення громадського порядку (т. 1 а.с. 94).

Згідно Акту судово-медичного обстеження №13/ГП ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вбачається, що з її слів: її зять ОСОБА_1 розлучається з її донькою ОСОБА_2 і не дає їй спокою, приходить вночі, тероризує і 9 лютого 2019 року прийшов уночі і почав ображати і бити її. Коли ОСОБА_9 почала заступатися, він штовхнув її, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження - забій ноги. Відповідно висновку ОСОБА_9. були спричинені тілесні ушкодження: крововиливи в м`які тканини, садна і синець правої нижньої кінцівки (т. 1 а.с. 94).

Згідно довідки ОСОБА_9. зверталась до приймального відділення Голопристанської ЦРЛ 10.02.2019 о 09:18 годині з діагнозом забій рани в ділянці правого коліна, стопи. Забійна рана 4 пальця правої стопи (т. 1 а.с.95).

З Акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї від 3 грудня 2019 року, вбачається, що ОСОБА_2 винаймає будинок за адресою АДРЕСА_3 , разом із сином ОСОБА_4 , 2013 р.н. В будинку чисто, відсутні сторонні запахи. Одну кімнату займає ОСОБА_2 разом з сином, де є двоспальне ліжко, два крісла, письмовий стіл. Інша кімната - мебльована, достатньо місця для відпочинку. Дитина має багато іграшок; одягом та взуттям забезпечена. Є достатній запас продуктів харчування. З дитиною займається мати. Для розвитку дитини створені всі умови (т. 2 а.с. 80).

Відповідно довідки про доходи, ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_10 - адміністратором, трудовий договір № 14 від 06.12.2017, загальна сума доходу за період з 01.01.2019 по 31.10.2019 - 42019,19 грн. (т. 2 а.с. 39).

Відповідно до рекомендацій Голови ХОГО "Комітет захисту прав дітей" Комітету захисту прав дітей від 15.06.2019 № 130 вбачається, що кожне рішення щодо визначення місця проживання вимагає від всіх членів сім`ї максимального урахування інтересів та бажання саме дитини, виконання законних рішень, потім створення гідних умов для виховання та розвитку. Батькам дітей, необхідно врегулювати свої негативні емоції, конфлікти, навчитися втративши подружні стосунки, не втрачати батьківські стосунки, які встановлюються назавжди заради майбутнього щастя своєї дитини. Рекомендовано батькам пройти психологічну корекцію поведінки (т. 1 а.с. 127).

З листа служби у справах дітей та соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю від 05.07.2019 №11-34/85 вбачається, що з матір`ю дитини ОСОБА_2 проведена профілактична бесіда щодо рівності прав та обов`язків обох батьків щодо дитини, вирішення спорів щодо їх виховання (т. 1 а.с. 135).

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2019 близько 19.55 год. невстановлена особа, ймовірно колишній чоловік, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , спричинив конфлікт в ході якого завдав фізичного болю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 2 а.с. 77).

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 26.11.2019, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на будинок АДРЕСА_6 - відмовлено (т. 2 а.с. 60-61).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області враховуючи ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, рішення комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації від 20 грудня 2019 року, органи опіки та піклування, Білозерська районна державна адміністрація вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 75- 76).

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

У справі, що переглядається, предметом спору є визначення проживання дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 Сімейного кодексу України, далі - СК України).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Комплексний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини

(далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

У рішенні ЄСПЛ «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз релевантної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

У зв`язку із зазначеним, при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини.

Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Апеляційний суд враховує, що орган опіки та піклування висловлював свою позицію щодо доцільності місця проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_2 .

Крім того, колегія суддів наголошує, що дитина є суб`єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Дитина висловила свою думку виявив бажання проживати з матір`ю.

Доводи апеляційної скарги висновок суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення не впливають.

Таким чином, проживання дитини з матір`ю, за вищенаведених обставин, буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме її вихованню та розвитку.

Батько дитини, безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я, стан розвитку, займатися вихованням, незалежно від того з ким дитина буде проживати.

Наявність неприязнених відносин між колишнім подружжям, спірних питань з приводу майна не може завдавати шкоди дитині, оскільки дитина має зростати у морально-емоційному здоровому середовищі, отримуючи належну батьківську турботу від обох батьків, незалежно від того, з ким проживає.

Таким чином, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної скарги в межах доводів апеляційної скарги, обставини справи, не містять підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375,382 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 травня 2021 року - залишити без задоволення.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 травня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови суду складено 20 вересня 2023 року.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: Л.П. Воронцова

С.В. Радченко