Рішення

від 06.11.2007 по справі 2/70

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/70

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  2/70

06.11.07

За позовом     Компанії "Ідеонікс Лімітед"

до                     Акціонерного комерційного банку "Український кредитно - торговий банк"

про                    стягнення 416 768,60 грн.

Суддя  Домнічева І.О.

Представники

Від позивача        Кузьменко Т.Л.

Від відповідача   Самусенко К.С., Ємельянов О.В.

Від 3-ї особи        Бугар А.В.

Обставини справи:

        Позивач у справі, Компанія «Ідеонікс Лімітед», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ВАТ «Український кредитно-торговий банк», за участю третьої особи, про стягнення з відповідача збитків в сумі 378248,6 грн. та відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 38520 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у жовтні 2005р. позивач і третя особа уклали договір поставки спортивного одягу. Поставка повинна була здійснюватись партіями відповідно до замовлень та на підставі інвойсів, погоджених з третьою особою.

Спір виник на підставі того, що, на думку позивача, відповідач в січні 2006р. без платежу видав оригінали вантажних документів третій особі, а 28.02.2006. третя особа пред'явила перевізнику оригінали вантажних документів та отримала товар, що спричинило збитки позивачу в розмірі вартості безоплатно переданого товару з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми, що складає 378248,6 грн.

        Ухвалою суду від 26.01.2007р порушено провадження у справі № 2/70, розгляд справи призначено на 27.02.2007р.

Ухвалою від 27.02.2007р. розгляд справи було відкладено на 20.03.2007р., у зв'язку з надходженням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та нез'явлення у судове засідання представника третьої особи.

       19.03.2007р. Заступником Голови Господарського суду міста Києва була винесена ухвала, якою продовжено строк вирішення спору на один місяць, відповідно до ч.3 статті 69 ГПК України.

        20.03.2007р. у судовому засіданні відповідач подав заяву про залучення до участі у справі Банку «USB AG»(м. Цюріх), як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, для з'ясування всіх обставин стосовно виконання доручення по інкасо. Необхідність залучення третьої особи, на думку відповідача, полягала в тому, що в правовідносинах, які виникли в ході виконання договору поставки спортивного одягу  однією із сторін є Банк „UBS AG”. Отже, не залучення даного суб'єкта до участі у справі, унеможливить винесення законного і обґрунтованого рішення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки директор, який є повноважним представником ТОВ «Унікод-Олавтекс», буде перебувати у відрядженні.

Крім того, в судовому засіданні від 20.03.2007р., суд встановив, що відповідно до п.1.2. Статуту, Відкрите акціонерне товариство «БТА Банк»є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Український кредитно-торговий банк». Згідно ст.25 ГПК України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Таким чином, відповідачем по даній справі є Відкрите акціонерне товариство «БТА Банк».

Ухвалою від 20.03.2007р. здійснено процесуальне правонаступництво та визнано відповідачем по справі –Відкрите акціонерне товариство «БТА Банк»; зобов'язано позивача надати письмове пояснення щодо заяви відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; розгляд справи відкладено на 03.04.2007р.

        У судове засідання, призначене на 03.04.2007р., представники відповідача та третьої особи не з'явились. Ніяких заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Представник позивача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки на час проведення засідання буде знаходитись у відрядженні, а тому з цієї ж причини не має змоги виконати ухвалу суду.

Ухвалою від 03.04.2007р. розгляд справи було відкладено на 12.04.2007р. та вдруге зобов'язано позивача надати письмове пояснення щодо заяви відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

        11.04.2007р. представник позивача виконав вимоги ухвали від 20.03.07р., від 03.04.07р. та подав до суду свої пояснення щодо клопотання про залучення третьої особи, в якому заперечував проти його задоволення, пояснюючи, що рішення по даній справі жодним чином не вплине на права та обов'язки Банку «USB AG» (м. Цюріх).

        В засіданні суду 12.04.2007р., відповідно до ч. 3 ст.77 ГПК України, була оголошена перерва на 24.04.207р.

Судове засідання 24.04.2007р. не відбулось, оскільки представник відповідача  звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про колегіальний розгляд справи  № 2/70.

Листом від 28.04.2007р. № 06-26.1/253 Заступник Голови Господарського суду міста Києва повідомив заявника про відсутність підстав для введення до складу суду додатково двох суддів та повернув справу для подальшого розгляду.

Ухвалою від 10.05.2007р. розгляд справи було призначено на 22.05.2007р.

22.05.2007р. представник відповідача подав до господарського суду м. Києва заяву про витребування доказів від позивача та третьої особи, які, як він вважає, мають істотне значення для вирішення справи по суті та заяву про продовження строку розгляду справи №2/70 на підставі ст. 69 ГПК України.

Представник позивача усно підтримав заяву відповідача про витребування доказів та не заперечував проти продовження строку розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання 22.05.2007р. не з'явився та не повідомив про поважні причини неявки повноважних представників.

Ухвалою від 22.05.2007р. продовжено строк розгляду справи за клопотанням сторін, розгляд справи було відкладено на 26.06.2007р. та зобов'язано позивача і третю особу  надати суду додаткові докази по справі.

        19.06.2007р. від третьої особи надійшло пояснення по суті справи, в якому третя особа зазначила про те, що між нею та позивачем відсутні будь-які правовідносини, відповідач  не є обслуговуючим банком третьої особи, третя особа не відкривала в цьому банку жодного рахунку.

Третя особа зазначила, що договір на поставку спортивного одягу по рахункам-фактурам № 900730 від 05.11.2005 р. на суму 22 365 дол. США та № 900738 від 05.12.2005 р. на суму 48 279 дол. США між третьою особою та позивачем не укладався, рахунки-фактури від позивача не надходили, вантажна митна декларація від позивача (постачальника) оформлена на третю особу (отримувача) взагалі не існує.

26.06.2007р. представником позивача подано клопотання у відповідності до ст. 38 ГПК України про надіслання запиту до Бориспільської митниці Державної митної служби України щодо підтвердження здійснення поставки, згідно комерційних інвойсів № 900730 від 05.11.05р. та № 900738 від 05.12.05р., товару на адресу третьої особи.

У своєму клопотанні від 26.06.2007р. представник позивача пояснив, що договір між позивачем та третьою особою у формі єдиного документа не укладався, копій документів, що були витребувані ухвалою суду від 22.05.07р., у позивача немає, тому що розмитненням товару займався не позивач, а його агент, оригінали документів, що стосуються поставки товару позивачем на адресу третьої особи, у позивача також відсутні.

        У судовому засіданні 03.07.2007р. представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що докази, які містяться в матеріалах справи, є недостатніми для обґрунтування позовних вимог.

Відповідач зазначив, що додані до позовної заяви документи не містять жодного підтвердження укладення договору поставки між позивачем та третьою особою, на який посилається позивач, відсутнє підтвердження надходження на адресу відповідача інкасового доручення з комерційними документами, відсутнє будь-яке підтвердження переміщення згаданого товару через митний кордон України та відсутні докази надходження товару на адресу третьої особи.

Розглянувши клопотання позивача про надіслання запиту до Бориспільської митниці Державної митної служби України щодо підтвердження здійснення поставки, згідно комерційних інвойсів № 900730 від 05.11.2005р. та № 900738 від 05.12.2005р. товару на адресу третьої особи, суд таке клопотання задовольнив. Ухвалою від 03.07.2007р. розгляд справи було відкладено на 07.08.2007р. та ухвалено надіслати запит до Бориспільської митниці Державної митної служби України щодо здійснення поставки в Україну товару на ім'я третьої особи згідно комерційних інвойсів № 900730 від 05.11.2005р. та № 900738 від 05.12.2005р.

У судовому засіданні 07.08.2007р. представником позивача було заявлено усне клопотання про надсилання запиту до Південної регіональної митниці Державної митної служби України, яке також було задоволено судом. Ухвалою від 07.08.2007р. розгляд справи відкладено на 01.10.2007р., у зв'язку з направленням запиту до Південної регіональної митниці Державної митної служби України.

Ухвалою від 01.10.2007р. розгляд справи було відкладено на 23.10.2007р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача.

        В судовому засіданні 23.10.2007р. представник позивача подав до суду пояснення по справі, в яких зазначає, що відповіді митних органів не можуть бути прийняті судами як докази по справі, оскільки на їх підставі неможливо встановити наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Також, позивач зазначив, що відповідач наніс збитки позивачу в розмірі вартості товару, безоплатно переданого третій особі. Відповідно до ст.614 ЦК України вина відповідача не підлягає доведенню позивачем. На думку позивача, наслідком порушення правил інкасових розрахунків, є нанесення прямих збитків позивачу у вигляді втрати товару.

        У судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.77 ГПК України, була оголошена перерва на 30.10.07р.   

У судовому засіданні 30.10.2007р. представник  позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.10.2007р. заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в задоволені позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні 30.10.2007р. заперечував проти заявлених позовних вимог.

      Відповідно до ст.85 ГПК України, судом за згодою сторін у судовому засіданні 06.11.2007р. була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

        Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач стверджує, що у жовтні 2005р. між ним та третьою особою був укладений договір поставки спортивного одягу. На думку позивача, згідно умов цього договору в січні 2006р. відповідач без платежу видав оригінали вантажних документів третій особі, а 28.02.2006р. третя особа пред'явила перевізнику оригінали вантажних документів та отримала товар, що спричинило збитки позивачу в розмірі вартості безоплатно переданого товару з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, що складає 378248,6 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Уніфіковані правила по інкасо Міжнародної торгівельної палати № 522, відповідно до яких, порядок розрахунків за інкасовими дорученнями передбачає, що банк за дорученнями клієнта (принципал) здійснює за його рахунок дії щодо одержання від платника платежу.

Правила документарного інкасо встановлюють, що банк має право видати комерційні документи на отримання товару від клієнта лише в обмін на платіжне доручення або оплату покупця.

Як стверджує позивач, 05.11.2005р. він виставив на ім'я третьої особи рахунок-фактуру № 900730 на загальну суму 22 365,00 доларів США, 05.12.2005 року рахунок-фактуру №900738 на загальну суму 48 279,00 доларів США. Відповідно до умов договору поставки, на який посилається позивач, оплата за поставлений товар повинна була здійснюватись за правилами документарного інкасо.

Позивач зазначає, що Банк «UBS AG»виконав доручення свого клієнта –позивача, і надіслав через міжнародну кур'єрську службу TNT на адресу відповідача інкасове доручення з комерційними документами, згідно з Уніфікованими правилами по інкасо Міжнародної торгівельної палати № 522.

В матеріалах справи є Лист міжнародної кур'єрської службу TNT від 15.06.2007р., що підтверджує здійснення доставки на адресу відповідача пакету,  відповідно замовленню Банка «UBS AG».

Відповідач у судовому засіданні підтвердив отримання через міжнародну кур'єрську службу TNT від Банка «UBS AG»пакету документів, але інкасове доручення з комерційними документами ані від позивача, ні від Банка «UBS AG»відповідач не отримував.

Інших доказів, які б підтверджували надсилання на адресу відповідача саме інкасового доручення з комерційними документами (опис вкладення тощо), суду надано не було.

Під час розгляду справи позивач і третя особа не надали суду для огляду документи, що були витребувані у них ухвалою Господарського суду міста Києва по справі № 2/70 від 22.05.2007р. на підтвердження позовних вимог позивача, а саме: доказів, що підтверджують наявність договірних правовідносин між позивачем та третьою особою (договір на поставку спортивного одягу позивачем та третьою особою, на який посилається позивач, тощо).

В поясненнях представник позивача зазначено, що договір між ним та третьою особою у формі єдиного документа не укладався.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»,  зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно до ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

        Судом встановлено, що договір поставки спортивного одягу, укладений між позивачем та третьою особою, на який посилається позивач, не має письмової форми,  що суперечить нормам чинного законодавства України.  

        Відповідно до ст.40 Митного кодексу України, усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України підлягають митному контролю.

Згідно п.1.5. Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 р. N 314, декларант подає документи митному органу та одержує оформлені документи особисто. Присутність декларанта при проведенні митного огляду обов'язкова. Відповідно п. 3 цього Порядку, митне оформлення завершується шляхом видачі декларанту відповідного аркуша (аркушів) ВМД, магнітного носія з електронною копією ВМД і комплекту документів (крім документів, що повинні зберігатися в митному органі) під його підпис в Інформаційному аркуші.

        З матеріалів справи вбачається, що позивач і третя особа не можуть надати суду  належним чином оформлені докази, що підтверджують переміщення товару через митний кордон України, а саме: вантажну митну декларацію (ВМД), магнітний носій з електронною копією ВМД, документи, що підтверджують повноваження декларанта на декларування товарів; товаросупровідні документи; дозволи й сертифікати вповноважених державних органів та інші документи; декларацію митної вартості (ДМВ) та її електронну копію; документи, що підтверджують заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів тощо.

Докази надходження товару на адресу третьої особи або на будь-яку іншу адресу, також не були надані суду.

        Крім цього, судом встановлено, що Бориспільською митницею Державної митної служби України митне оформлення товарів на адресу третьої особи згідно комерційних інвойсів зазначених в запиті не здійснювалось (Лист Бориспільської митниці Державної митної служби України № 08-08/1242 від 31.07.07).

Південна регіональна митниця Державної митної служби України також повідомила суду, що згідно електронної бази вантажних митних декларацій Південної регіональної (Одеської) митниці третій особі (код ЄДРПОУ - 16302393) в період 05.11.2005р. по теперішній час оформлення товарів не здійснювалось (Лист Південної регіональної митниці Державної митної служби України № 18/27-01/8869 від 20.09.07).

Таким чином, відсутнє підтвердження поставки товару на ім'я третьої особи згідно комерційних інвойсів № 900730 від 05.11.2005 р. та № 900738 від 05.12.2005 р. через митний кордон України тощо.

        З огляду на викладене, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи,  що договір на поставку спортивного одягу між позивачем та третьою особою не укладався, переміщення товару (спортивного одягу) через митний кордон України не здійснювалось, товар на адресу третьої особи чи на будь-яку іншу адресу, згідно комерційних інвойсів №900730 від 05.11.2005 р. та № 900738 від 05.12.2005р. не надходив.

       Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. Позивачем не доведено порушення його права.

        Враховуючи відсутність порушеного права позивача, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, які є юридично не обґрунтованими.

        Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРИШІВ:

В задоволенні позову відмовити в повністю.

       Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                      Домнічева І.О.

                                                                                                             Дата підписання: 19.11.2007р.