Постанова

від 25.10.2007 по справі 11/355-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/355-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25.10.2007р.м.Київ№ 11/355-А

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Клуб Атма-спорт”

до  Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

провизнання нечинними рішень.

Суддя  Євсіков О.О.

Секретар судового засідання Пунейко Л.М.

Представники

від позивача       Стельмах Ю.Р. (предст. за дов.);

від відповідачаГримальський А.Ю. (предст. за дов.).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.10.2007 о 10 год. 15 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 30.10.2007 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст.  167 КАС України. З технічних причин виготовлення повного тексту постанови відкладено на 01.11.2007 на 17 год. 30 хв.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0000842307/3 від 11.05.2007 та № 0000852307/3 від 11.05.2007, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з ПДВ та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, а також № 0000862307/3 від 11.05.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Ухвалою від 11.09.2007 роз'єднано провадження в адміністративній справі з розгляду позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Клуб Атма-спорт” з відкриттям окремого  адміністративного провадження за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю „Клуб Атма-спорт” до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0000862307/3 від 11.05.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.10.2007 просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва:

- № 0000842307/3 від 11.05.2007 в частині визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 56.403,50 грн., в т.ч. 34.949,00 грн. – основний платіж та 21.454,43 грн. –штрафні (фінансові) санкції, в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем в сумі 34.949,00 грн., за штрафними санкціями –в сумі 17.474,50 грн.;

- № 0000852307/3 від 11.05.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень та травень 2005 року у розмірі 5.039,00 грн., повністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові зобов'язання з ПДВ визначені відповідачем безпідставно, всупереч вимогам законодавства з питань оподаткування.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що за результатами перевірки позивача встановлено порушення п. 1.8 ст. 1,  пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2005 року на 34.949,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень та травень 2005 року у розмірі 8.534,00 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем - Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва на підставі акта перевірки від 12.10.2006 № 842-23-7-21552873 (далі – акт перевірки) були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000842307/0 від 19.10.2006, яким позивачу –Товариству з обмеженою відповідальністю „Клуб Атма-спорт” згідно з п. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, п. 1.8 ст. 1,  пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно до п. 17.2, пп. 17.1.3 п. 17.1 п. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 52.475,90 грн., в т.ч. 34.983,93 грн. –основний платіж та 17.491,97 грн. –штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000852307/0 від 19.10.2006, яким позивачу згідно з п. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, п. 1.8 ст. 1,  пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень та травень 2005 року у розмірі 8.534,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження та на підставі Рішень ДПА у м. Києві від 09.02.2007 № 420/10/25-214 та ДПА України від 28.04.2007 № 4278/6/25-0515 про результати розгляду повторних скарг позивача ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкові повідомленні-рішення (предмет оскарження у справі):

№ 0000842307/3 від 11.05.2007, яким позивачу –Товариству з обмеженою відповідальністю „Клуб Атма-спорт” згідно з п. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, п. 1.8 ст. 1,  пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно до п. 17.2, пп. 17.1.3 п. 17.1 п. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 56.403,43 грн., в т.ч. 34.949,00 грн. –основний платіж та 21.454,43 грн. –штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000852307/3 від 11.05.2007, яким позивачу згідно з п. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, п. 1.8 ст. 1,  пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень та травень 2005 року у розмірі 5.039,00 грн.

Згідно з позовними вимогами позивач просить визнати нечинним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0000842307/3 від 11.05.2007 в частині визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 52.423,50 грн., в т.ч. 34.949,00 грн. –основний платіж та 17.474,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції, № 0000852307/3 від 11.05.2007 –повністю.

Актом перевірки встановлено, що ТОВ "Клуб Атма-Спорт" в декларації з податку на додану за березень 2005 року (вх. № 36883 від 20.04.2005 року) заявило до відшкодування податок на додану вартість у розмірі 5.039,0 грн. Вищевказана сума ПДВ на момент перевірки не була відшкодована підприємству.

В ході перевірки було встановлено, що ТОВ "Клуб Атма-Спорт" до складу податкового кредиту книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) та податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року по податковій накладній, виписаній ТОВ "Діа-Сервіс" м. Київ (код ЄДРПОУ 32595286) № 2231 від 23.02.2005 року на суму 210.900,00 грн., в тому числі ПДВ 35.150,00 грн. (номенклатура товару: плитка для підлоги дисковитий розпил) включило суму податку на додану вартість у розмірі 35.150,0 грн.

Згідно наданих до перевірки видаткових накладних постачальників, банківських документів за перевірений період, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 28 "Товари", 361 "Розрахунки з покупцями" встановлено, що взаємовідносин між ТОВ "Клуб Атма-Спорт" та ТОВ "Діа-Сервіс" не було, товар зазначений в вищенаведеній податковій накладній ТОВ "Клуб Атма-Спорт" не придбавався, перерахування коштів на користь ТОВ "Діа-Сервіс" не проводилось, заборгованості між підприємствами не значилось.

Тому в акті перевірки зроблено висновок, що в порушення пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Клуб Атма-Спорт" у березні 2005 року зайво до складу податкового кредиту включило суму податку на додану вартість у розмірі 35.150,0 грн. по податковій накладній ТОВ "Діа-Сервіс" № 2231 від 23.02.2005 на суму 210.900,00 грн., в тому числі ПДВ 35.150,00 грн., за відсутності взаємовідносин з ТОВ "Діа-Сервіс" у перевіреному періоді (перерахування коштів на користь постачальника, отримання податкової накладної, яка засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг), відсутності заборгованості), в результаті чого завищило суму бюджетного відшкодування за березень 2005 року на 5.039,00 грн. та занизило податок на додану вартість на суму 30.111,0 грн.

Згідно наданих до перевірки книги придбання товарів (робіт, послуг), податкових накладних декларацій з податку на додану вартість встановлено, що ТОВ "Клуб Атма-Спорт" до складу податкового кредиту книги придбання товарів (робіт, послуг) та декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року включило суму ПДВ у розмірі 4.838,25 грн. по податковій накладній СП "Літинський плодоовочеконсервний завод", м. Літин Вінницької області (код ЄДРПОУ 01729401), № 2/4 від 21.07.2004 на суму 29.029,50 грн., в т.ч. ПДВ на суму 4.838,25 грн.

Згідно з листом Літинського відділення Хмільницької ОДПІ Вінницької області (вх. № 6544/7 від 01.09.2006) встановлено, що постановою Господарського суду Вінницької області від 06.06.2003 визнано СП "Літинський плодоовочеконсервний завод" банкрутом. Остання звітність по податку на додану вартість підприємством подана за березень 2004 року.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"  бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону України "Про податок на додану вартість"  суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

З урахуванням наведеного в акті перевірки зроблено висновок про те, що в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7, п. 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість"  ТОВ "Клуб Атма-Спорт" у березні 2005 року зайво до складу податкового кредиту з ПДВ віднесло суму податку на додану вартість у розмірі 4.838,25 грн., яка не була нарахована та сплачена до Державного бюджету України, в результаті чого занизило податок на додану вартість за березень 2005 року на суму 4.838,25 грн.

З висновками, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується, а позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 2 Закону “Про податок на додану вартість” передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не  дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”  свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Підставою для донарахування податкового зобов'язання з ПДВ є, як зазначає відповідач,  завищення позивачем кредиту з ПДВ за березень 2005 року на суму 30.111,0 грн. за операціями з ТОВ "Діа Сервіс" та на суму 4.838,25 грн. та за операціями з СП „Літинський полодовоовочеконсервний завод", що призвело до несплати ПДВ в сумі 34.949,00 грн. (з урахуванням округлення).

Що стосується зменшення бюджетного відшкодування та донарахування ПДВ за операцію з ТОВ "Діа - Сервіс", то відповідно до акта перевірки, ДПІ у Оболонському районі м. Києва при донарахуванні ПДВ посилається на те, що позивач всупереч вимогам Закону України “Про податок на додану вартість” за відсутності взаємовідносин з "Діа -Сервіс" у березні 2005 року включив до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 35.150,00 грн. по податковій накладній ТОВ "Діа Сервіс" № 2231 від 23.02.2005, що призвело до завищення заявленого бюджетного відшкодування на суму 5039,00 грн.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що податкова накладна № 2231 від 23.02.2005, виписана ТОВ «Діа-Сервіс», була відображена у бухгалтерському обліку позивачем помилково, що підтверджується бухгалтерською довідкою, складеною головним бухгалтером позивача.

При цьому в періоді, що перевірявся, Позивач мав господарські відносини з ТОВ „Серво- К”. Позивач у лютому 2005 року отримав від ТОВ „Серво-К” продукцію на загальну суму 210.900,00 гривень (в тому числі ПДВ –35.150 грн.), що підтверджується: прибутковою накладною № АС -0000028 від 23.02.2005; видатковою накладною № 02234 від 23.02.2005; податковою накладною № 2234 від 23.02.2005, виписаною ТОВ „Серво-К”.

Саме ця операція стала підставою для включення до податкового кредиту з ПДВ спірної суми у розмірі 35.150,00 грн.

Як зазначає позивач, дані пояснення надавались під час перевірки та апеляційного оскарження, однак не були враховані контролюючими органами.

Суд враховує, що в Книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) позивача записана податкова накладна ТОВ «Діа-Сервіс»без вчинення коригуючи записів. Разом з тим, які підтверджується матеріалами справи, в податковому обліку позивача врахована господарська операція саме з ТОВ «Серво-К», що підтверджується банківськими виписками, регістрами бухгалтерського обліку та бухгалтерською довідкою, складена у квітні 2005 року. При цьому фактично сплачена позивачем сума господарською операції позивача з ТОВ «Серво-К», в т. ч. ПДВ, повністю співпадає з сумою господарської операції, зазначеній в податковій накладній ТОВ «Діа-Сервіс», яка не оплачувалась. Вказані обставини, з урахуванням фактичної сплати позивачем грошових коштів на користь ТОВ «Серво-К»та отримання від нього належним чином оформленої податкової накладної № 2234 від 23.02.2005, не призвело до заниження податкових зобов'язань позивача за вказаною операцією.

За таких підстав суд вважає помилковим висновок відповідача про те, що позивач  припустився порушень п. 7.5.1 та п. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Що стосується зменшення бюджетного відшкодування та донарахування ПДВ за операцію з СП "Літинський плодоовочевоконсервний завод", то судом встановлено наступне.

Відповідно до Протоколу № 04/64 від 16.06.2004 проведення біржових торгів на Подільській універсальній товарно-сировинній біржі позивач придбав майно СП "Літинський плодоовочевоконсервний завод", що знаходилось у стані банкрутства згідно з постановою Господарського суду Вінницької області від 06.06.2003.

Продаж майна підтверджується наступними документами: податковою накладною № 2/4 СП „Літинський плодоовочевоконсервний завод” від 21.07.2004; прибутковою накладною №АС-0000315 від 01.10.2004; актом приймання передачі № 4 від 21.07.2004.

Згідно п. б п. 9.8 ст.  9 Закону України „Про податок на додану вартість” припинення статусу платника податку відбувається у випадках, коли ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 вказаного Кодексу доказами в адміністративному судочинстві є  будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів того, що на момент продажу товару СП „Літинський плодоовочевоконсервний завод” не мав статусу платника податку на додану вартість відповідач не надав. Навпаки, як підтверджено наявним в матеріалах справи листом начальника Літинського відділення Хмельницької ОДПІ від 14.11.2006 № 4042/23-116, СП „Літинський плодоовочевоконсервний завод” знято з обліку як платник ПДВ з 06.12.2005, тобто набагато пізніше здійснення господарським операцій з позивачем у 2004 році. Також, згідно листом начальника Літинського відділення Хмельницької ОДПІ від 31.08.2006 №3261/8/23-114, податкова заборгованість, яка обліковувалась на особовому рахунку СП „Літинський плодоовочевоконсервний завод” станом на 01.03.2005, списана в березні 2005 року. В той же час доказів того, що ПДВ, перерахований позивачем на користь СП „Літинський плодоовочевоконсервний завод” в складі вартості придбаного товару, не врахований контрагентом позивача в податкових зобов'язаннях та не сплачений до бюджету, відповідачем не надано.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав усі податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту. Цей факт відповідачем не спростовано.

Сам же договір між позивачем та СП „Літинський плодоовочевоконсервний завод” відповідає чинному законодавству та не визнавався недійсним (доказів зворотного суду не надано), у зв'язку суд вважає, що віднесення позивачем до додаткового кредиту суми ПДВ в розмірі 4.838,25 грн. є правомірними.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п 7.4., пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7, п. 1.8 Закону України „Про податок на додану вартість” є помилковим.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування згідно з податковим

повідомленням-рішенням № 000852307/3 від 11 травня 2007 року стали операції позивача з

СП "Літинський плодоовочевоконсервний завод" та ТОВ "Серво-К".

Як було встановлено вище, податковий кредит за розглянутими епізодами  сформовано позивачем згідно з вимогами чинного законодавства, а тому підстави для зменшення бюджетного відшкодування за березень 2005 року на суму 5.039,00 грн. відсутні, а податкове повідомлення-рішення № 0000852307/3 є неправомірним.

У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового зобов'язання) за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) податку на додану вартість за розглянутим епізодом у розмірі 34.949,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 17.474,50 грн. на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є необґрунтованим.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст.  2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на   відповідача,   якщо   він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

В супереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт  владних  повноважень не довів  правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні 25.10.2007 повноважний представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (в справі) про відмову від присудження на його користь судових витрат та не заперечує проти їх понесення за власний рахунок. За таких обставин, з урахуванням положень ст. 97 КАС України, судові витрати позивача компенсації не підлягають та покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0000842307/3 від 11.05.2007 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Клуб Атма-спорт” суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 52.423,50 грн., в т.ч. 34.949,00 грн. –за основним платежем та 17.474,50 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0000852307/3 від 11.05.2007 повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмір 3,40 грн. покласти на позивача.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                            О.О. Євсіков            

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –01.11.2007.