Постанова

від 19.09.2023 по справі 285/3919/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/3919/23 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.

Категорія 32 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря

судового засідання Чішман А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №285/3919/23 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Осадчук Тетяни Сергіївни до Стриївської сільської ради Звягельського району Житомирської області про поновлення договору оренди землі,

за апеляційною скаргою Стриївської сільської ради Звягельського району Житомирської області на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2023 року постановлену під головуванням судді Літвин О.О. у м. Звягелі,

в с т а н о в и в :

У червні2023року представник ОСОБА_1 -адвокат ОсадчукТ.С.звернулась зпозовом про визнання укладеною додаткової угоди до договору на право тимчасового користування землею, на умовах оренди від 27.12.1997, укладеного між Киківською сільською радою Новоград-Волинського району Житомирської області та ОСОБА_1 , в редакції додаткової угоди від 27.12.2022.

21.06.2023 ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь які дії щодо передачі земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 1824081800:02:000:0927, загальною площею 23,8649 га, в оренду, емфітевзис, користування іншим фізичним особам та юридичним особам шляхом укладення будь-яких договорів або прийняття відповідних рішень та заборони проведення будь-яких реєстраційних дій усім органам, установам, особам, які мають право здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (державним реєстраторам) щодо набуття речового права оренди на земельну ділянку з вищевказаним кадастровим номером в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Заява мотивована тим, що 27.12.1997 між Киківською сільською радою та ОСОБА_1 був укладений договір на право тимчасового користування земельною ділянкою водного фонду, загальною площею 23,8649 га, на умовах оренди строком на 25 років для реконструкції водоймища під ставок для розведення риби.

Власником земельної ділянки з кадастровим номером 1824081800:02:000:0927 з 18.10.2021 є Стриївська сільська рада Новоград-Волинського району Житомирської області.

Маючи намір реалізувати переважне право перед іншими особами на продовження орендних правовідносин до закінчення строку оренди землі, з метою поновлення договору оренди ОСОБА_1 звернувся до сільської ради з відповідною заявою, однак вона не прийняла жодного рішення на своїй сесії з цього приводу, проігнорувавши його заяву.

Позивач продовжує сплачувати орендну плату, восени 2022 року здійснив зариблення ставка, розташованого на спірній земельній ділянці. За його даними вказану земельну ділянка бажає отримати в оренду громадянин ОСОБА_3 , який 03.09.2021 звертався до відповідача з заявою про передачу йому в оренду спірної землі. Останнє свідчить про наявність претендентів на цю земельну ділянку, а тому для уникнення ризиків порушення його прав, як землекористувача та орендаря, з метою недопущення передачі землі в оренду іншій особі, вважає, що на неї необхідно накласти заборону.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2023 року заяву задоволено.

У поданій апеляційній скарзі Стриївська сільська рада посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що наводячи дані аргументи на забезпечення позову позивач вводить суд в оману. Так відповідно до норм чинного законодавства передача земельних ділянок комунальної власності в оренду здійснюється за допомогою земельних торгів. Стриївська сільська рада їх не проводила та не робила жодних підготовчих дій до них, тому права позивача ніяким чином не можуть бути порушені. Твердження позивача про наявність претендентів на земельну ділянку з кадастровим номером 1824081800:02:000:0927 є лише припущеннями.

В свою чергу наявність заборон, які накладені оскаржуваною ухвалою порушують права Стриївська сільська рада, як власника цих земельних ділянок. Крім того, позивачем не надано жодних доказів які б свідчили про те, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити чи взагалі унеможливить виконання рішення суду, доводи заяви зводяться виключно до припущення.

Крім того, ОСОБА_1 вже неодноразово звертався до суду із аналогічними заявами про забезпечення позову, які ухвалами Новоград-Волинського міськрайонного суду від 18.05.2023 (справа № 285/3087/23) та від 13.06.2023 (справа 285/3663/23) ОСОБА_1 було відмовлено у їх задоволенні.

У поданому відзиві, адвокат Осадчук Т.С. посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Осадчук Т.С. заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та підтримали відзив.

Представник сільської ради - адвокат Семенька В.М. підтримав апеляційну скаргу та дав пояснення, які відповідають їй.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову місцевий суд виходив із її обґрунтованості та доведеності, проте колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції погодитися не може через порушення судом норм процесуального права з огляду на наступне.

Судом установлено, що утравні та червні 2023 року ОСОБА_1 уже зверталася до судуз заявою про забезпечення позову до Стриївської сільської ради шляхом заборони відповідачу вчиняти будь які дії щодо передачі земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 1824081800:02:000:0927 загальною площею 23,8649 га в оренду, емфітевзис, користування іншим фізичним особам та юридичним особам шляхом укладення будь-яких договорів або прийняття відповідних рішень та заборони проведення будь-яких реєстраційних дій усім органам, установам, особам, які мають право здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (державним реєстраторам) щодо набуття речового права оренди на земельну ділянку з вищевказаним кадастровим номером в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Як наслідок, ухвалами Новоград-Волинського міськрайонного суду від 18.05.2023 та 13.06.2023 відповідно в задоволенні заяв було відмовлено (а.с.65, 66-67).

Згідно з частинами 1, 2ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно, грошові кошти та забороною вчиняти певні дії. Приписами частини 2, 3, 10 цієї ж статті констатовано, що суд може застосувати кілька видів забезпечення позову; заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від ужиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії тощо.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Водночас при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Зазначені обставини є підставою позову та підлягають установленню та доведенню під час розгляду справи по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 лютого 2020 по справі № 381/4019/18, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та права інших учасників справи не порушують. Водночас таке забезпечення позову гарантуватиме виконання можливого рішення суду на користь позивача.

На переконання колегії суддів, задовольняючи заяву представника ОСОБА_1 адвоката Осадчук Т.С. про забезпечення позову від 21.06.2023, місцевий суд належним чином не обґрунтував необхідності вжиття вказаних у заяві заходів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону і фактичних обставинах справи та спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

А відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена ухвала суду через порушення судом норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України - скасуванню з одночасним ухваленням нового судового рішенняпро відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Осадчук Т.С. про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-150, 258, 259, 367, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Стриївської сільської ради Звягельського району Житомирської області задовольнити.

Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2023 року скасувати.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Осадчук Тетяни Сергіївни про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 20 вересня 2023 року.