Рішення

від 12.09.2023 по справі 348/896/23

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/896/23

Номер провадження 2/348/475/23

12 вересня 2023 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді: О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань: О.Р.Боєчко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за позовомАкціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У с т а н о в и в :

АТ Комерційний банк"Приватбанк" звернувся до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.04.2012 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву № б/н, тим самим підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві. Відповідно до положень умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача, АТ КБ "Приватбанк" публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Тому, клієнт отримує доступ до всіх послу банку. Отже, підписавши заяву між сторонами, був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Відповідно до бажання відповідача, йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, для користування кредитним картковим рахунком, відповідач отримав кредитну картку, в подальшому кредитний ліміт збільшився до 36000 грн. Тому, АТ КБ "Приватбанк" свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. А відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме згідно до п. 2.1.1.12.3. Проте, відповідач не виконав свої зобов`язання належним чином, не сплачував щомісячні платежі за кредитом, комісію за обслуговування та проценти за користування кредитом та інші платежі, тим самим допустив порушення умов кредитного договору та правил. Тому, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № б/н від 12.04.2012 станом на 20.03.2023 складає: 44372,13 грн, яка складається з наступного: 36306,71 грн - заборгованість за кредитом; 8065,45 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 0,00 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. У зв`язку із чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 12.04.2012 в розмірі 44372,13 грн, а також судові витрати: сплачений судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судові засідання не з`явилася.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність та відсутність відповідача. Надав письмові пояснення, в яких зазначив, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 12.04.2012 процентна ставка не зазначена, також не встановлена відповідальність за порушення зобов`язання. Окрім того, умови та правила надання банківських послуг , що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим позивачем, а тому не можна казати, що саме ці умови та правила діяли на момент підписання заяви відповідачем. Таким чином, представник відповідача вважає, що позивачем безпідставно заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 306,71 грн та 8065,45 грн заборгованості за відсотками. Окрім того, просив врахувати що позивачем станом на 12.09.2023 погашено основного боргу на суму 7700 грн. У зв`язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, вважає, що позов АТ КБ "Приватбанк" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.04.2012 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій зазначено про бажання клієнта оформити платіжну картку "Універсальна" з бажаним кредитним лімітом за платіжною карткою кредитка "Універсальна"/GOLD 3000 грн. При цьому, у вищевказаній анкеті-заяві відсутні будь-які відомості про обраний вид банківської картки, розмір відсотків, який сплачується позичальником за користування кредитом. Також, в анкеті-заяві не врегульовано порядок нарахування пені та штрафів. Згідно вказаної Анкети - Заяви, відповідач надав згоду, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua (а.с.20).

На підтвердження умов договору, АТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви, крім анкети-заяви, додано: витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку; паспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості; довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картки, оформлено на ім`я відповідача; довідку про видачу банківських карток на ім`я відповідача; виписку за договором №б/н на ім`я відповідача за період 12.04.2012-23.03.2023.

Так, витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» передбачає чотири види Тарифів в залежності від типу кредитної картки: «Універсальна - 30 днів пільгового періоду», «Універсальна - 55 днів пільгового періоду», «Універсальна - Contract», «Універсальна - Gold». Кожен вид кредитної картки передбачає пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов`язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів (а.с.26).

Разом з тим, з наданих позивачем доказів суд позбавлений об`єктивної можливості встановити вид кредитної картки, яку отримав відповідач при укладенні договору з АТ КБ «ПриватБанк», використував та яка в подальшому, за доводами позивача, змінювалася.

Крім того, наведені Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування позичальником не підписані.

Паспорт споживчого кредиту містить підпис позивача від 02.11.2021 (а.с.21-25). Проте, суд не може взяти його до уваги, оскільки він не містить прив`язки до договору, укладеного між сторонами 12.04.2012.

Представник позивача у позовній заяві стверджує, що відповідач станом на 320.03.2023 порушив умови кредитного договору та має заборгованість у загальній сумі 44372,13 грн, яка складається з: 36306,71 грн - заборгованість за кредитом; 8065,45 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй, що прямо передбачено устатті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертоїстатті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першоюстатті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені устатті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина першастатті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів»(далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першоїстатті 1 Закону № 1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбулиЗакону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертоїстатті 42 Конституції Україниучасть у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Крім того, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві, яку підписав відповідач, процентна ставка не зазначена, а також не вказаний розмір кредитного ліміту та взагалі не вказано яку саме банківську послугу бажає отримати відповідач.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача можуть будь-коли змінюватися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність підпису відповідача на цих Умовах та правилах, надані банком Умови та Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником та якщо позичальник не стверджує, про беззастережне визнання факту ознайомлення із цими Умовами та Правилами.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони саме в Умовах та Правилах надання банківських послуг обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту і Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору між сторонами АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 Закону № 1023-XII(в редакції станом на час підписання відповідачем анкети-заяви), в аспекті повідомлення споживача про зміст конкретних Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору, зі складовими якого він взагалі не був ознайомлений.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 вказано, що так як фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також враховуючи вимоги частини другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Разом з тим, з виписки по рахунку відповідача, а також зі змісту розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що відповідач за період з 12.04.2012 по 23.03.2023 отримала від позивача загальну суму коштів в розмірі 396361,96 грн.

При цьому, з тих же виписки та розрахунку видно, що за період з 12.04.2012 по 23.03.2023 в рахунок погашення боргу відповідача було сплачено на користь АТ КБ «Приватбанк» загальну суму в розмірі 390948,51 грн (а.с.5-17, 59-84).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.03.2023 складала 5413,45 грн.

Проте, під час розгляду справи відповідачем було сплачено на користь позивача в рахунок погашення заборгованості 2000 грн 31.05.2023, 1700 грн 09.06.2023, 2000 грн 30.06.2023 та 2000 12.07.2023, а всього 7700 грн, у зв`язку із им на момент ухвалення рішення заборгованість відповідачем повністю погашена.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повністю відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк".

Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у позові покладаються на позивача.

На підставівикладеного такеруючись ст. 8,42 Конституції України, ст. 1, 3, 207, 268, 509, 526, 527, 530, 536, 599, 610-612, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 9,10,12,13,77-81,141,247, 259,263-265,272-273,354,355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: 01001 м. Київ вул. Грушевського, 1Д; адреса для листування: 49094 м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Надвірнянським РВ УМВС в Івано-Франківській області 19.07.2001, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: ОСОБА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 866 від 20.04.2012, адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області О.Ю. Максименко