Постанова

від 14.11.2023 по справі 348/896/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/896/23

Провадження № 22-ц/4808/1322/23

Головуючий у 1 інстанції Максименко О. Ю.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.,

суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.,

розглянувши впорядку письмовогопровадженняапеляційну скаргуАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Надвірнянського районного суду від 12 вересня 2023 року, у складі судді Максименко О.Ю., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.04.2012 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву № б/н, якою підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідачка ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується її підписом у анкеті-заяві. Відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, для користування кредитним картковим рахунком, вона отримала кредитну картку, на якій в подальшому кредитний ліміт збільшився до 36000 грн.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідачка зобов`язувалась повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору. Проте, відповідачка не виконала свої зобов`язання належним чином, не сплачувала щомісячні платежі за кредитом, комісію за обслуговування та проценти за користування кредитом та інші платежі, тим самим допустила порушення умов кредитного договору та правил. Заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № б/н від 12.04.2012 станом на 20.03.2023 становила 44372,13 грн, яка складається з: 36306,71 грн - заборгованість за кредитом; 8065,45 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 0,00 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором б/н від 12.04.2012 в розмірі 44372,13 грн, а також судові витрати: сплачений судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 12 вересня 2023 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, прийнятим без повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 12.04.2012 року, з якої чітко вбачається, що Позичальник погодився з тим, що заява анкета про приєднання Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг, він ознайомився та згоден з умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому в письмовому вигляді, про що свідчить його підпис на вказаній заяві.

На підставі вказаної анкети-заяви відповідачці відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено кредитний ліміт. В подальшому карта була пере випущена та відповідачка отримувала нові карти з подовженим строком дії. ОСОБА_1 після отримання перевипущених карт здійснила дії щодо проведення їх активації, користувалася пере випущеними картками, а також отримувала кредитні кошти.

Крім того, на підставі укладеного договору про надання банківських послуг відповідачка оформила послуги «Оплата частинами». 31.05.2019 відповідачкою здійснено перший платіж за покупку на суму 3999,90 грн в магазин і АДРЕСА_1 , за сервісом «Оплата частинами». В подальшому, за умови відсутності самостійних поповнень рахунку (сплати боргу за даним сервісом) кошти списувались з карти відповідачки.

З виписки по карткових рахунках та розрахунках заборгованості вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами, знімала кошти в банкоматах, розраховувалась за товари та послуги, частково погашала наявну заборгованість та продовжувала користуватися кредитними коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці.

Апелянт вважає, що суд, здійснюючи перерахунок заборгованості, порушив умови договору та вимоги статті 534 ЦК України, проігнорував, що відповідачка не звільнялась від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України.

Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за фактично отриманими коштами у розмірі 36306,71 грн заборгованість за тілом кредиту. Так, кредитний ліміт є поновлювальною кредитною лінією, тобто відповідач може використовувати кредитні кошти, погашати заборгованість та знову користуватися кредитними коштами.

Отже, висновок суду про погашення відповідачкою заборгованості на підставі порівняння судом отриманих з рахунку та внесених на рахунок сум є нікчемним та не може встановлювати юридичний наслідок у вигляді відмови у позові, оскільки судом не здійснено розрахунку між сумою вибутих та внесених коштів за тотожний період, не здобуто арифметичного результату у вигляді суми з від`ємним значенням внаслідок цієї дії та не наведеного такого розрахунку в мотивувальній частині рішення.

Вважає, що суд не мав підстав відмовляти у стягненні відсотків за кредитом, адже якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ, відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідачкою не доведено факт належного виконання умов кредитного договору, зокрема щодо сплати процентів та повернення в повному обсязі суми отриманих кредитних коштів.

Суд в оскаржуваному рішенні не навів жодних правових підстав в існуванні у відповідачки права на користування коштами банку без сплати відсотків. Факт сплати відповідачкою платежів на погашення відсотків ним не спростований.

Встановивши, що банк надав відповідачці кредит, а вона його не повернула, суд першої інстанції не мав підстав вважати, що кошти, які відповідачка вносила на рахунок платіжних карток слід вважати, як повернення саме кредитних коштів, а не сплату відсотків та комісії за їх користування, оскільки відповідач цього не заперечив, а своїми діями підтвердив сплату відсотків за користування коштами банку.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, необ`єктивною та такою, що не підлягає до задоволення.

Позивачем в порушення вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які би свідчили про те, що Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи Банку Відповідачем підписані. А ті Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифами Банку які наявні в матеріалах справи не містять підпису відповідачки.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно виписки по рахунку відповідача, а також зі змісту розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що відповідач за період з 12.04.2012 по 23.03.2023 отримала від позивача загальну суму коштів в розмірі 396361,96 грн. При цьому, з тих же виписки та розрахунку видно, що за період з 12.04.2012 по 23.03.2023 в рахунок погашення боргу відповідача було сплачено на користь АТ КБ «ПриватБанк» загальну суму в розмірі 390948,51 грн. Таким чином, заборгованість відповідачки перед позивачем станом на 23.03.2023 складала 5 413,45 грн (396 361,96 грн 390 948,51 грн).

Під час розгляду справи відповідачкою було сплачено на користь позивача в рахунок погашення заборгованості 2 000 грн 31.05.2023, 1 700 грн 09.06.2023, 2 000 грн 30.06.2023 та 2000 12.07.2023, а всього 7 700 грн, у зв`язку із цим на момент ухвалення рішення заборгованість повністю погашена.

Позивач безпідставно заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 8 065,42 грн заборгованості за відсотками, а всього на суму 8 372,13 грн, відтак в цій частині суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовної заяви.

Крім того відповідно до п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову в даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду частково не відповідає.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив із того, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»(в редакції станом на час підписання відповідачем анкети-заяви), в аспекті повідомлення споживача про зміст конкретних Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.03.2023 складала 5413,45 грн, та на момент ухвалення рішення заборгованість відповідачкою повністю погашена.

З таким висновком колегія суддів частково не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 12.04.2012 ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг у ПриватБанку.

У заяві зазначено про те, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

Згідно проведеного позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 12.04.2012 року, станом на 20.03.2023 заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 44372,13 грн, яка складається з: 36306,71 грн - заборгованість за кредитом; 8065,45 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

За змістом Виписки за Договором відповідачка користувалася кредитними коштами шляхом зняття їх з кредитної карти, здійснювала платежі, а також поповнювала карту (а.с. 59-84).

Згідно з довідкою ОСОБА_1 було надано кредитні картки № НОМЕР_1 (дата відкриття02.08.2013, термін дії 08/15), № НОМЕР_2 (дата відкриття 12.04.2012 термін дії03/16) № НОМЕР_3 (дата відкриття 23.03.2013, термін дії 01/17) № НОМЕР_4 (дата відкриття 13.05.2015, термін дії 03/19) № НОМЕР_5 (дата відкриття 01.03.2019, термін дії 07/22), № НОМЕР_6 (дата відкриття 03.04.2019, термін дії 03/23) (а.с. 19).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 відбулись такі зміни кредитного ліміту за картковим рахунком від 12.04.2012, а саме: 23.03.2013 кредитний ліміт збільшено до 18000 грн, 14.07.2016 22000 грн, 23.05.2017 25000 грн, 13.10.2017 27000 грн, 03.04.2019 29000 грн, 07.06.2019 34000 грн, 30.10.2019 36000 грн (а.с. 18).

Паспорт споживчого кредиту містить підпис позивача від 02.11.2021 (а.с.21-25). Проте, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв його до уваги, оскільки він не містить прив`язки до договору, укладеного між сторонами 12.04.2012.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За положеннямистатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першоїстатті 1048ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зістаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua,що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

З огляду на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками у сумі 8065.42 грн, а тому рішення суду в цій частині вимог слід залишити без зміни.

Разом з тим, висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є необґрунтованим.

Суд дійшов помилкового висновку про те, що банк не надав належних доказів на підтвердження факту отримання відповідачкою кредитних коштів.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першоюстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин другої, третьоїстатті 89 ЦПК Українижодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з цим позовом, банк подав до суду підписану анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», витяг з тарифів банку, витяг з умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, довідку про видачу відповідачці кредитної картки із зазначенням її номера та строку дії, виписку по картковому рахунку за період з12.04.2012 по 23.03.2023.

З наданої банком виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідачка після отримання карток неодноразово здійснювала операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, розраховувалася за придбанні товари, поповнювала номер мобільного телефону, також частково погашала заборгованість по кредиту. Так, із виписки за кредитним договором та довідки банку про зміну кредитного ліміту станом на 30.10.2019 року відповідачці ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 36 000 грн і вказаних обставин відповідачка не заперечила.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на 20.03.2023 року за нею утворилася заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 36306,71 грн.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою ПравлінняНаціонального банкуУкраїни від04липня 2018року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка за договором може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка досліджується судом у сукупності з іншими доказами.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що зобов`язання за кредитним договором станом на час пред`явлення позову повністю не виконані, у зв`язку з чим, у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у задоволенні позову.

Суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, в рахунок погашення боргу відповідачкою було сплачено на користь АТ КБ «Приватбанк» загальну суму в розмірі 390948,51 грн, а заборгованість відповідачки перед позивачем станом на 23.03.2023 складала 5413,45 грн. Суд не дав належної оцінки зібраним доказам у справі, відповідно до яких ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 36 000 грн і саме вказану суму отриманих кредитних коштів остання зобов`язана повернути банку.

Таким чином, позовні вимоги банку про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором в розмірі за фактично отриману суму кредитних коштів, які перебували на виданій відповідачці картці у вигляді вставленого кредитного ліміту в розмірі 36000 грн є обґрунтованими.

Разом з тим під час розгляду справи відповідачкою було сплачено на користь позивача в рахунок погашення заборгованості 2000 грн 31.05.2023, 1700 грн 09.06.2023, 2000 грн 30.06.2023 та 2000 грн 12.07.2023, а всього 7700 грн, у зв`язку із цим заборгованість за тілом кредиту становить 28300 грн (36000 грн (отримані кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту) - 7700 грн (фактично погашена заборгованість під час розгляду справи) = 28300 грн).

Таким чином,рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 28300 грн.

Суд першоїінстанцій вказуючина те,що наданіпозивачем Умовита Правиланадання банківськихпослуг немістять підписувідповідачки,дійшов висновкупро недоведеністьвимог АТКБ «ПриватБанк»про стягнення процентів за користування кредитними коштами.

Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за підвищеною ставкою.

Отже, суд ухвалив рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту з неповним з`ясуванням обставин справи, а тому судове рішення в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову. В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Відповідно доп.1ч.1ст.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Згідно з частиною тринадцятоюстатті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи наведене, судові витрати сплачені сторонами у цій справі підлягають перерозподілу.

Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви - 2684 грн та апеляційної скарги - 4026 грн підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам (63.77%), а саме у розмірі 4279 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 381 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково, на рішенняНадвірнянського районногосуду від12вересня 2023рокув частині відмови у задоволенні позову скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_7 ,паспорт громадянинаУкраїни серії НОМЕР_8 ,виданий НадвірнянськимРВ УМВСв Івано-Франківськійобласті 19.07.2001,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: 01001 м. Київ вул. Грушевського, 1Д) 28300 грн заборгованості за тілом кредиту.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_7 ,паспорт громадянинаУкраїни серії НОМЕР_8 ,виданий НадвірнянськимРВ УМВСв Івано-Франківськійобласті 19.07.2001,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: 01001 м. Київ вул. Грушевського, 1Д) 4279 грн сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

О.О. Томин