Ухвала

від 19.09.2023 по справі 910/9752/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"19" вересня 2023 р. Справа№ 910/9752/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Яковлєва М.Л.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Цвера І.С. за ордером;

від відповідача 1: Марченко О.М. самопредставництво;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: не з`явився;

від третьої особи 4: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві заяву ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" про стягнення судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 (повний текст складено 04.08.2022)

у справі №910/9752/16 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Інвест"

до 1. Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

2. Державного підприємства "Адміністрація морський портів України",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів

1. Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України

2. Компанія "WELLGOS PQ S.A."

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "3-А"

4. Компанія "Dead Sea Shipping and Marine Company"

про стягнення 9 060 659,00 дол США,

УСТАНОВИВ:

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 серпня 2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко-Інвест» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27 липня 2022 року - без змін.

07 серпня 2023 року відповідач 1 подав заяву про стягнення судових витрат, в якій просить стягнути з позивача судові витрати, пов`язані з направленням представників до суду для захисту та представництва інтересів підприємства у даній справі, у розмірі 74838,90 грн, у тому числі: 11520,00 грн добових, 31561,10 грн витрат на оплату вартості проживання та 31757,80 грн витрат на оплату проїзду до місця відрядження і назад.

19 вересня 2023 року позивач подав заперечення на заяву про стягнення судових витрат, в яких просить відмовити у її задоволенні, оскільки відповідачем 1 не заявлявся попередній (орієнтований) розрахунок витрат з першим документом по суті і ним не доведено необхідності та неминучості заявлених до відшкодування витрат.

Неявка у судове засідання представників відповідача і третіх осіб не перешкоджає розгляду заяви про стягнення судових витрат.

За клопотанням представника відповідача 1 судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні підтримала заяву про стягнення судових витрат, просила її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення заяви.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріли справи, розглянувши заяву відповідача 1 про стягнення судових витрат, Північний апеляційний господарський суд вважає її не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 221 ГПК України встановлює, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Питання щодо винесення додаткового рішення врегульовано ст. 244 ГПК України, у відповідності до якої суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1)стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Отже, за своєю правовою природою додаткове рішення є одним з передбачених законодавством способів внесення доповнень до прийнятого судового рішення, шляхом вирішення питань, які судом не було розглянуто при ухваленні рішення.

За результатами розгляду поданої заяви судом має бути винесено або додаткову постанову (у випадку задоволення поданої заяви та стягнення судових витрат), або ухвалу (у випадку відмови у задоволенні вимог про стягнення вказаних витрат).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Першою заявою по суті спору, в процесі апеляційного перегляду справи, від відповідача 1 був відзив на апеляційну скаргу, в якому ним не було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Проте, відсутність вказаного рахунку не є безумовною обставиною для відмови в їх розподілі та стягненні стороні, на користь якої прийнято судове рішення, адже в ч. 2 ст. 124 ГПК України закріплено саме право, а не обов`язок суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат.

28.07.2023 відповідач 1 подав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в якому вказано, що ним понесені витрати на направлення представників до апеляційного господарського суду, які наразі становлять 344386,05 грн, а докази понесення витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 серпня 2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко-Інвест» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27 липня 2022 року - без змін.

07 серпня 2023 року (понеділок, тобто в межах п`ятиденного строку) відповідач 1 подав заяву про стягнення судових витрат, в якій просить стягнути з позивача судові витрати, пов`язані з направленням представників до суду для захисту та представництва інтересів підприємства у даній справі, у розмірі 74838,90 грн, у тому числі: 11520,00 грн добових, 31561,10 грн витрат на оплату вартості проживання та 31757,80 грн витрат на оплату проїзду до місця відрядження і назад.

Заява обґрунтована тим, що відповідач 1 поніс судові витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, які пов`язані з направленням представників підприємства до Північного апеляційного господарського суду для участі у судових засіданнях та захисту прав і представництва інтересів підприємства, як відповідача.

На підтвердження вказаних витрат до заяви додані копії: звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт; кошторисів витрат на відрядження Марченко О.М. (начальник відділу правовою роботи юридичної служби), Згоди О.М. (в.о. начальника юридичної служби) та Пастуха С.І. (водій автобази), Кучковського О.М. (водій автобази); наказів на відрядження, посвідчення про відрядження, розрахункових квитанцій щодо оплати проживання; рапортів, фіскальних чеків на придбання палива на АЗС тощо.

Позивач проти покладення на нього вказаних витрат заперечив, посилаючись на те, що відповідач 1 не обґрунтовує їх розмір та неминучість їх понесення, не обґрунтовано необхідність залучення до справи саме двох представників, необхідність пересування з водієм з м.Одеси до м.Києва на автомобілі, а не потягом чи автобусом; необґрунтовано необхідності трьох готельних номерів або апартаментів для проживання двох представників та водія; необґрунтовано, яким чином витрати на водія, пальне та проживання в готелі пов`язані з розглядом справи в апеляційному господарському суді; відповідач 1 не був позбавлений на участь представників у судових засіданнях в режимі відеоконференції, чим йому вдалося б уникнути зазначених у заяві витрат, та чим, до речі, скористався відповідач 2, представник якого приймав участь у режимі відеоконференції.

Так, відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідач 1 просить стягнути з позивача 74838,90 грн, у тому числі: 11520,00 грн добових, 31561,10 грн витрат на оплату вартості проживання та 31757,80 грн витрат на оплату проїзду до місця відрядження і назад, які він, з посиланням на положення ст. 123 ГПК України, вважає витратами, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Однак, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі №920/508/18.

Також згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При розгляді даної справи ухвалами Північного апеляційного господарського суду учасникам справи неодноразово повідомлялось як те, що явка їх представників не є обов`язково, так і роз`яснювалось учасникам справи можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, однак в судових засіданнях приймали особисту участь два представника відповідача 1, які діяли в порядку самопредставництва юридичної особи - Марченко О.М. та Згода Ю.А..

Отже, оскільки особиста явка представників відповідача 1 у судові засідання судом не визнавалась обов`язковою, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідачем 1 не доведено, що заявлені ним витрати (добові, на оплату вартості проживання та на оплату проїзду до місця відрядження і назад) були неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

При цьому апеляційний господарський суд вважає слушними доводи позивача про те, що відповідачем також необґрунтовано, яким чином витрати на водіїв, пальне та проживання в готелі пов`язані з розглядом справи в апеляційному господарському суді, оскільки відповідач 1 мав можливість проїзду до міста Києва потягом чи автобусом, а також не був позбавлений можливості участі представників у судових засіданнях в режимі відеоконференції, чим йому вдалося б уникнути зазначених у заяві витрат.

Щодо посилань заявника на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі №13450/3510/18, то вони не підлягають застосуванню у даному випадку, оскільки у вказаній постанові Верховний Суд надав висновки щодо застосування положень статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Проте, положення глави 8 "Судові витрати" Господарського процесуального кодексу України не містять аналогічних положень (у статті 127 ГПК України вказано, про відшкодування свідку витрат пов`язаних з переїздом та наймом життя, а у статті 128 ГПК України визначено порядок відшкодування витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням).

Норми постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", на яку посилається заявник, також не передбачають для господарських справ, на відміну для цивільних або адміністративних, компенсації стороні витрат пов`язаних з переїздом та за наймання житла.

За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення на користь відповідача 1 судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2022, оскільки відповідачем 1 належними та допустимими доказами не доведено, що заявлені ним витрати були неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 129, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" про стягнення судових витрат.

2. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 20.09.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Л. Яковлєв

Г.П. Коробенко