Постанова

від 05.03.2024 по справі 910/9752/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9752/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алко-Інвест"

представник позивача - Цвера І.С., адвокат,

відповідач - 1 - Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ",

представники відповідача - 1 - Згода Ю.А. адвокат, Марченко О.М. адвокат,

відповідач - 2 - Державне підприємства "Адміністрація морських портів України"

представник відповідача - 2 - Остапов В.В. адвокат, (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

третя особа - Міністерство розвитку громад, території та інфраструктури України

представник третьої особи - Ігнатенко Т.Б., в порядку самопредставництва

третя особа - Компанія "WELLGOS PQ S.A." - не з`явився,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "3-А" - не з`явився,

третя особа - Компанія "Dead Sea Shipping and Marine Company" - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.07.2022

у складі: судді Спичака О.М.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 01.08.2023

у складі колегії суддів: суддя Козир Т.П. (головуюча), суддя Коробенко Г.П., суддя Кравчук Г.А.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Інвест"

до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Міністерство розвитку громад, території та інфраструктури України,

Компанія "WELLGOS PQ S.A.",

Товариство з обмеженою відповідальністю "3-А",

Компанія "Dead Sea Shipping and Marine Company"

про стягнення 9 060 659,00 дол. США,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алко-інвест" (далі - ТОВ "Алко-інвест", позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення з Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" (змінено на ДП "МТП "Чорноморськ", далі - відповідач 1, Порт) та Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "АМПУ", відповідач 2) збитків в розмірі 243 188 087,56 грн., що становить 9 060 659,00 дол. США відповідно до офіційного курсу НБУ.

1.1. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Алко-інвест" зазначало, що протиправними діями Порту, які виражаються у порушенні умов договору та самовільному вивантаженні вантажу з судна, позивачу було завдано збитків на загальну суму 243 188 087,56 грн.

2. Справа слухалася неодноразово.

Короткий опис судових рішень за результатами первісного розгляду справи

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 у справі № 910/9752/16, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

4. Постановою Верховного Суду від 29.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4.1. Верховний Суд зазначив, що: місцевий господарський суд належним чином не встановив суб`єктного складу, предмету позову у цій справі, не дослідив чи було предметом розгляду та дослідження право власності на спірний вантаж; помилковим є висновок судів попередніх інстанцій щодо надання обставинам, встановленим ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29.07.2013 у справі № 757/16317/13-к, якою було скасовано арешт автомобілів, значення преюдиційних під час розгляду цієї справи, оскільки ухвала суду про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні не є судовим рішенням, яким вирішено спір по суті та не може вважатись рішенням суду, у якому встановлені обставини, що мають преюдиційне значення для справи, яка розглядається.

4.2. Крім того, Верховний Суд зазначив, що суди не надали належної оцінки доказам щодо підтвердження права власності позивача на спірний вантаж, а відтак не надали оцінки як доводам позивача, так і доводам відповідача щодо наявності у позивача порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду.

4.3. Також судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою питання щодо належних відповідачів у цій справі, зокрема, чи міг виникнути у відповідачів солідарний обов`язок з огляду на положення частини четвертої статті 109 Цивільного кодексу України, не надано оцінки доводам відповідача 2 в контексті часу, коли відбувались події, внаслідок яких, на думку позивача, йому була завдана шкода та відповідних повноважень відповідача 2, враховуючи, що останнім в підтвердження таких обставин були надані відповідні докази, яким також не була надана оцінка судами попередніх інстанцій.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5. 05.03.2013 між ТОВ "Алко-Інвест" (покупець) та Wellgos PQ S.A. (продавець) укладено Контракт № АМ/01, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставляти, а покупець - приймати та оплачувати товар згідно з специфікаціями поставки або інвойсів.

5.1. Відповідно до п. 2.1 Контракту №АМ/01 від 05.03.2013 загальна сума за контрактом складає 20 000 000,00 доларів США.

5.2. Згідно з п. 4.2 Контракту № АМ/01 від 05.03.2013 продавець здійснює поставку товару на умовах, які обумовлюються на кожну партію в інвойсі, що є невід`ємною частиною Контракту. При тлумаченні термінів даного контракту має силу Інкотермс 2000 та Конвенція про договори міжнародної купівлі- продажу товару 1980 року.

5.3. У п. 4.4 Контракту №АМ/01 від 05.03.2013 сторонами погоджено, що ціна товару визначається для кожної партії та вказується в інвойсах на конкретну поставку Умови поставки - СІР, CIF, DDU, DAF, СРТ кордон України (Інкотермс 2000).

5.4. 21.03.2013 між сторонами укладено Додаткову угоду до Контракту № АМ/01 від 05.03.2013, в якій сторони дійшли згоди, що передоплата за партію товару, що поставляється на теплоході Faina на суму 9 678 504,00 дол США здійснюється відповідно до наступного графіку: до 26.03.2013 - 500 000,00 дол США, до 03.04.2013 - 1 150 500,00 дол США, до 04.04.2013 - 2 675 000,00 дол США, до 30.04.2013 - 5 353 004,00 дол США.

6. Wellgos PQ S.A. (продавцем за Контрактом №АМ/01 від 05.03.2013) було виставлено позивачу інвойси (містять посилання на реквізити Контракту №АМ/01 від 05.03.2013) із зазначенням найменування товару (марки автомобілів), кількості товару, ціни та загальної вартості. Умови поставки - CIF, Іллічівськ.

7. Загальна кількість автомобілів, зазначена в інвойсах, становить 596 одиниць на загальну суму 9 678 504,00 дол США.

8. Позивачем долучено до матеріалів справи копії коносаментів від 06.03.2013 №№1-75, в яких відправником зазначено Wellgos PQ S.A., отримувач - "to order"; судно, на якому перевозиться вантаж (автомобілі) - Faina, порт відвантаження - Іллічівськ. Коносаменти містять детальний перелік вантажу (автомобілів), який аналогічний тому вантажу (автомобілям), що вказані у інвойсах.

9. Крім того, Додатком № 1 до коносаментів є Пакувальний лист з детальним переліком автомобілів.

10. Листом Wellgos PQ S.A. від 18.03.2013 продавець повідомив всіх, кого це стосується, що вантаж, який прибуває в Іллічівський морський торговий порт, 596 автомобілів відповідно до пакувального листа, коносаментів №№ 1-75 від 06.03.2013, Контракту № АМ/01 від 05.03.2013 належить ТОВ "Алко-Інвест".

11. Вантаж у кількості 596 автомобілів прибув в Іллічівський морський торговий порт 19.03.2013.

12. 15.03.2013 між ТОВ "З-A" (експедитор) та ТОВ "Алко-інвест" (клієнт) укладено Договір транспортного експедирування № 15/03/13, відповідно до умов якого експедитор бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок клієнта виконати послуги, пов`язані з перевезенням вантажу клієнта, а також організувати за плату і за рахунок клієнта, зокрема, оформлення одержання/відправлення вантажу, що прибуває/відправляється, його приймання/здавання за кількістю та якістю; навантаження та розвантаження вантажу; зберігання вантажу до його одержання/відправлення у пункті призначення; проведення митного оформлення вантажу та надання послуг митного брокера.

13. 23.12.2011 між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" (порт) та ТОВ "З-A" (агент) укладено Договір № 251 /а про агентування суден, предметом якого є надання портом послуг з організації агентування суден і забезпечення оплати послуг Порта судновласниками.

13.1. Відповідно до п. 2.1 Договору порт надає через агента послуги судновласникам по обслуговуванню суден, а також інші послуги агенту.

13.2. 23.12.2011 між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" (порт) та ТОВ "З-A" (вантажовласник) укладено Договір №250/и про перевантаження імпортної автотехніки, відповідно до умов якого порт приймає на себе зобов`язання вивантажити із суден типу РО-РО, прийняти на зберігання, навантажити в залізничні вагони і/або автотранспорт та документально оформити імпортну автотехніку, а вантажовласник планує до перевантаження 5000 одиниць автотехніки та зобов`язується сплатити надані портом послуги.

13.3. У п. 2.1.1 Договору №250/и від 23.12.2011 зазначено, що порт здійснює вивантаження вантажу із суден типу РО-РО і його прийом відповідно до діючих правил, звичаїв та погоджених з портом доручень вантажовласника самотужки та по фактично витраченому часу обробки судна; веде облік руху вантажів вантажовласника по коносаментам і судновим партіям.

13.4. Відповідно до п. 2.1.3 Договору № 250/и від 23.12.2011 порт здійснює відвантаження вантажу по нарядам вантажовласника.

13.5. Згідно з п. 2.2.4 Договору № 250/и від 23.12.2011 вантажовласник направляє в порт свого представника для одержання вантажів на місці і здачі їх порту на зберігання, з дорученням на свої повноваження.

14. 26.03.2013 ТОВ "З-A" було подано ДП "Іллічівський морський торговельний порт" наряди на відвантаження автомобілів у за вказаними коносаментами у загальній кількості 45 автомобілів.

15. Листом від 20.03.2013 позивач звернувся до власника судна Faina та просив- повідомити, коли він зможе відправити до Грузії автомобілі у кількості 551 одиниць, які наразі знаходяться на борту судна. Однак листом від 21.03.2013 власник судна Faina повідомив позивача про те, що всі 596 автомобілів 20 03.2013 були вивантажені з судна.

16. Листом від 22.03.2013 позивач звернувся до ТОВ "З-A" та просив пояснити ситуацію, яка виникла, оскільки позивач інформував експедитора про вивантаження лише 45 автомобілів з судна Faina, тоді як вивантажено було всі 596 автомобілів.

17. Листом від 26.03.2013 ТОВ "З-A" повідомило позивача, що ним було подано ДП "Іллічівський морський торговельний порт" лише 6 нарядів на відвантаження автомобілів у загальній кількості 45 одиниць, жодних інших нарядів щодо вивантаження автомобілів з судна Faina ТОВ "З-A" від позивача не отримувалось та, відповідно, ДП "Іллічівський морський торговельний порт" не надавалось.

18. Листом від 26.03.2013 позивач звернувся до ТОВ "З-A" та просив негайно організувати навантаження на борт судна Faina 551 автомобіль.

19. Листом від 27.03.2013 ТОВ "З-A" повідомило позивача, що ДП "Іллічівський морський торговельний порт" відмовлено у навантаженні 551 автомобіля у зв`язку з забороною Іллічівським міським Відділом головного управління МВС України в Одеській області на виїзд вантажу судна Faina з території порту.

20. 01.04.2013 в рамках кримінального провадження № 12013170160000800 ухвалою слідчого судді Іллічівського міського суду Одеської області за клопотанням слідчого СВ Іллічівського MB ГУМВС України в Одеській області О.В. Гершун, яке було погоджено із старшим прокурором прокуратури міста Іллічевська Пападюком І.М., накладено арешт на вказані автомобілі.

21. Ухвалою Печорського районного суду міста Києва від 29.07.2013 у справі №757/16317/13-к скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Іллічівського міського суду Одеської області від 01.04.2013 у кримінальному провадженні №12013170160000800 на 597 автомобілів; передано 597 автомобілів у розпорядження співробітника транспортної фірми Dead Sea Shipping and Marine Company для подальшого вивезення автомобілів з території України до Лівії.

22. Заявкою від 05.08.2013 представник Dead Sea Shipping and Marine Company звернуся до ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та просив забезпечити проведення необхідних навантажувально-розвантажувальних робіт та надати послуги транспортно-експедиторського обслуговування для завантаження автомобілів у кількості 597 одиниць на судно типу РО-РО для вивезення вказаних автомобілів з території України до Лівії згідно з ухвалою Печорського районного суду міста Києва від 29.07.2013 у справі № 757/16317/13-к. Зазначені автомобілі вибули з володіння заявника, були вивантажені та зберігались в порту Іллічівськ без відома та без згоди заявника, заявник є потерпілим в кримінальному провадженні № 12013170160000800, а автомобілі повинні були прибути до Лівії.

23. Дорученням № 12 від 16.08.2013 ДП "Іллічівський морський торговельний порт" доручило відвантажити 597 автомобілів з порту для подальшого вивезення автомобілів з території У країни до Л івії згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29.07.2013 у справі № 757/16317/13-к.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції за результатами нового розгляду

24. Рішенням від 27.07.2022 Господарський суд міста Києва у позові відмовив.

24.1. Суд зазначив, що з огляду на надані позивачем документи на підтвердження набуття права власності на спірні автомобілі, у суду відсутні підстави вважати обґрунтованими доводи відповідача 1 про те, що позивач не є їх власником, обставини чого встановлено у судових рішеннях у справах №757/20018/13-к та № 757/16317/13-к.

24.2. Також суд зазначив про помилковість твердженням відповідача 1 щодо надання обставинам, встановленим ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29.07.2013 у справі № 757/16317/13-к, якою було скасовано арешт автомобілів, значення преюдиційних під час розгляду цієї справи, оскільки ухвала суду про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні не є судовим рішенням, яким вирішено спір по суті та не може вважатись рішенням суду, у якому встановлені обставини, що мають преюдиційне значення для справи, яка розглядається.

24.3. Крім того, обґрунтування прокурора у справі № 757/20015/13-к, викладене в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 17.09.2013, не має преюдиційного значення, оскільки відповідного обвинувального вироку суду, в якому б були встановлені вищевказані обставини, до матеріалів справи відповідачами суду не долучено.

24.4. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача 1 про те, що у судових рішеннях у справах №757/20018/13-к та № 757/16317/13-к встановлені обставини, які підтверджують/спростовують те, що позивач не є власником спірних автомобілів.

24.5. Зважаючи на долучені позивачем до матеріалів справи докази на підтвердження набуття ним права власності на спірні автомобілі, відсутність в матеріалах справи доказів визнання недійсним Контракту № АМ/01 від 05 03 2013 та відсутність судових рішень, які б мали преюдиційне значення та в яких би були встановлені обставини, які б підтверджували відсутність у позивача права власності на спірні автомобілі, суд дійшов висновку, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження того, що цей позов подано саме тією особою, права та законні інтереси якої порушено у зв`язку з обставинами, які виникли.

24.6. Разом з тим, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про недоведеність факту того, що відповідач 1 протиправно - без відповідних нарядів здійснив вивантаження всіх автомобілів з судна Faina, оскільки як умовами Договору № 250/и від 23.12.2011, так і нормами законодавства не встановлено, що вивантаження (а не відвантаження) вантажу з судна повинно здійснюватися за нарядами (на відміну від вантажної операції "відвантаження" вантажу).

24.7. Водночас судом встановлено, що 01.04.2013 в рамках кримінального провадження № 12013170160000800 ухвалою слідчого судді Іллічівського міського суду Одеської області за клопотанням слідчого СВ Іллічівського MB ГУМВС України в Одеській області О.В. Гершун, яке було погоджено із старшим прокурором прокуратури м. Іллічевська Пападюком І.М., накладено арешт на вказані автомобілі.

24.8. В подальшому відвантаження вже вивантажених автомобілів відповідачем 1 було здійснено на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29.07.2013 у справі № 757/16317/13-к, яка набрала законної сили та не скасована у встановленому законом порядку.

24.9. Суд зазначив, що ТОВ "Алко-Інвест" не брало участі у справі № 916/546/14, з огляду на що відсутні підстави посилатись на обставини, встановлені судами у зазначеній справі, як на преюдицію при розгляді цієї справи.

24.10. Суд зазначив, що висновки судів у справі № 916/546/14 про порушення самим ДП "МТП "Чорноморськ" Договору № 250/и від 23.12.2011 ("при вивантаженні всіх 596 автомобілів в порушення умов Договору № 250/и від 23.12.2011 позивачем на свій ризик було здійснено навантажувально- розвантажувальні роботи і зберігання 596 автомобілів за відсутності доручень і передбачених умовами п.п. 2.2.5 п. 2 договору нарядів відповідача") є саме правовою оцінкою поведінки (діям) порту на відповідність умовам договору, що відповідно до частини сьомої статті 75 ГПК України не є преюдицією.

24.11. Крім того суд врахував, що п. 2.2.5 договору визначає необхідність у наданні нарядів саме на відвантаження, а не вивантаження вантажу.

24.12. Крім того суд встановив, що листами від 18.03.2013 ТОВ "З-A" інформувало ДП "Іллічівський морський торговельний порт" про те, що теплохід FAINA (прапор Бепиз, ІМО № 7419377) прибуває на рейд порту Іллічівськ 18.03.2013 об 11 00 під вивантаження у паромному терміналі автотехніки загальною кількістю 595 од.

24.13. У випадку затримки вивантаження судна ТОВ "З-A" гарантувало звільнення причалу та оплату всіх витрат, які пов`язані з можливою перешвартовкою судна до непрацюючого причалу, у будь-якому випадку гарантувало звільнення причалу не пізніше середи 20.03.2013, 03:00. Тобто, експедитор (який є представником вантажовласника) повідомив про необхідність вивантаження всіх автомобілів.

24.14. З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено існування всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки відповідача 1 та причинно- наслідкового зв`язку між поведінкою (діями) відповідача 1 та завданими позивачу збитками, що є підставою для відмови у позові.

24.15. Місцевий господарський суд зазначив, що оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами тих обставин, що відповідачем 1 були вчинені протиправні дії, які завдали збитки позивачу, в межах розгляду цієї справи, то відсутня необхідність та актуальність у дослідженні переходу обов`язків у спірних правовідносинах від відповідача 1 до відповідача 2, у зв`язку з чим суд не досліджує питання правонаступництва відповідачів при вирішенні даного спору (з огляду на відсутність обов`язку, відносно якого могло відбутися правонаступництво).

24.16. Щодо заявленої відповідачем 1 позовної давності, суд зазначив, що, оскільки відмовлено у позові, підстави для вирішення питання спливу позовної давності відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

25. Постановою від 01.08.2023 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Алко-Інвест" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 - без змін.

25.1. Посилання позивача на те, що суд першої інстанції застосував Правила, які були прийняті після виникнення спірних правовідносин, відхилені апеляційним господарським судом, оскільки вказані правила враховані судом першої інстанції виключно з метою тлумачення змісту термінів "вивантаження" та 'відвантаження".

25.2. Водночас, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що саме відвантаження вантажу (з порту), а не вивантаження вантажу (з судна), здійснюється на підставі наданих порту нарядів.

25.3. З огляду на встановлені обставини та зазначене, апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що є недоведеними та необґрунтованими доводи позивача про те, що Порт протиправно - без відповідних нарядів здійснив вивантаження всіх автомобілів з судна Fama, оскільки ані умовами Договору № 250/и від 23.12.2011, ані нормами законодавства не встановлено, що вивантаження (а не відвантаження) вантажу з судна повинно здійснюватися за нарядами (на відміну від вантажної операції "відвантаження" вантажу).

25.4. Апеляційний господарський суд зазначив, що, оскільки ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29.07.2013 у справі № 757/16317/13-к було скасовано арешт на спірні автомобілі та передано 597 автомобілів у розпорядження співробітника транспортної фірми "Dead Sea Shipping and Marine Company" для подальшого вивезення автомобілів з території України до Лівії, така ухвала була обов`язковою, у тому числі для Порту.

25.5. Тобто, відвантаження вже вивантажених автомобілів відповідачем 1 було здійснено на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29.07.2013 у справі № 757/16317/13-к, яка набрала законної сили, не була скасована у встановленому законом порядку та була обов`язковою для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягала виконанню на всій території України.

25.6. Також апеляційний господарський суд зазначив, що, оскільки суд дійшов висновку про не доведеність позивачем належними та допустимими доказами обставин вчинення Портом протиправних дій, які завдали збитки позивачу, в межах розгляду цієї справи, відтак, відсутня необхідність та актуальність у дослідженні переходу обов`язків у спірних правовідносинах від Порту до Адміністрації портів, у зв`язку з чим не підлягає дослідженню і оцінці питання правонаступництва відповідачів при вирішенні цього спору (з огляду на відсутність обов`язку, відносно якого могло відбутися правонаступництво).

25.7. Крім того, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що, оскільки судом встановлено самостійні підстави для відмови у задоволенні позову, клопотання відповідача 1 щодо застосування наслідків пропуску позовної давності судом першої інстанції обґрунтовано залишено без задоволення.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

26. ТОВ "Алко-Інвест" 09.10.2023 засобами поштового зв`язку звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі № 910/9752/16 Господарського суду міста Києва.

27. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/9752/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2023.

28. Ухвалою від 26.10.2023 Верховний Суд витребував з Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/9752/16 за позовом ТОВ "Алко-Інвест" до ДП "МТП "Чорноморськ", ДП "Адміністрація морських портів України" про стягнення 9 060 659,00 дол. США;

відклав вирішення питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною ТОВ "Алко-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 до надходження матеріалів справи № 910/9752/16 до Верховного Суду.

29. У зв`язку з перебування у відпустці судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/9752/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2023.

30. Ухвалою від 29.11.2023 Верховний Суд касаційну скаргу ТОВ "Алко-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 залишив без руху; надав ТОВ "Алко-Інвест" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

31. Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Алко-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023, датою проведення судового засідання визначено 06.02.2024.

32. Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2024 задоволено клопотання ТОВ "Алко- Інвест" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

33. Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2024 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "Алко-Інвест", датою проведення судового засідання визначено 27.02.2024.

34. Ухвалою від 27.02.2024 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги ТОВ "Алко-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 та постанову ПІВНІЧНОГО апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі № 910/9752/16 на 05.03.2024,12:00.

35. Від представника ДП "МТП "Чорноморськ"" надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Алко-Інвест", в якій представник Державного підприємства просив касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду без змін.

36.3. З урахуванням положень Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ), Указу Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2024 № 3564-ІХ, Верховний Суд розглядає справу № 910/9752/16 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ТОВ "Алко-Інвест")

37. Скаржник зазначив, що касаційна скарга подається з підстав передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

37.1. Скаржник аргументував, що в порушення вимог статей 86,236 ГПК України судами попередніх інстанцій не було враховано правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 05.02.2021 у справі № 42/254, від 05.04.2021 у справі № 904/6950/17, від 18.12.2019 у справі № 761/29966/16-ц, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/15-ц, а також не надано належної оцінки доказам у справі, що призвело до неправильного застосування статті 75 ГПК України а також до ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню.

37.2. Скаржник звернув увагу, що своїми протиправними діями 19-20 березня 2013 року ДІЇ "Іллічівський морський торгівельний порт" грубо порушило положення Зводу Звичаїв ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" та умови Договору № 250/и від 23.12.2011, що підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 29.05.2014 у справі № 916/546/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2014 у вказаній справі.

37.3. Так, на думку представника скаржника, у зазначених справах господарськими судами встановлено протиправну поведінку ДП "Іллічівський морський торгівельний порт", яка полягала у тому, що Порт, при вивантаженні 551 авто з усіх 596 автомобілів, діяв самовільно, на свій розсуд і ризик, що також свідчить про наявність в його діях вини. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою Порту і збитками полягає у тому, що належний позивачу на праві власності вантаж було втрачено через його протиправне відвантаження. Збитки полягають у втраті протиправно розвантаженого вантажу. Вартість протиправно відвантажених 551 автомобіля складає 9 678 504,00 (вартість вантажу) - 617 845,00 (вартість 45 авто) = 9 060 659,00 дол. США, що підтверджується відповідними інвойсами та доказами, наявними у матеріалах справи.

37.4. 3 огляду на зазначене, у поведінці ДП "Іллічівський морський торговельний порт" вбачається повний склад цивільного правопорушення, тому відповідно до частини першої статті 22, статті 1166 Цивільного кодексу України ТОВ "Алко- інвест", як особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

38. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати ми приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розі ляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріальною права.

41. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 37 - 37.4. описової частини цієї постанови.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

42. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про відшкодування збитків, завданої внаслідок відвантаження портом транспортних засобів у розмірі 9 060 659,00 дол. США.

Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

43. Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

44. Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

45. Водночас господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника по відшкодуванню збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (Глава 51 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

45.1. Зазначене розмежування підстав відповідальності пояснюється також тим, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов`язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду - особа, яка її завдала.

46. Аналіз змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

47. Так, системний аналіз положень статей 1166,1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

48. Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у статті 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

48.1. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.

48.2. Отже, умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювана. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювана.

49. Також Колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про морські порти України" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України, законодавство про морські порти ґрунтується на Конституції У країни та складається з цього Закону, Кодексу торговельного мореплавства України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Водного кодексу України, законів України "Про транспорт", "Про природні монополії' та інших нормативно- правових актів, прийнятих відповідно до них.

50. Відповідно до статті 1 Кодексу торговельного мореплавства України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі) зазначений Кодекс регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства. Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов`язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей

50.1. Абзацами 1, 2 статті 58 Кодексу торговельного мореплавства України унормовано, що Капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника. Під час аварійних морських подій з судном, а також у разі зіпсуття, пошкодження і втрати вантажу або багажу, що перевозиться, заподіяння травм людям та інших випадків, у результаті яких можуть бути пред`явлені претензії або позови до судновласника, капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для документального оформлення цих випадків у порядку, встановленому чинним законодавством України, а також провести попереднє розслідування аварійної морської події незалежно від її класифікації.

50.2. Аналіз положень статей 46, 80 Кодексу торговельного мореплавства України свідчить про те, що за загальним правилом відповідальність за збитки, завдані необґрунтованим затриманням судна або вантажу, несуть особи, на вимогу яких відбулося затримання.

50.3. Водночас, системний аналіз інших положень Кодексу торговельного мореплавства України дає підстави для висновку про те, що на момент виникнення спірних правовідносин зазначеним Кодексом не було прямо встановлено порядок відшкодування шкоди та осіб (збитків), з огляду на дії яких було накладено арешт в кримінальному провадженні.

51. Крім того, Суд враховує, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 170 КПК України (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин), арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження ВІДПОВІДНОГО майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

51.1. Частиною першою статті 171 та частиною першою статті 174 КПК України унормовано коло осіб, які наділені правом на звернення із клопотанням щодо накладення та скасування арешту

51.2. Так, частиною першою статті 171 КПК України встановлено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

51.3. Частиною першою статті 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Щодо суті касаційної скарги

52. За змістом позовної заяви представник ТОВ "Алко-Інвест" в обґрунтування позовних вимог зазначив, що Порт неправомірно самовільно вивантажив з судна Faina належний позивачу вантаж, який прибув у порт Іллічівськ - 551 автомобіль, які в подальшому, в результаті злочинних дій громадян Лівії, які захопили в полон громадян України та тероризували державу Україна, було передано злочинцям до Лівії в обмін на моряків. Розмір завданих збитків у розмірі вартості 551 автомобіля становить 9 060 659,00 дол США. Позивач мав намір продати зазначені транспортні засоби іншим особам, тому причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача 1 і збитками полягає в тому, що належний позивачу на праві власності вантаж не був доставлений перевізником у визначене договором місце та не був вручений зазначеним позивачем особам у зв`язку з втратою вантажу через його протиправне вивантаження.

53. Разом з тим, аналізуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини і а доводи позивача, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке

53.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 19.03.2013 - 20 03 2013 Дії "Іллічівський морський торговельний порт" було вивантажено з судна Faina автомобілі у кількості 596 одиниць, які були придбані ТОВ "Алко-Інвест' (покупець) у Wellgos PQ S A. (продавець) за контрактом № АМ/01 від 05 03 2013.

53.2. Колегія суддів, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що зазначені дії порту здійснені поза межами прав та обов`язків, передбачених Договором транспортного експедирування №15/03/13 від 15.03.2013 та Договором № 250/и від 23.12.2011.

53.3. Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що вивантаження з судна Faina автомобілів у кількості 596 одиниць здійснювалося на підставі ухвали від 01.04.2013 слідчого судді Іллічівського міського суду Одеської області за клопотанням слідчого СВ Іллічівського MB Головного управління МВС України в Одеській області - О.В. Гершун, якою накладено арешт в межах кримінального провадження №12013170160000800. Такі дії були погоджені із старшим прокурором прокуратури міста Іллічевська - Пападюком І.М.

53.4. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

53.5. За змістом частини другої статті 369 КПК України, ухвала суду є видом судового рішення, тому, з урахуванням положень частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на момент прийняття відповідної ухвали слідчим суддею), така ухвала була обов`язковою до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

53.6. 3 огляду на зазначене, вивантаження з судна Faina автомобілів у кількості 596 одиниць здійснювалося не в силу дії договору, а на підставі ухвали, виконання якої було обов`язковим для Порту в силу прямої вимоги Закону.

54. Доводи скаржника про те, що вина Порту була встановлена судом у справі №916/546/14 колегія суддів вважає передчасними, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, від імені та в інтересах якого діяло ТОВ "3- А", не е ні учасником зазначеної справи, ні стороною Договору № 250/и від 23 12.2011

54.1. При цьому, предметом розгляду цієї справи є не шкода (збитки), завдана ТОВ "З-A" безпосередньо невиконанням ДП "Іллічівський морський торговельний порт" зазначеного договору або його окремих положень, а прямі збитки, завдані позивачу внаслідок втрати транспортних засобів. Також Суд звертає увагу, що такі позовні вимоги передбачають застосування інших норм ЦК України: передбачених нормами Глави 51 ЦК України, а не Глави 82 ЦК України, на яку здійснює посилання позивач.

54.2. Крім того, колегія суддів, з огляду на обґрунтування позовних вимог, звертає увагу, що, позивач не довів у порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76 - 77 ГПК України, що саме посадовими особами Порту приймалося рішення про передачу транспортних засобів злочинцям до Лівії в обмін на моряків.

55. Також колегія суддів звертає увагу на те, що позивач при обґрунтуванні позовних вимог наводить суперечливі доводи, оскільки в позові спочатку зазначає про те, що передача транспортних засобів відбулася внаслідок злочинних дій громадян Лівії, однак в подальшу намагається фактично перекласти відповідальність за вчинення таких дій на відповідачів у цій справі. При цьому позивач не надав доказів того, що відповідачі (посадові особи відповідачів чи інші працівники) здійснювали таку діяльність у змові із третіми особами (громадянами Лівії).

56. Колегія суддів звертає увагу, що судами попередніх інстанцій було встановлено перебування спірних транспортних засобів на зберіганні Порту до моменту прийняття Печерським районним судом міста Києва ухвали від 29.07.2013 у справі № 757/16317/13-к, якою скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Іллічівського міського суду Одеської області від 01.04.2013 у кримінальному провадженні №12013170160000800 на 597 автомобілів; передано 597 автомобілів у розпорядження співробітника транспортної фірми "Дед Сі Шіпінг Маріне Компані" ("Dead Sea Shipping and Marine Company") (третя особа 4 у справі) для подальшого вивезення автомобілів з території України до Лівії.

56.1. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що проведення необхідних навантажувально-розвантажувальних робіт та надання послуги транспортно-експедиторського обслуговування для завантаження автомобілів у кількості 597 одиниць на судно типу РО-РО для вивезення спірних автомобілів з території України до Лівії згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29.07.2013 у справі № 757/16317/13-к здійснювалося також на підставі заявки від 05 08 2013, поданої представником компанії "Dead Sea Shipping and Manne Company"

56.2. Газом з тим, за наявною у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією, скаржником не оскаржувалася ні ухвала слідчого судді Іллічівського міського суду Одеської області від 01.04.2013, прийнята в межах кримінального провадження № 12013170160000800, ні ухвала Печорського районного суду міста Києва від 29.07.2013 у справі № 757/16317/13-к, якою скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Іллічівського міського суду Одеської області від 01.04.2013 у кримінальному провадженні № 12013170160000800.

56.3. Також з матеріалів справи не вбачається, що скаржником оскаржувалися дії слідчого СВ Іллічівського MB Головного управління МВС України в Одеській області - О.В. Гершун та старшого прокурора прокуратури міста Іллічевська - Пападюка І.М., внаслідок звернення до суду яких було накладено арешт на спірні транспортні засоби.

56.4. Крім того, скаржником також не доведено, що компанія "Dead Sea Shipping and Marine Company" не є власником (його представником) транспортних засобів, які були направлені у Лівію, а також не спростовано, що така компанія не могла бути представником та діяти від імені власника транспортних засобів, або не набула та не могла набути право власності на спірні транспортні засоби після їх прибуття до порту та перебування на зберіганні Порту, а, відтак, з урахуванням положень частини першої статті 174 КПК України, не могла звернутися до суду як законний представник, інший власник або володілець майна із клопотанням про скасування арешту.

57. Доводи касаційної скарги щодо оцінки наявних в матеріалах справи доказів Верховний Суд вважає намаганням скаржника спонукати суд касаційної інстанції надати власну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що суперечить положенням частини другої статті 300 ГПК України, відповідно до змісту яких суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

58. Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно дослідили та не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та іншим матеріалам справи у їх сукупності.

59. Посилання скаржника на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 05.02.2021 у справі № 42/254, від 05.04.2021 у справі № 904/6950/17, від 18.12.2019 у справі № 761 /29966/16-ц, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/15-ц зазначеного не спростовують, оскільки аналіз змісту зазначених постанов дає підстави про те, що такі висновки були зроблені за інших встановлених судом обставин, суб`єктного складу та наявних доказів, тому, висновки у зазначених постановах є нерелевантними до правовідносин, які виникли між учасниками у цій справі.

60. З огляду на зазначене та встановлені судами обставини, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено наявність підстав для застосування статей 22, 1166 ЦК України, а саме: завдання шкоди неправомірними діями відповідачів, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою, а також не доведено наявність вини відповідачів.

Висновки за результатами касаційного провадження

61. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

62. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

63. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Щодо судових витрат

64. З огляду на положення статті 129 ГПК України та залишення касаційної скарги ТОВ "Алко-Інвест" без задоволення, понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи судові витрати покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Інвест" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі № 910/9752/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

С.В. Жуков