Рішення

від 20.09.2023 по справі 910/9267/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2023Справа № 910/9267/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Горенюк Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач", м.Київ

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ

про стягнення 821 918,99 грн,

За участю представників сторін:

від позивача: Машков К.Є.

від відповідача: Зотікова М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення вартості спожитої у вересні - листопаді 2021 електричної енергії в розмірі 821 918,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ухилення відповідача від оплати спожитої електричної енергії.

Ухвалою суду від 19.06.2023 відкрито провадження в справі, визнано справу малозначною; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що можливість сплати за отриману електричну енергію без укладених договорів, чинним законодавством не передбачена. До того ж, відповідачем наголошено, що позивач на власний ризик та за власним бажанням продовжував постачати електричну енергію поза межами договору протягом 60 днів.

Ухвалою від 20.07.2023 судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін, призначено судове засідання на 16.08.2023.

Представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, згідно яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

У судовому засіданні 16.08.2023 судом було оголошено перерву до 20.09.2023.

В судовому засіданні 20.09.2023 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.12.2020 між Комунальним некомерційним підприємством "Київська міська клінічна лікарня №12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державно адміністрації) (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" (постачальник) укладено договір № 1046 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити споживачу у терміни та на умовах визначених договором електричну енергію: код ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія, в обсягах і в порядку, передбачених договором для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику за використану електричну енергію у розмірі, строки, порядку та на умовах передбачених договором.

Згідно п. 5.1. договору, загальна ціна договору становить 1 955 906, 25 грн, крім того ПДВ 391 181, 25 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період 2021 року становить 1 261 875 кВт*год. Всього з ПДВ 2 347 087, 50 грн.

Ціна за одиницю товару за договором може змінюватися з дотриманням сторонами норм, передбачених ч. 5 та ч. 7 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Зміну ціни за одиницю товару сторони оформлюють шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка набуває чинності з дати її підписання, якщо інше не передбачено додатковою угодою (п. 5.4. договору).

Відповідно до п. 5.5. договору, ціна за одиницю товару може збільшуватись протягом дії договору до 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена ціна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Сторони розраховують ціну за одиницю товару за формулою визначення ціни товару, вказаною у додатку 3.

За умовами п.п. 5.8. та 5.9. договору, моментом оплати вважається день находження грошових коштів на рахунок постачальника. Ціна електричної енергії може зазначатися постачальником в актах за договором, у тому числі у разі її зміни.

Пунктом 5.10 договору визначено, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. Оплату вартості використання електричної енергії споживач здійснює на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України лише за фактично використану електричну енергію, на підставі належним чином оформленого акта за розрахуновий період.

Оплата акта постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк визначений в акті, який не може бути меншим 7 (семи) робочих днів з моменту отримання його споживачем.

У п.13.1 договору вказано, що договір вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі їх наявності) та набуває чинності з 01.01.2021 і діє 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатком № 2 до договору № 1046 про постачання електричної енергії споживачу від 24.12.2020 сторони визначили план-графік постачання електричної енергії.

Додатком № 3 до договору № 1046 про постачання електричної енергії споживачу від 24.12.2020 сторони погодили, що за прострочення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. Також споживач сплачує 3 % річних та суму інфляційних втрат відповідно до вимог ст. 625 ЦК України (п. 5 додатку до договору).

Також, між Комунальним некомерційним підприємством "Київська міська клінічна лікарня №12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державно адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" укладено наступні додаткові угоди до договору № 1046 про постачання електричної енергії споживачу від 24.12.2020, а саме: № 1 від 12.02.2021, № 2 від 15.02.2021, № 3 від 03.03.2021, № 4 від 02.06.2021, № 5 від 25.06.2021, № 6 від 05.07.2021, № 7 від 02.08.2021, № 8 від 17.08.2021, № 9 від 07.09.2021, № 10 від 08.09.2021, № 11 від 09.09.2021, № 12 від 10.09.2021 та № 13 від 30.09.2021.

Так, відповідно до додаткової угоди № 13 від 30.09.2021, у зв`язку із збільшенням вартості електричної енергії, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та згідно з даними з веб-сайту ДП "Оператор ринку" (www.oree.com.ua), сторони домовилися внести зміни до п. 5.1. договору та викласти наступним чином: "Загальна ціна договору становить 1 955 906, 25 грн, крім того ПДВ 391 181, 25 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період 2021 року становить 739 808, 7033814960 кВт*год. Всього з ПДВ 2 347 087, 50 грн"

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №3, внесено зміни до п. 5.2. договору та викладено його наступним чином: "Ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії розраховується відповідно до додатку 3 до договору та на момент укладення додаткової угоди № 13 до договору становить: 2,64380 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 0, 52876 грн. Всього з ПДВ 3, 17256 грн. Ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання договору. Ціна електричної енергії не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії. Вказані послуги оплачуються споживачем самостійно".

Згідно п. 3 додаткової угоди №3, внесено зміни в п. 1.1. додатку № 3 до договору та викладено його наступним чином: "Ціна (тариф) за 1 кВт/год. (Цфакт) на момент укладення додаткової угоди № 13 до договору складає 3,17256 грн кВт/год. з ПДВ."

Також, сторонами внесено зміни в додаток № 2 до договору "План графік постачання електричної енергії".

Позивачем на виконання умов договору у період з січня по серпень 2021 року було поставлено відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 994 076, 88 грн, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії № 8 від 31.01.2021 на суму 71 971, 20 грн, № 67 від 31.01.2021 на суму 164 526, 42 грн, № 139 від 28.02.2021 на суму 322 264, 80 грн, № 186 від 31.03.2021 на суму 263 772, 00 грн, № 266 від 30.04.2021 на суму 308 973, 60 грн, № 359 від 31.05.2021 на суму 172 572, 82 грн, № 505 від 30.06.2021 на суму 166 917, 72 грн, № 602 від 31.07.2021 на суму 160 970, 98 грн, № 685 від 31.08.2021 на суму 402 331, 79 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

За поставлену позивачем електричну енергію за період з січня по серпень 2021 року відповідач розрахувався у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 2141 від 24.02.2021, № 29 від 24.02.2021, № 30 від 24.02.2021, № 2257 від 12.03.2021, № 51 від 19.03.2021, № 2552 від 15.04.2021, № 79 від 19.04.2021, № 2826 від 12.05.2021, № 113 від 14.05.2021, № 3094 від 09.06.2021, № 142 від 11.06.2021, № 3372 від 09.07.2021, № 172 від 23.07.2021, № 197 від 16.08.2021, № 3924 від 12.09.2021 та № 233 від 28.09.2021.

Крім того, як зазначає позивач, ним за період з вересня по листопад 2021 відповідачем було отримано дані про споживання електричної енергії у кількості 302 524 кВт на загальну суму 959 775, 55 грн, на підтвердження чого позивачем надано акти приймання-передачі електричної енергії № 751 від 30.09.2021 (4,271 МВт.год) на суму 326 335, 87 грн, № 837 від 31.10.2021(87,849 МВт.год) на суму 278 706, 23 грн та № 952 від 30.11.2021 (111,813 МВт.год) на суму 354 733, 45 грн, які не містять підпису та печатки відповідача.

Вказані акти № 751 від 30.09.2021, № 837 від 31.10.2021 та № 952 від 30.11.2021 були надіслані відповідачу супровідними листами № 11/21-13 від 03.11.2021, № 11/21-100 від 10.11.2021 та № 12/21-98 від 20.12.2021.

Проте, відповідач не підписав акти приймання-передачі електричної енергії № 751 від 30.09.2021 на суму 326 335, 87 грн, № 837 від 31.10.2021 на суму 278 706, 23 грн та № 952 від 30.11.2021 на суму 354 733, 45 грн.

З огляду на наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" зверталось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 у справі № 910/6031/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач"- задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" 646 989 грн 38 коп. - заборгованості, 11 599 грн 03 коп. - пені, 9 615 грн 53 коп. - 3 % річних, 76 674 грн 50 коп. - інфляційних втрат та 11 173 грн 17 коп. - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою від 20.04.2023 Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 у справі № 910/6031/22 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Скасовуючи рішення, судом апеляційної інстанції вказано, що будь-яка заборгованість відповідача перед позивачем, відповідно до умов господарського договору №1046 від 24.12.2020 - відсутня, господарські зобов`язання, щодо сплати за електричну енергію в обсягах, передбачених умовами договору, відповідачем виконано в повному обсязі, а зважаючи на те, що позивач просив стягнути заборгованість за постачання електричної енергії саме за договором № 1046 від 24.12.2020, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цілому.

Згідно фактографічної довідки №1203/08.0-7.3 від 28.04.2023 Торгово-промислової палати України, яку було складено на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку "на добу наперед" станом на вересень 2021 становила 2230,78 грн/МВт.год, на жовтень 2021 - 2793,44 грн/МВт.год, на листопад 2021 - 3309,65 грн/МВт.год. Вказана ціна була вказана без податку на додану вартість.

Засобами поштового зв`язку позивачем було направлено відповідачу вимогу №23_04-00035 від 28.04.2023 про оплату фактично спожитого обсягу електричної енергії за вересень - листопад 2021 (за вирахуванням суми часткової оплати) на суму 821 918,99 грн, вартість якої була визначена на підставі фактографічної довідки №1203/08.0-7.3 від 28.04.2023 Торгово-промислової палати України, із додаванням податку на додану вартість та вартості тарифу на послуги з передачі електричної енергії, встановленого постановою №2353 від 09.12.2020 НКРЕКП у розмірі 293,93 грн/МВт.год (опис вкладення у цінний лист, поштова накладна №0110400113483 та фіскальний чек).

Проте, як вказує позивач, відповідачем вимоги претензії виконано не було, грошові кошти в сумі 821 918,99 грн за фактично спожиту у вересні - листопаді 2021 року не сплачено, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом. Правовою підставою позовних вимог позивачем визначено приписи глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, ст.1213 цього Кодексу.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилався на те, що заявлена позивачем до стягнення вартість спожитої електричної енергії не підлягає стягненню з відповідача, оскільки остання виходить за межі ціни договору №1046 24.12.2020. До того ж, відповідачем наголошено, що після закінчення договору позивачем повинно було бути вчинено дії щодо переведення споживача на постачальника "останньої дії", що самостійно не могло бути здійснено споживачем. Означене, на думку відповідача, вказує на те, що позивач свідомо продовжував постачати електричну енергію відповідачу понад обсяги, встановлені договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною 1 статі 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Обов`язок держави у забезпеченні права кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини договірних Сторін.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Таким чином, обставини, які було встановлено у судових рішеннях повторного доведення не потребують.

Як було встановлено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 у справі № 910/6031/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач"- задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" 646 989 грн 38 коп. - заборгованості, 11 599 грн 03 коп. - пені, 9 615 грн 53 коп. - 3 % річних, 76 674 грн 50 коп. - інфляційних втрат та 11 173 грн 17 коп. - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою від 20.04.2023 Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 у справі № 910/6031/22 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Скасовуючи рішення, судом апеляційної інстанції вказано, що будь-яка заборгованість відповідача перед позивачем, відповідно до умов господарського договору №1046 від 24.12.2020 - відсутня, господарські зобов`язання, щодо сплати за електричну енергію в обсягах, передбачених умовами договору, відповідачем виконано в повному обсязі, а зважаючи на те, що позивач просив стягнути заборгованість за постачання електричної енергії саме за договором № 1046 від 24.12.2020, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цілому.

Отже, судовим рішенням у справі №910/6031/22 встановлено обставини того, що поставка Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" та споживання Комунальним некомерційним підприємством "Київська міська клінічна лікарня №12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) електричної енергії у вересні - листопаді 2021 здійснювалась поза межами договору №1046 24.12.2020.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18.

З наведеного у сукупності вбачається, що обставини споживання відповідачем, поставленої позивачем електричної енергії у вересні-листопаді 2021 без відповідної правової підстави встановлені судовим рішенням у справі №910/6031/22.

Наразі, судом враховано, що обсяги споживання у спірний період підтверджуються даними Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі", а також жодного разу не заперечувались відповідачем протягом розгляду справи.

При цьому, суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що після закінчення договору позивачем повинно було бути вчинено дії щодо переведення споживача на постачальника "останньої дії", що самостійно не могло бути здійснено споживачем, оскільки такі твердження ніяким чином не спростовують обставин споживання електричної енергії без відповідної правової підстави та відповідних правових наслідків такого споживання.

В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 18.06.2020 у справі №915/940/18).

Судом було встановлено, що засобами поштового зв`язку позивачем було направлено відповідачу вимогу №23_04-00035 від 28.04.2023 про оплату фактично спожитого обсягу електричної енергії за вересень - листопад 2021 (за вирахуванням суми часткової оплати) на суму 821 918,99 грн, вартість якої була визначена на підставі фактографічної довідки №1203/08.0-7.3 від 28.04.2023 Торгово-промислової палати України, із додаванням податку на додану вартість та вартості тарифу на послуги з передачі електричної енергії, встановленого постановою №2353 від 09.12.2020 НКРЕКП у розмірі 293,93 грн/МВт.год (опис вкладення у цінний лист, поштова накладна №0110400113483 та фіскальний чек).

Проте, , відповідачем вимоги претензії виконано не було, грошові кошти в сумі 821 918,99 грн за фактично спожиту у вересні - листопаді 2021 року не сплачено.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене у сукупності, суд дійшов виснову щодо задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" звернулось до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення вартості спожитої у вересні - листопаді 2021 електричної енергії в розмірі 821 918,99 грн.

Надаючи оцінку іншим доводам позивача судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування сторін (в тому числі і посилання відповідача на п.п.5.2.1, 6.2, 5.5.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо задоволення позовних вимог.

Враховуючи висновки суду щодо задоволення позову, керуючись приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку щодо покладення судового збору на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" звернулось до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення вартості спожитої у вересні - листопаді 2021 електричної енергії в розмірі 821 918,99 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (01103, місто Київ, вулиця Професора Підвисоцького, будинок 4А, ЄДРПОУ 25680639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" (01104, місто Київ, вулиця Болсуновська, будинок 13-15, ЄДРПОУ 42056129) вартість спожитої у вересні - листопаді 2021 електричної енергії в розмірі 821 918,99 грн та судовий збір в сумі 12 328,78грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено та підписано 21.09.2023.

Суддя В.В. Князьков