Постанова

від 06.02.2024 по справі 910/9267/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2024 р. Справа№ 910/9267/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

секретар судового засідання Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: Машков К.Є. (в залі суду);

від відповідача: Зотікова М.М. (в залі суду);

розглянувши апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023, повний текст рішення складено 21.09.2023

у справі № 910/9267/23 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач"

до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 821 918,99 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення вартості спожитої у вересні - листопаді 2021 електричної енергії в розмірі 821 918,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ухилення відповідача від оплати спожитої електричної енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/9267/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення вартості спожитої у вересні - листопаді 2021 електричної енергії в розмірі 821 918,99 грн - задоволено повністю; стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" вартість спожитої у вересні - листопаді 2021 електричної енергії в розмірі 821 918,99 грн та судовий збір в сумі 12 328,78 грн.

Рішення мотивоване тим, що судовим рішенням у справі №910/6031/22 встановлено обставини того, що поставка Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" та споживання Комунальним некомерційним підприємством "Київська міська клінічна лікарня №12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) електричної енергії у вересні - листопаді 2021 здійснювалась поза межами договору №1046 24.12.2020. Суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що після закінчення договору позивачем повинно було бути вчинено дії щодо переведення споживача на постачальника "останньої дії", що самостійно не могло бути здійснено споживачем, оскільки такі твердження ніяким чином не спростовують обставин споживання електричної енергії без відповідної правової підстави та відповідних правових наслідків такого споживання. Судом було встановлено, що засобами поштового зв`язку позивачем було направлено відповідачу вимогу №23_04-00035 від 28.04.2023 про оплату фактично спожитого обсягу електричної енергії за вересень - листопад 2021 (за вирахуванням суми часткової оплати) на суму 821 918,99 грн, вартість якої була визначена на підставі фактографічної довідки №1203/08.0-7.3 від 28.04.2023 Торгово-промислової палати України, із додаванням податку на додану вартість та вартості тарифу на послуги з передачі електричної енергії, встановленого постановою №2353 від 09.12.2020 НКРЕКП у розмірі 293,93 грн/МВт.год (опис вкладення у цінний лист, поштова накладна №0110400113483 та фіскальний чек). Проте, відповідачем вимоги претензії виконано не було, грошові кошти в сумі 821 918,99 грн за фактично спожиту у вересні - листопаді 2021 року не сплачено. Суд дійшов висновку щодо задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" звернулось до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення вартості спожитої у вересні - листопаді 2021 електричної енергії в розмірі 821 918,99 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/9267/23, Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня № 12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/9267/23 у зв`язку із неврученням його у день складання; прийняти до розгляду апеляційну скаргу; рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/9267/23 скасувати; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Вольт Постач" відмовити повністю; розгляд справи в порядку загального провадження.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що в мотивувальній частині рішення суд не надає пояснення, чому в якості розрахунку заборгованості прийнято суму в розмірі 821 918,99 грн та не прийнято до уваги суму в розмірі 646 989,38 грн, встановлену постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/6031/22, не надано обґрунтування збільшення вартості електричної енергії на 174 929,61 грн за період, який вже минув.

Скаржник вважає, що позивачем не доведено, що матеріальна шкода спричинена саме діями відповідача, отже в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено, і саме позивачем не було вчасно прийнято мір щодо переведення відповідача до постачальника "останньої надії". Чинним законодавством не передбачено можливості переходу до постачальника "останньої надії" за ініціативи споживача, натомість позивач свідомо продовжував постачати електричну енергію відповідачу, понад обсяги, встановлені договором, з метою стягнення додаткових сум в судовому порядку, які значно перевищують вартість електричної енергії на момент її постачання.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що поняття "електрична енергія" підпадає під поняття майно в розумінні статей 1212, 1213 ЦК України.

Твердження скаржника щодо некваліфікованих дій персоналу позивача в частині переведення на "постачальника останньої надії" не відповідає нормативно-правовому регулюванню щодо здійснення обліку та передання показів за фактично спожиту електричну енергію, оскільки лише скаржника та оператор системи розподілу мають доступ до приладів обліку спожитої електричної енергії скаржника, тобто йому відомо його фактичне споживання протягом усього періоду споживання, скаржник прогнозує своє споживання, заявляючи відповідні обсяги електричної енергії позивачу та відповідно саме відповідачем були встановлені прогнозовані обсяги в додаткових угодах до договору.

Позивач вказує на те, що відповідач будучи обізнаним про закінчення суми коштів за договором, здійснив оголошення закупівлі лише 19.10.2021, в подальшому дані торги були відмінені та нові закупівлі до моменту переходу на постачальника "останньої надії" не оголошувалися, що свідчить про те, що відповідач свідомо продовжував споживати електричну енергію з ресурсу позивача та не вчиняв жодних дій для переходу на нового постачальника, водночас позивач був зобов`язаний здійснювати постачання електричної енергії відповідачу до моменту переходу останнім на нового постачальника або на постачальника "останньої надії".

Позивач зазначає, що скаржником не спростовано, що постачання спірної електричної енергії відбулося поза межами договірних відносин, а спожита енергія не може бути повернутою споживачем постачальнику в натурі, тому скаржник повинен відшкодувати позивачу її вартість.

Узагальнені доводи письмових пояснень

Позивач вказує на те, що правову позицію про те, що позовні вимоги про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок в тому числі відсутності між сторонами договірних відносин, повинні заявлятися в порядку положень ст. 1212, 1213 ЦК України, викладено у постанові Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 916/2387/18.

Позивач звертає увагу на те, що відповідно до норм статті 7 Закону України "Про ринок електричної енергії" до вартості електричної енергії також входить тариф на послуги з передачі електричної енергії, який встановлений Постановою № 2353 від 09.12.2020 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірі 293,93 грн/МВт-год (без урахування податку на додану вартість, тобто, спожита електрична енергія скаржником, є позадоговірною, тому не може розраховуватися за цінами, встановленими у договорі.

Крім того, листом від 22.10.2021 № 10/21-89 на лист від 21.10.2021 № 061/115-4193/05 позивач повторно повідомив відповідача про перехід до постачальника "останньої надії", крім того, позивач зауважив, що до моменту відповідного переходу не заперечує проти відповідного споживання електричної енергії з власного ресурсу. Проте, у разі відмови здійснити оплату за фактично спожиті обсяги електричної енергії, позивач буде вимушений звернутись до суду для стягнення відповідної заборгованості, однак, відповідачем, у свою чергу, не було прийнято жодних дій для позасудового врегулювання даного питання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/9267/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/9267/23 залишено без руху. Запропонувно скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- заяву про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/9267/23 з зазначенням поважних підстав пропуску такого строку та наданням відповідних доказів

- надати оригінал або належним чином засвідчену копію фіскального чеку від 16.10.2023, який свідчить про надсилання копії апеляційної скарги іншій стороні у справі.

26.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у справі № 910/9267/23 у зв`язку із тим, що повний текст рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/9267/23 було отримано 27.10.2023 , вх. № 2066. Також до цієї заяви додано копію фіскального чеку від 16.10.2023, який свідчить про надсилання копії апеляційної скарги іншій стороні у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9267/23. Відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/9267/23 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

06.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/9267/23, що вбачається із рекомендованого повідомлення № 09ю1-14/7929/23 від 06.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 поновлено Комунальному некомерційному підприємству "Київська міська клінічна лікарня № 12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/9267/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/9267/23. Призначено справу № 910/9267/23 до розгляду у судовому засіданні 12.12.2023.

У судовому засіданні 12.12.2023 оголошено перерву до 06.02.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного розподілу справи між суддями від 05.02.2024, для розгляду справи № 910/9267/23 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 прийнято справу № 910/9267/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/9267/23 розглядалась протягом розумного строку.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 06.02.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/9267/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.02.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/9267/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 24.12.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір № 1046 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якого позивач, за договором постачальник, зобов`язується поставити відповідачу, за договором споживачу, у терміни та на умовах визначених договором електричну енергію: код ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія, в обсягах і в порядку, передбачених договором для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач сплачує позивачу за використану електричну енергію у розмірі, строки, порядку та на умовах передбачених договором.

Згідно із п. 5.1. договору, загальна ціна договору становить 1 955 906,25 грн, крім того ПДВ 391 181,25 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період 2021 року становить 1 261 875 кВт*год. Всього з ПДВ 2 347 087,50 грн.

Ціна за одиницю товару за договором може змінюватися з дотриманням сторонами норм, передбачених ч. 5 та ч. 7 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Зміну ціни за одиницю товару сторони оформлюють шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка набуває чинності з дати її підписання, якщо інше не передбачено додатковою угодою (п. 5.4. договору).

Відповідно до п. 5.5. договору, ціна за одиницю товару може збільшуватись протягом дії договору до 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена ціна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Сторони розраховують ціну за одиницю товару за формулою визначення ціни товару, вказаною у додатку 3.

За умовами п.п. 5.8. та 5.9. договору, моментом оплати вважається день находження грошових коштів на рахунок позивача. Ціна електричної енергії може зазначатися позивачем в актах за договором, у тому числі у разі її зміни.

Пунктом 5.10 договору визначено, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. Оплату вартості використання електричної енергії відповідач здійснює на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України лише за фактично використану електричну енергію, на підставі належним чином оформленого акта за розрахуновий період.

Оплата акта позивача за договором має бути здійснена відповідачем у строк визначений в акті, який не може бути меншим 7 (семи) робочих днів з моменту отримання його відповідачем.

У п.13.1 договору вказано, що договір вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі їх наявності) та набуває чинності з 01.01.2021 і діє 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатком № 2 до договору № 1046 про постачання електричної енергії відповідачу від 24.12.2020 сторони визначили план-графік постачання електричної енергії.

Додатком № 3 до договору № 1046 про постачання електричної енергії відповідачу від 24.12.2020 сторони погодили, що за прострочення строків оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Також відповідач сплачує 3% річних та суму інфляційних втрат відповідно до вимог ст. 625 ЦК України (п. 5 додатку до договору).

Також, між позивачем та відповідачем укладено наступні додаткові угоди до договору № 1046 про постачання електричної енергії споживачу від 24.12.2020, а саме: № 1 від 12.02.2021, № 2 від 15.02.2021, № 3 від 03.03.2021, № 4 від 02.06.2021, № 5 від 25.06.2021, № 6 від 05.07.2021, № 7 від 02.08.2021, № 8 від 17.08.2021, № 9 від 07.09.2021, № 10 від 08.09.2021, № 11 від 09.09.2021, № 12 від 10.09.2021 та № 13 від 30.09.2021.

Так, відповідно до додаткової угоди № 13 від 30.09.2021, у зв`язку із збільшенням вартості електричної енергії, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та згідно з даними з веб-сайту ДП "Оператор ринку" (www.oree.com.ua), сторони домовилися внести зміни до п. 5.1. договору та викласти наступним чином: "Загальна ціна договору становить 1 955 906,25 грн, крім того ПДВ 391 181,25 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період 2021 року становить 739 808, 7033814960 кВт*год. Всього з ПДВ 2 347 087, 50 грн"

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №3, внесено зміни до п. 5.2. договору та викладено його наступним чином: "Ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії розраховується відповідно до додатку 3 до договору та на момент укладення додаткової угоди № 13 до договору становить: 2,64380 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 0, 52876 грн. Всього з ПДВ 3, 17256 грн. Ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання договору. Ціна електричної енергії не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії. Вказані послуги оплачуються відповідачем самостійно".

Згідно п. 3 додаткової угоди №3, внесено зміни в п. 1.1. додатку № 3 до договору та викладено його наступним чином: "Ціна (тариф) за 1 кВт/год. (Цфакт) на момент укладення додаткової угоди № 13 до договору складає 3,17256 грн кВт/год. з ПДВ."

Також, сторонами внесено зміни в додаток № 2 до договору "План графік постачання електричної енергії".

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору у період з січня по серпень 2021 року поставлено відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 994 076,88 грн, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії № 8 від 31.01.2021 на суму 71 971,20 грн, № 67 від 31.01.2021 на суму 164 526,42 грн, № 139 від 28.02.2021 на суму 322 264,80 грн, № 186 від 31.03.2021 на суму 263 772,00 грн, № 266 від 30.04.2021 на суму 308 973,60 грн, № 359 від 31.05.2021 на суму 172 572,82 грн, № 505 від 30.06.2021 на суму 166 917,72 грн, № 602 від 31.07.2021 на суму 160 970,98 грн, № 685 від 31.08.2021 на суму 402 331,79 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

За поставлену позивачем електричну енергію за період з січня по серпень 2021 року відповідач розрахувався у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 2141 від 24.02.2021, № 29 від 24.02.2021, № 30 від 24.02.2021, № 2257 від 12.03.2021, № 51 від 19.03.2021, № 2552 від 15.04.2021, № 79 від 19.04.2021, № 2826 від 12.05.2021, № 113 від 14.05.2021, № 3094 від 09.06.2021, № 142 від 11.06.2021, № 3372 від 09.07.2021, № 172 від 23.07.2021, № 197 від 16.08.2021, № 3924 від 12.09.2021 та № 233 від 28.09.2021.

Також позивачем, за період з вересня по листопад 2021 відповідачем отримано дані про споживання електричної енергії у кількості 302 524 кВт на загальну суму 959 775,55 грн, на підтвердження чого позивачем надано акти приймання-передачі електричної енергії № 751 від 30.09.2021 (4,271 МВт.год) на суму 326 335,87 грн, № 837 від 31.10.2021 (87,849 МВт.год) на суму 278 706,23 грн та № 952 від 30.11.2021 (111,813 МВт.год) на суму 354 733,45 грн, які не містять підпису та печатки відповідача.

Вказані акти № 751 від 30.09.2021, № 837 від 31.10.2021 та № 952 від 30.11.2021 були надіслані відповідачу супровідними листами № 11/21-13 від 03.11.2021, № 11/21-100 від 10.11.2021 та № 12/21-98 від 20.12.2021, однак, відповідачем акти приймання-передачі електричної енергії № 751 від 30.09.2021 на суму 326 335,87 грн, № 837 від 31.10.2021 на суму 278 706,23 грн та № 952 від 30.11.2021 на суму 354 733,45 грн не підписані.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" зверталось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12", за результатом розгляду якої, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 у справі № 910/6031/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач"- задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" 646 989 грн 38 коп. - заборгованості, 11 599 грн 03 коп. - пені, 9 615 грн 53 коп. - 3 % річних, 76 674 грн 50 коп. - інфляційних втрат та 11 173 грн 17 коп. - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою від 20.04.2023 Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 у справі № 910/6031/22 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Скасовуючи рішення, судом апеляційної інстанції вказано, що будь-яка заборгованість відповідача перед позивачем, відповідно до умов господарського договору №1046 від 24.12.2020 - відсутня, господарські зобов`язання, щодо сплати за електричну енергію в обсягах, передбачених умовами договору, відповідачем виконано в повному обсязі, а зважаючи на те, що позивач просив стягнути заборгованість за постачання електричної енергії саме за договором № 1046 від 24.12.2020, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цілому.

Згідно фактографічної довідки №1203/08.0-7.3 від 28.04.2023 Торгово-промислової палати України, яку було складено на замовлення позивача середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку "на добу наперед" станом на вересень 2021 становила 2230,78 грн/МВт.год, на жовтень 2021 - 2793,44 грн/МВт.год, на листопад 2021 - 3309,65 грн/МВт.год. Вказана ціна була вказана без податку на додану вартість.

Засобами поштового зв`язку позивачем направлено відповідачу вимогу №23_04-00035 від 28.04.2023 про оплату фактично спожитого обсягу електричної енергії за вересень - листопад 2021 (за вирахуванням суми часткової оплати) на суму 821 918,99 грн, вартість якої визначена на підставі фактографічної довідки №1203/08.0-7.3 від 28.04.2023 Торгово-промислової палати України, із додаванням податку на додану вартість та вартості тарифу на послуги з передачі електричної енергії, встановленого постановою №2353 від 09.12.2020 НКРЕКП у розмірі 293,93 грн/МВт.год (опис вкладення у цінний лист, поштова накладна №0110400113483 та фіскальний чек).

Проте, як вказує позивач, відповідачем вимоги претензії виконано не було, грошові кошти в сумі 821 918,99 грн за фактично спожиту у вересні - листопаді 2021 року не сплачено, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом. Правовою підставою позовних вимог позивачем визначено приписи глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, ст.1213 цього Кодексу.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилався на те, що заявлена позивачем до стягнення вартість спожитої електричної енергії не підлягає стягненню з відповідача, оскільки остання виходить за межі ціни договору № 1046 24.12.2020. До того ж, відповідачем наголошено, що після закінчення договору позивачем повинно було бути вчинено дії щодо переведення споживача на постачальника "останньої дії", що самостійно не могло бути здійснено споживачем. Означене, на думку відповідача, вказує на те, що позивач свідомо продовжував постачати електричну енергію відповідачу понад обсяги, встановлені договором.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Так, як вже зазначалось, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 у справі № 910/6031/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач"- задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" 646 989 грн 38 коп. - заборгованості, 11 599 грн 03 коп. - пені, 9 615 грн 53 коп. - 3 % річних, 76 674 грн 50 коп. - інфляційних втрат та 11 173 грн 17 коп. - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою від 20.04.2023 Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 у справі № 910/6031/22 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Скасовуючи рішення, судом апеляційної інстанції вказано, що будь-яка заборгованість відповідача перед позивачем, відповідно до умов господарського договору №1046 від 24.12.2020 - відсутня, господарські зобов`язання, щодо сплати за електричну енергію в обсягах, передбачених умовами договору, відповідачем виконано в повному обсязі, а зважаючи на те, що позивач просив стягнути заборгованість за постачання електричної енергії саме за договором № 1046 від 24.12.2020, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цілому.

Таким чином, рішенням у справі №910/6031/22 встановлено обставини того, що поставка Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" та споживання Комунальним некомерційним підприємством "Київська міська клінічна лікарня №12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) електричної енергії у вересні - листопаді 2021 здійснювалась поза межами договору № 1046 24.12.2020.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Приймаючи до уваги ч. 4 ст. 75 ГПК України вирішуючи спір у даній справі, суд виходить із фактів встановлених у постанові Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі № 910/6031/22, яка набрала законної сили і є чинним.

Так, обставини споживання відповідачем, поставленої позивачем електричної енергії у вересні-листопаді 2021 без відповідної правової підстави встановлені судовим рішенням у справі №910/6031/22, а обсяги споживання у спірний період підтверджуються даними Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі".

Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надіслано відповідачу вимогу № 23_04-00035 від 28.04.2023 про оплату фактично спожитого обсягу електричної енергії за вересень - листопад 2021 (за вирахуванням суми часткової оплати) на суму 821 918,99 грн, вартість якої була визначена на підставі фактографічної довідки №1203/08.0-7.3 від 28.04.2023 Торгово-промислової палати України, із додаванням податку на додану вартість та вартості тарифу на послуги з передачі електричної енергії, встановленого постановою №2353 від 09.12.2020 НКРЕКП у розмірі 293,93 грн/МВт.год (опис вкладення у цінний лист, поштова накладна №0110400113483 та фіскальний чек).

Натомість матеріали справи не містять доказів задоволення відповідачем вимоги за претензією, доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 821 918,99 грн за фактично спожиту у вересні - листопаді 2021 року, відповідачем не надано.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що доказів належної сплати вартості поставленої електроенергії відповідачем не надано, доводів позивача не спростовано, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 821 918,99 грн за фактично спожиту у вересні - листопаді 2021 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/9267/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Твердження скаржника про те, що після закінчення договору позивачем повинно було бути вчинено дії щодо переведення споживача на постачальника "останньої дії", що самостійно не могло бути здійснено споживачем, є безпідставним, враховуючи те, що із матеріалів справи вбачається, що відповідач свідомо продовжував споживати електричну енергію з ресурсу позивача та не вчиняв жодних дій для переходу на нового постачальника, водночас позивач був зобов`язаний здійснювати постачання електричної енергії відповідачу до моменту переходу останнім на нового постачальника або на постачальника "останньої надії", крім того, такі твердження не спростовують обставин споживання електричної енергії без відповідної правової підстави та відповідних правових наслідків такого споживання.

Твердження скаржника про те, що судом першої інстанції не надано обґрунтування збільшення вартості електричної енергії на 174 929,61 грн за період, який вже минув, спростовується змістом оскаржуваного рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи та не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32), наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/9267/23, відсутні.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/9267/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/6297/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/9267/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/9267/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/9267/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 26.02.2024, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гаврилюка О.М. з 13.02.2024 по 19.02.2024 та перебуванням судді Майданевича А.Г. та Коротун О.М. у відпустці.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич