Рішення

від 08.09.2023 по справі 607/4314/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2023 Справа №607/4314/23 08вересня 2023року справа№607/4314/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Позняка В.М.,

за участі секретарів судового засідання Шимків Л.І., позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Друга тернопільська державна нотаріальна контора, про усунення від спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору Другатернопільська державнанотаріальна контора про усунення відповідачів від права на спадкування спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 . В ОСОБА_7 були діти відповідачів по справі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є спадкоємцями за заповітом. Вона вважає, що існують обгрунтовані підстави для усунення відповідачів від спадкування після смерті ОСОБА_7 . Так, 20 серпня 2010 року ОСОБА_7 склав заповіт, посвідчений Другою тернопільською державною нотаріальною конторою. Вказаний заповіт складено ОСОБА_7 на користь своїх дітей відповідачів по справі. За життя ОСОБА_7 важко хворів та мав встановлену групу інвалідності. 20 грудня 2012 року індивідуальною програмою реабілітації інваліда №1105 констатовано, що ОСОБА_7 встановлена третя група інвалідності, причина загальне захворювання опорно-рухового апарату, діагноз подагра, хронічний подагричний поліатрит. 03 грудня 2013 року індивідуальною програмою реабілітації інваліда №2053 констатовано, що ОСОБА_7 встановлена третя група інвалідності, причина загальне захворювання опорно-рухового апарату, діагноз подагра, хронічний подагричний поліатрит. 29 листопада 2014 року індивідуальною програмою реабілітації інваліда №1975 констатовано, що ОСОБА_7 встановлена третя група інвалідності, причина загальне захворювання опорно-рухового апарату, діагноз подагра, хронічний подагричний поліатрит. 16 жовтня 2014 року ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні у ревматологічному відділенні КЗТОР «Тернопільська університетська лікарня» з діагнозом подагра, хронічний подагричиний артрит, поліатрит, стадія загострення, часто рецидивуючий перебіг, активність ІІ ст., в поєднанні з остеартрозом, з переважним ураженням суглобів кистей, ліктьових, колінних, гомілково-ступневих, стоп, згинальні контрактури обох ліктьових суглобів, рецидивуючі синовіти колінних суглобів, кистей, вушних раковин, сольовий діатез, гіпертонічна хвороба. 06 грудня 2016 року індивідуальною програмою реабілітації інваліда №1867 констатовано, що ОСОБА_7 встановлена третя група інвалідності, причина загальне захворювання опорно-рухового апарату, діагноз подагра, хронічний подагричний поліатрит. 13 березня 2017 року ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні у Тернопільській комунальній лікарні №2 з діагнозом хронічний подагричний поліатрит рецидивуючий перебіг, з переважним ураженням суглобів кистей, колінних, ліктьових, множинні тофуси в ділянці ліктьових суглобів, кистей, стоп, гіпертонічна хвороба. 06 листопада 2018 року ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні у ревматологічному відділенні КЗТОР «Тернопільська університетська лікарня» з діагнозом хронічний подагричиний артрит, поліатрит, стадія загострення, часто рецидивуючий перебіг, активність ІІ ст., в поєднанні з остеартрозом, з переважним ураженням суглобів кистей, ліктьових, колінних, гомілково-ступневих, стоп в поєднанні з остеоартрозом, множинні тофуси в ділянках уражених суглобів, гіперхолестеролемія, гіпертонічна хвороб. 26 березня 2018 року ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні у Тернопільській комунальній лікарні №2 з діагнозом хронічний подагричний атрит, поліатрит, стадія загострення, часто рецидивуючий перебіг, активність ІІ ст., в поєднанні з остеартрозом, з переважним ураженням суглобів кистей, ліктьових, колінних, гомілково-ступеневих, стоп в поєднанні з остеоартрозом, множинні тофуси в ділянках уражених суглобів, гіпертонічна хвороба, метаболічна кардіопатія з частою лівовушною екстрасистолією, початкова катаракта, ангіопатія сітківки обох очей, гіпертонічна хвороба. 19 листопада 2018 року ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні у ревматологічному відділенні КЗТОР «Тернопільська університетська лікарня» з діагнозом абсолютна некомпенсована глаукома, початкова ускладнена катаракта лівого ока (операція 14 листопада 2018 року), хронічний подагричиний артрит, поліатрит. 13 грудня 2019 року індивідуальною програмою реабілітації інваліда №2078 констатовано, що ОСОБА_7 встановлена третя група інвалідності, причина загальне захворювання опорно-рухового апарату, діагноз подагра, хронічний подагричний поліатрит, глаукома.

Вказала, що з 2017 року вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_7 , займалася його лікуванням, реабілітацією, забезпечувала нормальний щоденний побут, оплачувала житлово-комунальні послуги, надавала йому всю допомогу, якої він потребував через тяжкі хвороби, якими він хворів та його безпорадний стан. 17 лютого 2022 року між нею та ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб. В період спільного проживання та подружнього життя вона доглядала ОСОБА_7 , займалася його лікуванням, оскільки останній перебував в незадовільному стані здоров`я та безпорадному стані, внаслідок чого йому була встановлена третя група інвалідності довічно. Вона була єдиною близькою людиною померлого, оскільки відповідачів, який ОСОБА_7 часто просив про допомогу, не надавала її йому, більше того не спілкувалися з ним та не відвідували його. Після смерті ОСОБА_7 його син ОСОБА_6 не з`явився на його похорон. Всі витрати на ритуальні послуги та витрати пов`язані з похованням вона взяла на себе.

Зазначила, що померлому ОСОБА_7 належала на праві власності квартира по АДРЕСА_1 . Після знайомства ОСОБА_7 з нею, останній виявив бажання змінити заповіт, а саме скласти його на користь неї. Відповідачі своїми умисними діями перешкоджали ОСОБА_7 змінити заповіт на її користь, а саме моральним тиском. З цих підстав вона вважає, що відповідачі повинні бути усуненні від спадкування після смерті ОСОБА_7 , через їх систематичне ухилення від допомоги батьку, вчинення умисних дій психологічного характеру, що перешкоджали померлому змінити заповіт в її користь.

Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 березня 2023 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 квітня 2023 року витребувати докази:

-з Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи та Тернопільської університетської лікарні інформацію про стан здоров`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспортні дані НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з 01 січня 2009 року до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та належним чином засвідчені копії підтверджувальних документів; інформацію про тяжкі захворювання, які були наявні в ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 січня 2009 року до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та належним чином засвідчені копії підтверджувальних документів; інформацію про діагнози з якими проходив лікування ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 січня 2009 року до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та належним чином засвідчені копії підтверджувальних документів; інформацію про осіб, які супроводжували ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час проходження лікування, контактували з лікарями, оплачували медикаменти, лікування.

-з Другої Тернопільської державної нотаріальної контори належним чином засвідчені копії заповіту та копії усієї спадкової справи (заповідач ОСОБА_7 , номер у Спадковому реєстрі 49808347, серія та номер бланку: ВРА 370614, номер в реєстрі нотаріальних дій: 1-966, місце посвідчення: Друга Тернопільська нотаріальна контора, дата реєстрації 20 серпня 2010 року).

09 травня 2023 року представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Будз Т.В. подав відзив на позовну заяву. Вказав, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з наступних підстав. Так, відповідно до осбтавин зазначених у частинах 3, 5 статті 1224 ЦК України, ОСОБА_6 не може бути усунутий від спадкування, оскільки він не відноситься до кола осіб, які підпадають під вимоги частини 5 статті 1224 ЦК України, оскільки є спадкоємцем за заповітом.

Зазначив про наявність розбіжностей обставин, викладених у позовній заяві ОСОБА_1 . Зокрема, у позові остання стверджує, що діти спадкодавця ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не надавали померлому допомоги, не спілкувалися з ним та не відвідували його, водночас позивач зазначає, що відповідачі умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміним або скасувати його і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині. Дан твердження є такими, що прямо суперечать один одному та взаємовиключними.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність будь-яких належних та допустимих доказів, які могли б слугувати підставою для усунення від права на спадкування за заповітом у зв`язку зі перешкоджанням відповідачами спадкодавцю скласти, змінити чи скасувати своє волевиявлення у заповіті, застосування положень частини 2 статті 1224 ЦК України при вирішенні даного спору є неможливим. Крім того, позивачем не надано доказів того, що спадкодавець хотів скасувати старий та скласти новий заповіт.

Посилаючись на наведене, просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2023 року витребувано з Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизимедико - експертну справу № 247 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Витребувано в приватного нотаріуса Терещук Лілії Іванівни копію спадкової справи № 69809219, заведеної 18 жовтня 2022 року після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2023 року відмовлено у прийняті до розгляду заяви ОСОБА_1 поданої через представника ОСОБА_2 про зміну предмета позову.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 червня 2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сампара Н.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце були повідомлені у встановленому законом порядку.

Присутні в судовому засіданні представники відповідачів адвокати Будз Т.В. та Агєєв В.М. просили відмовити у задоволені позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце була повідомлена у встановленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що батьком відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 11 січня 1986 року та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 06 травня 1989 року.

ОСОБА_7 належить квартира по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26540217 від 27 червня 2010 року, виданим ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №77424425 від 29 грудня 2016 року.

Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда №1105 від 20 грудня 2012 року, констатовано, що ОСОБА_7 встановлена третя група інвалідності, причина загальне захворювання опорно-рухового апарату, діагноз подагра, хронічний подагричний поліатрит, супутні захворювання гіпертонічна хвороба.

Як вбачається індивідуальної програми реабілітації інваліда від 03 грудня 2013 року №2053, констатовано, що ОСОБА_7 встановлена третя група інвалідності, причина загальне захворювання опорно-рухового апарату, діагноз подагра, хронічний подагричний поліатрит.

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда від 29 листопада 2014 року №1975, констатовано, що ОСОБА_7 встановлена третя група інвалідності, причина загальне захворювання опорно-рухового апарату, діагноз подагра, хронічний подагричний поліатрит.

З виписки з медичної карти стаціонарного хворого №01/6034 від 16 жовтня 2014 року вбачається, що ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні у ревматологічному відділенні КЗТОР «Тернопільська університетська лікарня» з діагнозом подагра, хронічний подагричиний артрит, поліатрит, стадія загострення, часто рецидивуючий перебіг, активність ІІ ст., в поєднанні з остеартрозом, з переважним ураженням суглобів кистей, ліктьових, колінних, гомілково-ступневих, стоп, згинальні контрактури обох ліктьових суглобів, рецидивуючі синовіти колінних суглобів, кистей, вушних раковин, сольовий діатез, гіпертонічна хвороба.

Як слідує з виписки з історії хвороби №01/05902 від 21 жовтня 2013 року, ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні у ревматологічному відділенні КЗТОР «Тернопільська університетська лікарня» з діагнозом подагра, хронічний подагричиний поліартрит, загострення, часторецидивуючий перебіг, активність ІІ ст., з переважним ураженням суглобів кистей, ліктьових, колінних, гомілково-ступневих суглобів, ліктьових суглобів, в поєднанні з остеоартрозом. Згинальні контрактури обох ліктьових суглобів. Рецидивуючі синовіїти колінних суглобів, тофуси ліктьових суглобів, кистей, вушних раковин, колінних суглобів, сольовий діатез.

Як вбачається з виписки медичної карти стаціонарного хворого №01/06890 від 07 грудня 2015 року, ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні у ревматологічному відділенні КЗТОР «Тернопільська університетська лікарня» з діагнозом подагра, хронічний подагричиний артрит, стадія загострення, часторецидивуючий перебіг, активність ІІ ст., в поєднанні з остеоартрозом, з переважним ураженням суглобів кистей, ліктьових, колінних, гомілково-ступневих, стоп, згинальні контрактури обох ліктьових суглобів, рецидивуючі синовіїти колінних суглобів, тофуси ліктьових суглобів, кистей, вушних раковин, колінних суглобів, гіпертонічна хвороба.

з виписки медичної карти стаціонарного хворого №01/05355 від 30 жовтня 2016 року вбачається, що ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні у ревматологічному відділенні КЗТОР «Тернопільська університетська лікарня» з діагнозом хронічний подагричиний артрит, поліартрит, рецидивуючий перебіг, активність ІІ ст., в поєднанні з остеоартрозом, з переважним ураженням суглобів ліктьових, кистей, колінних, гомілково-ступневих, міжфалангових стоп, ліктьових суглобів, згинально-розгинальниі контрактури ліктьових суглобів, міжфалангових суглобів кситей та стоп, колінних, множинні тофуси великих розмірі в ділянці ліктьових суглобів, кистей, стоп.

Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда від 06 грудня 2016 року №1867, констатовано, що ОСОБА_7 встановлена третя група інвалідності, причина загальне захворювання опорно-рухового апарату, діагноз подагра, хронічний подагричний поліатрит.

Як слідує з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №02183 від 13 березня 2017 року, ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні у Тернопільській комунальній лікарні №2 з діагнозом хронічний подагричний поліатрит рецидивуючий перебіг, з переважним ураженням суглобів кистей, колінних, ліктьових, множинні тофуси в ділянці ліктьових суглобів, кистей, стоп, гіпертонічна хвороба.

Як вбачається з виписки із медичної карти стаціонарного хворого №01/06066 від 06 листопада 2018 року, ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні у ревматологічному відділенні КЗТОР «Тернопільська університетська лікарня» з діагнозом хронічний подагричиний артрит, поліатрит, стадія загострення, часто рецидивуючий перебіг, активність ІІ ст., в поєднанні з остеартрозом, з переважним ураженням суглобів кистей, ліктьових, колінних, гомілково-ступневих, стоп в поєднанні з остеоартрозом, множинні тофуси в ділянках уражених суглобів, гіперхолестеролемія, гіпертонічна хвороб.

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №02631 від 26 березня 2018 року, ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні у Тернопільській комунальній лікарні №2 з діагнозом хронічний подагричний атрит, поліатрит, стадія загострення, часто рецидивуючий перебіг, активність ІІ ст., в поєднанні з остеартрозом, з переважним ураженням суглобів кистей, ліктьових, колінних, гомілково-ступеневих, стоп в поєднанні з остеоартрозом, множинні тофуси в ділянках уражених суглобів, гіпертонічна хвороба, метаболічна кардіопатія з частою лівовушною екстрасистолією, початкова катаракта, ангіопатія сітківки обох очей, гіпертонічна хвороба.

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №02/11331 від 19 листопада 2018 року, ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні у ревматологічному відділенні КЗТОР «Тернопільська університетська лікарня» з діагнозом абсолютна некомпенсована глаукома, початкова ускладнена катаракта лівого ока (операція 14 листопада 2018 року), хронічний подагричиний артрит, поліатрит.

З індивідуальної програми реабілітації інваліда від 13 грудня 2019 року №2078 вбачається, що ОСОБА_7 встановлена третя група інвалідності, причина загальне захворювання опорно-рухового апарату, діагноз подагра, хронічний подагричний поліатрит, глаукома.

17 лютого 2022 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 17 лютого 2022 року, виданим Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №251. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_9 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 07 жовтня 2022 року, виданим Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №1962.

За життя 20 серпня 2010 року ОСОБА_7 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої тернопільської державної нотаріальної контори Нечай Л.С., зареєстрований в реєстрі за №1-966, яким ОСОБА_7 заповів належну йому на праві власності квартиру за АДРЕСА_2 ОСОБА_6 .

З витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №24530793 від 20 серпня 2010 року вбачається, що в реєстрі міститься інформації про складений ОСОБА_7 заповіт 20 серпня 2010 року, посвідчений Другою тернопільською державною нотаріальною конторою, номер в реєстрі нотаріальних дій №1-966.

На запит суду приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Терещук Л.І. надано копії матеріалів спадкової справи №40/2022, заведеної після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів спадкової справи вбачається, що 08 листопада 2022 року відповідач ОСОБА_6 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_7 та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

18 жовтня 2022 року ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 .

02 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснила, що вона була знайома з ОСОБА_7 з 2017 року. За час їх знайомства ні дочки, ні сина ОСОБА_7 вона не бачила. Померлий казав їй, що підтримки від дітей він не мав. В її присутності ОСОБА_7 казав, що залишить спадок своїй дружині ОСОБА_1 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона приходила у гості до ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . В ході їх спілкування ОСОБА_7 повідомляв про те, що залишить спадок своїй дружині ОСОБА_1 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що ОСОБА_1 обходила свого чоловіка ОСОБА_7 , оскільки останній залишився без нікого. ОСОБА_7 хворів, в нього були хворі руки та очі, йому проводили операцію, в лікарню він ходив з ОСОБА_1 . Зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що діти ОСОБА_7 відмовляли йому в допомозі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали разом. ОСОБА_7 часто перебував у лікарні, ОСОБА_1 знаходилася з ним. ОСОБА_7 не хотів говорити про дітей, діти йому не допомагали.

Допитана в судовому засіданні, в якості свідка, ОСОБА_1 суду пояснила, що її чоловік ОСОБА_14 хотів записати на неї квартиру. Його діти йому ніколи не допомагали. Вона разом з ним ходила в лікарню, при цьому він обурювався, що діти йому не допомагають.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно доположень частинипершої статті13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями1216,1218 ЦК Українивизначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217,1223ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1258ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З`ясовано, що після смерті ОСОБА_7 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Терещук Л.І. відкрито спадкову справу №40/2022. За життя ОСОБА_7 склав заповіт в користь свого сина ОСОБА_6 , яким заповів належну йому квартиру ОСОБА_6 . Крім того, спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 за законом є його дочка ОСОБА_5 та дружина ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Згідно частини другої статті 1259ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів, у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказує на те, що з 2017 року вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_7 , займалася його лікуванням, реабілітацією, забезпечувала нормальний щоденний побут, оплачувала житлово-комунальні послуги, надавала йому всю допомогу, якої він потребував через тяжкі хвороби, якими він хворів та його безпорадний стан. 17 лютого 2022 року між нею та ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб. В період спільного проживання та подружнього життя вона доглядала ОСОБА_7 , займалася його лікуванням, оскільки останній перебував в незадовільному стані здоров`я та безпорадному стані, внаслідок чого йому була встановлена третя група інвалідності довічно. Вона була єдиною близькою людиною померлого, оскільки відповідачів, яких ОСОБА_7 часто просив про допомогу, не надавала її йому, більше того не спілкувалися з ним та не відвідували його. Після смерті ОСОБА_7 його син ОСОБА_6 не з`явився на його похорон. Всі витрати на ритуальні послуги та витрати пов`язані з похованням вона взяла на себе. Після знайомства ОСОБА_7 з нею, останній виявив бажання змінити заповіт, а саме скласти його на користь неї. Відповідачі своїми умисними діями перешкоджали ОСОБА_7 змінити заповіт на її користь, а саме моральним тиском. З цих підстав вона вважає, що відповідачі повинні бути усуненні від спадкування після смерті ОСОБА_7 , через їх систематичне ухилення від допомоги батьку, вчинення умисних дій психологічного характеру, що перешкоджали померлому змінити заповіт в її користь.

З матеріалів справи, зокрема з медичної документації долученої до матеріалів справи вбачається, що при житті ОСОБА_7 хворів, йому були встановлені різні діагнози, однак жодних доказів про безпорадний стан ОСОБА_7 , а відтак необхідності отримувати сторонній догляд суду не надано.

Із наявних у матеріалах справи доказів та з показів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 встановлено, що ОСОБА_6 проживав разом з позивачем ОСОБА_1 , яка була його дружиною, за станом здоров`я ОСОБА_7 був хворим, йому була встановлена третя група інвалідності , однак у безпорадному стані останній не перебував.

Відповідно до положень цивільного законодавства, позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 1224ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

При цьому, під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, при розгляді спорів даної категорії підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги саме від спадкоємця, а в даному випадку від своїх дітей, відповідачів по справі, за умови отримання її від інших осіб, чи мали ці спадкоємці матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Згідно положень п. 6 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що на момент смерті спадкодавець ОСОБА_7 мав проблеми із здоров`ям. Разом з тим, жодних доказів про перебування ОСОБА_7 у безпорадному стані, як про це зазначає позивач, і про те, що він потребував стороннього догляду суду не надано.

Установлено судовим розглядом, що померлий ОСОБА_7 проживав разом із своєю дружиною ОСОБА_1 , позивачем у справі, отримував від неї всю необхідну допомогу та піклування. При цьому, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спадкодавець потребував допомоги саме від своїх дітей, відповідачів по справі, а останні, у свою чергу, умисно ухилялися від надання такої допомоги.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для усунення відповідачів від права на спадкування після смерті їх батька ОСОБА_7 .

При цьому, доводи позивача про те, що ОСОБА_7 перебував в безпорадному стані, вона була єдиною близькою людиною померлого, оскільки відповідачів, яких ОСОБА_7 часто просив про допомогу, не надавали її йому, більше того не спілкувалися з ним та не відвідували його, витрати пов`язані з похованням вона взяла на себе, не підтверджуються відповідними доказами.

Зокрема, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що її чоловік ОСОБА_7 при житті потребував допомоги саме від відповідачів, не доведено, що спадкодавець звертався до своїх дітей по допомогу, а останні, будучи обізнаним про необхідність надання такої допомоги та маючи можливість її надати, свідомо та умисно ухилялися від надання допомоги батькові.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, як на підставу для задоволення позову, про те, що після знайомства ОСОБА_7 з нею, останній виявив бажання змінити заповіт, а саме скласти його на користь неї. Відповідачі своїми умисними діями перешкоджали ОСОБА_7 змінити заповіт на її користь, а саме моральним тиском. З цих підстав вона вважає, що відповідачі повинні бути усуненні від спадкування після смерті ОСОБА_7 , через вчинення ними умисних дій психологічного характеру, що перешкоджали померлому змінити заповіт в її користь.

Так, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних доводів, зокрема щодо вчинення відповідачами умисних дій щодо перешкоджання ОСОБА_7 змінити заповіт на користь позивача, а саме моральним тиском.

При цьому, самі по собі такі доводи суперечать твердженням позивача щодо не спілкування відповідачів з батьком та не відвідування відповідачами останнього.

Більше того, доводи позивача щодо вчинення відповідачами перешкод спадкодавцю у його бажанні змінити свій заповіт є безпідставними, оскільки спадкодавець на власний розсуд вправі змінити заповіт або скласти новий, яким буде скасовано попередні заповіти. Однак, жодним доказів щодо бажання спадкодавця скласти новий заповіт на користь позивача та вчинення, у зв`язку з цим протиправних дій зі сторони відповідачів, позивачем не надано.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК).

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення відповідачів від права на спадкування за заповітом не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано, а судом не здобуто доказів, які б свідчили про ухилення відповідачами від надання допомоги спадкодавцю, та не доведено, що вони вчиняли умисні дії чи бездіяльність з метою ухилитися від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю,та того що, спадкодавець, через тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Враховуючи положення статті 141ЦПКУкраїни та висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені стороною позивача розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 18, 76-83, 89, 95, 141, 247, 258, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Друга тернопільська державна нотаріальна контора, про усунення від спадкування, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Відповідачі: ОСОБА_6 , місце реєстрації: с. Драганівка Тернопільського району Тернопільської області.

ОСОБА_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Третя особа: Друга тернопільська державна нотаріальна контора, вул. Київська, 3А, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 21161411.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2023 року.

Головуючий суддя Позняк В.М.