Рішення

від 21.09.2023 по справі 926/2118/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/2118/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Байталюка В. Д., за участю помічниці судді Віщук О. П., розглянувши матеріали справи

за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний еко дім «Технологія комфорту»

про стягнення заборгованості в сумі 246990,85 грн

Представники сторін не з`явилися.

1. Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код 14360080) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний еко дім «Технологія комфорту» (59236, Чернівецька село Мигове, вулиця Буковинська, будинок 33, ідентифікаційний код 42879795) про стягнення заборгованості в сумі 246990,85 грн, в тому числі: 183517,35 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 41656,63 грн загальний залишок заборгованості за процентами, 21816,87 грн загальний залишок заборгованості за винагородою.

Позовні вимоги мотивуються неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами 22.09.2021 кредитного договору № 20.91.0000000587, щодо надання відповідачу кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 200000,00 грн строком на 36 місяців (тобто до 20.09.2024) зі сплатою процентів у розмірі 20.90 % щорічно.

2. Короткий зміст заперечень проти позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний еко дім «Технологія комфорту».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний еко дім «Технологія комфорту» позовні вимоги визнає в повному обсязі. Крім того, просить суд розстрочити виконання рішення на 12 (дванадцять) місяців у зв`язку з форс-мажорними обставинами, які спричинені російською агресією та воєнним станом по всій території України, що призвело до важких фінансових наслідків для підприємства.

3. Хід розгляду справи та короткий зміст ухвал суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Байталюку В. Д.

Ухвалою суду від 26.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.06.2023.

09.06.2023 на адресу Господарського суду Чернівецької області від представника відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із необхідністю укласти договір про надання правничої допомоги та підготовки відзиву на позов.

Ухвалою суду від 13.06.2023 відкладено підготовче засідання відкладено на 04.07.2023.

04.07.2023 на адресу Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з проведенням переговорів для врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою суду від 04.07.2023 відкладено підготовче засідання відкладено на 25.07.2023.

25.07.2023 на адресу Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшло клопотання в якому просить суд відмовити в позовних вимогах повністю та розглядати справу без участі його представника.

Ухвалою суду від 25.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 28.08.2023.

Ухвалою суду від 28.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.09.2023.

11.09.2023 на адресу Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшло клопотання в якому позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд розглядати справу без його участі. Крім того, просить суд розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців.

11.09.2023 представники сторін у судове засідання не з`явилися.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на те, що судом було здійснено всі заходи щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд здійснює розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом та застосоване ним законодавство.

22.09.2021 між акціонерним товариством «Акцент-Банк» (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний еко дім «Технологія комфорту» (позичальник) було укладено кредитний договір № 20.91.0000000587 (далі Договір).

Розділом А Договору визначено істотні умови кредитування, зокрема: вид кредиту строковий кредит (А1). Ліміт цього договору у розмірі 200000,00 (двісті тисяч гривень нуль копійок): на фінансування поточної діяльності (п.А2). Термін повернення кредиту 20.09.2024 Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (додаток 1 до цього договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою, визначеною в договорі. Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ), у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 20.09.2024.

Пунктом А6 Договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % (двадцять цілих дев`яносто сотих) річних.

Відповідно до пункту А7 Договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку передбаченого п. А.3 цього Договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, кількістю днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»). Якщо ануїтентний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день. Розподіл внесених коштів на погашення кредиту проводиться в відповідну дату згідно з графіком платежів (пункт А8 Договору).

Згідно з пунктами А10-А11 Договору, позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 % (нуль цілих сімдесят дев`ять сотих) від суми зазначеного у п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно з графіком платежу та, в разі дострокового погашення кредиту згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту. Позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,00 % (нуль цілих нуль сотих) процентів від суми встановленого п.А.2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому договору.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Договору, банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А.1 цього договору, з лімітом на цілі, зазначені у п.А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Строковий кредит (далі «кредит») надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням. Термін повернення кредиту, зазначений у п.А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п.А.12, 2.3.2, 2.4.1 цього договору. Усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього договору «Істотні умови кредитування».

Пунктом 2.1.2 Договору передбачено, що банк зобов`язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів позичальнику на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми обумовленої п.1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.12 цього договору.

Позичальник зобов`язується: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п.1.1 цього договору (п.2.2.1 Договору); сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3 цього договору (п.2.2.2 Договору); повернути кредит у терміни, встановлені п.1.1, 2.2.14, 2.3.2 цього договору (п.2.2.3 Договору); сплатити банку винагороду відповідно до п.п.2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6 цього договору (п.2.2.4 Договору); щомісячно направляти, на поточний рахунок у банку, обсяг надходжень від господарської діяльності, що становить не менше суми щомісячного внеску по кредиту, наведеного в графіку погашення (додаток №1 до договору (п.2.2.13 Договору).

Згідно з пунктом 2.3.2 Договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема: порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право зокрема змінити умови цього договору зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором в повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 ЦКУ за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

Пунктами 4.1-4.3,4.5 Договору встановлено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.А.6 цього договору. Відповідно до ст. 212 ЦКУ у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п.А.7 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов цього договору, встановленого п.А.3 цього договору). Сплата процентів за користування кредитом передбачених п.п.4.1, 4.2 цього договору, здійснюється згідно до п.А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту. Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно п.А.10 цього договору.

Відповідно до пункту 4.11 Договору, нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.

Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. (п.6.1 Договору). Цей договір у частині п.4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин з моменту надання позичальником розрахунковий документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (пункту 6.2 Договору).

Додатком № 1, який є невід`ємною частиною договору № 20.91.0000000587 від 22.09.2021, сторони визначили графік погашення, зокрема: термін проведення частини кредиту та сплати процентів за відповідний розрахунковий період, розмір частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідну дату, гривня, суму процентів, що підлягає сплаті у відповідну дату, суму комісійних винагород, кредит та проценти та комісія разом, гривня.

Кредитний договір № 20.91.0000000587 від 22.09.2021 та додаток 1 до нього підписані сторонами.

Доказів розірвання кредитного договору № 20.91.0000000587 від 22.09.2021 або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Внаслідок укладення кредитного договору № 20.91.0000000587 від 22.09.2021 між сторонами згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов кредитного договору № 20.91.0000000587 від 22.09.2021, акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» свої зобов`язання виконало належним чином, надавши на підставі укладеного договору, відповідачеві кредитні кошти в сумі 200000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.19384506.43261.64999 від 22 червня 2021 року.

Проте, всупереч взятих на себе зобов`язань, відповідач суму наданих йому кредитних коштів не повернув, нарахованих відсотків, винагороди за користування кредитними коштами не сплатив, у зв`язку з чим у нього виникла перед банком заборгованість за отриманим кредитом.

Враховуючи викладене вище, судом встановлено, що позивач покладені на нього обов`язки виконав в повному обсязі.

Згідно частини першої статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач направив відповідачу вимогу від 28 березня 2023 року про сплату заборгованості за кредитним договором № 20.91.0000000587 від 22.09.2021 в розмірі 246372,91 грн, з яких: 183517,35 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 157,79 грн загальний залишок заборгованості за процентами, 40880,90 грн залишок заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом, 21816,87 грн заборгованість за простроченою комісією.

Проте, сторони до матеріалів справи докази надання відповіді на отриману вимогу не долучили, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що відповідач вказану вимогу та свої зобов`язання щодо повернення тіла кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та сплати винагороди (комісії) за користування кредитом не виконав.

Судом також встановлено, що кінцевим терміном повернення кредиту є 20 вересня 2024 року згідно укладеного кредитного договору № 20.91.0000000587 від 22.09.2021.

Однак, умовами укладеного кредитного договору сторони встановили можливість зміни банком терміну повернення кредиту.

Так, згідно пункту 2.3.2 Договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема: порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право зокрема змінити умови цього договору зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором в повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст.ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором.

У направленій відповідачу вимозі від 28 березня 2023 року позивач просить погасити банку всю поточну заборгованість за наявним кредитом у розмірі 246372,91 грн до 04 квітня 2023 року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як підтверджено матеріалами справи, позичальником допущено порушення виконання зобов`язання за кредитним договором.

Як встановлено вище судом кінцевою датою повернення кредиту є 04 квітня 2023 року. Таким чином, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами кредитного договору, наявну в матеріалах справи вимогу, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Згідно з частини першою статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вище викладені обставини, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу кредиту, а останнім не надано доказів повернення кредитних коштів своєчасно та в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення 183517,35 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 41656,63 грн загального залишку заборгованості за процентами та 21816,87 грн загального залишку заборгованості за винагородою підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Згідно із статтею 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Частиною першою статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що станом на дату прийняття рішення обов`язок по поверненню кредитних коштів, винагороди та процентів у повному обсязі настав, заборгованість по поверненню кредиту, винагороди та процентів відповідача перед позивачем належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем визнана в повному обсязі, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 183517,35 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 41656,63 грн загального залишку заборгованості за процентами та 21816,87 грн загального залишку заборгованості за винагородою.

5. Щодо клопотання про розстрочення виконання судового рішення.

Відповідач просить суд розстрочити виконання судового рішення на 12 (дванадцять) місяців, посилаючись на форс-мажорні обставини спричинені російською агресією та воєнним станом по всій території України, що призвело до важких фінансових наслідків, у зв`язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний еко дім «Технологія комфорту» припинило свою господарську діяльність, внаслідок чого працівників товариства було звільнено. Крім того, відповідачем за вказаний період ніяких фінансових операцій не було здійснено.

Відповідно до частини першої ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд зазначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки повинні визначатись господарським судом.

Питання про задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частин першої та третьої ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підтвердження своїх доводів, відповідач надав суду: довідку про припинення господарської діяльності, рішення № 1131 від 02.08.2023 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, скріншот з електронного кабінету платника податків згідно якого податковий борг відповідача становить 15806,39 грн та банківську виписку по рахунку за період з 01.01.2013 по 11.09.2023 де зазначено, що транзакції за вказаний період відсутні.

Вирішуючи питання надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду у даній справі, проаналізувавши надані відповідачем докази та письмові пояснення в їх сукупності, беручи до уваги матеріальний стан відповідача та воєнний стан в Україні, зважаючи на те, що відповідач частково здійснював оплату боргу, враховуючи баланс інтересів обох сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та розстрочення виконання рішення суду у даній справі щодо стягнення заборгованості в сумі 246990,85 грн на шість місяців рівними частинами по 41165,14 грн щомісяця.

При цьому, сума судового збору не підлягає розстроченню.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено: «На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).

При вирішенні вказаної заяви судом взято до уваги висновок, зроблений в рішенні Конституційного суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, відповідно до якого розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 3704,86 грн підлягає стягненню з відповідача на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк».

З урахуванням положення частини п`ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оскільки учасники справи в судове засідання 11.09.2023 не з`явилися, рішення складено та підписано 21.09.2023.

Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1.Позов акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний еко дім «Технологія комфорту» про стягнення заборгованості у розмірі 246990,85 грн задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний еко дім «Технологія комфорту» (59236, Чернівецька село Мигове, вулиця Буковинська, будинок 33, ідентифікаційний код 42879795) на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код 14360080) заборгованість за кредитним договором в сумі 246990,85 грн розстрочивши виконання рішення в цій частині на шість місяців шляхом сплати щомісячно не пізніше 01 числа кожного календарного місяця по 41165,14 грн, а саме:

- не пізніше 01 листопада 2023 року 41165,14 грн (сорок одна тисяча сто шістдесят п`ять гривень 14 коп.);

- не пізніше 01 грудня 2023 року 41165,14 грн (сорок одна тисяча сто шістдесят п`ять гривень 14 коп.);

- не пізніше 01 січня 2024 року 41165,14 грн (сорок одна тисяча сто шістдесят п`ять гривень 14 коп.);

- не пізніше 01 лютого 2024 року 41165,14 грн (сорок одна тисяча сто шістдесят п`ять гривень 14 коп.);

- не пізніше 01 березня 2024 року 41165,14 грн (сорок одна тисяча сто шістдесят п`ять гривень 14 коп.)

- не пізніше 01 квітня 2024 року 41165,15 грн (сорок одна тисяча сто шістдесят п`ять гривень 15 коп.).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний еко дім «Технологія комфорту» (59236, Чернівецька село Мигове, вулиця Буковинська, будинок 33, ідентифікаційний код 42879795) на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код 14360080) 3704,86 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Володимир БАЙТАЛЮК

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/