Ухвала

від 21.09.2023 по справі 300/3150/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

"21" вересня 2023 р. справа № 300/3150/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2022 представник ОСОБА_1 адвокат Комарницький Максим Віталійович звернувся в суд з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу «Про звільнення ОСОБА_1 » за № 686 о/с від 28.04.2023, поновлення на посаді ректора Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка або рівнозначній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків, які позивач усунув у строк встановлений судом.

19.06.2023 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 12.07.2023 залучено Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка як другого відповідача до адміністративної справи №300/3150/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розгляд адміністративної справи №300/3150/23 розпочато з початку.

Міністерство внутрішніх справ України направило суду клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтованого тим, що Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка не є суб`єктом владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснює функції суб`єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності. Ректор цього закладу не є посадовою чи службовою особою суб`єкта владних повноважень, а спірні правовідносини не пов`язані з питаннями прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з неї, тому не є публічно-правовими, а тому даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд, розглянувши матеріали справи та клопотання про закриття провадження у справі, відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року № 1556-VII (далі Закон № 1556-VII) встановлено, що заклад вищої освіти окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Частиною сьомою статті 27 цього Закону встановлено, що заклад вищої освіти діє на підставі власного статуту.

Згідно відомостей з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка за організаційно-правовою формою є державної організацією, засновником якого є Міністерство внутрішніх справ України.

Відповідно до Статуту Луганського державного університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка університет є державним закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання, який перебуває у сфері управління МВС, є бюджетною установою. Університет є юридичною особою, яка утворена у формі державної установи. Безпосереднє управління діяльності університету здійснює ректор, який діє на засадах єдиноначальності, призначається на посаду та звільняється з посади Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з статтею 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина 2).

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом (частина 3).

Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.

Пунктом 16 частини першої статті 1 Закону № 1556-VII визначено, що освітня діяльність діяльність закладів вищої освіти, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу.

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII (далі Закон № 2145-VIII) освітній процес система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.

Освітній процес у широкому значенні включає різні елементи: форму здобуття освіти, рівні освіти, форми організації освітнього процесу та види навчальних занять, отримання кваліфікації, учасники освітнього процесу: здобувачі вищої освіти, науково-педагогічні працівники, академічна мобільність тощо.

Отже, з аналізу правової природи юридичної особи публічного права, з урахуванням особливостей, передбачених законами № 1556-VII, № 2145-VIII, можна зробити висновок про те, що юридична особа публічного права може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин.

Юридичні особи публічного права поряд з іншими юридичними та фізичними особами можуть брати участь у цивільних правовідносинах. Виступаючи як суб`єкт цивільних правовідносин, юридична особа публічного права користується такими ж правами і несе такі ж обов`язки, як і інші суб`єкти цивільного права.

Згідно з положеннями статті 24 Закону № 2145-VIII система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами (частина 1).

Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють: засновник (засновники); керівник закладу освіти; колегіальний орган управління закладу освіти; колегіальний орган громадського самоврядування; інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти (частина 2).

До органів управління у сфері освіти належать: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки; центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти; постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти; державні органи, яким підпорядковані заклади освіти; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування (стаття 62 Закону № 2145-VIII).

Повноваження засновника (засновників) закладу вищої освіти визначає стаття 15 Закону № 1556-VII.

Зокрема, повноваження засновника (засновників) щодо управління закладом вищої освіти визначаються цим та іншими законами України, а також статутом закладу вищої освіти (частина 1).

Засновник (засновники) закладу вищої освіти або уповноважений ним (ними) орган: затверджує статут закладу вищої освіти та за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти вносить до нього зміни або затверджує нову редакцію; укладає в місячний строк контракт з керівником закладу вищої освіти, обраним за конкурсом у порядку, встановленому цим Законом; за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти достроково розриває контракт із керівником закладу вищої освіти з підстав, визначених законодавством про працю, чи за порушення статуту закладу вищої освіти та умов контракту; здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу вищої освіти; здійснює контроль за дотриманням статуту закладу вищої освіти; здійснює інші повноваження, передбачені законом і статутом закладу вищої освіти (частина 2).

Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган може (можуть) делегувати окремі свої повноваження керівникові або іншому органу управління закладу вищої освіти (частина 3).

Ключовим у розумінні поняття делегування повноважень може (має) бути визначено як наділення (передавання) своїм повноваженням (уповноваження) одним суб`єктом владних повноважень іншого суб`єкта або юридичну особу (приміром, публічного права), яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Суб`єкт владних повноважень може делегувати повноваження лише в межах своєї компетенції (не можна передати більше повноважень, ніж має сам суб`єкт, так само не можна передати повноваження, яких він не має). У таких відносинах один орган, маючи власну компетенцію, що визначена нормативними актами, передає іншому, що має відповідно правоздатність на одержання і реалізацію цих повноважень, надає повноваження на певний час зі збереженням права їх повернути до власного виконання.

Повноваження ректора Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка визначені у Законах № 1556-VII, № 2145-VIII та статуті цього закладу вищої освіти.

Відповідно до частин 1, 2 статті 34 Закону № 1556-VII безпосереднє управління діяльністю закладу вищої освіти здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов`язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом закладу вищої освіти. Керівник є представником закладу вищої освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених цим Законом і статутом закладу вищої освіти.

Згідно з частиною 3 статті 34 даного Закону керівник закладу вищої освіти в межах наданих йому повноважень: організовує діяльність закладу вищої освіти; вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу вищої освіти, затверджує його структуру і штатний розпис; видає накази і розпорядження, дає обов`язкові для виконання всіма учасниками освітнього процесу і структурними підрозділами закладу вищої освіти доручення; відповідає за результати діяльності закладу вищої освіти перед засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою); є розпорядником майна і коштів; забезпечує виконання фінансового плану (кошторису), укладає договори; призначає на посаду та звільняє з посади працівників; забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку; визначає функціональні обов`язки працівників; формує контингент осіб, які навчаються у закладі вищої освіти; відраховує з закладу вищої освіти та поновлює на навчання в ньому здобувачів вищої освіти за погодженням з органами студентського самоврядування та первинними профспілковими організаціями осіб, які навчаються (якщо дана особа є членом профспілки), з підстав, установлених цим Законом; забезпечує організацію та здійснення контролю за виконанням навчальних планів і програм навчальних дисциплін; контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни; здійснює контроль за якістю роботи педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших працівників; забезпечує створення умов для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу вищої освіти; сприяє та створює умови для діяльності органів студентського самоврядування, організацій профспілок працівників закладу вищої освіти і студентів, громадських організацій, які діють у закладі вищої освіти; сприяє формуванню здорового способу життя у здобувачів вищої освіти, зміцненню спортивно-оздоровчої бази закладу вищої освіти, створює належні умови для занять масовим спортом; спільно з виборними органами первинних організацій профспілок працівників закладу вищої освіти і студентів подає для затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування закладу вищої освіти правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує їх; здійснює інші передбачені статутом повноваження.

Відповідно до частин 4, 5 статті 34 цього ж Закону керівник закладу вищої освіти відповідає за провадження освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності у закладі вищої освіти, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження нерухомого та іншого майна цього закладу (частина 4).

Керівник закладу вищої освіти щороку звітує перед засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу вищої освіти (частина 5).

З наведених положень нормативно-правових актів встановлено чітке розмежування повноважень засновника (профільного Міністерства) та керівника закладу вищої освіти, які не є делегованими засновником, оскільки вони останньому не належать. Звідси немає підстав стверджувати про виконання керівником закладу вищої освіти публічно-владних управлінських функцій на виконання делегованих повноважень засновника вищого навчального закладу.

Відповідно до частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Згідно з частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, за наведеною нормою суб`єктами владних повноважень можуть бути не лише органи, їхні посадові чи службові особи, а й юридичні чи фізичні особи, якщо їм делеговано певні владні управлінські повноваження.

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.

Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

Заклад вищої освіти хоча і реалізує публічні інтереси держави під час здійснення освітнього процесу, однак не є суб`єктом владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, не є органом управління освітою та не здійснює функцій суб`єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, а ректор не є посадовою чи службовою особою суб`єкта владних повноважень.

Належність Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до юридичних осіб публічного права вказує лише на порядок створення цієї юридичної особи.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відносини ректора з вищим навчальним закладом освіти не утворюють того освітнього середовища у сфері вищої школи, на які можна поширити визначення поняття «публічна служба», що сформульоване в процесуальному законі.

Водночас суд зазначає, що спірні відносини не пов`язані також і з прийняттям, проходженням чи звільненням позивача з публічної служби.

В даному випадку ректор університету не виконує владно-управлінські функції у сфері освіти і науки, а виконує лише обов`язки по управлінню Університетом, як юридичною особою, організовує його діяльність.

Отже, спір між сторонами не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом, оскільки Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка та його керівник ректор у спірних правовідносинах не належать до суб`єктів владних повноважень, які виконують відповідні владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта цих відносин.

За загальним правилом, передбаченим у пункті 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За таких обставин, спірні правовідносини пов`язані із захистом трудових прав позивача, тому суд вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства. Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з приватноправових правовідносин.

Частиною 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Як наслідок, суд закриває провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (індекс 01024, вулиця Богомольця, будинок 10, місто Київ, код ЄДРПОУ 00032684), Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (індекс 76005, вулиця Національної Гвардії, будинок 3, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 08682387) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суддя Остап`юк С.В.