Ухвала

від 21.09.2023 по справі 420/2123/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 вересня 2023 року

м. Київ

справа №420/2123/23

адміністративне провадження № К/990/30970/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів: Мартинюк Н.М., Жука А.В.,

перевіривши касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2023 року у справі №420/2123/23 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок №4» (далі - КНП «Пологовий будинок №4») до Південного офісу Держаудитслужби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика смаку», про визнання протиправним і скасування висновку,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року КНП «Пологовий будинок №4» звернулося в суд із позовом до Південного офісу Держаудитслужби, в якому просило визнати протиправним і скасувати висновок відповідача про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2022-12-28-005736-а від 24 січня 2021року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2023 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Південний офіс Держаудитслужби звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

11 вересня 2023 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач в касаційній скарзі вказав на неправильне застосування судами норм матеріального права та послався на підпункти «а», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

В касаційній скарзі скаржник зазначив, що суд першої інстанції помилково призначив розгляд справи № 420/2123/23 у порядку спрощеного позовного провадження; справа становить значний суспільний інтерес з огляду на те, що закупівлі здійснюються за рахунок бюджетних коштів, які формуються з коштів платників податків; справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу

Верховний Суд, оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, становлення значеного суспільного інтересу та винятково значення для скаржника, констатує, що останнім хоч формально наведено, проте жодним чином не обґрунтовано існування обставин, передбачених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки заявник не зазначає новітніх, проблемних та раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, а лише посилається на постанови Верховного Суду, в яких викладені висновки за різними обставинами справи та предметами спорів на відміну від справи, що розглядається.

Також скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Щодо посилання на підпункт «г» пункту 2 частини пятої статті 328 КАС України скаржник зазначив, що справи щодо оскарження висновків за результатами моніторингу публічних закупівель відносяться до складних, оскільки вся система закупівель, її мета, сам контрольний захід та його результати є особливо важливими для суспільства, держави та правової системи, що не повинно розглядатись в порядку спрощеного провадження. У зв`язку з чим, на думку відповідача, розгляд судом першої інстанції справи № 420/2123/23 в порядку спрощеного позовного провадження є помилковим.

Перевіривши зазначені доводи, Верховний Суд зазначає наступне.

Порядок розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження, визначений Главою 10 КАС України.

Так, частинами першою - другою статті 257 КАС України установлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини третьої статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

З огляду на вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, правомірно розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій.

Таким чином, оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження рішення судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1- 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2023 року у справі №420/2123/23 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок №4» до Південного офісу Держаудитслужби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика смаку», про визнання протиправним і скасування висновку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк А.В. Жук