Ухвала

від 21.09.2023 по справі 629/5481/23

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 629/5481/23

Провадження № 2-з/629/22/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2023 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Кремінь М.О., розглянувши заяву представника заявника МПП Агросервіс- адвоката Лиски Павла Олександровича про забезпечення позову представника позивача МПП Агросервіс- адвоката Лиски Павла Олександровича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору- ОСОБА_3 , про визнання права власності на посіви та врожай,-

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про визнання права власності МПП Агросервіс на посіви та врожай соняшника 2023 року, що зростають на земельній ділянціз кадастровим номером 6320683000:02:000:0053, площею 5,35 га, що розташована на території Кіровської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

Разом з позовною заявою представник подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняти дії щодо збору посівів та врожаю соняшника 2023 року, що зростають на земельній ділянці з кадастровим номером 6320683000:02:000:0053, площею 5,35 га, що розташована на території Кіровської сільської ради Близнюківського району Харківської області, а також дій щодо його псування, пошкодження, перешкоджанню збору врожаю Малому підприємству Агросервіс.

Представник заявника посилався на те, що 10.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 15 років, договір був зареєстрований у Близнюківському райвідділі ХРФ ЦДЗК. 05.03.2008 року між сторонами був підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки згідно з договором. Позивач МПП Агросервіс належним чином виконував взяті на себе зобов`язання. За 30 днів до закінчення строку дії договору ОСОБА_3 був запрошений для вручення повідомлення про намір продовжити дію договору, згідно письмової відповіді останній погодився на продовження дії договору, за таких підстав позивач продовжив відкрито користуватися після 28.02.2023 року земельною ділянкою на правах орендаря. 05.09.2023 року позивачу стало відомо, що у земельної ділянки є новий власник ОСОБА_1 . При спілкуванні з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 останній повідомив, що на права оренди МПП Агросервіс це жодним чином не вплине, оскільки орендар залишиться користуватися земельною ділянкою і орендна плата буде сплачуватись новому власнику. Договір купівлі продажу земельної ділянки укладався без урахування наявних у позивача прав та без його згоди. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не предявляли вимоги/претензії щодо незаконності/неправомірності використання земельної ділянки, не забороняли її використання, не зверталися до суду. Позивачем планується збір врожаю соняшника 2023 року, але ОСОБА_1 в усному порядку забороняє відвідування земельної ділянки, проїзд сільськогосподарської техніки. З позиції відповідача вбачається, що ОСОБА_2 (відповідач 2 по справі) планує самостійно збирати врожай. У зв`язку з цим позивач просить суд визнати право власності на посіви і врожай, оскільки наявний спір про це. Враховуючи вищевикладене предстаник заявника просить заборонити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняти дії щодо збору посівів та врожаю соняшника 2023 року, що зростають на земельній ділянціз кадастровим номером 6320683000:02:000:0053, площею 5,35 га, що розташована на території Кіровської сільської ради Близнюківського району Харківської області, а також дій щодо його псування, пошкодження, перешкоджанню збору врожаю Малому підприємству Агросервіс.

Вивчивши надану заяву, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 6 зазначеної постанови визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, судом встановлено, що представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про визнання права власності МПП Агросервіс на посіви та врожай соняшника 2023 року, що зростають на земельній ділянці з кадастровим номером 6320683000:02:000:0053, площею 5,35 га, що розташована на території Кіровської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

В заяві про забезпечення позову адвокат просить заборонити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняти дії щодо збору посівів та врожаю соняшника 2023 року, що зростають на земельній ділянці з кадастровим номером 6320683000:02:000:0053, площею 5,35 га, що розташована на території Кіровської сільської ради Близнюківського району Харківської області, а також дій щодо його псування, пошкодження, перешкоджанню збору врожаю Малому підприємству Агросервіс. Вказує, що оскільки на даний час заборони на збір врожаю немає, то відповідачі, дізнавшись про даний позов, ускладнять розгляд даного спору та зроблять неможливим виконання судового рішення, щоб відвернути від себе негативні наслідки у вигляді відшкодування шкоди. Однак, представником позивача не наведено ризиків та не надано документальних підтверджень реальної загрози у подальшому виконанні рішення суду.

Імовірність ускладнення чи невиконання рішення, не може бути підставою застосування заходів забезпечення, оскільки суд не може попередньо надати оцінку доказам у справі та не може встановити результат розгляду справи, а тому відповідно встановити те, що підлягатиме виконанню. Безпідставне забезпечення позову може порушити права відповідачів. Разом з тим, представником позивача не надано доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають намір вчиняти збір врожаю на спірній земельній ділянці, а також вчиняти дії щодо його псування, пошкодження чи перешкоджанню збору врожаю, тобто не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

Також, відповідно до ч.5 ст.150 ЦПК України не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави, такого висновку дійшов ВСУ у постановах від 25.09.2019 в справі №910/7141/13, від 25.02.2019 в справі № 922/2673/18, від 17.10.2018 в справі №183/5864/17-ц. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Спосіб захисту права шляхом заборони вчиняти певні дії в майбутньому не передбачений законом, тому така вимога не задовольняється судом, про що свідчить висновок викладений в постанові ВСУ від 24 травня 2017 р. у справі № 6-951цс16.

Таким чином, адвокат не навів достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову, оскільки не доведено факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають намір здійснювати будь-які роботи на спірній земельній ділянці, або вчиняти дії спрямовані на псування, пошкодження врожаю чи на перешкоджання його збору, а ймовірність таких дій у подальшому не доведена, враховуючи те, що посіви соняшника відносяться до категорії культур, що швидко псуються, заборона на збір врожаю може призвести до того, що дані посіви будуть знищені самостійно, тому суд вважає заяву про забезпечення позову безпідставною та необґрунтованою і приходить до висновку про необхідність відмови у забезпеченні позову.

Керуючись ст.ст.149 -150,153 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні заяви представника заявника МПП Агросервіс- адвоката Лиски Павла Олександровича про забезпечення позову представника позивача МПП Агросервіс- адвоката Лиски Павла Олександровича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про визнання права власності на посіви та врожай- відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Т.О.Каращук