Постанова

від 19.09.2023 по справі 538/2077/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/2077/21 Номер провадження 22-ц/814/3450/23Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т.О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю., при секретарі: Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення ЛохвицькогорайонногосудуПолтавської областівід20березня2023року у справі за позовноюзаявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Лохвицька міська рада Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, за зустрічнимпозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самосійних вимог на предмет спору: Миргородська районна державна адміністрація Полтавської області, Лохвицька міська рада Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, про визнання недійсним та скасування Державного акту про право приватної власності на землю, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області № 367 від 31.12.2004 року в частині затвердження проекту нових землеволодінь в розмірі земельних часток (паїв) в межах товариства з обмеженою відповідальністю «Ранок» та посвідчення права власності ОСОБА_3 на земельну частку (пай) державним актом на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства без встановлення меж кожної з них в натурі (на місцевості), а також про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 165380 від 21.04.2005 року на ім`я ОСОБА_3 .

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що 24.02.2004 року Харківецькою сільською радою, на підставі розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації від 30.10.2002 року № 374 йому видано Державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 № 609674, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 16, згідно якого йому на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 3,56 га в межах згідно з планом, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Харківецької сільської ради.

Згідно рішення № РВ-3501153472021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 15.09.2021 року, державним кадастровим реєстратором відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо державної реєстрації належної позивачу на підставі Державного акту на право власності на землю серії Р2 № 609674 від 24.02.2004 року на праві власності земельної ділянки площею 2,45 га з тих підстав, що в межах належної йому на праві власності земельної ділянки знаходиться земельна ділянка 5322687800:00:003:0389, площа співпадає на 40,6966 відсотків. Вказана земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 165380 від 21.04.2005 року, виданого на підставі рішення Лохвицької районної державної адміністрації № 367 від 31.12.2004 року.

Позивач зазначає, що внаслідок накладення вищевказаних земельних ділянок відповідачів на належну йому на праві власності земельну ділянку, оскаржуваним розпорядженням голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області № 367 від 31.12.2004 року в частині затвердження проекту нових земель в розмірі земельних часток (паїв) в межах товариства з обмеженою відповідальністю «Ранок» та посвідчення права власності відповідача на земельну частку (пай) державним актом на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства без встановлення меж кожної з них в натурі (на місцевості) та оскарженим державним актом на право власності на земельну ділянку на ім`я відповідача, порушується його право власності на належну земельну ділянку, набуту у власність раніше.

Посилаючись на вищевказані обставини позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення та видачі на підставі нього оскаржуваних державних актів на право власності на земельну ділянку не було дотримано вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 116,118, 198 Земельного кодексу України, пункту 1.12 Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 червня 1999 року за № 354/3647.

14.02.2022 року відповідач подав зустрічний позов з доданими матеріалами (а.с. 38-56). Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 були обґрунтовані тим, що у відповідності до розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації № 367 від 31.12.2004 року затверджено проект нових землеволодінь в межах товариства з обмеженою відповідальністю «Ранок», згідно якого розроблено план схему розташування земельних часток (паїв) на території Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області, визначено місце розташування земельних ділянок на території сільської ради для 954 громадян членів колишнього колективного сільськогосподарського підприємства згідно списку затвердженого загальними зборами співвласників земельних часток (пав).

Вказаний проект був покладений в основу поділу земель КСП ім. А. Тесленка (колективне підприємство, яке здійснювало діяльність на території Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області) на основі якого власники земельних сертифікатів отримали Державні акти на право власності на земельні ділянки.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 20 березня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Лохвицька міська рада Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області № 367 від 31 грудня 2004 року в частині затвердження проекту нових землеволодінь в розмірі земельних часток (паїв) в межах товариства з обмеженою відповідальністю «Ранок» та посвідчення права власності ОСОБА_3 на земельну частку (пай) державним актом на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства без встановлення меж кожної з них в натурі (на місцевості).

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 165380 від 21.04.2005 року на ім`я ОСОБА_3 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самосійних вимог на предмет спору: Миргородська районна державна адміністрація Полтавської області, Лохвицька міська рада Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, про визнання недійсним та скасування Державного акту про право приватної власності на землю відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1816,00 грн.

З цим рішенням частково не погодився ОСОБА_3 , подавши апеляційну скаргу, в якій просив рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 20 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог за первісним позовом скасувати, та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 при визнання незаконним та скасування розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області №367 від 31.12.2004 року в частині затвердження проекту нових землеволодінь в розмірі земельних часток (паїв) в межах товариства з обмеженою відповідальністю «Ранок» та посвідчення права власності ОСОБА_3 на земельну частку (пай) та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №165380 від 21.04.2005 року.

В обгрунтування своєї позиції апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

На підтвердження своєї позиції посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив його заяву про застосування строку позовної давності, адже на його думку, ОСОБА_2 знав про проблему накладки його земельної ділянки із земельною ділянкою ОСОБА_3 із 2015 року, проте до суду звернувся лише 2021 року.

Крім того, апелянт посилається на те, що ОСОБА_2 не набув права власності на спірну земельну ділянку, адже державний акт на право приватної власності не землю серії Р2 №609974, який йому видано 24.02.2004 року, не відповідає формі Державного акту, яка використовувалася у періоді, в якому вказаний документ видано, вказаній земельній ділянкці не було присвоєно кадастрового номеру.

В свою чергу ОСОБА_3 за наслідками розпаювання отримав Держаний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №165380, який посвідчує його право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5322687800:00:003:0389 площею 3,51 га, виданий 21.04.2005 року, після затвердження загальними зборами власників земельних ділянок Проекту розташування земельних часток (паїв) на території Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області. При цьому державна реєстрація вказаної земельної ділянки була проведена 28.04.2005 року та внесена до Державного земельного кадастру.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанцїі, просив залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. На момент розгляду справи був присутній відповідач та його представник, інші особи будучи завчасно та належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися, що не перешкоджає апеляційному перегляду даної справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволення зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1ст. 367 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 4 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з доводів апелґяційної скарги рішення суду переглядається лише в частині розгляду судом першої інстанції первісного позову.

Відповідно до п.2 ч.1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із положеннямист. 376 ЦПК України,підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 02 березня 2000 року зареєстровано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Архипа Тесленка, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності (т. 1 а.с. 66).

Згідно технічного завдання (т. 1 а.с. 67) СТОВ ім. Архипа Тесленка є замовником схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель бувшого КСП ім. Архипа Тесленка Лохвицького району Полтавської області, мета проведення: встановлення фактичного стану угідь, що підлягають паюванню, визначення достовірності планово-картографічних матеріалів, інформації про стан грунтів, грошової оцінки угідь, що підлягають паюванню, уточнення списків осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю).

Відділом № 3 Полтавського філіалу Інституту землеустрою Української академії аграрних наук виготовлена технічна документація по складанню схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель бувшого КСП ім. Архипа Тесленка та виділеного резервного фонду на території Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області (т. 1 а.с. 63-65). Згідно пояснювальної записки вказаної технічної документації, підставою розробки технічної документації з організації території в межах розпайованих земель КСП ім. Архипа Тесленка Лохвицького району Полтавської області є замовлення КСП ім. Архипа Тесленка, договір № 609 від 31.07.2000 року і технічне завдання на виконання робіт. Схема поділу території на земельні частки (паї), згідно з затвердженим списком громадян, що мають право на земельну частку (пай), розроблена згідно з « Методичними рекомендаціями щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій», затвердженими наказом Держкомзему, Мінсільгоспроду України та Української академії аграрних наук від 04.06.1996 року № 47/172/48 та з урахуванням вимог технічного завдання. Така схема забезпечує всім власникам сертифікатів та громадянам, які мають право на земельну частку (пай), можливість вільного виділення її в натурі з метою самостійного господарювання згідно Указу Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки». Згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи від 02 березня 2000 року КСП ім. Архипа Тесленка змінило організаційно-правову форму і в подальшому вважається товариством з обмеженою відповідальністю ім. Архипа Тесленка.

Згідно з копією витягу з протоколу № 1 від 10 лютого 2001 року загальних зборів власників земельних часток (паїв), учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Архипа Тесленка Лохвицького району Полтавської області (т. 1 а.с. 68) погоджено схему організації території земельних часток (паїв) у межах розпайованих земель бувшого КСП ім. Архипа Тесленка та запропоновано Харківецькій сільській раді затвердити схему організації території земельних часток (паїв) у межах розпайованих земель бувшого КСП ім. Архипа Тесленка.

Рішенням 14 сесії 23 скликання Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 14.03.2001 року (т. 1 а.с. 70) затверджено схему організації території земель на земельні частки (паї) бувшого КСП ім. Архипа Тесленка Лохвицького району, а також визначено, що передачу в натурі земельних часток (паїв) при виході громадян проводити відповідно складеної схеми.

Відповідно до копії протоколу № 3 від 25 березня 2002 року (т. 1 а.с. 71-72), проведено роботу по розподілу земельних паїв і визначенню земельних ділянок по картосхемі.

Згідно з викопіровкою схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель бувшого КСП ім. А.Тесленка на виготовлення державного акту та винесення в натурі земельних ділянок в масивах № 44, 72, 73 значиться ОСОБА_2 і ділянка № НОМЕР_1 (т. 1 а.с.74).

Відповідно до архівного витягу з протоколу пленарного засідання першої сесії 24 скликання Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 12 квітня 2002 року (т. 1 а.с. 75) значиться про подання клопотання перед райдержадміністрацією про погодження надання дозволу на виготовлення державного акта на земельну частку (пай) ОСОБА_2 .

Розпорядженням голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області від 30.10.2002 року № 374 (т. 1 а.с. 76) надано згоду землевпорядним організаціям виділити в натурі (на місцевості) земельні частки (паї) для ведення особистого селянського господарства із земель колективної власності колишнього КСП ім. Архипа Тесленка громадянину ОСОБА_2 та виготовити технічну документацію по складанню державного акту на право приватної власності на землю.

На підставі вищевказаного розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області від 30.10.2002 року № 374 ОСОБА_2 передана у власність земельна ділянка на території Харківецької сільської ради площею 3,56 гектарів для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 7).

Згідно рішення № РВ-3501153472021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 19.09.2021 року (т. 1 а.с. 8) Державним кадастровим реєстратором Відділ у Новоархангельському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області розглянуто заяву про внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 09.09.2021 року (реєстраційний номер РВ-5316839472021) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з таких підстав: Електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа.

Відповідно до висновку щодо перевірки електронного документа визначено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельно ділянки місцезнаходження в межах ділянки яку передбачається зареєструвати іншої земельної ділянки або її частини. Перетин ділянок з ділянкою 5322687800:00:003:0389, площа співпадає на 40,6966 % (т. 1 а.с. 10).

Відповідно до розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області від 31.12.2004 року № 367 (т. 1 а.с. 11) затверджено проект нових землеволодінь в розмірі земельних часток (паїв) в межах товариства з обмеженою відповідальністю «Ранок», яким передбачено розмір кожної з 954 земельних часток (паїв) загальною площею 3557,1 га та створення мережі під`їзних шляхів на площі 34,2 га, а також посвідчити право власності громадян на земельні частки (паї) державними актами на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства без встановлення меж кожної з них в натурі (на місцевості).

На підставі вищевказаного розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області від 31.12.2004 року № 367 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 165380 від 21.04.2005 року на ім`я відповідача ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 12).

Згідно витягу з рішення 14 сесії 4 скликання Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 30 листопада 2004 року (т. 1 а.с. 25), погоджено склад та розмір земельних угідь на час проекту та по «Проекту реформування СТОВ ім. А.Тесленка на території Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області», погоджено рішення співвласників зборів співвласників земельних ділянок в розмірі права на земельну частку (пай), а також з межами та розмірами земельних ділянок для товарного виробництва громадянам в розмірі права на земельну частку (пай), згідно «Проекту реформування СТОВ ім. А. Тесленка на території Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області». В рішенні також зазначено про посвідчення права власності на земельну ділянку власникам права на земельну частку (пай), згідно правовстановлюючих документів.

Копією збірного кадастрового плану (т. 1 а.с. 27) визначено, що земельній ділянці ОСОБА_3 з кадастровим номером 5322687800:00:003:0389 відповідає пай № 440.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5300355272022 від 07.02.2022 року (т. 1 а.с. 44) підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322687800:00:003:0389 зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об`єднанні земельних ділянок 21.09.2012 року ПП «Меридіан», дата державної реєстрації земельної ділянки відповідає даті видачі державного акту 28.04.2005 року, право власності зареєстровано за ОСОБА_3 .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання Державного акту на право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка ОСОБА_2 винесена в натуру (на місцевості) раніше ніж земельна ділянка відповідача ОСОБА_3 . Таким чином, розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області від 31.12.2004 року № 367, на підставі якого відповідач отримав державний акт на право приватної власності на землю, видане вже після формування та перенесення в натуру (на місцевість) земельної ділянки ОСОБА_2 . Місцевий суд вказав, що доказів того, що перенесення в натуру (на місцевість) земельної ділянки відповідача передувало перенесенню в натуру (на місцевість) земельної ділянки ОСОБА_2 , не надано.

Районний суд також вказав, що видання розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області від 31.12.2004 року № 367 та видача відповідачу державного акту від 28.04.2005 року серії ПЛ № 165380 на право приватної власності на землю для ведення особистого селянського господарства без встановлення меж кожної з них в натурі (пункт 4 розпорядження), призвели до порушення права позивача на належну йому земельну ділянку.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що про накладення земельної ділянки відповідача і як наслідок порушення його права власності на земельну ділянку, йому стало відомо тільки з рішення № РВ-3501153472021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 15.09.2021 року. Доказів того, що ОСОБА_2 раніше знав або міг знати про накладення на його земельну ділянку земельної ділянки ОСОБА_3 , матеріали справи не містять.

Із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, зважаючи на наступне.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. (Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18).

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Існують три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 володів спірною земельною ділянкою із 2005 року, яку отримав відповідно до встановленої законом (в редакції на час виникнення правовідносин) процедури, здійснив всі передбачені законодавством дії для проведення державної реєстрації.

Визнання судом першої інстанції незаконним та скасування розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області №367 від 31.12.2004 року в частині затвердження проекту нових землеволодінь в ромзіір земельних часток (паїв) в межах товариства з обмеженою відповідальністю «Ранок» та посвідчення права власності ОСОБА_5 на земельну частку (пай) державним актом на право власності на земельну ділянку, а також визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №165380 від 21.04.2005 року на ім`я ОСОБА_3 , фактично позбавляє ОСОБА_3 права на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відтак, усунення порушення прав позивача щодо неможливості внесення відомомстей про належну йому земельну ділянку до земельного кадастру, не вказує на не визнання чи оспорення відповідачем права власності позивача на земельну ділянку, а тому позбавлення останнього права власності на належну йому земельну ділянку не є пропорційним та співмірним, відтак такий спосіб захисту права не можна визнати ефективним та справедливим.

Відповідно до висновку щодо перевірки електронного документа визначено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельно ділянки є знаходження в межах ділянки яку передбачається зареєструвати іншої земельної ділянки або її частини. Перетин ділянок з ділянкою 5322687800:00:003:0389, площа співпадає на 40,6966 % (т. 1 а.с. 10).

Тобто перешкода, яка виникла у позивача, та порушує його право на безперешкодне користування належною йому земельною ділянкою, має технічний характер, та може бути усунена шляхом внесення змін до технічних документацій сторін, чи одного з них, після отримання висновків спеціалістів із земельно-технічних питань проведених на основі огляду земельних ділянок на місцевості в натурі. Вказані обставин, додатково вказують на невірний вибір позивачем способу захисту своїх прав, що є окремою підставою для відмови у задоволені позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, адже суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв`язку із чим дане рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Лохвицькогорайонного судуПолтавської областівід 20березня 2023року, в частині вирішення позовних вимог за первісним позовом - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Лохвицька міська рада Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2023 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

С.А. Гальонкін

---

О.Ю. Кузнєцова