Постанова

від 08.04.2024 по справі 538/2077/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 538/2077/21

провадження № 61-14571ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - З ОСОБА_2 ,

відповідач за первісним позовом (третя особа за зустрічним позовом) - Миргородська районна державна адміністрація Полтавської області,

треті особи: Лохвицька міська рада Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року в складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Гальонкіна С. А., Кузнєцової О. Ю.,

Історія справи

Короткий зміст позовів

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_3 , Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, треті особи: Лохвицька міська рада Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку.

Первісний позов мотивований тим, що 24 лютого 2004 року Харківецькою сільською радою, на підставі розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації від 30 жовтня 2002 року № 374 ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 № 609674, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 16, згідно якого йому на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 3,56 га в межах згідно з планом, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Харківецької сільської ради.

Згідно рішення № РВ-3501153472021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 15 вересня 2021 року, державним кадастровим реєстратором відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо державної реєстрації належної позивачу на підставі Державного акту на право власності на землю серії Р2 № 609674 від 24 лютого 2004 року на праві власності земельної ділянки площею 2,45 га з тих підстав, що в межах належної йому на праві власності земельної ділянки знаходиться земельна ділянка 5322687800:00:003:0389, площа співпадає на 40,6966 відсотків. Вказана земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 165380 від 21 квітня 2005 року, виданого на підставі рішення Лохвицької районної державної адміністрації № 367 від 31 грудня 2004 року.

ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок накладення земельних ділянок відповідачів на належну йому на праві власності земельну ділянку, оскаржуваним розпорядженням голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області № 367 від 31 грудня 2004 року в частині затвердження проекту нових земель в розмірі земельних часток (паїв) в межах ТОВ «Ранок» та посвідчення права власності відповідача на земельну частку (пай) державним актом на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства без встановлення меж кожної з них в натурі (на місцевості) та оскарженим державним актом на право власності на земельну ділянку на ім`я відповідача, порушується його право власності на належну земельну ділянку, набуту у власність раніше.

ОСОБА_1 вважав, що при прийнятті оспорюваного рішення та видачі на підставі нього оскаржуваних державних актів на право власності на земельну ділянку не було дотримано вимог статті 19 Конституції України, статей 116, 118, 198 ЗК України, пункту 1.12 Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 червня 1999 року за № 354/3647.

ОСОБА_1 просив:

визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області № 367 від 31 грудня 2004 року в частині затвердження проекту нових землеволодінь в розмірі земельних часток (паїв) в межах ТОВ «Ранок» та посвідчення права власності ОСОБА_4 на земельну частку (пай) державним актом на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства без встановлення меж кожної з них в натурі (на місцевості);

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 165380 від 21 квітня 2005 року на ім`я ОСОБА_4 .

У лютому 2022 року ОСОБА_4 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Миргородська районна державна адміністрація Полтавської області, Лохвицька міська рада Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, про визнання недійсним та скасування Державного акту про право приватної власності на землю.

Зустрічний позов мотивований тим, що відповідно до розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації № 367 від 31 грудня 2004 року затверджено проект нових землеволодінь в межах ТОВ «Ранок», згідно якого розроблено план схему розташування земельних часток (паїв) на території Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області, визначено місце розташування земельних ділянок на території сільської ради для 954 громадян членів колишнього колективного сільськогосподарського підприємства згідно списку затвердженого загальними зборами співвласників земельних часток (паїв).

Вказаний проект був покладений в основу поділу земель КСП ім. А. Тесленка (колективне підприємство, яке здійснювало діяльність на території Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області) на основі якого власники земельних сертифікатів отримали Державні акти на право власності на земельні ділянки.

ОСОБА_4 просив:

визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 № 609674 від 24 лютого 2004 року виданий на користь ОСОБА_1 , яким засвідчено право власності на землю розміром 3,56 га на території Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 20 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області № 367 від 31 грудня 2004 року в частині затвердження проекту нових землеволодінь в розмірі земельних часток (паїв) в межах товариства з обмеженою відповідальністю «Ранок» та посвідчення права власності ОСОБА_4 на земельну частку (пай) державним актом на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства без встановлення меж кожної з них в натурі (на місцевості).

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 165380 від 21 квітня 2005 року на ім`я ОСОБА_4 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання про розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з оформленням права приватної власності на земельні ділянки, права на які були посвідчені сертифікатами на право на земельну частку (пай). Підставою набуття права власності на землю як позивачем так і відповідачем є відповідні розпорядження Лохвицької районної державної адміністрації про передачу земельних ділянок у приватну власність;

розпорядженням голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області від 30 жовтня 2002 року № 374 надано згоду землевпорядним організаціям виділити в натурі (на місцевості) земельні частки (паї) для ведення особистого селянського господарства із земель колективної власності колишнього КСП ім. Архипа Тесленка громадянину ОСОБА_1 та виготовити технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на землю. Таким чином, з 30 жовтня 2002 року ОСОБА_1 отримав право на звернення до землевпорядної організації для виготовлення технічної документації по складанню державного акту на право приватної власності на землю. З наявного в матеріалах справи витягу з технічної документації зі складання державного акту на право власності на землю ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 52) вбачається, що вона виготовлена в 2003 році, тобто була підставою для видачі державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 609674 від 24 лютого 2004 року. Такі обставини дають підстави для висновку про те, що на момент видачі державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 609674 від 24 лютого 2004 року, земельна ділянка ОСОБА_1 була сформована та перенесення в натуру (на місцевість). Розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області від 31 грудня 2004 року № 367, на підставі якого відповідач отримав державний акт на право приватної власності на землю, видане вже після формування та перенесення в натуру (на місцевість) земельної ділянки ОСОБА_1 . Доказів того, що перенесення в натуру (на місцевість) земельної ділянки відповідача передувало перенесенню в натуру (на місцевість) земельної ділянки ОСОБА_1 суду не надано. Тому земельна ділянка ОСОБА_1 винесена в натуру (на місцевості) раніше ніж земельна ділянка відповідача, що спростовує доводи зустрічної позовної заяви;

суд не прийняв до уваги доводи зустрічного позову про те, що технічна документація зі складання державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 була розроблена без попередньої розробки проект поділу земель сільської ради та без складання повного плану схеми поділу земель Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області, оскільки матеріали справи містять докази про те, що відділом № 3 Полтавського філіалу Інституту землеустрою Української академії аграрних наук виготовлена технічна документація по складанню схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель бувшого КСП ім. Архипа Тесленка та виділеного резервного фонду на території Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області, яка погоджена з Лохвицькою адміністрацією, Харківецькою сільською радою, СТОВ ім. Архипа Тесленка, Лохвицьким районним відділом земельних ресурсів і районним відділом архітектури. Схему організації території та уточнений розрахунок вартості земельної частки (паю) розглянуто та затверджено Рішенням 14 сесії 23 скликання Харківецької сільської ради від 14 березня 2001 року;

наявними у справі матеріалами підтверджується, що на підставі державного акту серії Р2 № 609674 від 24 лютого 2004 року ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 3,56 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області. Тому видання розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області від 31 грудня 2004 року № 367 та видача відповідачу державного акту від 28 квітня 2005 року серії ПЛ № 165380 на право приватної власності на землю для ведення особистого селянського господарства без встановлення меж кожної з них в натурі (пункт 4 розпорядження), призвели до порушення права позивача на належну йому земельну ділянку, у зв`язку із чим є підстави для задоволення позовних вимог;

посилання представника відповідачів за первісним позовом щодо відмови ОСОБА_1 в позовних вимогах в зв`язку зі спливом позовної давності на пред`явлення вказаного позову, оскільки ОСОБА_1 намагався врегулювати спір щодо реєстрації своїх земельних ділянок в судовому порядку в 2015 році суд відхилив. ОСОБА_1 зазначив, що про накладення земельної ділянки відповідача і як наслідок порушення його права власності на земельну ділянку, йому стало відомо тільки з рішення № РВ-3501153472021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 15 вересня 2021 року. Доказів того, що ОСОБА_1 раніше знав або міг знати про накладення на його земельну ділянку земельної ділянки ОСОБА_4 , матеріали справи не містять. Положення частини першої статті 261 ЦК України регламентують, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, суд не прийняв до уваги доводи відповідача щодо застосування позовної давності, оскільки ОСОБА_1 про порушення права власності на спірну земельну ділянку стало відомо 15 вересня 2021 року, у зв`язку із чим його право підлягає захисту судом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 20 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог за первісним позовом скасовано.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Лохвицька міська рада Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, відмовлено.

В іншій частині рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 20 березня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

при задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання Державного акту на право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка ОСОБА_1 винесена в натуру (на місцевості) раніше ніж земельна ділянка відповідача ОСОБА_4 . Таким чином, розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області від 31 грудня 2004 року № 367, на підставі якого відповідач отримав державний акт на право приватної власності на землю, видане вже після формування та перенесення в натуру (на місцевість) земельної ділянки ОСОБА_1 . Місцевий суд вказав, що доказів того, що перенесення в натуру (на місцевість) земельної ділянки відповідача передувало перенесенню в натуру (на місцевість) земельної ділянки ОСОБА_1 , не надано. Районний суд також вказав, що видання розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області від 31 грудня 2004 року № 367 та видача відповідачу державного акту від 28 квітня 2005 року серії ПЛ № 165380 на право приватної власності на землю для ведення особистого селянського господарства без встановлення меж кожної з них в натурі (пункт 4 розпорядження), призвели до порушення права позивача на належну йому земельну ділянку. При відмові у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що про накладення земельної ділянки відповідача і як наслідок порушення його права власності на земельну ділянку, йому стало відомо тільки з рішення № РВ-3501153472021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 15 вересня 2021 року. Доказів того, що ОСОБА_1 раніше знав або міг знати про накладення на його земельну ділянку земельної ділянки ОСОБА_4 , матеріали справи не містять. Із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, зважаючи на наступне;

згідно частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів;

відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18);

порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб. Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права;

існують три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року);

із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 володів спірною земельною ділянкою із 2005 року, яку отримав відповідно до встановленої законом (в редакції на час виникнення правовідносин) процедури, здійснив всі передбачені законодавством дії для проведення державної реєстрації. Визнання судом першої інстанції незаконним та скасування розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області № 367 від 31 грудня 2004 року в частині затвердження проекту нових землеволодінь в розмірі земельних часток (паїв) в межах ТОВ «Ранок» та посвідчення права власності ОСОБА_5 на земельну частку (пай) державним актом на право власності на земельну ділянку, а також визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №165380 від 21 квітня 2005 року на ім`я ОСОБА_4 , фактично позбавляє ОСОБА_4 права на мирне володіння майном, гарантоване статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

усунення порушення прав позивача щодо неможливості внесення відомостей про належну йому земельну ділянку до земельного кадастру, не вказує на не визнання чи оспорення відповідачем права власності позивача на земельну ділянку, а тому позбавлення останнього права власності на належну йому земельну ділянку не є пропорційним та співмірним, відтак такий спосіб захисту права не можна визнати ефективним та справедливим. Відповідно до висновку щодо перевірки електронного документа визначено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах ділянки яку передбачається зареєструвати іншої земельної ділянки або її частини. Перетин ділянок з ділянкою 5322687800:00:003:0389, площа співпадає на 40,6966 % (т. 1 а. с. 10). Тобто перешкода, яка виникла у позивача, та порушує його право на безперешкодне користування належною йому земельною ділянкою, має технічний характер, та може бути усунена шляхом внесення змін до технічних документацій сторін, чи одного з них, після отримання висновків спеціалістів із земельно-технічних питань проведених на основі огляду земельних ділянок на місцевості в натурі. Вказані обставин, додатково вказують на невірний вибір позивачем способу захисту своїх прав, що є окремою підставою для відмови у задоволені позову;

таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, адже суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, в якій просив постанову апеляційного суду скасувати в частині вирішення позовних вимог за первісним позовом та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що

на час прийняття оскаржуваного розпорядження голови Лохвицької РДА №367 від 31 грудня 2004 року та видачі на підставі нього відповідачу державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 165380 від 21 квітня 2005 року спірна земельна ділянка належала позивачу на праві приватної власності. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Частиною 5 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом;

статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; д) застосування Інших, передбачених законом, способів. Відповідно до вимог ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном;

суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 15 січня 2020 року у справі № 540/861/16-ц; від 24 червня 2021 року у справі № 533/1134/17; від 27 червня 2023 року у справі № 130/2194/19; від 31 серпня 2022 року у справі № 191/4018/18.

У листопаді 2023 року Миргородська районна державна адміністрація Полтавської областіподала клопотання, підписане представником ОСОБА_6 , в якому просить касаційну скаргу розглядати без участі представника.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

14 листопада 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду 05 квітня 2024 року відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 15 січня 2020 року у справі № 540/861/16-ц; від 24 червня 2021 року у справі № 533/1134/17; від 27 червня 2023 року у справі № 130/2194/19; від 31 серпня 2022 року у справі № 191/4018/18.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Лохвицька міська рада Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 02 березня 2000 року зареєстровано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Архипа Тесленка, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності.

Згідно технічного завдання СТОВ ім. Архипа Тесленка є замовником схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель бувшого КСП ім. Архипа Тесленка Лохвицького району Полтавської області, мета проведення: встановлення фактичного стану угідь, що підлягають паюванню, визначення достовірності планово-картографічних матеріалів, інформації про стан грунтів, грошової оцінки угідь, що підлягають паюванню, уточнення списків осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю).

Відділом № 3 Полтавського філіалу Інституту землеустрою Української академії аграрних наук виготовлена технічна документація по складанню схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель бувшого КСП ім. Архипа Тесленка та виділеного резервного фонду на території Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області. Згідно пояснювальної записки вказаної технічної документації, підставою розробки технічної документації з організації території в межах розпайованих земель КСП ім. Архипа Тесленка Лохвицького району Полтавської області є замовлення КСП ім. Архипа Тесленка, договір № 609 від 31 липня 2000 року і технічне завдання на виконання робіт. Схема поділу території на земельні частки (паї), згідно з затвердженим списком громадян, що мають право на земельну частку (пай), розроблена згідно з « Методичними рекомендаціями щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій», затвердженими наказом Держкомзему, Мінсільгоспроду України та Української академії аграрних наук від 04 червня 1996 року № 47/172/48 та з урахуванням вимог технічного завдання. Така схема забезпечує всім власникам сертифікатів та громадянам, які мають право на земельну частку (пай), можливість вільного виділення її в натурі з метою самостійного господарювання згідно Указу Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки». Згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи від 02 березня 2000 року КСП ім. Архипа Тесленка змінило організаційно-правову форму і в подальшому вважається товариством з обмеженою відповідальністю ім. Архипа Тесленка.

Згідно з копією витягу з протоколу № 1 від 10 лютого 2001 року загальних зборів власників земельних часток (паїв), учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Архипа Тесленка Лохвицького району Полтавської області погоджено схему організації території земельних часток (паїв) у межах розпайованих земель бувшого КСП ім. Архипа Тесленка та запропоновано Харківецькій сільській раді затвердити схему організації території земельних часток (паїв) у межах розпайованих земель бувшого КСП ім. Архипа Тесленка.

Рішенням 14 сесії 23 скликання Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 14 березня 2001 року затверджено схему організації території земель на земельні частки (паї) бувшого КСП ім. Архипа Тесленка Лохвицького району, а також визначено, що передачу в натурі земельних часток (паїв) при виході громадян проводити відповідно складеної схеми.

Відповідно до копії протоколу № 3 від 25 березня 2002 року, проведено роботу по розподілу земельних паїв і визначенню земельних ділянок по картосхемі.

Згідно з викопіровкою схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель бувшого КСП ім. А.Тесленка на виготовлення державного акту та винесення в натурі земельних ділянок в масивах № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 значиться ОСОБА_1 і ділянка № НОМЕР_1 .

Відповідно до архівного витягу з протоколу пленарного засідання першої сесії 24 скликання Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 12 квітня 2002 року значиться про подання клопотання перед райдержадміністрацією про погодження надання дозволу на виготовлення державного акта на земельну частку (пай) ОСОБА_1 .

Розпорядженням голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області від 30 жовтня 2002 року № 374 надано згоду землевпорядним організаціям виділити в натурі (на місцевості) земельні частки (паї) для ведення особистого селянського господарства із земель колективної власності колишнього КСП ім. Архипа Тесленка громадянину ОСОБА_1 та виготовити технічну документацію по складанню державного акту на право приватної власності на землю.

На підставі вказаного розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області від 30 жовтня 2002 року № 374 ОСОБА_1 передана у власність земельна ділянка на території Харківецької сільської ради площею 3,56 гектарів для ведення особистого селянського господарства.

Згідно рішення № РВ-3501153472021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 19 вересня 2021 року Державним кадастровим реєстратором Відділ у Новоархангельському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області розглянуто заяву про внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 09 вересня 2021 року (реєстраційний номер РВ-5316839472021) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з таких підстав: Електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа. Відповідно до висновку щодо перевірки електронного документа визначено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельно ділянки місцезнаходження в межах ділянки яку передбачається зареєструвати іншої земельної ділянки або її частини. Перетин ділянок з ділянкою 5322687800:00:003:0389, площа співпадає на 40,6966 %.

Відповідно до розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області від 31 грудня 2004 року № 367 затверджено проект нових землеволодінь в розмірі земельних часток (паїв) в межах ТОВ «Ранок», яким передбачено розмір кожної з 954 земельних часток (паїв) загальною площею 3557,1 га та створення мережі під`їзних шляхів на площі 34,2 га, а також посвідчити право власності громадян на земельні частки (паї) державними актами на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства без встановлення меж кожної з них в натурі (на місцевості).

На підставі вказаного розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області від 31 грудня 2004 року № 367 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 165380 від 21 квітня 2005 року на ім`я відповідача ОСОБА_4 .

Згідно витягу з рішення 14 сесії 4 скликання Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 30 листопада 2004 року, погоджено склад та розмір земельних угідь на час проекту та по «Проекту реформування СТОВ ім. А. Тесленка на території Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області», погоджено рішення співвласників зборів співвласників земельних ділянок в розмірі права на земельну частку (пай), а також з межами та розмірами земельних ділянок для товарного виробництва громадянам в розмірі права на земельну частку (пай), згідно «Проекту реформування СТОВ ім. А. Тесленка на території Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області». В рішенні також зазначено про посвідчення права власності на земельну ділянку власникам права на земельну частку (пай), згідно правовстановлюючих документів.

Відповідно до копії збірного кадастрового плану земельній ділянці ОСОБА_4 з кадастровим номером 5322687800:00:003:0389 відповідає пай № 440.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5300355272022 від 07 лютого 2022 року підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322687800:00:003:0389 зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об`єднанні земельних ділянок 21 вересня 2012 року ПП «Меридіан», дата державної реєстрації земельної ділянки відповідає даті видачі державного акту 28 квітня 2005 року, право власності зареєстровано за ОСОБА_4 .

Позиція Верховного Суду

Касаційний суд відхиляє аргументи касаційної скарги з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152 ЗК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 360/2066/17 (провадження № 61-14866 св 20) зазначено, що:

«у наведеному рішенні державного кадастрового реєстратора вказані наступні підстави для відмови: знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, із рекомендацією державного кадастрового реєстратора звернутися заявнику до організації розробника для виправлення технічної помилки та приведення документації із землеустрою у відповідність до чинного законодавства»;

…Отже, позивач не позбавлений можливості внести відповідні відомості щодо належної йому земельної ділянки до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру у разі виправлення технічної помилки та приведення документації із землеустрою у відповідність до чинного законодавства, тому є правильними висновки суду апеляційної інстанції, щодо недоведеності позивачем порушення відповідачем його права власності на землю».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 583/669/15-ц (провадження № 61-756св20) зазначено, що:

«…як встановлено висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи від 20 жовтня 2017 року № 8380, навіть у разі перерахування координат земельних ділянок на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 із послідуючим виготовленням державних актів на земельні ділянки, не змінюючи площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок фактична межа між вказаними земельними ділянками отримана таким чином спільній межі не буде відповідати.

Отже, сторонам у справі потрібно усунути технічні помили, допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок, яке проводилось у різний час, відповідно до порядку, визначеному у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр». Встановлення (відновлення) меж земельних ділянок потрібно у зв`язку з неможливістю визначення меж, які б відповідали державним актам, можливо, і шляхом зміни площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок обох сторін. При цьому формування нових земельних ділянок не здійснюється, а лише вносяться зміни до відомостей про нові межі земельних ділянок до Державного земельного кадастру. Таке встановлення (відновлення) може бути здійснено за згодою сторін як за фактичним використанням, такі за межами, які сторони погодять між собою».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 449/1165/17 (провадження № 61-22096св19) зазначено про те, що згідно із пунктом 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру.

Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п`ята статті 158 ЗК України). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у позасудовому порядку мають можливість скористатися визначеним у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» способом відновлення своїх порушених прав, шляхом усунення технічних помилок, і лише у разі, якщо цей спосіб виявиться недієвим, чи згоди щодо визначення конкретних меж земельних ділянок не буде досягнуто, позивачі, чиї права порушені у результаті невідповідності інформації землевпорядної документації фактичним даним щодо площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок, так і даним, визначеним державними актами, що є порушення вимог земельного законодавства, можуть звернутись до суду за захистом порушених прав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Апеляційний суд встановив, що:

ОСОБА_4 належить земельна ділянка із 2005 року, яку він отримав відповідно до встановленої законом процедури, здійснив всі передбачені законодавством дії для проведення державної реєстрації;

підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах ділянки яку передбачається зареєструвати іншої земельної ділянки або її частини. Перетин ділянок з ділянкою 5322687800:00:003:0389, площа співпадає на 40,6966 %. Тобто перешкода, яка виникла у позивача, та порушує його право на безперешкодне користування належною йому земельною ділянкою, має технічний характер, та може бути усунена шляхом внесення змін до технічних документацій сторін, чи одного з них, після отримання висновків спеціалістів із земельно-технічних питань проведених на основі огляду земельних ділянок на місцевості в натурі.

За таких обставин апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні первісного позову.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без дотримання норм матеріального та процесуального праваі зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову апеляційного суду в оскарженій частині без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2023 рокув частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Лохвицька міська рада Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков