Ухвала
від 21.09.2023 по справі 5/58
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua


УХВАЛА

"21" вересня 2023 р. м. УжгородСправа № 5/58

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» вих №55 від 09.09.2023 (вх. №02.3.1-02/6278/23 від 12.09.2023) про відвід судді та ухвалення додаткового рішення щодо застосування наслідків нікчемності спірного договору про двосторонню реституцію

у справі № 5/58

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю „ФУДЗ ТРЕЙД, м. Рівне

до закритого акціонерного товариства „Котнар, с. Мужієво, Берегівський район

про банкрутство

За участі: не викликались

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду Закарпатської області від 30.03.11 у справі №5/58 закрите акціонерного товариства „Котнар, с. Мужієво, Берегівський район (далі ЗАТ „Котнар) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Товариство з обмеженою відповідальністю Котнар-М, с.Мужієво, Берегівський район 18.07.17 звернулося до господарського суду Закарпатської області із позовною заявою про стягнення солідарно із закритого акціонерного товариства „Котнар, с. Мужієво, Берегівський район та публічного акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ суми 539461,67 грн. у справі №5/58 про банкрутство закритого акціонерного товариства „Котнар, с. Мужієво, Берегівський район.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 15.01.18 розгляд позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю Котнар-М у справі про банкрутство №5/58 та клопотання публічного акціонерного товариства ВТБ Банк про зупинення провадження у справі №5/58 відкладено до повернення матеріалів справи №5/58 до господарського суду Закарпатської області.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2019, справу №5/58 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.

12.09.2023 до Господарського суду Закарпатської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» вих №55 від 09.09.2023 (вх. №02.3.1-02/6278/23 від 12.09.2023), якою заявник просить при розгляді заяви розглянути Реєстр кредиторів, затверджений судом і зазначити, коли той був затверджений судом, на підставі яких рішень відбувалось заміна правонаступництво існуючих кредиторів; заявляє відвід судді Ремецькі О.Ф. і розгляд заяви без участі заявника; ухвалити додаткове рішення застосування наслідків нікчемності спірного договору про двосторонню реституцію застосування наслідків нікчемності спірного договору для усіх сторін процесу (прохальну частину заяви викладено у відповідності до вимог заявника).

Аналізуючи подану суду заяву, обсяг прав та обов`язків сторін у справі про банкрутство та учасників у справі про банкрутство, суд констатує наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 4 ГПК України та ст. 7 КУзПБ забезпечення права на звернення до суду та у визначених законом випадках - на звернення з позовом у межах справи про банкрутство є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Реалізацією права особи на судовий захист є також можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, про що роз`яснено Конституційним Судом України у рішенні від 25.04.2012 № 11-рп/2012.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як вбачається із матеріалів справи №5/58, заявник ТОВ «Карпат-Вин Еталон» не є кредитором у справі про банкрутство ЗАТ «Котнар», що у свою чергу надавало б такій стороні право на реалізацію прав та обов`язків сторони у справі про банкрутство, у тому числі, подання заяви про відвід судді, розгляду реєстру кредиторів, тощо. Окрім того, заявник не є учасником справи про банкрутство, перелік яких визначено ст. 1 КУзПБ., які також наділено відповідними правами та обов`язками саме у справі про банкрутство.

Відтак, відсутність у заявника статусу сторони у справі про банкрутство та учасника справи про банкрутство, обмежує заявника у реалізації ним права на звернення до суду саме у справі про банкрутство, що випливає з наступного.

Як визначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення ЄСПЛ у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" від 28.05.1985).

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення ЄСПЛ у справі "Беллє проти Франції" від 04.12.1995). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.

Водночас право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

З дня введення в дію КУзПБ визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ приводить до висновку, що законодавцем за темпоральним принципом визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

У свою чергу, згідно з частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Отже, реалізація права на подання відповідних заяв та клопотань у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими ст. 4 ГПК України, з урахуванням особливостей статусу сторін та учасників у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У рішенні ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" вказано, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ "Steel and others v. The United Kingdom").

Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21.10.2010).

Суд нагадує про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються (рішення ЄСПЛ у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників господарського обороту в Україні.

Щодо наведених тверджень заявника, суд вважає за необхідне зазначити, що приписи частини третьої статті 8 КУзПБ (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 20.03.2023 № 2971-ІХ) щодо подання суду відповідних заяв та клопотань у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) кореспондуються з положеннями статті 7 КУзПБ, якими, зокрема передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 виснувала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

1) перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.

2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно розгляду справ позовного провадження. Такий підхід повністю відображає конструкції статей 7, 9 КУзПБ щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство. Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справи про банкрутство (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/97/20).

Враховуючи вищенаведене та відсутність у заявника ТОВ «Карпат-Вин Еталон» статусу сторони у справі №5/58 про банкрутство (конкурсного кредитора, забезпеченого кредитора, боржника), а також статусу учасника у справі про банкрутство (сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника), заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» вих №55 від 09.09.2023 (вх. №02.3.1-02/6278/23 від 12.09.2023) про розгляд Реєстру кредиторів, затверджений судом і зазначити, коли той був затверджений судом, на підставі яких рішень відбувалось заміна правонаступництво існуючих кредиторів; заявлення відводу судді Ремецькі О.Ф. у справі №5/58 підлягає поверненню без розгляду.

Що стосується вимоги заявника у частині прийняття додаткового рішення у справі №5/58, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У справі №5/58 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю „ФУДЗ ТРЕЙД, м. Рівне до закритого акціонерного товариства „Котнар, с. Мужієво, Берегівський район про банкрутство судом не вирішувалось питання про визнання недійсним Договору купівлі-продажу №8/12/09 від 08.12.2009, оскільки даний договір був предметом судового розгляду у справі №907/314/21, яка розглядалась судом з урахуванням вимог ст. 20 КУзПБ у межах справи про банкрутство №5/58 за правилами загального позовного провадження.

Окрім того, нормами ст. 244 ГПК України унормовано питання прийняття судом додаткового рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відтак, питання прийняття судом додаткового рішення може бути предметом судового розгляду з огляду на наведені заявником обставини виключно у межах справи №907/314/21 та за наявності підстав, визначених ст. 244 ГПК України.

З огляду на вищенаведене, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» вих №55 від 09.09.2023 (вх. №02.3.1-02/6278/23 від 12.09.2023), якою заявник просить при розгляді заяви ухвалити додаткове рішення застосування наслідків нікчемності спірного договору про двосторонню реституцію застосування наслідків нікчемності спірного договору для усіх сторін процесу повернути без розгляду.

Керуючись ст. ст. 46, 52, 81, 165 - 167, 169, 170, 177, 181 - 184, 207, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області -

У Х В А Л И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» вих №55 від 09.09.2023 (вх. №02.3.1-02/6278/23 від 12.09.2023), якою заявник просить при розгляді заяви розглянути Реєстр кредиторів, затверджений судом і зазначити, коли той був затверджений судом, на підставі яких рішень відбувалось заміна правонаступництво існуючих кредиторів; заявляє відвід судді Ремецькі О.Ф. і розгляд заяви без участі заявника; ухвалити додаткове рішення застосування наслідків нікчемності спірного договору про двосторонню реституцію застосування наслідків нікчемності спірного договору для усіх сторін процесу повернути без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.09.2023.

Суддя Ремецькі О.Ф.

Дата ухвалення рішення21.09.2023
Оприлюднено25.09.2023

Судовий реєстр по справі —5/58

Ухвала від 28.03.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Пєсков В.Г.

Рішення від 06.03.2024

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Ремецькі О.Ф.

Ухвала від 25.03.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Пєсков В.Г.

Ухвала від 26.03.2024

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Гриців Віра Миколаївна

Ухвала від 12.03.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Пєсков В.Г.

Рішення від 06.03.2024

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Ремецькі О.Ф.

Ухвала від 01.03.2024

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Гриців Віра Миколаївна

Ухвала від 19.02.2024

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Гриців Віра Миколаївна

Ухвала від 20.02.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Пєсков В.Г.

Ухвала від 19.02.2024

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Гриців Віра Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні