Рішення

від 19.09.2023 по справі 910/14782/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2023Справа № 910/14782/22

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРДА."

про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРДА.";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ФЕМІЛІ ГРУП" (відповідач 1);

Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН-ЕКСПРЕС" (відповідач 2);

про стягнення 1 484 749,66 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: не з`явилися;

Від відповідача 1: не з`явилися;

Від відповідача 2: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі № 910/14782/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРДА." задоволено повністю, а саме:

- розірвано укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРДА.", Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН-ЕКСПРЕС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУД ФЕМЕЛІ ГРУП" додатковий договір № 3 про цесію (правонаступництво) від 18.11.2020, що був укладений до договору оренди посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чухрій О. С., зареєстрованого в реєстрі за № 518 від 30.03.2018;

- виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУД ФЕМЕЛІ ГРУП" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 28/1, ідентифікаційний код 43423107) з нежитлового приміщення - кафе (літ. А) загальною площею 189,4 кв. м., яке розташоване на першому поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: 04210, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграда, буд. 27.

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ФЕМІЛІ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРДА." 938 412 (дев`ятсот тридцять вісім тисяч чотириста дванадцять) грн 65 коп. заборгованості, 193 761 (сто дев`яносто три тисячі сімсот шістдесят одна) грн 12 коп. інфляційних втрат, 27 059 (двадцять сім тисяч п`ятдесят дев`ять) грн 16 коп. 3 % річних, 117 117 (сто сімнадцять тисяч сто сімнадцять) грн 70 коп. пені, 93 072 (дев`яносто три тисячі сімдесят дві) грн 01 коп. заборгованості за постачання електричної енергії, 18 870 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят) грн 97 коп. заборгованості за постачання теплової енергії, 96 456 (дев`яносто шість тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн 05 коп. заборгованості цедента та 54 466 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста шістдесят шість) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

20.07.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРДА." надійшла заява, в якій заявник просить стягнути на його користь судові витрати, понесені ним у процесі розгляду судової справи № 910/14782/22, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 294 624,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРДА." призначено на 19.09.2023.

У судове засідання 19.09.2023 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені судом належним чином.

Ухвала суду від 24.07.2023 надсилалася відповідачам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, які зазначені у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ФЕМІЛІ ГРУП": 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, буд.28/1 та на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН-ЕКСПРЕС": 01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, буд. 2.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, з адреси місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ФЕМІЛІ ГРУП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН-ЕКСПРЕС", вказані поштові відправлення повернулися на адресу суду з відміткою оператора поштового зв`язку про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з частиною 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

Суд вказує, що ним було здійснено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідачів про розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРДА." про ухвалення додаткового судового рішення шляхом направляння ухвали суду від 24.07.2023 на адресу їх місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак відповідачі поштові відправлення суду з відповідних відділів оператора поштового зв`язку, а саме Акціонерного товариства "Укрпошта", не забрали, у зв`язку з чим вони повернулися на адресу суду 06.09.2023 у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУД ФЕМІЛІ ГРУП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН-ЕКСПРЕС" не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами суду у справі № 910/14782/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд також вказує, що відповідно до частини 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРДА." про ухвалення додаткового судового рішення без участі представників учасників справи.

Розглянувши у судовому засіданні 19.09.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРДА." про ухвалення додаткового судового рішення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з приписами ч. 1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частина 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

В свою чергу, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У заяві про розподіл судових витрат позивач просить суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 294 624,00 грн.

Судом встановлено, що 07.09.2022 між адвокатом Адвокатським об`єднанням "Міллер" (далі також - адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРДА." (далі також - клієнт) укладено договір № 879/3-07/09/2022 про надання правничої (правової) допомоги (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, предметом даного договору є надання адвокатським об`єднанням правничої (правової) допомоги клієнту щодо супроводження справи про стягнення заборгованості за договором оренди, у якому клієнт виступає орендодавцем (надалі - справа клієнта).

У п. 3.1. договору, сторони погодили, що адвокатське об`єднання надає правничу (правову) допомогу клієнту на добровільних засадах і безоплатно (Pro Bono), але має право на гонорар успіху за результатом розгляду справи клієнта на підставі пункту 3.3 цього договору.

Згідно з п. 3.2. договору, надання правничої (правової) допомоги клієнту відбувається без сплати адвокатському об`єднанню гонорару.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що сторони досягли згоди, що за результатами розгляду справи клієнт зобов`язується сплатити на користь адвокатського об`єднання винагороду у розмірі 20% (двадцять відсотків) від присудженої/відсудженої та поверненої на користь клієнта суми за позовом. Така винагорода повинна бути сплачена протягом 10 календарних днів з моменту позитивного для клієнта вирішення його спору на підставі виставленого адвокатським об`єднанням рахунку.

Як було вказано судом, рішенням від 11.07.2023 у даній справі позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРДА." задоволено повністю.

Таким чином, враховуючи умови п. 3.2. та п. 3.3. договору та дату винесення рішення суду у даній справі, адвокатське об`єднання мало право на гонорар успіху за результатом розгляду справи клієнта, який мав бути сплачений заявником у строк до 21.07.2023.

Згідно з ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, суд вказує, що матеріали справи не містять жодних доказів, що позивач, на виконання умов п. 3.2. та п. 3.3. договору перерахував грошові кошти у розмірі 294 624,00 грн на користь Адвокатського об`єднання "Міллер".

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що Адвокатське об`єднання "Міллер" реалізувало своє право на гонорар успіху за результатом розгляду справи клієнта на підставі пункту 3.3 цього договору.

Окремо суд наголошує, що у прохальній частині своєї заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРДА." просить стягнути судові витрати, понесені заявником у процесі розгляду судової справи.

Однак суд ще раз наголошує, що у відповідності до п. 3.2. договору, надання правничої (правової) допомоги клієнту відбувається без сплати адвокатському об`єднанню гонорару, а заявником не надано суду доказів того, що позивач поніс реальні витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Також суд вказує, що за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували фактичне здійснення ним витрат щодо надання правничої допомоги, той факт, що надання правничої (правової) допомоги здійснювалося Адвокатським об`єднанням "Міллер" без сплати гонорару, та відсутність доказів того, що вказане адвокатське об`єднання реалізувало своє право на гонорар успіху, а позивач сплатив його (гонорар успіху) об`єднанню, чим би фактично поніс витрати на надання вказаної правової допомоги, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРДА." про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат.

Керуючись ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРДА." про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування судових витрат відмовити повністю.

Додаткове судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 22.09.2023.

Суддя О.В. Мандриченко