Рішення

від 15.09.2023 по справі 914/2662/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2023 Справа № 914/2662/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю А-Грін, Київська область, м.Бровари;

до відповідача: Приватного підприємства Колор Люкс, Львівська область, Пустомитівський район, с.Давидів;

про: зобов`язання прийняти товар, стягнення штрафу, втрат внаслідок неповернення товару, упущеної вигоди, збитків, завданих діловій репутації та витрат на просування бренду

ціна позову: 366 275,08грн.

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Зусько І.С.

Представники:

Від позивача: Шаповалов Андрій Миколайович (в режимі відеоконференції) -представник;

Від відповідача: Горбаєнко Анна Сергіївна представник.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю А-ГРІН, Київська область, м.Бровари до відповідача Приватного підприємства Колор Люкс, Львівська область, Пустомитівський район, с.Давидів про зобов`язання прийняти товар, стягнення штрафу, втрат внаслідок неповернення товару, упущеної вигоди, збитків, завданих діловій репутації та витрат на просування бренду. Ціна позову: 366 275,08грн.

Ухвалою суду від 31.10.2022 року (суддя Фартушок Т.) відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 24.11.2022 року. Хід розгляду справи викладений в ухвалах суду. Ухвалою суду від 13.04.2023 року призначено судове засідання з розгляду спору по суті на 11.05.2023 на 10:15 год.; надано представнику Товариства з обмеженою відповідальністю А-ГРІН адвокату Шаповалову Андрію Миколайовичу можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2662/22, яке призначено на 11.05.2023р. о 10:15год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення Easycon.

Розпорядженням керівника апарату №145 від 04.05.2023 року, відповідно до п.2.3.50. Положення про автоматизовану документообігу суду, у звязку із звільненням з посади судді ОСОБА_1 (подання заяви про відставку), призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/2662/22. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №914/2662/22 між суддями, визначено суддю Коссака С.М.

Рух справи в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 08.05.2023 року прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 01.06.2023 року на 13:45 год.

У судовому засіданні 01.06.2023 року учасники справи заявили про не актуальність клопотання про зупинення провадження у справі (в/х № 1340/23), відтак суд його не розглядає; клопотання позивача в/х № 13753/23 (доповнене) про залучення 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача судом відхилено, як не обгрунтоване та яке не відповідає приписам ст. 50, 51 ГПК України.

У судове засідання 06.07.2023 року позивач явку представника забезпечив (засідання з яким проводилося в режимі відеоконференції), який не заперечив щодо закриття підготовчого засідання та призначення розгляд справи по суті.

У судове засідання 06.07.2023 року відповідач явку представника забезпечив, який не заперечив щодо закриття підготовчого засідання та призначення розгляд справи по суті.

Враховуючи вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, визначених ст.177 ГПК України та вирішення питань які підлягають з`ясуванню у порядку ст.182 ГПК України, суд прийшов до висновку про необхідність закриття підготовчого провадження, призначення розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 15.09.23 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція учасників справи.

Аргументи позивача.

21.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Грін» та Приватним підприємством «Колор Люкс» укладено договір поставки №9.

27.02.2020 року відповідачем здійснюється поставка товару позивачу, але така партія товару була некомплектною, оскільки супроводжувальна первинна обліково-видаткова документацій вкотре була відсутня. Оскільки відповідачем не задоволено претензію позивача від 07.09.2022 року, то позивач звергається до суду з вимогою про стягнення з відповідача, ГІГІ «Колор-Люкс», штрафу у розмірі 38 077, 13 гри. за недотримання вимог пункту 7.4 Договору.

Оскільки між відповідачем, ПП «Колор-Люкс», та позивачем було досягнуто домовленості щодо повернення товару, однак відповідач не виконав взятого па себе зобов`язання щодо прийняття товару, то позивач звертається до суду з вимогою про зобов`язання відповідача, ПП «Колор-Люкс», прийняти товар, погодження повернення якого було досягнуто в електронному листуванні, відповідно до надісланого відповідачу переліку, та провести розрахунок за такий товар із позивачем.

Вимога відповідача щодо прийняття виключно того товару, термін придатності якого спливає не менш, ніж за два місяці з дати повернення, позивачем була дотримана. Таким чином, беручи до уваги той факт, що відповідачем було погоджено прийняття товару, однак такий не було прийнято, а також з урахуванням одноосібної зміни умов співпраці, що проявилось, з-поміж іншого, у введенні ПГІ «Колор-Люкс» нових операторів на ринок, позивач втратив можливість рентабельно продати складські залишки товарів.

За неналежне виконання умов договору, просить зобов`язати відповідача прийняти товар, стягнути штраф, втрати внаслідок неповернення товару, упущеної вигоди, збитків, завданих діловій репутації та витрат на просування бренду. Ціна позову: 366 275,08грн.

Аргументи відповідача

У задоволені позову просить відмовити з підстав, зазначених у відзиві. Зазначає, зокрема, що позивач не вказує, яку саме партію товару слід повернути, підстави повернення, відсутність аргументів щодо строків, передбачених п.4.8.договору.

Щодо стягнення штрафу відповідно до п.7.4. договору, просить застосувати строк позовної давності, який завершився 27.07.21р., оскільки реєстрацію податкової накладної зупинено 27.07.2020 року.

Щодо просування бренду, відповідач вказує, що умовами укладеного між ними договору передбачена тільки поставка товару. Інші обов`язки відсутні. Відтак не існує і порушень ділової репутації.

Обставини, встановлені судом

21.11.2018 р. між Приватним підприємством "Колор Люкс" (далі постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "А-Грін" (далі покупець, позивач) було укладено договір поставки № 9 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити матеріали, асортимент, кількість та інші характеристики яких визначаються сторонами в цьому договорі та додатках до нього, у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 3.1 Договору постачальник гарантує, що поставлений товар є якісним, сертифікованим (визнаним), відповідає всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України для товарів даного виду.

Згідно з п. 2.1 договору кількість, асортимент та ціна товару, що поставляється, визначаються на підставі виставленого рахунку постачальника.

Як передбачено п. 4.2 договору, моментом здійснення поставки товару постачальником є його отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації.

У відповідності до п. 4.3 договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця (на підставі відповідним чином оформленої довіреності покупця) видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної, що є підтвердженням належного виконання постачальником умов даного договору. Підписанням представником покупця видаткової накладної та скріплення печаткою або штампом (у разі наявності) підпису представника покупця на видатковій накладній засвідчує належне виконання постачальником умов даного договору по поставці товару та засвідчує узгодження з покупцем асортименту, кількості, якості та вартості (ціни) товару, зазначеної в видатковій накладній.

Згідно з пунктом 4.2 Договору моментом здійснення поставки товару постачальником є його отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації.

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця (на підставі відповідним чином оформленої довіреності покупця) видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної, що є підтвердженням належного виконання Постачальником умов даного Договору. Підписанням представником покупця видаткової накладної та скріплення печаткою або штампом (у разі наявності) підпису представника покупця на видатковій накладній засвідчує належне виконання постачальником умов даного Договору по поставці товару та засвідчує узгодження з покупцем асортименту, якості та вартості (ціни) товару зазначеної у видатковій накладній (пункт 4.3 Договору).

Пунктом 4.8 Договору передбачено умови повернення товару. Покупець має право повернути товар впродовж 30 днів від дати відвантаження товару. Постачальник зобов`язаний прийняти товар . Строк 30 днів враховується від подання запиту на повернення товару на електронну пошту відповідної особи. Товар повертається тільки в товарному вигляді.

Згідно з п. 5.2 договору розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються покупцем протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 р., а в частині виконання зобов`язань за цим договором - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік на тих же умовах якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання за 30 календарних днів до майбутньої дати розірвання. (п. п. 9.1, 9.2 договору).

Норми права та мотиви суду

Предметом доказування є встановлення факту порушення умов договору, а відтак настання для відповідача негативних наслідків майнового характеру.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 38 077,13 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 7.4 Договору у разі настання одного з нижче перелічених випадків:

невизнання податковим органом у складі податкового кредиту Покупця суми ПДВ, зазначеної в податковій накладній, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, наданих Постачальником;

оформлення податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної з порушеннями вимог чинного законодавства України;

не реєстрації податкових накладних протягом 60 календарних днів з дати складання податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому числі податкових накладних па суму коштів, що надійшли як попередня оплата (аванс), Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі, що розраховується за формулою:

Ј = (Сума ПДВ податкової накладної) / (100 % - Стп*), де Стп* - ставка податку на прибуток, чинна на момент оплати штрафу.

Постачальник зобов`язується сплатити суму штрафу, розраховану за цим пунктом, протягом 7 робочих днів з дня отримання відповідної вимоги від покупця.

Постачальником було сформовано видаткову накладну № 1467 від 07.07.2020 року (всього 66 найменувань на суму 187 339, 50 грн., сума ПДВ 31 223, 35 грн.) та рахунок на оплату № 1543 від 07.07.2020 року (всього 66 найменувань па суму 1 87 339, 50 грн., сума ПДВ 31 223, 35 грн.).

На виконання зобов`язань за Договором та в якості оплати за поставлений товар покупцем було сплачено зазначений вище рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №906 від 06.08.2020 року. Сума платежу 187 339,50 грн., ПДВ 31 223,25грн.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 ПК, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Матеріали справи містять квитанцію про зупинення податкової накладної 27.07.2020 постачальника, продавця за договором ПП «Колор Люкс» з вказівкою на встановлені правопорушення, які, як встановлено у судовому засіданні, відповідачем не усунені. Доказів оспорювання факту зупинення ПН суду не подано.

Відповідач не зазначає про порушення будь-якої норми цивільного законодавства при укладенні договору.

Отже, укладеним договором встановлено податкове застереження, суть якого зводиться до того, що продавець (постачальник) зобов`язується під час здійснення господарських операцій з поставки товарів (робіт, послуг) скласти та зареєструвати в Реєстрі податкові накладні у строки, встановлені договором, податковим законодавством, внаслідок чого покупець матиме право на формування податкового кредиту на суму податку на додану вартість, зазначену у таких податкових накладних. У разі порушення продавцем (постачальником) такої умови останній зобов`язується добровільно відшкодувати покупцю суму коштів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 березня 2023 року у справі № 925/556/21 зазначено, що законний майновий інтерес Покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ випливає з господарської операції, яку він як платник податку здійснює з іншим платником податку, від дій якого залежить, чи буде цей майновий інтерес реалізовано, про що Велика Палата виснувала вище. Цей майновий інтерес не має своїм джерелом окремі спеціальні умови господарського правочину між продавцем і покупцем. Він виникає в силу норм податкового законодавства внаслідок відповідної господарської операції між платниками податку.

Слід зауважити, що включення в господарські договори положень про відповідальність продавця (виконавця послуг) за порушення обов`язку щодо складання та реєстрації податкової накладної та/або вчинення інших діянь, які можуть призвести до позбавлення покупця (замовника) можливості включити суму податку за відповідну операцію до складу податкового кредиту, є звичайною діловою практикою, що набула поширення у зв`язку зі змінами в податковому законодавстві з 1 січня 2015 року, про які йшлося вище.

За своєю правовою природою правочин, яким учасники господарської операції встановлюють відповідальність за ненадання зареєстрованої податкової накладної, порядок сплати штрафних санкцій, в частині, яка безпосередньо стосується майнового інтересу покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ, є правочином про порядок врегулювання шкоди, спричиненої порушенням цього інтересу. Цей правочин може бути вміщений у відповідний господарський договір, на виконання якого здійснюється господарська операція, внаслідок якої у платника податку в силу закону виникає цей майновий інтерес.

Установлення сторонами такого правочину розміру штрафних санкцій, який перевищує дійсні втрати, пов`язані з утратою майнового інтересу покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ, може мати зобов`язуючу дію для сторін правочину, однак не становить підстави для збільшення розміру відповідальності держави, коли втрата майнового інтересу була наслідком неправомірних рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу (п.8.52. 8.56).

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст.627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Виходячи з норм законодавства, враховуючи позицію ВП ВС суд доходить висновку, якщо умовами господарського договору на покупця (постачальника) покладено обов`язок щодо належного оформлення та реєстрації у визначений строк ПН, порушення цього обов`язку є відповідно порушенням господарського зобов`язання і спричинює застосування штрафних санкцій, встановлених у договорі. Відтак вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 38 077,13 грн. підлягає до задоволення.

Суд відхиляє доводи відповідача про застосування строку позовної давності з мотивів пропуску річного строку від дати зупинення реєстрації ПН 27.07.20р.

З цього приводу суд зазначає, що Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний закон набрав чинності 02.04.2020.

Таким чином, вищевказаним законом строк позовної давності, встановлений ст.ст. 257, 258 ЦК України, продовжено на строк дії карантину.

11.03.2020 у зв`язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020 по 03.04.2020, який неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 строк карантину продовжено до 19.12.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції станом на дату розгляду справи, з урахуванням змін та доповнень) на території України установлено карантин з 19.12.2020 до 30.04.2023.

Враховуючи, що закінчення строку позовної давності (якщо навіть відраховувати з дати ДТП) припало на строк дії карантину та після набрання чинності положенням ЦК України, яким строк позовної давності на період карантину продовжено, суд вважає що строк позовної давності щодо вимог позивача не сплинув.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача прийняти товар відповідно до надісланого переліку, погодження повернення якого було досягнуто в електронному листуванні від 27.06.2023 та провести розрахунок за такий з позивачем.

Судом встановлено, що електронним листуванням, на яке посилається позивач і які є в матеріалах справи, не передбачено переліку товару погодження повернення якого було досягнуто сторонами.

У судовому засіданні відповідач відхилив доводи позивача з цього питання та послався на рішення судів господарських судів у справі № 910/6962/22. При цьому доцільно зазначити, що позивач подавав клопотання про зупинення провадження у цій справі до набранням законної сили рішеннями у справі № 910/6962/22, яке в подальшому у зв`язку з втратою актуальності просив не розглядати.

Обгрунтовуючи зупинення провадження у справі, позивач зазначив: «обставини справи №914/2662/22 та справи №910/6962/22 є взаємопов`язанами, оскільки задоволення апеляційної скарги ТОВ «А-Грін» та скасування рішенням Господарського суду м. Києва від 21.11.2022 р. у справі № 910/6962/22, встановлення факту та обставин належного виконання ТОВ «А-Грін» своїх зобов`язань за договором поставки товару від 21.11.2018 №9, надає можливість для задоволення позовних вимог позивача у справі №914/2662/22».

Судом встановлено таке.

У серпні 2022 року Приватне підприємство "Колор Люкс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Грін" про стягнення 137 175,60 грн заборгованості за договором поставки № 9 від 21.11.2018 р., 20822,62 грн інфляційних втрат, 1827,37 грн 3% річних та 18496,32 грн пені.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.11.2022 р. у справі № 910/6962/22, яке залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі №910/6962/22, позов ПП "Колор Люкс" до ТОВ «А-Грін» задоволено повністю.

Це рішення залишено в силі ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справ1 № 910/6962/22, якою відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Грін» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі №910/6962/22.

Судами встановлено, що на виконання умов укладеного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 137175,60 грн, що підтверджується видатковими накладними № 154 від 01.02.2022 р. на суму 77159,28 грн, № 177 від 03.02.2022 р. на суму 5582,40 грн, № 254 від 14.02.2022 р. на суму 21975,72 грн, № 277 від 17.02.2022 р. на суму 252,96 грн, № 313 від 22.02.2022 р. на суму 32205,24 грн.

Також між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 р. по 29.06.2022 р., у якому сторонами підтверджено зазначений розмір заборгованості за поставлений товар.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, а думку позивача, в порушення умов укладеного договору не виконав свої зобов`язання щодо вчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Ухвалюючи судові рішення попередні судові інстанції виходили з того, що відповідач ТОВ «А-Грін» порушив своє грошове зобов`язання за договором поставки, строк виконання якого настав, не здійснив оплату товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 137 175, 60 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Досліджуючи наявні у справі №914/2662/22 докази, суд доходить висновку, що позивачем не доведено факт погодження переліку повернення товару за договором поставки, правові підстави вчинення такої дії, а судові рішення, які станом на час вирішення спору згідно пояснень сторін вже виконанні, підтверджують обставини невиконання позивачем умов договору в частині сплати коштів за товар, які підтверджені у судових рішеннях у справі №914/6992/22. Інших договорів між сторонами немає.

Відмовляючи у задоволенні цієї вимоги, суд доходить висновку про відмову у стягненні з відповідача втрат, які зазнало ТОВ «А-Грін» внаслідок неповернення погодженого товару у розмірі 93 197,95грн. за безпідставності та необгрунтованістю.

Щодо інших вимог - відшкодування збитків, завданих діловій репутації позивача, упущеної вигоди, за просування бренду..

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин(п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 р. № 1).

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Належних та допустимих доказів вчинення таких зі сторони відповідача суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодуваня моральної шкоди, завдану внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.4 цієї статті).

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Відтак, враховуючи, що вимогою є стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) внаслідок протиправної поведінки відповідача, то позивачу необхідно було довести підстави та розмір неодержаних доходів.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять документів, які свідчать про доведеність позивачем факту нанесення йому збитків за результатами господарської діяльності, відтак можливість одержання доходів та наявність упущеної вигоди є теоретичною, передчасною та не може бути підставою для її стягнення.

Таким чином, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача неповернення товару та завданою позивачу матеріальною шкодою.

Позивачем не надано і не доведено суду належними та допустимими доказами, що саме позивач є уповноваженою особою на просування бренду Car System на ринку України, правовий спосіб та порядок нарахування витрат за просування бренду Car System на ринку України, яким чином повинно було бути здійснено просування бренду і що саме включає процес просування бренду в аспекті правовідносин між позивачем та відповідачем.

Статтею 13 ГПК встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів.

Досліджуючи наявні у справі докази, керуючись принципом змагальності та змагальної процесуальної форми, суд доходить висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача 38 077,13 грн.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Предметом позову у даній справі є немайнова та майнові вимоги.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік з 1 січня 2022 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2 481,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір (із змінами і доповненнями), із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, судовий збір сплачується в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 п.2 ч.2 ст.4 вказаного Закону передбачено, що розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 7975,15грн., що підтверджується платіжним дорученням №4748 від 14.10.2023 року (за немайнову вимогу 2481,00грн. та за майнові вимоги 1,5% від ціни позову 5494,15грн.)

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку із повною відмовою у задоволенні вимоги немайнового характеру та частковим задоволенням позовних вимог майнового характеру, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 571,16грн., який обраховувався пропорційно розміру задоволених позовних вимог майнового характеру.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Колор Люкс ( 81151, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Давидів, вул. Галицька, будинок 8, квартира 13, код ЄДРПОУ 42403891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю А-ГРІН (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, будинок 304, квартира 40, код ЄДРПОУ 37985505) штраф у розмірі 38 077,13грн. та 571,16грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2023 року.

Суддя Коссак С.М.