Постанова

від 22.09.2023 по справі 283/3452/14-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №283/3452/14-ц Головуючий у 1-й інст. Тимошенко А. О.

Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М..,

розглянувши у порядкуспрощеного провадження вм.Житомирі цивільнусправу № 283/3452/14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської області, треті особи: секретар Любовицької сільської ради Василенко Л.П., Малинська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2023 року, постановлену під головуванням судді Тимошенка А.О.,

в с т а н о в и в :

Заочним рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 16 березня 2015 року визнано недійсним заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідчений 15 вересня 1999 року секретарем Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської області.

Стягнуто із ОСОБА_2 та виконавчого комітету Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на сплату судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп. по 121 грн. 80 коп. з кожного.

13 січня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій просила поновити строк для подання нею заяви про перегляд заочного рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 березня 2015 року, скасувати вказане рішення й призначити справу до судового розгляду.

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2023 року ОСОБА_2 відмовлено у поновленні строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 березня 2015 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вона не отримувала копію вказаного заочного рішення. Вирішуючи дане питання, суд першої інстанції безпідставно виходив з того, що копія цього рішення була вручена їй 21 березня 2015 року, адже у повідомленні про отримання поштового відправлення міститься нерозбірливий підпис сторонньої особи, яка нібито отримала це поштове відправлення.

Стверджує, що не ставила свій підпис на цьому повідомленні та про наявність заочного рішення у справі №283/3452/14-ц їй не було відомо.

Наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення не відповідає вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 5 березня 2009 року №270 та Порядку пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку « Укрпошта» від 12 травня 2006 року №211.

Так, це поштове відправлення було вручене сторонній особі. На повідомленні про вручення відсутній відбиток поштового штемпеля дати вручення, а також відсутній підпис начальника відділення поштового зв`язку.

Малинський районний суд, отримавши неналежно оформлене повідомлення про вручення, зобов`язаний був відповідно до вимог ст.121 Правил надання послуг поштового зв`язку подати заяву про одержання інформації про вручення реєстрованого поштового відправлення, з метою встановлення прізвища працівника пошти, який вручив це поштове відправлення, а також з`ясування дати вручення поштового відправлення та особи отримувача.

Також ОСОБА_2 зазначає, що їй не було відомо про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з неї судових витрат, виданого на підставі вказаного заочного рішення. Копія постанови про закінчення виконавчого провадження їй не була вручена, й висновок суду про те, що 22 травня 2015 року вона сплатила судові витрати, є безпідставним.

Звертає увагу на ту обставину, що при поверненні виконавчого документа до суду необхідно було приєднати оригінал документа про повне виконання судового рішення, однак цього зроблено не було, що виключає можливість стверджувати про її обізнаність зі змістом цього рішення.

Таким чином вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність поважних причин пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що копія заочного рішення була направлена ОСОБА_2 18 березня 2015 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 21 березня 2015 року копію даного рішення вручено ОСОБА_2 , що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Окрім того, під час розгляду цієї справи ОСОБА_2 користувалася правничою допомогою, яку їй надавав ОСОБА_4 .

Після набрання цим рішенням законної сили судом видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат, який перебував на примусовому виконанні у відділі ДВС. Постановою про закінчення виконавчого провадження від 25 травня 2015 року підтверджується факт сплати ОСОБА_2 судового збору 22 травня 2015 року.

Отже, вказані обставини у сукупності доводять той факт, що заявниця отримала копію заочного рішення у 2015 році й без поважних причин пропустила строк для подання заяви про перегляд цього рішення.

Таким чином, вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у поновленні строку, передбаченого статтею 284 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 228 ЦПК України ( в редакції, чинній на час ухвалення Малинським районним судом Житомирської області заочного рішення від 16 березня 2015 року) було передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Згідно з положеннями статті 284 ЦПК України ( в редакції, яка чинна на час розгляду заяви про перегляд заочного рішення) заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Статтею 286 ЦПК України регламентований порядок дій суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення.

Так, вказаною нормою передбачено, що, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви.

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження.

Частиною третьою статті 287 ЦПК України також передбачено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Отже, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд за наслідками її розгляду вправі ухвалити лише одне з вищенаведених судових рішень: залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення та призначити справу до судового розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі №214/5505/16 міститься висновок про те, що у разі, якщо відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення поза межами встановлених частинами другою та третьою статті 284 ЦПК України строків, то це згідно з положеннями Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України не звільняє суд від обов`язку застосувати порядок, визначений у статті 287 ЦПК України, та постановити через пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, якщо немає підстав для задоволення заяви про поновлення відповідного строку.

Оскільки кожну належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення суд, відповідно до положень частини першої статті 286 ЦПК України, зобов`язаний прийняти та невідкладно надіслати її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи, то немає грунтовних підстав вважати, що визначений статтею 287 ЦПК України порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення застосовний тільки до розгляду суті цієї заяви та незастосовний до розгляду на предмет дотримання строку її подання.

Також у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що процесуальний закон не передбачає, що суд, розглянувши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення ( зокрема на предмет того, чи є підстави у зв`язку з пропуском строку на її подання розглядати цю заяву по суті), може вчинити інші дії, ніж передбачені у частині третій статті 287 ЦПК України. Тому у випадку, якщо суд вважатиме неможливим поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, він має залишити її з цієї підстави без задоволення.

Прийнявши належно оформлену заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції постановив ухвалу, якою відмовив заявниці у поновленні строку для подання цієї заяви. Однак, вказавши про неможливість поновлення такого строку, суд не розглянув заяву по суті й не залишив її без задоволення із цих підстав.

Та обставина, що заява про перегляд заочного рішення не розглянута по суті та з даного питання відсутня ухвала суду, яка повинна бути постановлена у відповідності до положень частини 3 статті 287 ЦПК України, позбавляє ОСОБА_2 можливості апеляційного оскарження вказаного рішення суду.

Так, частиною четвертою статті 287 ЦПК України визначено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

При цьому, передбачений даною нормою спеціальний порядок про початок відліку строку на апеляційне оскарження заочного рішення може бути застосований лише до тих рішень, які суд ухвалив за правилами, що діють з 15 грудня 2017 року.

Порядок оскарження рішення суду, ухваленого згідно з положеннями ЦПК України 2004 року, передбачений пунктом 13 розділу ХІІІ « Перехідні положення» ЦПК України в редакції 2017 року.

З огляду на наведені приписи, у випадку, якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та з цієї причини залишив без задоволення таку заяву, ОСОБА_2 може оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення, обгрунтувавши , зокрема, поважність причин для пропуску такого строку. У зв`язку з цим відсутні підстави для аналізу її доводів про наявність поважних причин для поновлення строку на перегляд заочного рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 березня 2015 року.

Враховуючи вищезазначене, ухвалу слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.259,268,367,368,374,379,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Малинського районногосуду Житомирськоїобласті від22лютого 2023року скасуватита направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 22 вересня 2023 року.