Постанова

від 08.02.2024 по справі 283/3452/14-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №283/3452/14-ц Головуючий у 1-й інст. Тимошенко А. О.

Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Трояновської Г.С.

суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 283/3452/14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської області, треті особи: секретар Любовицької сільської ради Василенко Л.П., Малинська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 березня 2015 року, ухваленого під головуванням судді Тимошенка А.О. у м. Малині,

в с т а н о в и в :

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідчений 15 вересня 1999 року секретарем Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської області.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що його рідна тітка ОСОБА_3 була власником будинку АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Пізніше йому стало відомо, що тітка за життя 15.09.1999 склала заповіт, згідно якого все своє майно, в тому числі і зазначений вище будинок, заповіла племінниці та його двоюрідній сестрі ОСОБА_2 . Вказав, що зазначений заповіт посвідчено секретарем Любовицької сільської ради Василенко Л.П. та зареєстровано в реєстрі за №11. Зазначив, що оскільки заповіт посвідчено неуповноваженою посадовою особою, а тому такий заповіт є недійсним. Виходячи із наведеного, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заочним рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 16 березня 2015 року визнано недійсним заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідчений 15 вересня 1999 року секретарем Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської області.

Стягнуто із ОСОБА_2 та виконавчого комітету Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на сплату судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп. по 121 грн. 80 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що посилання позивача на те, що секретар сільської ради не мала повноважень посвідчувати оспорений заповіт не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням положень Закону України «Про нотаріат» у відповідній редакції можна зробити висновок, що вчинення нотаріальних дій посадовою особою виконавчого комітету сільської ради, якою в тому числі є його секретар, у випадку відсутності у населеному пункті нотаріуса, є здійсненням відповідним органом місцевого самоврядування делегованих повноважень, наданих їм в силу прямої норми закону. Наголошує, що заповіт ОСОБА_3 був складений з додержанням встановленої нотаріальної форми відповідно до ст. 47 ЦК УРСР, Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та посвідчений посадовою особою Любовицької сільської ради її секретарем Василенко Л.П., а тому підстав визнавати його недійсним у суду не було. Крім того зазначає, що не була повідомлена про розгляд справи належним чином, а тому суд безпідставно ухвалив у справі заочне рішення.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному у рішенні суду першої інстанції. Також пояснив, що спірним майном ніхто не користується.

ОСОБА_2 до апеляційного суду не з`явилась, посилалась на стан здоров`я, просила розглянути справу за її відсутності.

Інші учасники справи до апеляційного суду також не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із такого.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_3 була власником житлового будинку в АДРЕСА_1 згідно рішення Любовицької сільської ради Малинського району від 29.11.2007 №60 про оформлення об`єктів нерухомого майна (а.с. 15).

15.09.1999 на випадок своєї смерті ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_2 (а.с. 33). Цей заповіт посвідчений секретарем Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської області Василенко Л.П

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Любовичі Малинського району Житомирської області(а.с. 8). Вона була тіткою позивача ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2010 року (а.с. 9) та копією виписки з погосподарської книги (а.с. 10-14).

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 32, 36).

Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 вказав, що заповіт був посвідчений неуповноваженою особою, оскільки рішенням виконавчого комітету Любовицької сільської ради такі повноваження на секретаря Любовицької сільської ради не покладались.

Із матеріалів справи вбачається та підтверджується архівним витягом протоколу Любовицької сільської ради першої сесії ради ХХІІІ скликання від 07.04.1999 було утворено виконавчий комітет та затверджено персональний склад Любовицької сільської ради: сільський голова Яценко Г.І., заступник сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Хвищук В.І., секретар сільської ради Василенко Л.П. та ін. (а.с. 17 зворот).

Відповідно до архівної довідки Архівного сектору Малинської РДА Житомирської області від 21.11.2014 № 106 зазначено, що в матеріалах фонду №91 за період з 07.04.1998 по 15.09.1999, дані стосовно надання секретарю Любовицької сільської ради ОСОБА_4 права виконувати нотаріальні дії, в тому числі посвідчувати заповіти відсутні (а.с. 18).

Із листа архівного відділу Коростенської РДА Житомирської області від 16.01.2024 №Й/2 вбачається, що ОСОБА_5 стосовно інформації про надання секретарю Любовицької сільської ради Василенко Л.П. права виконувати нотаріальні дії, в тому числі посвідчувати заповіти за період з 07.04.1998 по 15.09.1999 повідомлено, що в матеріалах фонду №91 (Любовицька сільська рада), запитувана інформація відсутня.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки заповіт ОСОБА_3 укладений без додержання встановленої нотаріальної форми, то відповідно до ст. 47 ЦК України 1963 року він є недійсним.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першоюстатті 5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Відповідно до пункту 4Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українивін застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цьогоКодексузастосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пленум Верховного Суду України в пункті 2постанови № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз`яснив, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з частиною першою, другоюстатті 524 ЦК УРСР(був чинним на час складення оспорюваного заповіту) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Статтею 534 ЦК УРСРпередбачено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно достатті 45 ЦК УРСРнедодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Згідно зістаттею 541 ЦК УРСРзаповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Устатті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(тут і далі в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту) вказано, що посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. При цьому делеговані повноваженнями це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Відповідно до підпункту 5 пункту «б» частини першоїстатті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад).

Згідно з пунктом 1 частини другоїстатті 37 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту) у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міськихрад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також нотаріальні дії, зокрема, посвідчують заповіти.

Аналогічна за змістом норма була викладена у підпункті 1 абзацу другого пункту 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затверджених Міністерством юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 (в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту, далі -Інструкція № 22/5).

Отже вчинення нотаріальних дій посадовою особою виконавчого комітету сільської ради, у випадку відсутності у населеному пункті нотаріуса, є здійсненням відповідним органом місцевого самоврядування (від імені якої діє її посадова особа) делегованих повноважень, наданих їм в силу закону.

Подібні висновкимістяться упостановах ВерховногоСудувід 25березня 2020року усправі №303/5126/18,від 02червня 2021року усправі №619/728/19-ц,від 17листопада 2021року усправі №753/2062/20,від 31 серпня 2022 року у справі №315/88/19.

Відповідно до частини четвертоїстатті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»до складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради входить також за посадою секретар відповідної ради.

Відповідно до частини четвертоїстатті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що оспорюваний заповіт посвідчено секретарем Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської області Василенко Л.П., яка увійшла до складу виконавчого комітету Любовицької сільської ради відповідно до ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (т.1 а.с. 18).

Отже, секретар сільської ради є посадовою особою сільської ради.

При цьому в матеріалах справи відсутні відомості про будь-яких інших посадових осіб Любовицької сільської ради Малинського та її виконавчого комітету, які б були уповноважені посвідчувати заповіти, тобто рішень про покладення таких обов`язків на конкретних посадових осіб матеріали справи не містять.

Подані ОСОБА_1 копія архівної довідки Архівного сектору Малинської РДА Житомирської області від 21.11.2014 № 106, листа архівного відділу Коростенської РДА Житомирської області від 16.01.2024 №Й/2 лише констатують, що відомості стосовно надання секретарю Любовицької сільської ради ОСОБА_4 права виконувати нотаріальні дії, в тому числі посвідчувати заповіти відсутні, проте не свідчать про відсутність повноважень у секретаря сільської ради вчиняти такі дії, оскільки рішення виконкому сільської ради на кого саме покладено такі повноваження також відсутнє.

Виходячи із наведеного та аналізу наведених вище норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та п. 1 частини другоїстатті 37 Закону України «Про нотаріат», колегія суддів вважає, що вчинення нотаріальних дій посадовою особою Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської області виконавчого комітету сільської ради, зокрема секретарем сільської ради Василенко Л.П., є здійсненням відповідним органом місцевого самоврядування делегованих повноважень щодо посвідчення заповіту, наданих їм в силу закону.

Отже, за встановлених обставин, оспорюваний заповіт відповідає вимогам чинного законодавства на момент його складення, а підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.02.2024.

Головуючий Судді: