Рішення

від 22.09.2023 по справі 380/13415/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2023 рокусправа № 380/13415/23м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просить :

1) визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 щодо притягнення бухгалтера фінансово-економічної служби солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та:

- накладення щодо солдата ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - суворої догани;

- позбавлення солдата ОСОБА_1 премії за листопад 2022 року;

- не включення солдата ОСОБА_1 до проекту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.22 № 168 за листопад 2022 року;

2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити щомісячну премію в розмірі 7308,00 грн., що передбачено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.18 № 260, та додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень, що передбачено постановою Кабінетів Міністрів України від 28.02.22 № 168.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 20 липня 2022 року призваний Яворівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на військову службу під час мобілізації.

З 06.08.22 по 14.04.23 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді бухгалтера фінансово-економічної служби вказаної військової частини.

З 17.11.22 по 28.11.22 перебував на лікуванні в Новояворівській районній лікарні Львівської області.

Зазначає, що перебував на стаціонарному лікуванні в Новояворівській районній лікарні Львівської області, оскільки не міг отримати в медичній службі військової частини НОМЕР_1 направлення (скерування) на лікування в медичні заклади Міністерства оборони України, оскільки, така служба на той час була переміщена в Черкаську область.

Оскільки позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Новояворівській районній лікарні Львівської області, то разом із особовим складом військової частини не зміг прибути в новий пункт тимчасової дислокації.

Зазначає, що 26.11.22, під час перебування на лікуванні, до нього зателефонував його безпосередній керівник - начальник фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 та повідомив про те, що він негайно повинен прибути у розташування військової частини, оскільки проводиться перевірка наявності особового складу.

В цей же день, 26.11.22, виконуючи вказівку свого безпосереднього керівника, придбав квиток на потяг та на наступний день - 27.11.22 прибув до пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 .

По прибуттю його зустрів безпосередній керівник, який повідомив, що у військовій частині проводиться перевірка наявності особового складу і у випадку його відсутності щодо нього може бути відкрита кримінальна справа за самовільне залишення частини. Позивач зазначає, що пояснив, що перебував і продовжує перебувати на лікуванні, про що було всім відомо, проте керівник, сказав, що це не має ніякого значення.

Також, зазначає, що офіцер відділення з морально-психологічного забезпечення ОСОБА_2 пояснив, що ним проводиться службове розслідуванням за фактом відсутності на військовій службі позивача 26.11.22 і він повинен отримати від нього пояснення. ОСОБА_2 пояснив, що 26.11.22 виданий наказ про проведення службового розслідування за фактом відсутності позивача і для нього буде краще, якщо він напише, що один день був відсутній у розташуванні військової частини.

Позивач стверджує, що будучи необізнаним в юридичних питаннях щодо можливості притягнення до відповідальності за те, що позивач не був у військовій частині і перебував на лікарняному, погодився на пропозицію ОСОБА_2 , та написав пояснення про те, що, начебто, був відсутній в розташуванні військової частини з 15.00 год. 26.11.22 і повернувся до частини лише на наступний день - 27.11.22 о 07.10 год.

В кінці грудня 2022 року позивач не отримав грошове забезпечення за листопад 2022 року в повному обсязі. Стверджує, що йому не нараховано та не виплачено щомісячну премію в розмірі 7308,00грн., що передбачено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.18 № 260, та додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень, що передбачено постановою Кабінетів Міністрів України від 28.02.22 № 168.

Зазначає, що був відсутній у військовій частині 26.11.2022 оскільки перебував на лікуванні у Новояворівській районній лікарні Львівської області, відтак, вважає протиправним винесений командиром військової частини НОМЕР_1 наказ щодо притягнення бухгалтера фінансово-економічної служби солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення щодо солдата ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення суворої догани, а також неправомірним позбавлення солдата ОСОБА_1 премії за листопад 2022 року та не включення до проекту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.22 № 168 за листопад 2022 року.

14.07.2023 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що в обґрунтування позову позивач вказує, що в період часу з 06.08.2022 по 14.04.2023 він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді бухгалтера фінансово-економічної служби, яка 23 або 25 листопада 2022 року була переміщена із с. Старичі Львівської області до м. Сміла Черкаської області. Як вказує позивач, в цей час, а саме - в період часу з 17.11.2022 по 28.11.2022 він перебував у Новояворівській районній лікарні Львівської області на стаціонарному лікуванні, на підтвердження чого ним було додано до позову копію ним же завіреної виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач стверджує, що при вивченні вказаної вище виписки, було виявлено, що кутовий штамп лікувального закладу не заповнений. Окрім того, дата надходження у стаціонар вказана 17.11.2022, а дата виписки-28.11.2022, дата видачі виписки - 28.11.2022, хоча, як сам позивач вказує у позовній заяві, із м. Львова він вибув 26.11.2022 о 21:36 год, а 27.11.2022 а 07:04 год. прибув до нового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 .

З метою з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення даної справи, 07.07.2023 військовою частиною НОМЕР_1 направлено запит до КНП «Новояворівська лікарня ім. Юрія Липи» Новояворівської міської ради з метою з`ясування, чи дійсно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на той час - військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , перебував у листопаді 2022 року на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі. Відповідно до відповіді на вказаний запит, встановлено, ОСОБА_1 , у листопаді 2022 року на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі не перебував.

Відповідач стверджує, що позивач, обґрунтовуючи поважність своєї відсутності у військовій частині спирається на поданий до суду завідомо підроблений доказ копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого на ім`я ОСОБА_1 від 28.11.2022.

Таким чином, наказ командира військової частини (з адміністративно-господарської роботи) від 28.11.2022 №716 «Про результати проведення службового розслідування по факту відсутності на військовій службі солдата ОСОБА_1 » є цілком законним, оскільки поважність відсутності на військовій службі останнім так і не була доведена.

Окрім того, своїми діяннями - відсутність на військовій службі без поважних причин - солдат ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст. 6, 11, 49 та 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у зв`зку із чим його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» та позбавлено виплати премії та додаткової грошової винагороди за листопад 2022 року.

З урахуванням наведеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 19.06.2023 року поновлено позивачу строк звернення до суду, прийнято справу до провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 19.07.2023 витребувано у Комунального некомерційного підприємства Новояворівська лікарня імені Юрія Липи Новояворівської міської ради інформацію про те, чи перебував ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в листопаді 2022 року у Комунальному некомерційному підприємстві Новояворівська лікарня імені Юрія Липи Новояворівської міської ради, а також інформацію щодо видачі виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 від 28.11.2022.

На виконання вимог ухвали суду від 19.07.2023 до суду засобами електронного зв`язку 01.08.2023 (вх. №16246ел) та 13.08.2023 (вх. №64681) засобами поштового зв`язку надійшла відповідь Комунального некомерційного підприємства Новояворівська лікарня імені Юрія Липи вих. №609 від 01.08.2023, зі змісту якої слідує, що в листопаді 2022 року ОСОБА_1 , на стаціонарному лікуванні в КНП «Новояворівська лікарня ім. Ю. Липи» НМР не перебував. Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 (медична форма № 027/о), була видана лікарем урологом ОСОБА_3 , пацієнту, який знаходився на амбулаторному лікуванні з 17.11.2022 року по 28.11.2022 року в кабінеті уролога поліклінічного відділення.

Ухвалою суду від 22.09.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді бухгалтера фінансово-економічної служби.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 вiд 26.11.2022 року, на підставі рапорту т.в.о. начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 від 26.11.2022, офіцером відділення з морально-психологічного забезпечення лейтенантом ОСОБА_2 було проведене службове розслідування за фактом відсутності на військовій службі бухгалтера фінансово-економічної служби солдата ОСОБА_1 .

За результатами службового розслідування складено Акт службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі бухгалтера фінансово-економічної служби солдата ОСОБА_1 , вчинені в умовах воєнного стану, затверджений т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_5 28.11.2022.

Службовим розслідуванням встановлено, що: « 26 листопада 2022 року під час перевірки наявності особового військової частини НОМЕР_1 , які перебувають в пункті тимчасової дислокації ( АДРЕСА_1 ) було виявлено відсутність бухгалтера фінансово-економічної служби солдата ОСОБА_6 .

Подальші прийняті пошукові заходи відносно даного військовослужбовця силами та засобами фінансово-економічної служби результатів не дали.

Відповідно до рапорту помічника командира з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби капітана ОСОБА_7 вх.№ 1493 від 27.11.2022 стало відомо, що 27.11.2022 о 07:10 годин бухгалтер фінансово-економічної служби солдат ОСОБА_1 повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 .

У своїх поясненнях солдат ОСОБА_1 вказав, що 26.11.2022 близько 15:00 годин відлучився з розташування підрозділу до своєї дівчини, яка проживає в м. Сміла, про що свого начальника служби не попередив. Повернувся до розташування підрозділу близько 07:00 годин 27.11.2022. За вчинене щиро розкаюється, свою провину визнає повністю.

В зв`язку з тим, що самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 тривало менше 10-ти діб, то підстав для притягнення його до кримінальної відповідальності не має.

Обставин, які б свідчили про намір солдата ОСОБА_1 ухилитись від виконання обов`язків військової служби зовсім - не встановлено».

На підставі Акта службового розслідування винесений Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.11.2022 №716 «Про результати проведення службового розслідування по факту відсутності на військовій службі солдата ОСОБА_1 » яким:

- за порушення статей 6, 11, 49 та 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та за відсутність на військовій службі без поважних причин бухгалтера фінансово-економічної служби солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення сувора догана;

- відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 за відсутність на військовій службі без поважних причин солдата ОСОБА_1 позбавлено премії за листопад 2022 року в повному обсязі;

- у зв`язку з відсутністю на військовій службі без поважних причин солдата ОСОБА_1 не включено до проекту наказу про виплату додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за листопад 2022 року.

Згідно з Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні з 17.11.2022 року по 28.11.2022 року в кабінеті уролога поліклінічного відділення.

Позивач вважає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 716 від 28.11.2022 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, позбавлення його премії та додаткової винагороди за листопад 2022 є протиправним та прийнятий з порушенням, тому звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Преамбулою та статтею 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом, зокрема, правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби.

Відповідно до ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 24.03.1999 №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби).

Цей Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Згідно із статтями 4, 5 Статуту внутрішньої служби, повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1 та другою статті 6 Статуту внутрішньої служби визначено, що внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Абзацами 2, 3, 5, 11, 12 статті 11 Статуту внутрішньої служби визначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно статті 16 Статуту внутрішньої служби, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Крім того, статтею 49 Статуту внутрішньої служби передбачено, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Як визначено у статті 26 вказаного Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

У свою чергу, сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначаються Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

За змістом статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна досягається шляхом:

виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі;

особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів;

формування правової культури військовослужбовців;

умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;

зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;

підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;

своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;

чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну та військову таємницю;

додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно із статтями 83, 87 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях - центральними органами виконавчої влади, яким вони підпорядковані.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017р. №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017р. за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).

Відповідно до пункту 1 розділу I Порядку №608, цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів). Службовим розслідуванням є комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно з пунктом 3 розділу II Порядку №608, службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Порядок проведення службового розслідування визначений у розділі III (пункти з 1 по 14).

Так, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншому військовослужбовцю. У разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) службове розслідування може бути доручено військовослужбовцю, який проходить військову службу на посаді сержантського (старшинського) складу. Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

До участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.

Згідно із пунктами 1, 3 розділу IV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:

дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

знати підстави проведення службового розслідування;

бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування;

відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;

давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;

порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;

висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;

ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);

оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

За змістом розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються, зокрема: неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктами 1, 2, 3, 5 розділу VI Порядку №608 передбачено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Про прийняте рішення повідомляється військовослужбовець, стосовно якого проводилося службове розслідування,

Судом з матеріалів справи становлено, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана», позбавлено премії та додаткової грошової винагороди за відсутність на військовій службі без поважних причин 26.11.2022.

Також, судом встановлено, що з 17.11.2022 по 28.11.2022 позивач перебував на амбулаторному лікуванні у Новояворівській лікарні ім. Юрія Липи» Новояворівської міської ради, про що свідчить виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та інформація Новояворівської лікарні ім. Юрія Липи» Новояворівської міської №609 від 01.08.2023 надана на виконання ухвали про витребування доказів від 19.07.2023.

Разом з тим, згідно зі ст.254 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини.

Статтею 255 Статуту внутрішньої служби передбачено, що амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини.

Відповідно до ст.257 Статуту внутрішньої служби висновок про часткове або повне звільнення військовослужбовців строкової військової служби від занять, робіт, несення служби у наряді, а офіцерів та військовослужбовців військової служби за контрактом, - від виконання службових обов`язків дається лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не передбачений, - фельдшером не більше ніж на шість діб.

В той же час, ст.260 Статуту внутрішньої служби передбачає, що на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини.

У разі необхідності надання особі екстреної медичної допомоги у відповідності до Закону України Про екстрену медичну допомогу, кожен громадянин України та будь-яка інша особа мають право звернутися за отриманням екстреної медичної допомоги до найближчого відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров`я, який може забезпечити надання такої допомоги.

Отже, у випадках, коли військовослужбовець потребує екстреної (невідкладної) медичної допомоги, він має право самостійно звернутися за медичною допомогою до найближчих закладів охорони здоров`я, в тому числі, зателефонувавши до служби екстреної медичної допомоги за телефоном 103. При цьому військовослужбовець повинен повідомити медичним працівникам про те, що він перебуває на військовій службі у Збройних Силах України та доповісти безпосередньому командиру (начальнику).

Позивач у позовні заяві зазначає, що усім було відомо про те, що він перебуває на лікуванні, разом з тим, позивачем на підтвердження зазначених обставин не надано жодних належних та відповідних доказів. Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач повідомив безпосереднього командира (начальника) про те, що він перебуває на амбулаторному лікуванні.

Ба більше, доказів того, що позивач надав до військової частини медичні документи, які свідчать про те, що він перебував на лікуванні матеріали справи не містять.

Крім того, суд зазначає, що до матеріалів справи не долучено доказів того, що позивач потребував саме невідкладної медичної допомоги та не міг звернутися до медичного пункту військової частини для амбулаторного прийому враховуючи той факт, що перебував на лікуванні в Новояворівській лікарні імені Юрія Липи Новояворівської міської ради саме на амбулаторному лікуванні, хоча в позовні заяві зазначає, що перебував на стаціонарному лікуванні. Однак, згодом, а саме 19.09.2023 подав до суду заяву в якій зазначив, що перебував на амбулаторному лікуванні.

Більше того, перебуваючи на амбулаторному лікуванні з 17.11.2022 по 28.11.2022, так і не повідомив свого безпосереднього керівника про перебування на амбулаторному лікуванні.

Також, судом не встановлено, а позивачем не надано доказів щодо видачі листка непрацездатності на ім`я ОСОБА_1 .

Натомість, відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 27.11.2022 наданих під час проведення службового розслідування, останній вказав, що 26.11.2022 близько 15:00 годин відлучився з розташування підрозділу до своєї дівчини, яка проживає в м. Сміла, про що свого начальника служби не попередив. Повернувся до розташування підрозділу близько 07:00 годин 27.11.2022. За вчинене щиро розкаюється, свою провину визнає повністю.

Суд зазначає, що позивачем не спростовано, що подані пояснення написано ним особисто. Крім того, відсутні докази які свідчать про те, що позивачем написані ззначені пояснення під стороннім примусом.

Таким чином, суд висновує, що відповідачем правомірно винесено наказ від 28.11.2022 №716 «Про результати проведення службового розслідування по факту відсутності на військовій службі солдата ОСОБА_1 », оскільки поважність відсутності на військовій службі останнім на час винесення такого наказу не була доведена. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до п. 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Відповідно до п.9.4 окремого доручення Міністра оборони України №912/св/29 від 23.06.2022р., що був виданий з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 або 30 000 гривень не включались військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, в тому числі були відсутні на військовій службі без поважних причин, місця служби або дезертирували за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби з(дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

З огляду на зазначене та враховуючи встановлення факту відсутності позивача на військовій службі , суд вважає що позивача обґрунтовано було позбавлено премії та додаткової грошової винагороди.

При цьому суд зазначає, що доводи відповідача про те, що виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого є підробленою не заслуговують уваги, оскільки такі твердження є лише припущенням представника відповідача, та не підтверджуються жодними доказами. Визначити фальсифікований документ можливо лише із застосуванням спеціальних знань, умінь та технологій у ході проведення експертизи. Жодних висновків експертних установ матеріали справи не містять.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) і "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів позивача, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 716 вiд 28.11.2022 та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити щомісячну премію в розмірі 7308,00 грн., що передбачено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.18 № 260, та додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень, що передбачено постановою Кабінетів Міністрів України від 28.02.22 № 168.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139. 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (адреса: АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна