Постанова

від 19.09.2023 по справі 160/18297/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 160/18297/22Суддя І інстанції Турлакова Н.В

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі за позовом Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара до Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра, які не передбачені законодавством, щодо необґрунтованого процесуального примусу за допомогою вимоги від 08.08.2022 року №0018/22 (№04/53-3512ВИХ-22 від 08.08.2022) Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра про надання копій документів щодо державного майна балансоутримувачем якого є Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара;

- зобов`язати Правобережну окружну прокуратуру міста Дніпра припинити протиправні дії, які не передбачені КПК України та виходять за межі повноважень прокурорського процесуального керівництва у формі непроцесуальних дій вимоги Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра про надання копій документів щодо державного майна балансоутримувачем якого є Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара;

- стягнути на користь Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської обласної прокуратури (проспект Д. Яворницького, 38, м. Дніпро, 49044);

- враховуючи зухвале зловживання службовим становищем, потурання норм Конституції України та законодавство України, з метою спонукання Відповідача до виконання рішення суду, встановити Правобережній окружній прокуратурі міста Дніпра строк в один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили для подання звіту про виконання рішення;

- попередити Правобережну окружну прокуратуру міста Дніпра про можливість застосування заходів, передбачених ч.2 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року клопотання представника Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра про закриття провадження у справі задоволено.

Провадження в адміністративній справі №160/18297/22 за позовом Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара до Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії закрито.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та передати справу на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі через те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу Правобережна окружна прокуратура міста Дніпра просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що прийняті чи вчинені у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у цій справи виник через вимоги Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра про надання Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара про надання копій документів щодо державного майна, балансоутримувачем яких він є.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що вимоги Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра про надання таких документів пов`язані із необхідністю встановлення обставин справи, що мають суттєве значення для досудового розслідування кримінальних проваджень №42021042020000052, №42022042020000018, №42022042020000030.

В свою чергу, згідно із частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Статтею 2 цього Кодексу визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч.1 ст.36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Частинами 1-2 ст.93 КПК України встановлено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

При цьому, перевірка дотримання порядку збирання доказів у кримінальному провадженні надана саме відповідним уповноваженим суб`єктам у межах кримінального провадження і регулюється виключно нормами Кримінального процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що витребування документів від Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара є способом збирання доказів стороною кримінального провадження під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, а тому спірні правовідносини, що виникли є кримінально-процесуальними.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 у справі № 826/2004/18, від 10.04.2019 у справі № 808/390/18 та від 28.08.2019 у справі № 1540/5031/18 у подібних правовідносинах дійшла висновку, що орган дізнання, попереднього слідства, прокуратури під час вчинення діянь, пов`язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно- владних управлінських функцій, а отже оскарження таких дій має відбуватися виключно за правилами, установленими КПК України.

За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що в силу положень ч.1 ст. 238 КАС України є підставою для закриття провадження у справі.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

В повному обсязі постанова складена 19 вересня 2023 року.

Головуючий - суддяД.В. Чепурнов

суддяС.М. Іванов

суддяС.В. Сафронова