Рішення

від 22.09.2023 по справі 522/18562/18

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 522/18562/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2023 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого-судді Кириченко П.Л.

при секретарі Осадченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь, Одеської області в залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власною та про визнання майна спільним майном подружжя та поділ майна,

учасники цивільного провадження:

позивач ОСОБА_3 та його представник адвокат Мажеру І.О.

відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Шамаєв С.Д.,-

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2018 року до Овідіопольського райсуду Одеської області надійшов вищевказаний позов. В подальшому вищевказана справа надійшла до Овідіопольського райсуду Одеської області. Предметом позову є нерухоме майно, яке перебуває на території Одеського (кол. Овідіопольського) району Одеської області.

Позиція сторін

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач зазначив, що 11 жовтня 2013 року сторони зареєстрували шлюб. У подружжя дітей не має. Під час шлюбу позивач за особисті кошти придбав об`єкти нерухомого майна, а саме земельну ділянку та садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , крім того сторонами під час шлюбу було придбано майно у вигляді гаражу (металевої споруди), який перебуває на території кооперативу «Приморський», розташований за адресою: АДРЕСА_2 , дана річ є не подільна. 06 грудня 2017 року, шлюб був розірваний. Відповідачка у добровільному порядку поділ майна здійснити не бажає, а тому позивач просить визнати спільним сумісним майном подружжя на гараж та зв`язку з тим, що дане майно є неподільним та фактично знаходиться у користуванні відповідачки стягнути з відповідачки на користь позивача грошову компенсацію та визнати особистою власністю позивача вищевказаний садовий будинок та земельну ділянку (т1. а.с. 2-10).

В ході судового розгляду позивач та його представник свої позовні вимоги підтримали, позивач просить розглянути справу на підставі наявних у суду матеріалів.

Представник відповідачки копію позову та матеріали до нього отримав належним чином та відповідно до ст. 178 ЦПК України до суду направив відзив, з якого вбачається, що позов не визнає просить відмовити в його задоволенні, з матеріалів справи вбачається, що вона фактично позов не визнала (т.1 а.с.56).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 183 ч.1 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ст. 183 ч.2 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ст. 368 ч. 3 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 69 СК України 1. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 71 СК України 1.Майно,що єоб`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя,ділиться міжними внатурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Рух справи

24 жовтня 2018 року Приморським райсудом міста Одеси в порядку ст. 30,31 ЦПК України вищевказана справа була направлена за підсудністю до Овідіопольського райсуду Одеської області.

21 листопада 2018 року до Овідіопольського райсуду Одеської області надійшла цивільна справа.

26 листопада 2018 року судом першої інстанції було відкрито цивільне провадження.

28 січня 2021 року судом першої інстанції була призначена судово будівельно-технічна експертиза

судово будівельна-технічна експертиза та розгляд справи був зупинений.

27 червня 2023 року судом першої інстанції було відновлено цивільне провадження.

Обставини, які встановлені судом

11 жовтня 2013 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 був укладений шлюб (т.1 а.с.19). 06 грудня 2017 року, відповідно до заочного рішення Київського райсуду міста Одеси шлюб був розірваний (т.1 а.с.28).

З матеріалів справи вбачається та сторонами не оскаржується, що відповідачка ОСОБА_2 є членом Кооперативу автолюбителів «Приморський» (код 19057480) та за нею закріплений з 04 травня 2015 року гараж (металева конструкція) № 352, що підтверджується листом кооперативу від 26.06.2018 року. Згідно вищевказаної відповіді власником даного гаражу є відповідачка ОСОБА_2 .

Гараж (металева споруда) з урахуванням його технічних характеристик не є об`єктом нерухомого майна та об`єктом рухомого майна, яке підлягає державної реєстрації.

Відповідачка стверджує, що гараж вона придбала шляхом складання заяви про вступ в кооператив, а інша фізична особа шляхом заяви про вихід з кооперативу та в свою чергу фізична особа ОСОБА_6 передала гараж безоплатно, без отримання від відповідачки грошових коштів, а тому відповідачка вважає, що гараж не є спільним сумісним майном подружжя.

В обґрунтування своїх заперечень відповідачка надала заяви від 04.05.2015 року, які були направлені на ім`я голови кооперативу (т.1 а.с.65,66).

Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про кооперацію» забороняється втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування у фінансово-господарську та іншу діяльність кооперативних організацій, крім випадків, прямо передбачених законом.

Вступ та вихід членів кооперативу, в тому числі і відповідачки ОСОБА_2 , порядок та користування його майном або членів кооперативу є внутрішньою діяльністю кооперативу. Відповідно до ст.ст.77,78 ЦПК України відповідачка ОСОБА_2 , належних та допустимих доказів того, що між відповідачкою та іншою фізичною особою був укладений договір дарування, сторона не надала.

Таким чином суд приходить до висновку, що гараж (металева споруда) № НОМЕР_2 розташований у вищевказаному кооперативі є спільним сумісним майном подружжя. З урахуванням матеріального становища сторін, їх внеску, щодо створення та тримання майна, суд вважає, що спірне майно можливо поділити в рівних частках.

Сторони не заперечують, що відповідно до ст. 179,183 ЦК України гараж є неподільна річ. Відповідачка під час розгляду справи заперечувала, щодо вартості гаражу.

З боку позивача був наданий висновок судової будівельно-технічної експертизи № 21-1059 від 27.09.2021 року, згідно якої ринкова вартість гаражу складає 110636 грн.

Відповідачка належним чином була ознайомлена з вищевказаним висновком, заперечень щодо його вартості суду не надала. Судовим експертом був здійснений висновок на підставі різних підходів, щодо оцінки майна, а тому суд вважає можливим взяти його вартість за головне.

У зв`язку з тим, що гараж є не подільною річчю, яка фактично знаходиться у користуванні відповідачки та з урахуванням того, що суд прийшов до висновку, що дане майно належить сторонам в рівних частках. Суд вважає можливим стягнути з відповідачки на користь позивача грошову компенсацію у разі поділу майна в розмірі 55318 (110636:2=55318) грн.

Позивач просить визнати особистою приватною власністю нерухоме майно у вигляді садового будинку та земельної ділянки, посилаючись на те, що дане майно було придбане за його власні кошти, які він отримав від продажу іншого майна (т.1 а.с 30-33).

Відповідно до ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ч.1 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що садовий будинок, з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 36.6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 13.12.2015 року реєстр № 1911. Відповідно до п.3 договору ціна продажу складає 149765 грн (т.1 а.с.60).

Позивач в обґрунтуванні своїх позовних вимог в якості доказу надав переказ коштів за допомогою банку, які складені не державною мовою, а тому відповідно до ст. 77 ЦПК України суд вважає, що даний доказ є неналежним.

Позивач стверджує, що від продажу нерухомого майна, яке перебувало в іншої державі він за спільною згодою в тому числі усно придбав садовий будинок та земельну ділянку.

Так дійсно, 24 жовтня 2008 року позивач придбав квартиру, комплексність, якої складає 77 %, за адресою: АДРЕСА_3 . Ціна продажу складає 490000 літ, що є еквівалентом 141913.81 євро на час укладання угоди. Відповідно до даного договору гроші на придбання квартири частково здійснюються за допомогою банку, відповідно до кредитного договору (т.1 а.с.174). В подальшому, в період шлюбу, вищевказану квартиру позивач відповідно до договору купівлі-продажу від 24.09.2015 року відчужив, відповідно до п.3.1 ціна об`єкту складає 115000 євро.

Дані обставини свідчать про те, що в придбані даної квартири були залучені кошти інших осіб, а не тільки особисті кошти позивача.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 0.0500 га, цільове призначення для індивідуального садівництва кадастровий номер 5123781500:02:003:0008, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 13.12.2015 року реєстр № 1913 (т.1 а.с.62). Позивач не заперечує, що між фізичною особою ОСОБА_7 та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений нотаріально посвідчений договір дарування земельної ділянки, однак стверджує, що він фактично придбав за власні кошти дану земельну ділянку, при цьому позивач не оскаржує вищевказаний договір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач належним чином не довів, що спірна земельна ділянка була придбана за його особисті кошти та є його особистою приватною власністю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог щодо садового будинку та земельної ділянки, позивач не зміг належним чином обґрунтувати свої позовні вимоги, а тому в цій частині задоволенню не підлягають.

Судові витрати

Позивач звернувся з позовними вимогами майнового та немайнового характеру. При подані позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 8810 грн. та 704.80 грн., а всього 9514.80 грн., суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, пропорційно заявлених вимог, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4757.40 (9514.80:2=4757.40) грн.

Під час розгляду справи позивачем були здійснені витрати на залучення судового експерта в розмірі 8237.28 грн., суд прийшов до висновку, що в цій частині позовні вимоги є обґрунтовані, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на залучення експерта в повному обсягу. Всього з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в розмірі 12994.68 (4757.40+8237.28=12994.68) грн.

Керуючись ст.ст. 2-13,77-80,141,258,259,263-265 ЦПК, ст.69,71 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власною та про визнання майна спільним майном подружжя та поділ майна - задовольнити частково.

Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - гараж (металева споруда) № НОМЕР_2 , розташований на території Кооперативу автолюбителів «Приморський» міста Одеса вулиця Генерала Швигіна, 10.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 55318 грн., судові витрати в розмірі 12994.68 грн., а всього 68312.68 грн.

В іншої частині відмовити.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення може бути оскаржене в палату по цивільним справам Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Суддя Кириченко П.Л.