Справа № 450/3137/21 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І. І.
Провадження № 22-ц/811/1712/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретар судового засідання Матяш С.І.,
з участю апелянта ОСОБА_1 , представника апелянта адвоката Смолинця Я.І., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Колянковського Т.М., представника відповідача сільської ради Феданяка Р.В., третьої особи ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 травня 2023 року (повний текст рішення складено 19 травня 2023 року), у справі за позовом ОСОБА_1 до Звеногородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
у липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся всуд ізвказаним позовом,в якомупросив визнатинезаконним таскасувати рішеннявід 18серпня 1994року №7 Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області «Про розподіл присадибної ділянки у с. Відники між ОСОБА_5 та реабілітованою ОСОБА_6 ».
Позов, з урахуванням заяви про зміну його підстави, мотивовано тим, що оскаржуване рішенняприйнято позамежами повноваженьЗвенигородської сільськоїради Пустомитівськогорайону Львівськоїобласті,а земельнийспір міжсторонами буловирішено рішеннямПустомитівського районногосуду Львівськоїобласті від02листопада 1993року усправі №2-383,яке неоскаржувалось табуло виконане12травня 1998року відповіднодо актадержавного виконавця.Окрім того,на часприйняття оскаржуваногорішення, ОСОБА_6 уже було відшкодовано вартість конфіскованого майна згідно протоколу засідання комісії від 25 листопада 1992 року.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 травня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Звеногородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що обставини на які посилається позивач на підтвердження своїх позовних вимог, не знайшли свого підтвердження у представлених суду доказах, і такі не можуть слугувати підставою для визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення. Судом також встановлено відсутність порушеного права позивача оскаржуваним рішенням, реалізація якого ОСОБА_6 , не виступає у причиновому зв`язку із неможливістю ОСОБА_1 здійснити свої спадкові права належні йому відповідно до чинного цивільного законодавства після смерті батька ОСОБА_7 . Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та недоведеності, клопотання відповідача щодо спливу позовної давності залишено без задоволення.
В червні 2023 року ОСОБА_1 оскаржив рішення суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу, яка підписна представником Смолинцем Ярославом Івановичем, в якій просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 травня 2023 року, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що позивач є законним власником будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В акті і абрисі присадибних ділянок відсутні підписи ОСОБА_7 , що виключає можливість його використання для вирішення земельного спору. Після реабілітації гр. ОСОБА_6 (суміжний землекористувач) повернуто саме будинок, а не будинковолодіння, яке було конфісковано у її батька ОСОБА_8 . Відтак, остання не набула права власності на земельну ділянку, належну до будинковолодіння, як і не набула такого права її спадкоємець відповідач у справі ОСОБА_2 у силу прямої вказівки статті 6 ЗК України. Відтак, оскаржуване рішення приймалось на підставі документів, які на момент прийняття такого не могли існувати, що є недопустимим та незаконним, а орган який прийняв це рішення не мав повноважень вирішувати такий спір, щодо вирішення якого також існує не скасоване судове рішення суду від 02 листопада 1993 року по справі № 2-383, яке виконано. Невірними є висновки суду щодо відсутності порушеного права позивача, адже оскаржуване ним рішення було однією з підстав для скасування належного йому права власності на земельну ділянку, площею 0,20 га.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та його представника, а також представників відповідачів у справі, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із частиною четвертою та п`ятою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Судом першої інстанції, а також судами в рішеннях у справі №450/3198/17, які є преюдиційними у даній справі, встановлено, що ОСОБА_9 , 1891 року народження, його дружина ОСОБА_10 ,
1901 року народження та дочка ОСОБА_11 , 1924 року народження,
ІНФОРМАЦІЯ_1 виселені із села Водники Пустомитівського району Львівської області за рішенням особливої наради при МВС СРСР на спецпоселення в Казахстан, з якого звільнені 25 березня 1960 року.
На підставі статті 3 Закону № 962-XII ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 реабілітовані.
Згідно матеріалів справи №2-15/105 від 12 травня 1992 року по скарзі ОСОБА_10 щодо повернення вартості конфіскованого майна, - у ОСОБА_8 у 1947 році в селі Водники було конфісковано наступне майно: хата 1912 року цегляна під бляхою, розміром 12х6х2,9; веранда дерев`яна під бляхою розміром 2х3х2,5; шопа 1930 року із досок під соломою, розміром 3,6х3,7х2,8.
Рішенням депутатської групи с. Відники і Відниківської Ради (сільського комітету), оформленого протоколом спільного засідання від 26 серпня 1992 року, - заяву ОСОБА_12 задоволено. Вирішено забезпечити поселення ОСОБА_13 в колишнє її помешкання до 31 серпня 1992 року.
Згідно рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Пустомитівської районної ради народних депутатів № 26 від 26 листопада 1992 року «Про повернення конфіскованого майна або виплати грошової компенсації за майно, яке не збереглося, а також виплату грошової компенсації за час відбування міри покарання», розглянувши матеріали, які надійшли в комісію та керуючись Законом № 962-XII комісія серед іншого вирішила виплатити грошову компенсацію за конфісковане майно, або майно, яке не збереглося ОСОБА_13 в сумі 56 900 крб., повернути Пліхівській житловий будинок, який знаходиться на балансі сільської ради народних депутатів. Зобов`язано виконком Звенигородської сільської ради внести відповідні зміни в подвірних книгах сільської ради. Рішення в частині виплати грошової компенсації було відмінено рішенням цієї ж комісії від 20 жовтня 1994 року №276.
На підставі рішення виконавчого комітету Звенигородської сільської ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області
від 19 серпня 1994 року «Про оформлення права власності» ОСОБА_6 27 липня 1997 року видано свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок в селі Відники Пустомитівського району Львівської області.
Згідно рішення 1-ої сесії 11-ого демократичного скликання Звенигородської сільської ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області від 18 серпня 1994 року «Про розподіл присадибної ділянки між жителем с. Відники ОСОБА_7 та реабілітованою ОСОБА_14 » сільська рада народних депутатів вирішила:
1. Земельно-погоджувальній комісії разом із землевпорядником сільської ради та головою Звенигородської сільської ради провести обстеження присадибної ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зробити акт обстеження, абрис земельної ділянки і схему розподілу.
2. Розподіл присадибної ділянки між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 провести згідно схеми розподілу/акт обстеження від 26 серпня 1994 року, абрис земельної ділянки і схема розподілу додається/.
Згідно акту від 26 серпня 1994 року, складеного комісією в складі голови Звенигородської сільської ради Мелявського М.М., голови земельно-узгоджувальної комісії ОСОБА_15 , народного депутата Звенигородської сільської ради Похмурського В. П., інженера-землевпорядника ОСОБА_16 , - на підставі вищезазначеного рішення сільської ради, комісія провела на місцевості обміри присадибних ділянок ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та встановила, що площа присадибної ділянки ОСОБА_7 становить 0, 08 га (на будівельному паспорті - 0,06 га), а площа присадибної ділянки ОСОБА_6 становить 0,14 га.
Додатками до даного акту є абрис присадибних ділянок ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , із зазначенням їх меж, розмірів та схематичного нанесення місця розташування споруд та будівель на цих ділянках.
В довідках про склад сім`ї та землекористування № 109 та № 32, виданих Звенигородською сільською радою 22 січня 1996 року та 16 січня 1998 року, та акті обстеження житлово-побутових умов проживання жительки с. Відники Пустомитівського району Львівської області, реабілітованої ОСОБА_6 від 10 грудня 1999 року, зазначено про наявність у користуванні останньої земельної ділянки площею 0, 14 га.
Із наданих Звенигородською сільською радою копій погосподарської книги (об`єкт № 1006), у 2011, 2012, 2013 та 2014 роках за домогосподарством ОСОБА_6 значилось в користуванні 0, 14 га землі, призначеної для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських споруд.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.
Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_2 , якій 27 листопада 2013 року приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О. Я. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 63,4 кв.м, який складається з двох жилих кімнат житловою площею
38,6 кв.м та кухні. До господарського будинку відносяться господарські будівлі та споруди: Б вбиральня, № 1 огорожа.
Згідно наданої обласним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі ОКП «БТІтОЦ») копії інвентаризаційної справи належного ОСОБА_6 будинковолодіння у селі Відники, зазначене домоволодіння складається з житлового будинку та прилягаючих до нього двох веранд, вбиральні і огорожі.
Із копії технічного паспорту на житловий будинок в с. Відники, виготовленого 29 серпня 2017 року ОКП «БТІтОЦ», судом першої інстанції встановлено, що будинок збудовано у 1912 році, його загальна площа складає 63,4 кв.м, до будинку відносяться веранди літ. а, а, вбиральня літ. Б, сарай (підвал) літ. В, огорожа № 2, хвіртка № 1.
Рішенням Пустомитівського районного суду від 02 листопада 1993 року по справі № 2-383, яке набрало законної сили, зобов`язано ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_7 у користуванні його присадибною земельною ділянкою розміром 0,20 га та господарськими будівлями, відображеними у плані-схемі забудови.
07 липня 1995 року ОСОБА_7 , на підставі рішення Звенигородської сільської ради народних депутатів від 19 серпня 1994 року № 34, було видано свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок АДРЕСА_3 .
22 червня 1995 року на житловий будинок АДРЕСА_3 було виготовлено технічний паспорт.
Згідно копії погосподарської книги (об`єкт № 1005), у 2011, 2012, 2013 та 2014 роках за домогосподарством ОСОБА_7 значилось, в тому числі в користуванні, земельна ділянка площею 0, 18 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських споруд.
Рішенням Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 236 від 23 грудня 2011 року надано ОСОБА_7 згоду на розробку технічної документації для передачі у власність земельних ділянок площею 0, 2000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та 0,2000 га для особистого селянського господарства.
В лютому 2012 року приватним підприємством «КАЙЛАС-К», на замовлення ОСОБА_7 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, в якій міститься акт встановлення (відновлення) і погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 13 лютого 2012 року, який не підписаний ОСОБА_11 .
Рішенням ХІІ-ої сесії VI-го демократичного скликання Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 272
від 23 березня 2012 року погоджено технічну документацію земельних ділянок для передачі їх у власність та передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлових будинків і господарських споруд та для ведення особистого селянського господарства, в тому числі ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0, 2000 га з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку і господарських споруд в селі Відники Пустомитівського району Львівської області.
На підставі рішення ХІІ-ої сесіїVI-го демократичного скликання Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 272 від 23 березня 2012 року 13 листопада 2012 року ОСОБА_7 видано державний акт серії ЯМ № 158742 на право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4623683100:03:002:0204, площею 0,20 га, з цільовим призначенням - будівництво, обслуговування житлового будинку, господарських споруд, яка розташована у с. Відники, 588.
ОСОБА_7 помер у 2015 році.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26 вересня 2017 року право власності на земельну ділянку площею 0, 20 га, кадастровий номер 4623683100:03:002:0204, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26 серпня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , вид власності: спільна часткова, розмір часток: по частці за кожним.
Із результатів топографо-геодезичної зйомки земельної ділянки, проведеної інженером-геодезистом ОСОБА_17 станом на 06 червня 2018 року, в результаті уточнення плану земельної ділянки ОСОБА_7 (згідно матеріалів технічної документації із землеустрою за 2012 рік) встановлено, що частина належної ОСОБА_2 веранди розташована на належній ОСОБА_7 земельній ділянці з кадастровим номером 4623683100:03:002:0204.
Спеціаліст ОСОБА_17 суду першої інстанції пояснив, що у травні 2018 року він виїздив у село Відники та здійснював топографо-геодезичну зйомку земельної ділянки, на якій знаходиться належний ОСОБА_2 будинок. На місці було встановлено, що межа земельної ділянки
ОСОБА_7 проходить через веранду будинку ОСОБА_2 .
У справі, що переглядається ОСОБА_1 пред`явлено позов про визнання незаконним та скасування рішення від 18 серпня 1994 року № 7 Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області «Про розподіл присадибної ділянки у с. Відники між ОСОБА_5 та реабілітованою ОСОБА_6 » з підстав того, що оскаржуване рішення прийнято поза межами повноважень сільської ради, а земельний спір між сторонами було вирішено рішенням суду. Окрім того, на час прийняття оскаржуваного рішення, ОСОБА_6 уже було відшкодовано вартість конфіскованого майна згідно протоколу засідання комісії від 25 листопада 1992 року.
Статтею 19 Закону України від 07 грудня 1990 року № 533-XII «Про Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (далі Закон № 533-XII в редакції, чинній на час проведення розподілу присадибної ділянки між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 ) визначено, що Ради народних депутатів правомочні розглядати питання, віднесені законодавством України до їх відання. Виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до законодавства.
Згідно пунктів 1 та 12 частини першої статті 12 ЗК України 1990 року (в редакції Закону від 05 травня 1993 року № 3179-XII) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу та вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції.
Сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів (частина перша статті 19 ЗК України 1990 року (в редакції Закону від 05 травня 1993 року № 3179-XII).
Відповідно до статті 103 ЗК України 1990 року (в редакції Закону від 05 травня 1993 року № 3179-XII) земельні спори розглядаються місцевими Радами народних депутатів, судом, арбітражним судом або третейським судом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Статтями 107-108 ЗК України 1990 року (в редакції Закону від 05 травня 1993 року № 3179-XII) визначено порядок розгляду спорів з приводу суміжного землекористування.
Так, спори з приводу суміжного землекористування громадян розглядаються погоджувальною комісією, склад якої обирається відповідною Радою народних депутатів. Нез`явлення сторони без поважних причин за повторним викликом погоджувальної комісії не зупиняє розгляду земельного спору. У разі недосягнення згоди спір за заявою однієї із сторін розглядається у судовому порядку. По результатах розгляду спору з приводу суміжного землекористування погоджувальна комісія готує свій висновок, який оформляється протоколом і підписується головою і секретарем цієї комісії. Цей протокол є підставою для прийняття рішення з зазначеного питання Радою народних депутатів у разі досягнення згоди між сторонами. Рішення Ради народних депутатів повинно бути мотивованим з обов`язковим посиланням на фактичні обставини справи і норми законодавства. У рішенні передбачається порядок його виконання та заходи щодо усунення порушеного права на землю.
Порядок розгляду земельних спорів Радами народних депутатів визначається статтею 110 ЗК України 1990 року (в редакції Закону
від 05 травня 1993 року № 3179-XII), згідно положень якої земельні спори розглядаються Радами народних депутатів за заявою однієї із сторін. Земельні спори розглядаються з участю сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. Відкладення розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.
Земельні спори розглядаються місцевими Радами народних депутатів
в 10-денний строк. У разі розгляду складних питань, що потребують спеціальних висновків, спори розглядаються у 20-денний строк. Рішення Рад народних депутатів може бути оскаржено в суд, арбітражний суд в місячний строк (стаття 109, частина перша стаття 112 ЗК України 1990 року (в редакції Закону від 05 травня 1993 року № 3179-XII).
У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у преюдиційній справі № 450/3198/17 (провадження № 61-6380св20) вказано, що:
«З урахуванням викладеного Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, з якими погодився й апеляційний суд, що на підставі рішення 1-ої сесії 11-ого демократичного скликання Звенигородської сільської ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області від 18 серпня 1994 року «Про розподіл присадибної ділянки між жителем с. Відники ОСОБА_7 та реабілітованою ОСОБА_14 » ОСОБА_18 набула право користування земельною ділянкою, площею 0,14 га згідно абрису присадибної земельної ділянки, що є додатком до акту обстеження земельно-погоджувальної комісії.
В матеріалах справи відсутні докази відмови ОСОБА_6 від права користування земельною ділянкою площею 0,14 га, чи вилучення цієї ділянки у користувача в передбаченому законом порядку.
Посилання заявника на те, що спори з приводу суміжного землекористування громадян на час розподілу земельної ділянки між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 підлягали розгляду погоджувальною комісією відповідно до вимог статті 107, 108 ЗК України 1990 року (в редакції Закону від 05 травня 1993 року № 3179-XII) зводяться до неправильного тлумачення заявником положень статей 103, 107-113 цього Кодексу, аналіз яких свідчить, що земельні спори підлягали розгляду саме місцевими Радами народних депутатів, або судом.
Спори з приводу суміжного землекористування громадян дійсно розглядалися погоджувальною комісією, однак остаточним документом, що приймався за результатами вирішення спору було саме рішення Ради народних депутатів, або суду.
Твердження заявника, що рішенням Пустомитівського районного суду від 02 листопада 1993 року по справі № 2-383 встановлено факт перебування у користуванні ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,20 га та відсутність на ній будь-яких належних ОСОБА_6 господарських будівель є безпідставним, з огляду на те, що рішення про оформлення права власності ОСОБА_6 на жилий будинок в селі Відники Пустомитівського району Львівської області сільською радою було прийнято у серпні 1994 року, коли також було вирішено спір щодо суміжного землекористування між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 »
Вказані висновки повністю спростовують доводи позовної заяви у справі, що переглядається, та аналогічні доводи апеляційної скарги щодо неповноважності органу, який прийняв оскаржуване позивачем рішення, а також щодо вирішення спору судовим рішення.
Щодо мотивів (доводів) про відшкодування вартості конфіскованого майна згідно протоколу засідання комісії від 25 листопада 1992 року, на момент прийняття оскаржуваного рішення, на думку колегії суддів такі не входять до обставин, що підлягають дослідженню в межах предмета позову у справі, що переглядається. Проте вважає за необхідне звернути увагу на те, що це рішення в частині виплати грошової компенсації було відмінено рішенням цієї ж комісії від 20 жовтня 1994 року №276.
У постановіВерховного Судувід 07квітня 2021року такожзазначено,що судомкасаційної інстанціївраховано, що рішення Звенигородської сільської ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області від 18 серпня 1994 року «Про розподіл присадибної ділянки між жителем с. Відники ОСОБА_7 та реабілітованою ОСОБА_14 » є чинним, відомості про його оскарження ОСОБА_7 чи ОСОБА_6 , в тому числі з підстав неналежної вмотивованості чи невідповідності нормам законодавства, в матеріалах справи відсутні.
У цьому зв`язку, колегія суддів доходить висновку, що оскільки спадкодавцями сторін у справі за їх життя згадане рішення органу місцевого самоврядування в судовому порядку не оскаржувалось, таким правом позивач не наділений.
За таких обставин, вірними є висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про те, що, очевидним для суду є відсутність порушеного права позивача оскаржуваним рішенням, реалізація якого ОСОБА_6 , не виступає у причинному зв`язку із неможливістю ОСОБА_1 здійснити свої спадкові права належні йому відповідно до чинного цивільного законодавства після смерті батька ОСОБА_7 .
Колегія суддів враховує також преюдиційні факти, встановлені судами у справі № 450/1703/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвої Ольги Ярославівни, державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Труби Оксани Михайлівни, треті особи: Звенигородська сільська рада Пустомитівського району Львівської області та ОСОБА_3 , в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Труби Оксани Михайлівни № 224186146236 від 01.09.2017 року про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , в частині реєстрації права власності на сарай позначений за буквою «В», а саме:
«В суді апеляційної інстанції сторона позивача (апелянта) визнала, що сарай під літерою Е, який зазначений у реєстрі прав на нерухоме майно, як належна до будинку позивача господарська будівля, був збудований батьком позивача ОСОБА_7 на місці іншої господарської будівлі, яка належала до будинку, який був у 1992 році повернутим ОСОБА_6 , однак ця господарська будівля (на твердження апелянта) на той час вже не була придатною до експлуатації. Також визнали, що згаданий сарай під літерою Е з часу його будівництваі по даний час знаходиться у фактичному користуванні сторони позивача. Таким чином, як вбачається з наведеного, даний спір (про визнання незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за відповідачкою на сарай під літерою «В» в якості належної до її житлового будинку господарської споруди) насправді спрямований на перегляд вищезгаданих рішень як органу місцевого самоврядування, так і судових якими вирішувався спір між суміжними землекористувачами: спочатку між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а потім між їхніми спадкоємцями: позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 , а відтак цей спір містить ознаки зловживання правом, що (у відповідності до статті 13 ЦК України) не допускається і (у відповідності до частини третьої статті 16 ЦК України) є самостійною підставою для відмови у позові.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне відмітити і наступне.
Саме на клопотання представника позивача ОСОБА_1 03 березня 2020 року ухвалою суду першої інстанції у справі було призначено комплексну земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу спірних об`єктів нерухомості, які знаходяться на суміжних земельних ділянках на яких збудовано належні позивачу та відповідачці ОСОБА_2 житлові будинки в селі Відники Пустомитівського району Львівської області (том 1, а.с. 342).
І згідно Висновку експерта № 17 комплексної земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 24 грудня 2020 року «об`єкт нерухомості під літерою ПД (підвал), який належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та об`єкт нерухомості сарай під літ. «В» …, який належить ОСОБА_2 на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,є однією і тією ж будівлею. Будівля сараю літ. «Е», яка була розташована над підвалом літ. ПД, належала ОСОБА_1 на праві часткової власності та знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 , демонтована» (том 2, а.с. 147-156).
Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували вищенаведені висновки експерта».
Враховуючи наведене, відповідні доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, або змінити рішення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме те, що оскаржуване рішення залишено без змін, підстави для здійснення розподілу судових витрат, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 22 вересня 2023 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич
Суд | Львівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.09.2023 |
Оприлюднено | 26.09.2023 |
Номер документу | 113671786 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Інші справи позовного провадження |
Цивільне
Львівський апеляційний суд
Копняк С. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні