Рішення

від 13.09.2023 по справі 195/408/23

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/408/23

2/195/160/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

13.09.2023 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Кондус Л.А., при секретарі - Дєєвої Ю.С., за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 , третьої особи - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Скорук А.В." (код ЄДРПОУ 20260217), Треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей виконавчого комітету Томаківської селищної ради, про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В :

1.Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Скорук А.В." про визнання недійсним, з моменту укладання договору оренди землі.

Позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що вона, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.07.2013 року зареєстрованого в реєстрі за № 74/2012; Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 6497606 від 19.07.2013 року; Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 179850, де вона зазначена по дошлюбному прізвищу « ОСОБА_1 », являється власником 1/3 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,13 га, кадастровий номер 1225483500:01:004:0033, яка розташована та території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області. Відповідно її мати, ОСОБА_3 , та її сестра, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також являються співвласниками у спільній частковій власності, по 1/3 частки кожна, земельної ділянки.

07 березня 2018 року позивач вийшла заміж і змінила своє прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

30 липня 2013 року між ними та Селянським (фермерським) господарством «Скорук А.В.», укладено Договір про внесення змін до договору оренди землі № 040513400382 від 18.02.2005 року (далі Договір), зареєстрований Реєстраційною службою Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області 11.06.2014 року, номер запису про речове право: 6009034. Згідно пункту 8 термін закінчення дії Договору до 01 листопада 2025 року. Відповідно договір є чинним до зазначеної дати. В Договорі підписи від імені співвласників земельної ділянки, вчинила її мати ОСОБА_3 .

Тільки в жовтні 2022 року, позивачу стало відомо про укладення Договору, а саме що договір було укладено з порушеннями.

Позивачка зазначає, що до Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (як правонаступника Томаківської райдержадміністрації Дніпропетровської області), 17.02.2023 року нею направлено запит, яким вона звернулася із проханням надати інформацію, щодо надання згоди Томаківською райдержадміністрацією Дніпропетровської області, як органом опіки та піклування, на укладення Договору про внесення змін до договору оренди землі № 040513400382 від 18.02.2005 року, укладеного 30.07.2013 року між Селянським (фермерським) господарством Скорук А.В. та ОСОБА_8 як матір`ю від імені малолітньої ОСОБА_1 .

Проте до цього часу відповіді нею не отримано.

Відповідно Договір укладено в порушення вимог чинного законодавства, а саме положень ст. 177 Сімейного кодексу України, тому він не є дійсним.

На неодноразові звернення позивача, скасувати державну реєстрацію Договору та повернути земельну ділянку, відповідач відповідає відмовою.

Відповідно Договір укладено в порушення вимог чинного законодавства, а саме положень ст. 177 Сімейного кодексу України, тому він не є дійсним.

Короткий зміст відзиву на позов. (а.с.46-50).

Представником відповідача надано відзив на позов, відповідно якого - відповідач заперечує проти позову в повному об`ємі мотивуючи таким. Позивачка у справі дійсно є власником 1/3 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,13 га, кадастровий номер 1225483500:01:004:0033, яка розташована та території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.

Від імені малолітньої на час укладення спірного правочину ОСОБА_1 діяла її мати - ОСОБА_3 , як законний представник, яка уклала та підписала особистим підписом договір від 30.07.2013 року про внесення змін до договору оренди землі № 040513400382 від 18.02.2005 року. Укладений договір за своєю правовою природою є договором оренди земельної ділянки.

Внаслідок укладення спірного правочину, визнати недійсним який прохає позивачка, обсяг її майнових прав жодним чином не зменшився, а право власності на 1/3 частину земельної ділянки залишилось у позивачки та не оспорювалося ніким.

Укладення спірного договору відбулося в інтересах позивачки, адже вона отримує орендну плату' за користування земельною ділянкою в строки та в повному розмірі, що передбачений договором.

Договір визнати недійсним який прохає суд позивачка - не підлягав державній реєстрації внаслідок змін в законодавстві, відповідно щодо нього не можуть бути застосовані вимоги статті 177 Сімейного кодексу України.

В період після досягнення повноліття (з 2018 року) позивачка щороку отримувала дохід від СФГ ОСОБА_9 за користування земельною ділянкою

Визнання недійсним правочину, який було укладено матір`ю позивачки в її інтересах, не може бути належним способом захисту.

Представник відповідача, зазначає, що СФГ ОСОБА_9. заперечує проти наведених позивачем обставин та правових підстав позову, не визнає позов та прохає відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

Крім того, відповідач надав суду заяву про застосування судом позовної давності у спорі (а.с.92-95) мотивуючи тим, що Позивачка знала про укладення цього договору, адже щороку отримує орендну плату, яку використовує на власний розсуд. Після досягнення повноліття в 2018 році та набуття повної цивільної дієздатності не скористалась своїм правом на оскарження договору в межах встановленої позовної давності, передбаченої статтею 257 Цивільного кодексу України (досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Аргументи учасників справи :

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги зазначені в позовній заяві повністю та просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує в повному обсязі, в його задоволенні просить відмовити.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивачки - ОСОБА_3 , яка також є законним представником малолітньої третьої особи - ОСОБА_5 , позов підтримує та просить його задовольнити.

Третя особа представник - органу опіки та піклування Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Служба у справах дітей - Бірзул Т.В., надала суду заяву про слухання справи за її відсутності, рішення у даній справі залишає на розсуд суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено таке:

07 березня 2018 року позивачка одружилася і змінила своє прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.9) та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.10).

Як вбачається з копії Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.07.2013 року зареєстрованого в реєстрі за № 74/2012 (а.с.11);

копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 6497606 від 19.07.2013 року (а.с.12);

копії Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 179850 (а.с.13), де позивачка зазначена по дошлюбному прізвищу « ОСОБА_1 », позивачка є власником 1/3 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,13 га, кадастровий номер 1225483500:01:004:0033, яка розташована та території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.

Відповідно її мати, ОСОБА_3 , та її сестра, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також являються співвласниками у спільній частковій власності, по 1/3 частки кожна, земельної ділянки.

30 липня 2013 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та Селянським (фермерським) господарством «Скорук А.В.», укладено Договір про внесення змін до договору оренди землі № 040513400382 від 18.02.2005 року (далі Договір), зареєстрований Реєстраційною службою Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області 11.06.2014 року, номер запису про речове право: 6009034. Згідно пункту 8 термін закінчення дії Договору до 01 листопада 2025 року. Відповідно договір є чинним до зазначеної дати. В Договорі підписи від імені співвласників земельної ділянки, а саме: від імені ОСОБА_1 вчинила її мати ОСОБА_3 (а.с.16-17)

Зазначені обставини підтверджуються даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 324404728 від 01.03.2023 року (а.с.14-15).

На ухвалу суду Нікопольською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області надано інформацію, що розпорядження Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, як органом опіки та піклування, на укладення Договору про внесення змін до договору оренди землі № 040513400382 від 18.02.2005 року, укладеного 30.07.2013 року між Селянським (фермерським) господарством Скорук А.В. та ОСОБА_8 як матір`ю від імені малолітньої ОСОБА_1 - не виявлено ( а.с.26).

2. Мотивувальна частина

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, заслухавши позивача, представника відповідача - ОСОБА_2 , третю особу - ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що даний позов належить задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законами України «Про охорону дитинства», «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», «Про оренду землі» та відповідними підзаконними актами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ч. 2 ст. 32 ЦК України зазначено, що на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки і піклування.

Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Відповідно до ч.1,2 ст. 177 Сімейного кодексу України

1. Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

2. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:

укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов`язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 на момент укладення та державної реєстрації оспорюваного договору оренди була малолітньою, отже, відповідно ч.2 ст. 203 ЦК України, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відтак, для забезпечення дотримання її майнових прав, сторонам договору необхідно було отримати письмовий дозвіл органу опіки і піклування відповідного органу місцевого самоврядування на укладення оспорюваного договору.

Законодавство вимагає дотримання саме таких вимог, у зворотному випадку, відповідно до ч.1 ст. 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки і піклування, є нікчемним.

Оскільки належних та допустимих доказів, які б свідчили про дотримання сторонами зазначених вимог законодавства під час укладення оспорюваного договору відповідач суду не надав, факт відсутності необхідного дозволу органу опіки і піклування відповідного органу місцевого самоврядування на укладення оспорюваного договору є доведеним.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом статей 17,18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах обов`язок батьків.

З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування

Виходячи з цього та враховуючи наведені вище обставини, суд вважає обґрунтованою вимогу щодо встановлення недійсності договору, одна із сторін якого не мала юридичних підстав для його укладення, та вимогу про витребування від відповідача земельної ділянки.

Судом розглянуто доводи відповідача за позовом викладені у відзиві на позов.

Доводи представника відповідача, щодо отримання позивачем орендної плати за землю за оспорюваним договором, не можуть бути враховані судом як доказ дійсності оспорюваного договору оренди землі, з огляду на наступне.

Згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, не має значення для визнання правочину недійсним.

Та обставина, що позивачка отримувала плату за користування землею, відбувалась у подальшому і не може впливати на подію укладення, яка мала місце раніше, та підтвердити наявність підстав для укладення договору у минулому.

Судом з`ясовуються підстави недійсності правочину, які існували на час укладення спірного договору, а оплата відноситься до стадії виконання договору.

Тому, факт отримання позивачем плати за користування землею не може свідчити про погодження з умовами укладеного раніше договору, не спростовує висновку суду про недійсність договору і не створює для нього правових наслідків.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України (постанова від 22.04.2015р. - справа №6-48цс15), касаційній практиці Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала від 22.07.2015р.-рішення №47705809).

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності при вирішенні даного спору, суд виходить з такого.

Відповідачем стверджується, що позивачка знала про укладення спірного договору, знала, що від її імені даний договір підписувала її мати, так як позивачка на той час була неповнолітня, і після досягнення повноліття в 2018 році та набуття повної цивільної дієздатності не скористалась своїм правом на оскарження договору в межах встановленої позовної давності, передбаченої статтею 257 Цивільного кодексу України (досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а тому втратила право на звернення з позовом до суду.

Позивачка не спростовуючи факт отримання нею орендної плати за земельну ділянку, пояснила суду, що вона дійсно знала про укладення даного договору, знала про те, що від її імені підписи ставила її мати, але про те що органом опіки та піклування не надавався дозвіл на вчинення даного правочину дізналася восени 2022 року, коли почала цікавитися можливістю продажу свого майна.

За таких обставин суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов задоволено повністю, то понесені позивачкою судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 9, 83, 229, 235, 247, 258-259, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Скорук А.В." (код ЄДРПОУ 20260217), треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей виконавчого комітету Томаківської селищної ради, про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди землі - задовольнити.

Визнати недійсним, з моменту укладення Договір про внесення змін до договору оренди землі № 040513400382 від 18.02.2005 року, укладений 30 липня 2013 року, зареєстрований реєстраційною службою Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області, на земельну ділянку площею 9,13 га, розташована на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225483500:01:004:0033, дата державної реєстрації речового права 11.06.2014 року, номер запису про інше речове право: 6009034, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та Селянським (фермерським) господарством «Скорук А.В.» (код ЄДРПОУ: 20260217), строк дії до 11 листопада 2025 року та зобов`язати Селянське (фермерське) господарством «Скорук А.В.» (код ЄДРПОУ: 20260217, юридична адреса: вул. Світла (Червоноармійська), 48а, с-ще Томаківка, Нікопольського (колишнього Томаківського) району Дніпропетровської області, поштовий індекс: 53500) передати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 належну їм земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: площею 9,13 га, кадастровий номер 1225483500:01:004:0033, яка розташована та території Кисличуватської сільської ради Нікопольського (колишнього Томаківського) району Дніпропетровської області.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Скорук А.В." (код ЄДРПОУ 20260217) судовий збір у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.) на користь ОСОБА_1 .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_3 ).

Відповідач: Селянське (фермерське) господарство "Скорук А.В." (код ЄДРПОУ 20260217, 53500, смт.Томаківка, вул. Світла, 48а Нікопольського району Дніпропетровської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 22.09.2023 року.

Суддя: Л. А. Кондус