Постанова

від 13.12.2023 по справі 195/408/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9870/23 Справа № 195/408/23 Суддя у 1-й інстанції - Кондус Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Максюти Ж.І.,

суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

за участю секретаря - Ніколиної А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Скорук А.В." на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Скорук А.В.", Треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей виконавчого комітету Томаківської селищної ради, про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Скорук А.В." про визнання недійсним, з моменту укладання договору оренди землі.

Позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що вона, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.07.2013 року зареєстрованого в реєстрі за № 74/2012; Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 6497606 від 19.07.2013 року; Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 179850, де вона зазначена по дошлюбному прізвищу « ОСОБА_1 », являється власником 1/3 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,13 га, кадастровий номер 1225483500:01:004:0033, яка розташована та території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області. Відповідно її мати, ОСОБА_2 , та її сестра, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також являються співвласниками у спільній частковій власності, по 1/3 частки кожна, земельної ділянки.

07 березня 2018 року позивач вийшла заміж і змінила своє прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

30 липня 2013 року між ними та Селянським (фермерським) господарством «Скорук А.В.», укладено Договір про внесення змін до договору оренди землі № 040513400382 від 18.02.2005 року (далі Договір), зареєстрований Реєстраційною службою Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області 11.06.2014 року, номер запису про речове право: 6009034. Згідно пункту 8 термін закінчення дії Договору до 01 листопада 2025 року. Відповідно договір є чинним до зазначеної дати. В Договорі підписи від імені співвласників земельної ділянки, вчинила її мати ОСОБА_2 .

Тільки в жовтні 2022 року, позивачу стало відомо про укладення Договору, а саме що договір було укладено з порушеннями.

Позивачка зазначає, що до Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (як правонаступника Томаківської райдержадміністрації Дніпропетровської області), 17.02.2023 року нею направлено запит, яким вона звернулася із проханням надати інформацію, щодо надання згоди Томаківською райдержадміністрацією Дніпропетровської області, як органом опіки та піклування, на укладення Договору про внесення змін до договору оренди землі № 040513400382 від 18.02.2005 року, укладеного 30.07.2013 року між Селянським (фермерським) господарством Скорук А.В. та ОСОБА_7 як матір`ю від імені малолітньої ОСОБА_8 .

Проте до цього часу відповіді нею не отримано.

Відповідно Договір укладено в порушення вимог чинного законодавства, а саме положень ст. 177 Сімейного кодексу України, тому він не є дійсним.

На неодноразові звернення позивача, скасувати державну реєстрацію Договору та повернути земельну ділянку, відповідач відповідає відмовою.

Відповідно Договір укладено в порушення вимог чинного законодавства, а саме положень ст. 177 Сімейного кодексу України, тому він не є дійсним.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Скорук А.В." (код ЄДРПОУ 20260217), треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей виконавчого комітету Томаківської селищної ради, про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди землі - задоволено.

Визнано недійсним, з моменту укладення Договір про внесення змін до договору оренди землі № 040513400382 від 18.02.2005 року, укладений 30 липня 2013 року, зареєстрований реєстраційною службою Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області, на земельну ділянку площею 9,13 га, розташована на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225483500:01:004:0033, дата державної реєстрації речового права 11.06.2014 року, номер запису про інше речове право: 6009034, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та Селянським (фермерським) господарством «Скорук А.В.» (код ЄДРПОУ: 20260217), строк дії до 11 листопада 2025 року та зобов`язати Селянське (фермерське) господарством «Скорук А.В.» (код ЄДРПОУ: 20260217, юридична адреса: вул. Світла (Червоноармійська), 48а, с-ще Томаківка, Нікопольського (колишнього Томаківського) району Дніпропетровської області, поштовий індекс: 53500) передати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 належну їм земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: площею 9,13 га, кадастровий номер 1225483500:01:004:0033, яка розташована та території Кисличуватської сільської ради Нікопольського (колишнього Томаківського) району Дніпропетровської області.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, Селянське (фермерське) господарство "Скорук А.В." звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить суд, скасувати рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що укладений 30 липня 2013 року між спадкоємцями та СФГ Скорук А.В. договір оренди спірної земельної ділянки, однією із сторін якого була неповнолітня особа, не призвів до порушення прав позивачки - ОСОБА_1 , оскільки обсяг її майнових прав жодним чином не зменшився, право власності на 1/3 частину земельної ділянки залишилось. Більш того, СФГ Скорук А.В. весь термін дії Договору належним чином виконувало свої обов`язки по Договору, результатом чого стало своєчасне отримання спочатку матір`ю позивачки, а починаючи з 2018 року і самою ОСОБА_1 орендної плати за Договором.

14.11.2023 року до Дніпровського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 на момент укладення та державної реєстрації оспорюваного договору оренди була малолітньою, отже, відповідно ч.2 ст. 203 ЦК України, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а відтак, для забезпечення дотримання її майнових прав, сторонам договору необхідно було отримати письмовий дозвіл органу опіки і піклування відповідного органу місцевого самоврядування на укладення оспорюваного договору, тому визнав обґрунтованою вимогу позивачки щодо встановлення недійсності договору, одна із сторін якого не мала юридичних підстав для його укладення, та вимогу про витребування від відповідача земельної ділянки.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погодитися не може виходячи із наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 березня 2018 року позивачка одружилася і змінила своє прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.9) та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.10).

Як вбачається з копії Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.07.2013 року зареєстрованого в реєстрі за № 74/2012 (а.с.11);

копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 6497606 від 19.07.2013 року (а.с.12);

копії Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 179850 (а.с.13), де позивачка зазначена по дошлюбному прізвищу « ОСОБА_1 », позивачка є власником 1/3 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,13 га, кадастровий номер 1225483500:01:004:0033, яка розташована та території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.

Відповідно її мати, ОСОБА_2 , та її сестра, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також являються співвласниками у спільній частковій власності, по 1/3 частки кожна, земельної ділянки.

30 липня 2013 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та Селянським (фермерським) господарством «Скорук А.В.», укладено Договір про внесення змін до договору оренди землі № 040513400382 від 18.02.2005 року (далі Договір), зареєстрований Реєстраційною службою Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області 11.06.2014 року, номер запису про речове право: 6009034. Згідно пункту 8 термін закінчення дії Договору до 01 листопада 2025 року. Відповідно договір є чинним до зазначеної дати. В Договорі підписи від імені співвласників земельної ділянки, а саме: від імені ОСОБА_1 вчинила її мати ОСОБА_2 (а.с.16-17)

Зазначені обставини підтверджуються даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 324404728 від 01.03.2023 року (а.с.14-15).

На ухвалу суду Нікопольською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області надано інформацію, що розпорядження Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, як органом опіки та піклування, на укладення Договору про внесення змін до договору оренди землі № 040513400382 від 18.02.2005 року, укладеного 30.07.2013 року між Селянським (фермерським) господарством Скорук А.В. та ОСОБА_7 як матір`ю від імені малолітньої ОСОБА_8 - не виявлено ( а.с.26).

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини 2, 3 статті 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішуються питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Відповідно до статті 177 СК України, статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», яка передбачає необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямована на захист майнових прав дітей, відтак підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини.

Правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року, справа № 6-2940цс15.

За змістом частини 6 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваний.

За таких обставин вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнано недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред`явлено позов. Тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо нерухомого майна.

Укладений між сторонами договір оренди спірної земельної ділянки, однією із сторін якого є неповнолітня особа, не призвів до порушення прав позивача - ОСОБА_1 ..

З огляду на це, підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди землі у суду першої інстанції не було.

Відповідно до вимог статті 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

На вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування.

Як роз`яснене в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направив оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно зі статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Оскільки спірний договір оренди земельної ділянки містить всі необхідні умови для його укладення, підписаний сторонами, зареєстрований у встановленому законом порядку, виконується сторонами, недійсним не визнаний, підстав для визнання його дійсним немає.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції в частині доводів що стали предметом апеляційного оскарження не виконав вимоги про законність та обґрунтованість рішення суду, висновки суду здійсненні з недотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а розмір судового збору при зверненні з апеляційною скаргою складав 1610, 40 грн., то з ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства "Скорук А.В." підлягає стягненню судовий збір, який був сплачений останнім за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі, що підтверджений відповідачем.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Скорук А.В." - задовольнити.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Скорук А.В.", Треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей виконавчого комітету Томаківської селищної ради, про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди землі, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Селянського (фермерського) господарства "Скорук А.В." (ЄДРПОУ 20260217) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1610,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова