Рішення

від 12.09.2023 по справі 344/20888/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/20888/19

Провадження № 2/344/218/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Дементьєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_5 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ 15/02-008310 від 09.08.2001 року; скасування державної реєстрації земельної ділянки (кадастровий номер 2610100000:03:0026067, площею 0,0583 ГА, розташована за адресою АДРЕСА_1 ); скасування реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0583 ГА, кадастровий номер 2610100000:03:0026067, розташованої за адресою АДРЕСА_1 ; визнання об`єкта нерухомого майна (гараж), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 - самочинним будівництвом; усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання знести самочинно збудований нерухомий об`єкт - гараж, за власний рахунок ; стягнення судових витрат

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_5 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ 15/02-008310 від 09.08.2001 року; скасування державної реєстрації земельної ділянки (кадастровий номер 2610100000:03:0026067, площею 0,0583 ГА, розташована за адресою АДРЕСА_1 ); скасування реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0583 ГА, кадастровий номер 2610100000:03:0026067, розташованої за адресою АДРЕСА_1 ; визнання об`єкта нерухомого майна (гараж), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 - самочинним будівництвом; усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання знести самочинно збудований нерухомий об`єкт - гараж, за власний рахунок ; стягнення судових витрат. В обґрунтування позову вказав, що 13.12.2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі- продажу земельної ділянки, за яким Позивач набув у власність земельну ділянку, площею 0.0208 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер - 2610100000:03:002:0431, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Придбана позивачем земельна ділянка, до моменту відчуження, належала ОСОБА_6 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №6466844, виданого 05.11.2010 року Івано-Франківською міською радою. На межі належної Позивачу земельної ділянки Відповідачем було споруджено нерухомий об?єкт - гараж (зі сторони АДРЕСА_2 . На зауваження Позивача щодо того, що гараж знаходиться на межі його земельної ділянки та підлягає до знесення, Відповідач не реагувала. Згоди на будівництво такого гаражу ОСОБА_6 . Та позивач Відповідачу не надавали. З відповідей на адвокатські запити з?ясовано, що жодних дозвільних документів на будівництво гаража Відповідачу не надавалось, а тому, такий об?єкт слід вважати самочинним будівництвом. Окрім того, такий нерухомий об?єкт збудований на межі земельної ділянки Позивача, а тому, за відсутності згоди власника земельної ділянки по АДРЕСА_1 , слід вважати, що такий збудований на земельній ділянці яка не була відведена для такого будівництва. Самочинно збудований гараж Відповідачем по межі земельної ділянки позивача не надає можливості використовувати земельну ділянку належним чином. 3 такого гаражу під час дошу вода постійно стікає на територію Позивача, що у свою чергу створює на земельній ділянці позивача водяні затоплення. Зважаючи на те, що такий гараж є самочинним будівництвом, та підлягає знесенню.

При цьому, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0583 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 належить спадкодавцю ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серія ІФ 15/02-006543, виданого Івано-Франківською міською радою 07.09.1999 року та заресстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №6543. На 1/4 частину спадкового майна свідоцтво про право на спадщину ще не видано. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали у спадщину 3/4 земельної ділянки, по 1/4 на кожного. Згідно відомостей, що містяться в державному акті на право власності на землю Серії Ф 15/02-0083310, виданого 09.08.2001 року Івано-Франківською міською радою народних депутатів та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №8310, такий державний акт видано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 11.07.2001 року серії ДЕД №6486101 (зареєстрованого в реєстрі за №2-1002). Площа земельної ділянки, на яку видано державний акт складає 0,0583 га. Таким чином, в силу вище перелічених норм Законів, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в порядку спадкування перейшло у власність 3/4 частини земельної ділянки спадкодавця, що складає 0,043725 Га в рівних частках, а кожному по 1/4 частині що складає - 0,014575 Га. При цьому, згідно відомостей, що містяться в державному акті на право власності на землю Серії ІФ 15/02 - 008310 від 09.08.2001 року, останні отримали у власність 0,0583 Га, що не відповідає площі успадкованого ними майна. Таким чином, Відповідачами 1-3 неправомірно отримано у власність 1/4 частини земельної ділянки площею 0,014575 Га. Вважає, що у зв?язку із тим, що Відповідачі 1-3 не набули у спільну сумісну власність 1/4 земельної ділянки, таке набуття останніми є протиправним, є необхідність визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На даний час, у зв?язку із незаконним набуттям у власність відповідачами 1-3 усієї земельної ділянки по АДРЕСА_1 у Позивача є правові підстави передбачати можливість порушення свого права власності Відповідачами, які полягають у можливості визнання недійсними земельних документів Позивача стосовно погодження їх зі сторони дійсних землекористувачів (ци власників) земельної ділянки АДРЕСА_1 . Окрім того, за рахунок виконання землевпорядної документації у 2018 році Відповідачами, ширина земельної ділянки № НОМЕР_1 зі сторони АДРЕСА_1 збільшилась на 13 см. В середині 2018 році, без відома власника земельної ділянки по АДРЕСА_3 ( ОСОБА_6 ), Відповідачем було замовлено матеріали технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). В пункті 3 Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 30.07.2018 року матеріалів технічної документації зазначено, що власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. При цьому, в такому акті відсутній запис про власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_6 . Згідно наявних у технічній документації відповідача планів меж земельної ділянки, земельна ділянка за схематичним позначениням від літери Д до літери А належить ОСОБА_6 . Однак, згадана земельна ділянка по АДРЕСА_3 з 2010 року належить ОСОБА_6 . Таким чином, зі сторони власника земельної ділянки відсутні підписи на згоду з встановленими межами земельної ділянки по АДРЕСА_1 . За рахунок виготовлення такої технічної документації Відповідачем, було захоплено частину земельної ділянки Позивача та формально збільшено відстань від самочинно збудованого гаражу відповідачем до земельної лілянки позивача зі сторони АДРЕСА_2 , та збільшено ширину земельної ділянки Відповідача на 13 см. зі сторони АДРЕСА_1 за рахунок земельної ділянки Позивача. Згідно Плану зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 державного акту на право власності на землю. від 09.08.2001 року, ширина земельної ділянки в літерах від Г до А (вул. Запорізька) становить 16,65 метра. Згідно кадастрового плану земельної ділянки технічної документації ширина земельної ділянки у літерах від Г до Д становить 16,78 метри (7,75 + 0,47 + 1,18 + 2,82 + 4, 56). Таким чином, за рахунок нібито відновлення меж земельної ділянки, поза відома власника земельної ділянки по АДРЕСА_3 ( ОСОБА_6 ) Відповідачем захоплено фактично 13 сантиметрів земельної ділянки Позивача (зі сторони АДРЕСА_1 ). На таких 13 сантиметрах захопленої Відповідачем земельної ділянки знаходиться приватний житловий будинок Позивача, що у свою чергу позбавляє останнього доступу до свого майна в межах захопленої Відповідачем частини. Крім того, зі сторони АДРЕСА_2 , де знаходиться ймовірне самочинне будівництво, відповідач також захопив частину земельної ділянки Позивача зареєструвавши зміни щодо своєї земельної ділянки, Відповідач фактично позбавив позивача права власності на частину земельної ділянки. Частина земельної ділянки, яку Відповідач вважає своєю власністю, не була відчужена ані ОСОБА_6 ані ОСОБА_1 у власність ОСОБА_2 .. Просив визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю Серії ІФ 15 102-008310 виданий ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 09 серпня 2001 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №8310, на земельну ділянку площею 0,0583 га, що розташована на території АДРЕСА_1 ; Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки (кадастровий номер 2610100000:03:0026067, площею 0,0583 Га, розгашована за адресою АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що відбулась 31.07.2018 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 26.07.2018 відділом у місті Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області; Скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0583 Га, кадастровий номер 2610100000:03:002:0677, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , вчиненої 01.08.2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Пиць Оленою Владиславівною; Визнати об?єкт нерухомого майна (гараж) що знаходиться по АДРЕСА_1 (зі сторони вул. Козацька міста Івано-Франківськ) - самочинним будівництвом; Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою що знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом зобов?язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 знести самочинно збудований нерухомий об?єкт - гараж (що знаходиться по АДРЕСА_1 зі сторони дороги загального користування вулиці Козацька міста Івано-Франківська) за власний рахунок.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області подала відзив на позовну заяву, в якій заначила, що звернення позича з даним позовом є передчасним, оскільки із обгрунтування позовної заяви не вбачається порушення прав позивача Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області. Крім того, позивач не звертався до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про внесення будь-яких змін до Державного земельного кадастру та жодних відмов щодо нвнесення таких змін Головне управління не надавало. Просила відмовити в задоволенні позову (а.с.91-94, т.1)

20.02.2020 року представник відповідача ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що право власності на домоволодіння та змельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було набуте та зареєстроване за співвідповідачами ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 у липні 2001 року, тоді як позивач придбав суміжне домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , лише в грудні 2018 року. При цьому, будівля гаража, вже була споруджена на момент набуття права власності, що підтверджується поданими самим позивачем документами, однак дана будівля не примикає до межі, а побудована на земельній ділянці співвідповідачів з урахуванням необхідності проходу і обслуговування даної споруди. Більше того, самим позивачем після придбання будинку АДРЕСА_1 , було демонтовано існуючу металеву огорожу та споруджено нову, але з порушенням меж - нова огорожа була збудована на земельній ділянці співвідповідачів з відхиленням до 0,7 м від визначної межі. Дозволу на демонтаж існуючої огорожі та встановлення нової позивач також не запитував та не отримував від співвідповідачів. Протягом періоду з 2001 року по даний час збоку попереднього власника земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , а також і сторони контролюючих органів та місцевої влади зауважень щодо побудови спірного приміщення не висловлювалися. Докази існування таких зауважень, зокрема і в частині недотримання будівельних норм чи правил у матеріалах справи відсутні. Право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , а також на будівлі, розташовані на вказаній земельній ділянці, було зареєстроване за спадкодавцем, а в подальшому і спадкоємцями у встановленому законом порядку. На момент первинної реєстрації відповідного майна проводилася його повна перевірка суб?єктом реєстрації, а тому факт реєстрації права власності вказує на законне походження майна та нівелює твердження позивача щодо необхідності визнання його в статусі об?єктів самочинного будівництва. Позивачем не підтверджено документально і фактів завдання шкоди його майну у вигляді підтоплення дощовими і талими водами, що стікають з будівель, які знаходяться на земельній ділянці співвідповідачів. При цьому, позивач у своїй позовній заяві не вказує про самовільне перенесення ним огорожі вглиб земельної ділянки співвідповідачів. У своїй позовній заяві позивач також зазначає про відсутність у співвідповідачів права власності на 1/4 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Дане твердження є необгрунтованим. Після смерті ОСОБА_7 - первісного власника вказаного вище домоволодіння, спадщину на зазначене майно оформили його дружина - ОСОБА_2 , діти - ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (кожен по 1/4 частині). В подальшому, ОСОБА_10 відчужив ОСОБА_4 належну йому 1/4 часку у майні на підставі договору купівлі-продажу від 26.10.2001, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу. Право власності на придбану частку домоволодіння було зареєстровано ОСОБА_3 05.11.2001. Таким чином, ОСОБА_3 належить право власності на вищезазначене майно в розмірі 2/4 частки, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - по 1/4. Позивач у позові стверджує, що співвідповідачами збільшено ширину належної їм земельної ділянки, однак і в цьому випадку не подає жодного доказу на підтвердження вказаних обставин, хоч як вже зазначалося вище, саме зі сторони позивача було допущено порушення меж. Позивач також вказує, що співвідповідачами в ході розробки технічної документації для присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 не було погоджено меж із суміжними землекористувачами, зокрема із власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що в поданих документах відповідним межівником зазначено ОСОБА_6 , тоді як фактичним власником домогосподарства по АДРЕСА_3 була ОСОБА_6 . Дане твердження є невірним, оскільки прізвище ОСОБА_6 було змінено на дівоче прізвище - ОСОБА_6 , проте вказане в технічній документації, зокрема в акті прийому-передачі межових знаків на зберігання від 30.07.2018, у відповідності до даних, відображених в державному акті на право власності на землю. Підпис у вказаному акті ОСОБА_6 підтверджує факт погодження меж між домогосподарствами АДРЕСА_3 і АДРЕСА_1 та відсутністю будь-яких обставин, що порушували б права позивача. Особливу увагу слід звернути на те, що позивачем не подано жодного технічного документу, який би підтверджував межі належної йому земельної ділянки та доводив факт порушення співвідповідачами встановлених меж. У своїй позовній заяві позивач вказує на імовірність самочинного будівництва, однак висловлює свої доводи виключно на припущеннях. Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить про те, що право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 було набуте позивачем пізніше (на 17 років) ніж співвідповідачами на суміжну земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Присвоєння і наявність в обох суміжних земельних ділянок кадастрових номерів доводить, що їх межі узгоджені в ході виготовлення технічної документації на кожну з ділянок зокрема ще до набуття позивачем права власності на земельну ділянку. Особливу увагу слід звернути на п. 8 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.12.18, згідно якого позивачем, на момент купівлі, земельна ділянка по АДРЕСА_3 була оглянута і недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню за призначенням даної земельної ділянки не було виявлено. Наведені обставини повністю нівелюють заявлені позовні вимоги, які позивач не підтвердив жодним доказом. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.113-116, т.1).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 28.01.2021 року залучено до участі в справі - співвідповідача Івано-Франківську міську раду Івано-Франківської області (а.с.172-173, т.1).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 05.08.2021 року замінено відповідача державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління реєстраційних процедур виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Пиць Олени Владиславівни, належним відповідачем - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (а.с.220-221, т.1).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23.11.2021 року залучено до участі в справі співвідповідача - ОСОБА_5 (а.с.55-56, т.2).

Представник позивача в судове засідання не з`явився повторно, вкотре подав заяву про відкладення розгляду справи. В судовому засіданні 08.05.2023 року представником відповідача надано пояснення по суті позовних вимог, в яких позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3., ОСОБА_5. в судовому засіданні 08.05.2023 року просив у задоволенні позову відмовити.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив подальший розгляд справи проводити без їх участі, з урахуванням відзиву на позов.

Інші учасники процесу в судове засідання не зявилися з невідомих суду причин, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Крім того, як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та те, що дана справа перебуває у провадженні вже тривалий період, а тому суд вважає, за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі доказів, які наявні в матеріалах справи.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.07.2001 року спадкоємцями майна ОСОБА_12 , є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 в рівних долях кожний до 3/4 частин спадкового майна. Земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0583 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 належить спадкодавцю ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серія ІФ 15/02-006543, виданого Івано-Франківською міською радою 07.09.1999 року та заресстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №6543. (а.с.60, т.1).

Відповідно до державного акту на право власності на землю Серія ІФ №15/02-008310 від 09.08.2001 року, земельна ділянка 0,0583 га, розташована на території АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 (а.с.13-14, т.1).

Щоб здійснити державну реєстрацію земельної ділянки та отримати кадастровий номер, відповідачем ОСОБА_2 було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка є основою для отримання кадастрового номера (а.с.17-52, т.1).

13.12.2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі- продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку, площею 0.0208 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер - 2610100000:03:002:0431, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка належала ОСОБА_6 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №6466844, виданого 05.11.2010 року Івано-Франківською міською радою (а.с.57-59, т.1).

13.12.2018 року ОСОБА_6 на підставі договору дарування квартири подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 (а.с.65, т.1).

Як вбачається із витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державним реєстратором Пиць О.В. 01.08.2018 року внесено запис про право власності: 27336853, згідно якого за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровано на праві приватної власності об`єкт нерухомого майна: на земельну ділянку площею 0,0583 га, кадастровий номер 2610100000:03:002:0677, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначено: державний акт на право власності на землю, серія та номер: б/н, виданий 09.08.2001 року (а.с.63,-64, т.).

Отже, Позивач та Відповідачі є власниками суміжних земельних ділянок.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною третьою статті 13 Конституції України власність зобов`язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною першоюстатті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до частин першої, другої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (пункт «г» частини першої статті 96 ЗК України).

Згідно зі статтею 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельнихвідносин.

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно достатті 50 Закону України «Про землеустрій`проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки), кадастровий план земельної ділянки, матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки).

Відповідно до частин першої та другої статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Статтею 107 ЗК Українивизначено, що основою для відновлення меж земельних ділянок є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач мотивував порушення відповідачами його прав на користування земельною ділянкою, що полягає у спорудженні гаражу на межі належної йому земельної ділянки. В обґрунтування своїх доводів позивач посилається на те, що зі сторони власника земельної ділянки, а саме ОСОБА_13 відсутні підписи на згоду з встановленими межами земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Зазначив, що за рахунок виконання землевпорядної документації у 2018 року відповідачами, ширина земельної ділянки АДРЕСА_1 збільшилась на 13 см.

З технічної документації 1999 року по земельно-кадастровій інвентаризації та виготовленню документів, що посвідчують право приватної власності земельною ділянкою гр. ОСОБА_7 , АДРЕСА_1 , складеної Українською академією аграрних наук Інститут землеустрою Івано-Франківський філіал, на замовлення ОСОБА_7 , вбачається, що представниками Івано-Франківського філіала Інституту землеустрою за участі суміжних володільців землі, погоджувались межі земельних ділянок, які передавалися у приватну власність ОСОБА_7 площею 0,0583 га (а.с.6-15, т.2).

З технічної документації 2018 року із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , складеної ТОВ "Геокадастр-ІФ" за замовленням ОСОБА_2 , вбачається, що представником ТОВ "Геокадастр-ІФ" за участі суміжних володільців землі, зокрема ОСОБА_6 , складався акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання спірних земельних ділянок.

Так, статтею 198 ЗК України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (далі Інструкція № 376).

Згідно із пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною.

При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки не може слугувати підставою для відмови у затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 455/856/18-а, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, та Верховним Судом у постановах від травня 2020 року у справі № 404/3048/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 454/805/13-а та від 27 січня 2021 року у справі № 818/2225/17.

Однак, як зазначила представник відповідача у відзиві на позов, прізвище ОСОБА_6 , було змінено на дівоче прізвище - ОСОБА_6 . Дане твердження представником позивача неспростовано. Отже підпис у акті підтверджує факт погодження меж між домогосподарствами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 .

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач звертався до територіального органу Держгеокадастру для усунення виявлених неточностей та в позасудовому порядку йому було відмовлено в урегулюванні спору, що виник.

Отже, єдиним допустимим та належним доказом, який може підтвердити або спростувати факт накладання спірних земельних ділянок є судова земельно-технічна експертиза.

З долученого висновку №04/02-22 експерного земельно-технічного дослідження, за результатами земельно-технічного дослідження від 04.02.2022 вбачається, що площа земельної ділянки кадастровий номер 261010000:03:002:0677, зазначені у Кадастровому плані даної земельної ділянки, зареєстрованої 31.07.2018р., відповідає площі земельної ділянки, зазначеної в Технічній документації земельно-кадастровій інвентаризації та виготовленню документів, що посвідчують право приватної власності земельною ділянкою гр. ОСОБА_7 , АДРЕСА_1 , та складає 0,0583га ). Довжини сторін по межі земельної ділянки кадастровий номер 261010000:03:002:0677, зазначені у Кадастровому плані даної земельної ділянки, зареєстрованої 31.07.2018р., відрізняються від довжин сторін меж земельної ділянки, зазначених в Технічній документації по земельно-кадастровій інвентаризації та виготовленню документів, що посвідчують право приватної власності земельною ділянкою гр. ОСОБА_7 , АДРЕСА_1 та зазначених в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІФ 15/02-008310 від 09.08.2001р.: загальна довжина по межі, яка проходить по АДРЕСА_2 , має меншу довжину на 0,27 м.п.; загальна довжина по межі, яка проходить по земельним ділянкам гр. ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , має меншу довжину на 0,01 м.п.; загальна довжина по межі, яка проходить по АДРЕСА_1 , має більшу довжину на 0,13 м.п.; загальна довжина по межі, яка проходить по земельній ділянці гр. ОСОБА_6 , має меншу довжину на 0,05 м.п. Порушень меж зі сторін вуд. Козацької та АДРЕСА_1 , земельних ділянок гр. ОСОБА_15 (кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:03:002:0540) та гр. ОСОБА_14 (кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:03:002:0537) немає. Зі сторони земельної ділянки гр. ОСОБА_6 (позивача ОСОБА_1 ) наявне порушення меж (позначене червоним кольором) оскільки фактична межа проходить по дерев?яній огорожі довжиною 0,69 м.п., по стіні капітальної нежитлової будівлі довжиною 5,35 м.п., по дерев?яній огорожі довжиною 8,55 м.п. та 0,64 м.п. Загальна площа порушення меж земельної ділянки кадастровий номер 261010000:03:002:0677 за адресою АДРЕСА_1 , складає 0,0008га та має довжини: 0,69 м.п., 5,35 м.п., 8,55 м.п., 0,64 м.п., 12,28 м.п., 0,75 м.п., 1,62 м.п., 0,41 м.п. Згідно даних Публічної карти України накладення меж земельної ділянки кадастровий номер 261010000:03:002:0677 за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку кадастровий номер 261010000:03:002:0431 за адресою АДРЕСА_1 відсутнє (а.с.85-95, т.2).

Отже, позивач, вказуючи на факт зайняття відповідачем частини земельної ділянки, власником якої він є, не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів, що є її процесуальним обов`язком.

А тому, вимога позивача про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю Серії ІФ 15 102-008310 виданий ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 09 серпня 2001 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №8310, на земельну ділянку площею 0,0583 га, що розташована на території АДРЕСА_1 не підлягає до задоволення, оскільки належних та допустимих доказів, підстав для визнання недійсним такого рішення суду не надано, не здобуто їх також і в ході судового розгляду.

Щодо вимоги позивача визнати об?єкт нерухомого майна (гараж) що знаходиться по АДРЕСА_1 (зі сторони АДРЕСА_2 ) - самочинним будівництвом, то слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦКУ житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦКУ право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади так і органи місцевого самоврядування. Згідно з положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-УІ право на звернення до суду належить органам архітектурно-будівельного контролю.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Позивачем на підтвердження даної вимоги надано лист Державного архіву Івано-Франківської області від 15.10.2019 року, з якого вбачається, що у документах Івано-Франківської міської ради народних депутатів за 1980-1991 року відомостей про дозвіл на проведення нового будівництва та реконструкцію будівель по АДРЕСА_1 не виявено (а.с.53, т.1).

Згідно відповіді Архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 25.09.2019 року, даних про будівництво чи реконструкцію будівель за адресою АДРЕСА_1 , в архівних документах за період 1992-2009 року не виявлено (а.с.54, т.1).

Відповідно до листа КП "Івано-Франківськводоекотехпром" від 30.09.2019 року, згода (дозвіл) на під`єднання до мереж водопостачання та водовідведення зі сторони КП "Івано-Франківськводоекотехпром" (в період з 2000 року по даний час), на будівництво нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 в межах охоронної зони - не надавалася (а.с.56, т.1).

Однак, суду не надано підтверджень того, що органом архітектурно-будівельного контролю встановлювався факт самовільного будівництва гаражу гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 та вживались відповідні заходи реагування.

Вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою (постанова Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 458/1173/14-ц).

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, суд проходить до висновку про відмову в задоволенні даної вимоги, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження позовної вимоги позивачем не надано.

Отже, вимоги позивача про скасувавання державної реєстрацію земельної ділянки (кадастровий номер 2610100000:03:0026067, площею 0,0583 га, розгашована за адресою АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що відбулась 31.07.2018 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 26.07.2018 відділом у місті Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області; скасуватиння реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0583 Га, кадастровий номер 2610100000:03:002:0677, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , вчиненої 01.08.2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Пиць Оленою Владиславівною та усунутиння перешкод позивачу у користуванні земельною ділянкою що знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом зобов?язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 знести самочинно збудований нерухомий об?єкт - гараж (що знаходиться по АДРЕСА_1 зі сторони дороги загального користування АДРЕСА_2 ) за власний рахунок є похідними, відповідно задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на їх безпідставність.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 78,79-1, 90, 103, 106. 107, 152, 198 ЗК України, ст. 258-259,263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_5 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ 15/02-008310 від 09.08.2001 року; скасування державної реєстрації земельної ділянки (кадастровий номер 2610100000:03:0026067, площею 0,0583 ГА, розташована за адресою АДРЕСА_1 ); скасування реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0583 га, кадастровий номер 2610100000:03:0026067, розташованої за адресою АДРЕСА_1 ; визнання об`єкта нерухомого майна (гараж), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 - самочинним будівництвом; усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання знести самочинно збудований нерухомий об`єкт - гараж, за власний рахунок ; стягнення судових витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 25.09.2023 року.

Суддя Пастернак І.А.